Перейти до вмісту

Коах га-гіюлі

Матеріал з Хабадпедії

Гіюлі — це поняття, яке запровадили грецькі мудреці, і його значення: базова матерія, що робить можливим існування чотирьох стихій. Першоматерія не є самостійною стихією, оскільки вона абстрактна реальність, і вона посередник між нічим і чимось[1].

У хасидуті поняття використовується, щоб визначити абстрактну силу, з якої походять деталі реальності (і водночас деталі реальності не охоплюють цієї сили).

Загальне пояснення

«Гіюлі» — це термін грецькою мовою, і його переклад святою мовою — тогу[1]. Це поняття стосується базової і первинної реальності кожної речі, як реальності, абстрагованої від будь-якого образу і визначення.

Кожен щабель творіння має свою силу гіюлі. Оскільки вона походить від простого щабля, а з того самого простого щабля притягуються різні сили. Через це кожен простий щабель називається також силою гіюлі щодо сил, які притягуються з нього (хоча він — певний щабель, що стосується лише певного предмета, і не простий у граничній простоті). Так у кожному способі виникнення причини і наслідку: сила, як вона включена у свій корінь прихованим чином, називається сутнісною силою гіюлі. Цей щабель сили — перше щось у цьому сходженні, і з нього походять усі деталі.

Прикладом сили гіюлі є зерно дерева: хоча все дерево виростає із зерна, не можна сказати, що в зерні є корені, стовбур, листя, квіти і плоди. Ще одним прикладом є проста заготовка з дерева: їй можна надати безмежних форм, але жодна з форм не міститься в необробленому дереві.

У створенні матеріального світу

Першоматерія — це базова матеріальна субстанція, яку було створено як щось із нічого в цьому матеріальному світі. Це з учень Аристотеля, які були прийняті мудрецями Ізраїлю[2], і деякі з рішонім займаються поясненням цього поняття.

Суть цього вчення Аристотеля в тому, що початок створення матеріального відбувся через створення простої матерії, і лише після цього в ній утворилися чотири різні форми, які є чотирма стихіями[3], і в цій матерії творіння було чимось із нічого. Ця матерія є тим, що робить можливим поєднання чотирьох стихій, оскільки вона джерело, яке їх об'єднує. Словами Рамбана:

Вивів із повного абсолютного небуття першооснову дуже тонку, в ній немає нічого відчутного, але вона сила породжувальна, готова прийняти форму і вийти з потенції в дію. І це перша матерія, що називається в греків «гіюлі». А після гіюлі Він не створив нічого, але сформував і зробив, бо з неї Він вивів усе, і зодягнув форми, і впорядкував їх.

На це натякає вірш: «На початку створив Б-г небо і землю. А земля була тогу і богу»[4]. Тобто на початку виникнення світу земля була «тогу» (лише проста матерія)[5]. Після цього зійшло «богу» [6], яке є створенням форми в першоматерії, і деталі «неба і землі» (небо і все його воїнство, і земля і все її воїнство[7]).

Пояснення рішонім

Створення форм у матерії не потребує дії творіння, а лише впорядкування матерії[1][8]. І тому лише при створенні гіюлі Тора вживає вислів «створив», а не в решті з десяти речень, які є впорядкуванням матерії, створеної в першому реченні. На думку деяких коментаторів[9], створення гіюлі — це «одне речення», яке наводиться в мішні в Авот[10] (тому, хоча це речення є частиною десяти речень, у ньому немає вислову «І сказав Б-г», оскільки до першоматерії, яка не є дійсною реальністю, не стосується робіння так, як воно стосується решти речень[11]).

Рішонім пояснюють, що причина такого способу творіння — у Його бажанні створити світ природним шляхом (наскільки можливо). Якби не було загального посередника між відсутністю реальності і творіннями, знадобилася б дія творіння чогось із нічого в кожному творінні окремо. Ще одне пояснення полягає в тому, що так у творінь буде щось спільне, і так буде можливо, щоб одне служило їжею іншому[12].

У деяких рішонім наводиться, що в самому гіюлі є два щаблі. Щабель одного гіюлі, з якого було створено небо, і ще одне гіюлі для створення землі. Доказом цього є поділ опису творіння на два: на початку створив .. небо і землю[1]. Обґрунтування цієї думки в тому, що всі деталі, які виходять з одного гіюлі, мають подібне визначення, а між небом і землею немає подібного визначення. Тому не можна сказати, що вони походять зі спільної сили гіюлі[12]. Однак інші не погоджуються з цим[13] і пояснюють, що гіюлі абстраговане від будь-якого образу, а якщо так, то і сила гіюлі, що створила небо, і сила, що створила землю, — обидві абстраговані від специфічного визначення, і відтак їхнє визначення ідентичне[14]. Коли два абстрактні поняття мають ідентичне визначення — то це одне й те саме поняття.

Ребе пов'язує цю суперечку рішонім із суперечкою таннаїв у Мідраш раба[15]: чи розділені творіння на небі і на землі у своєму корені, чи створене кожне зі свого місця, чи всі вони створені з одного місця, з неба або з землі[16].

Також є рішонім, які цілком не погоджуються з усім поняттям гіюлі: «що все це слід віддалити від людей віри Тори, бо це зі шляхів філософів, і що спільного в соломи з зерном...»[14]

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, про це є подробиці на сторінці обговорення. Причина: думка тих, хто не погоджується.

У вченні хасидизму

Вчення каббали і хасидуту розширили поняття гіюлі, так що воно вживається не лише щодо створення матеріального чогось, а й для створення духовних, Б-жественних і абстрактних світів. Тоді як у вченні рішонім гіюлі — джерело чотирьох стихій і основа матеріального чогось, вчення хасидуту вживає термін «гіюлі» як назву проміжного етапу між аїн ва-ефес і створеним чимось. Це визначення не пов'язане (безпосередньо) з визначенням чотирьох духовних стихій. Цей етап існує в кожному притягненні і в кожному виникненні речі з іншої, яке поділяється на три загальні етапи матерія форма і виправлення[потрібне джерело].

Матерія — це сила гіюлі, і вона проста і абстрагована від усіх форм, які утворюються в ній. Вона початок реальності з нічого. Наприклад: притягнення посудин і сфірот Ацилут від Маациля, виведення чогось БЕА з Малхут де-Ацилут. А в самих творіннях: у притягненні сил із сутності душі, що в людині, зерно дерева тощо.

Форма — це дійсне щось, що утворилося в простій матерії. На цьому етапі матерія вже визначена своєю формою і не проста, як на попередньому етапі. Водночас її форма не деталізована, а загальна. Наприклад: душі Ізраїлю до їх поділу на шістдесят міріад, і після їх поділу. А в творіннях: притягнення сил від загальної сили до часткової сили, саджанець дерева (який ще не велике дерево, що приносить плоди).

Виправлення — це творіння в його довершеності, з усіма його деталями. Такі всі явні творіння після їхнього повного виходу з їхнього джерела. На цьому етапі творіння виглядає як окремий щабель або істота сама по собі[17]. Це можна бачити в кожному явному щаблі, як щось БЕА. У творіннях: кожне цілісне творіння, як дерево, що приносить плоди, душа в тілі, сила, що виходить у дію, і т. д.[18].

Матерія існує на кожному щаблі, і тому є сила гіюлі на кожному частковому щаблі, і вона є початком його існування. Водночас є і більш загальна сила гіюлі, що створює виникнення світів із простого Ейн Соф. Загалом у порядку сходження є три головні місця, в яких сила гіюлі з'являється особливим чином[19]:

а) Початок виникнення світу Ацилут з Ейн Соф.
б) Початок виникнення БЕА і можливість існування окремого чогось.
в) Початок виникнення матеріального світу Асія. Ця сила гіюлі — джерело матеріальних чотирьох стихій.

Десять прихованих сфірот

Основна стаття – Десять прихованих сфірот

Десять сфірот — це визначені й обмежені сили[20]. Щоб створити певну сфіру з Ейн Соф безмежного, потрібні численні етапи цимцуму.

Загалом є три етапи в цимцумі сфірот у прихованні, у світлі Ейн Соф, перш ніж вони явно розкриються у світі Ацилут:

До цимцуму сфірот вони взагалі не існують самі по собі, і світло Ейн Соф просте в граничній простоті. На цьому щаблі є лише можливість існування визначень (тобто сфірот). З іншого боку, може бути безмежна кількість сфірот, оскільки ідея «визначення» ще не деталізована, і з цього можуть виникнути всі можливі види існування. Приклад цього: ім'я людини не є дійсною реальністю. Лише коли її кличуть на ім'я — з цього виникає реальність (але немає підстав, щоб людина називала себе на ім'я, коли існує тільки вона одна).

Цей щабель у порядку сходження перебуває у світі Акудім, і він джерело явного існування світів АБЕА. Водночас у вищих світах (як Адам Кадмон) є також реальність прихованих сфірот, але це в більшому прихованні, в аспекті «джерело джерела»[21].

Після цимцуму реальність сфірот стала дійсною реальністю. І це відбулося в багато етапів. Спочатку утворилася часткова сила гіюлі, а після цього з неї зійшли часткові форма і виправлення, доки не утворилася сфіра явно (подібно до сил, включених у душу, які є сутнісними силами гіюлі, в яких є таке сходження до виходу сили в дію). На цьому щаблі сфірот включені, як вогонь, що міститься в кремінній скелі[22]. Як не можна сказати, що сам камінь є вогнем, так тут узагалі немає реальності сфірот, а лише сила для сфірот.

Різниця між цим щаблем і попереднім щаблем у тому, що тут сила виходить з боку самого щабля, а не з боку підйому МАН.

Світ Брія

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Першоматерія

Третій щабель гіюлі перебуває на початку виникнення матеріального чогось. Про нього докладно пояснено вище зі слів рішонім.

Цей щабель — єдиний, який має стосунок до власне матеріальності.

Характеристики

Багато пояснень у маамарах хасидуту присвячено поясненню характеристик гіюлі, основні з характеристик перелічено нижче:

Деталі подібні до джерела

Коли йдеться про часткову силу гіюлі, сила теж має певне визначення, і всі деталі, які вийдуть з неї, будуть під цим визначенням. Це попри те, що із сили гіюлі можна вивести безмежні форми. Наприклад, усі форми, які буде виготовлено зі злитка золота, будуть зроблені із золота (а не з іншого матеріалу), усе, що виросте із зерна, — буде деревом того самого виду і так далі. Так само і в духовному: усі розуми, які будь-коли вийдуть із джерела розуму гіюлі[23] (який зовсім не розум), — будуть розумами, а не почуттям чи якоюсь іншою реальністю. Так само все, що притягнеться з Адама Кадмона, буде в структурі десяти сфірот[24].

Простота

Щоправда, гіюлі — це причина широкого розмаїття наслідків, але поки воно гіюлі, воно ще не визначене визначенням наслідків, які сходять із нього.

Це визначення покликане сказати, що воно не загальна сила, яка включає безліч деталей. Тобто розмаїття форм, включених у гіюлі, не у вигляді загального і часткового, і гіюлі не містить у собі деталей такими, якими вони є після їх притягнення[25], гіюлі, навпаки, просте. Тобто: усі деталі перебувають у ньому до їх визначення, коли є лише можливість визначити їх після їх розкриття[26].

Можливо суще

Реальність гіюлі не є дійсною реальністю[27]. Оскільки неможливе існування матерії без того, щоб вона мала якусь форму, а гіюлі зовсім не має форми[28].

Водночас його реальність існує на тоншому й витонченішому рівні. Сенс цього в тому, що воно є силою і основою для всіх видів і способів форм, які утворюються в цій матерії і силі, і коли утворяться, будуть явною і дійсною реальністю[29]. Не як сила, суть якої — діяти, а як матерія, яка за самою своєю суттю може залишитися без форми, але після того, як у ній утворюється форма, виявляється, що вона могла утворитися в ній і тоді, коли вона була простою[30]. Подібно до цього, і в силах, які притягуються зі свого джерела (нагорі в Б-жественності або внизу в душі людини), їхня дійсна реальність починається лише тоді, коли вони оформлені в певний і частковий образ (а поки немає ясного визначення суті сили, не можна сказати, що є сила)[31]. Водночас у джерелі сил є можливість існування сил (хоча не можна сказати, що Б-жественність чи душа є силою).

Цей проміжний стан дає гіюлі титул «можливо суще»[32]. Цей титул також стосується, зокрема, гіюлі і початку виникнення і покликаний описати його як протилежність «небуттю» і протилежність «справжньому буттю» [33], оскільки воно ще не справжнє буття, адже воно буття без визначень[34], і тому його буття не помітне. Визначення буття в нього лише в тому, що в ньому дано можливість перебування нового буття, яке є дійсним буттям.

Щось із нічого

З іншого боку, дія творіння чогось із нічого відбулася саме у виникненні гіюлі, а всі реальності, що сходять із нього, є лише чимось із чогось — зодяганням форми на наявну матерію.

Оскільки до гіюлі взагалі не було можливо сущого[35], і відтак із появою гіюлі оновилося все поняття буття. Тобто, попри простоту і відокремленість, яка є між гіюлі і розмаїттям визначених реальностей, що сходять із нього, зрештою воно їхній початок, і тому не відокремлене від них цілком. Тоді як відокремленість гіюлі від суті і джерела, з якого було притягнуто і створено гіюлі (чи то сутність душі, чи то піднесені Б-жественні щаблі), є відокремленістю в непорівнянності[36]. Тому виникнення гіюлі відбувається способом «щось із нічого», бо оскільки воно непорівнянне зі своїм джерелом, немає між гіюлі і його джерелом жодного посередника[37]


Гіюлі — початок виникнення — близьке до ніщо

У маамарах хасидуту пояснюється суть і зміст стану реальності, коли вона перебуває в стані гіюлі. Оскільки на початку виникнення кожної речі з її джерела вона ще близька до свого джерела, і тому в ній відчувається її джерело, і відтак її реальність скасована перед її джерелом. (А сенс того, що в ній відчувається її джерело, в тому, що в гіюлі зовсім не відчуваються його часткові визначення, а в ньому відчувається, що вся його суть — це поширення сутності, і тому воно не реальність)[38][39].

У поясненні сказаного є велике новаторство, яке отримує розгляд у маамарах. Усе поняття гіюлі існує лише при притягненні і виникненні реальності, гранично віддаленої від того, хто її породжує (як створення чогось Творцем), а виникнення такого роду — це виникнення чогось із нічого (як сказано вище) — виникнення, при якому породжувальна сила непорівнянна з тим, що вона породжує, а якщо так, то, здавалося б, гіюлі не здатне відчувати джерело, адже спосіб його виникнення — не притягнення зі щабля на щабель, а способом непорівнянності...

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, про це є подробиці на сторінці обговорення. Причина: опис новаторства в тому, що воно щось із нічого і скасоване.

Цей вид реальності — з одного боку початок і корінь самостійної реальності, а з іншого боку вона об'єднана, і в ній відчувається її джерело, так що вона не дійсна реальність, — визначається в маамарах хасидуту як прихована реальність і як вид приховання «приховання, якого немає в реальності». Для пояснення цього поняття вчення хасидуту використовує притчі. Наведене про це взято з «вогню, що міститься в кремінній скелі»...(див. 259 с. 197 і в посиланнях на джерела)

  • Навіть світло Ейн Соф вільне від гіюлі, оскільки зрештою гіюлі — корінь для сфірот -визначень і реальності («Кі імха» 66, Шавуот 259, та ін.)

У душі людини

  • Сили, включені в душу

Сутність душі містить усі види сил, які можуть бути в людині, вони називаються сутнісними силами гіюлі.

Ці сили зовсім не реальність, коли вони включені в душу. Якби сили, включені в душу, були реальністю, усі сили приходили б у розкриття. А оскільки сутність душі довершена і в ній є всі види сил і якостей, усі вони приходили б у розкриття, всупереч дійсності, в якій є сили, що взагалі не приходять до розкриття[40].

Додаткова література

  • 5679, Шавуот, третій маамар (і там у маамарі, здається, до свята Песах)
  • «Шаарей ора», маамар, що починається словами «Явіу левуш малхут», глава 89
  • «Море невухім», глава 26
  • «Ец хаїм», брама 41, глава 3, брама Кіцур АБЕА, глава 10

Див. також

Примітки

  1. ^ 1 2 3 4 Рамбан, Берешит 1, 1.
  2. ^ Див. Рамбан «що називається в греків гіюлі» і див. коментар Абарбанеля, що це зі шляхів філософів (нижче)
  3. ^ Рамбам, «Мішне Тора», Закони основ Тори, глава 3, закон 10.
  4. ^ Берешит 1, 1 — 2.
  5. ^ Тогу святою мовою — це гіюлі, «бо якщо людина прийде дати йому ім'я, вона вагається і передумує назвати його іншим ім'ям, бо воно не зодягнулося у форму, щоб ім'я охопило його взагалі», Рамбан, там само. І ще одне пояснення в «Тора ор», доповнення до Ваякгель, аркуш 114, с. 3, що воно називається тогу, оскільки творіння дивуються з існування цієї матерії, яка не реальність і не ніщо.
  6. ^ Від виразу «бо гу». Що в ньому вже є щось дійсне
  7. ^ Вавилонський Талмуд, Псахім 22, бік б.
  8. ^ Коментар Рабейну Бах'ї, Берешит, там само
  9. ^ Рош га-Шана, 22а (і попри це ми знаходимо різні пояснення в коментаторів Мішни) і в коментаторів Мішни.
  10. ^ Див. Авот, глава 5, мішна 1.
  11. ^ Магарша, «Хідушей агадот», Рош га-Шана, 22а. І див. «Ор Тора» Магіда з Межиріча, тижнева глава Трума, аркуш 102.
  12. ^ 1 2 «Драшот га-Ран» — друш 1.
  13. ^ Див. у «Драшот га-Ран» там само: «А якщо деякі з них вважали, що були дві окремі матерії,... усі вони погодилися, що другий вірш включає чотири стихії...», і в Абарбанеля нижче: «Я радше виберу сказати, що була створена одна матерія... ніж що це дві матерії..
  14. ^ 1 2 Коментар Абарбанеля на Тору, Берешит 1
  15. ^ «Берешит раба», глава 12, розділ 11.
  16. ^ «Ігрот кодеш», том 3, лист 541.
  17. ^ Яке не є джерелом
  18. ^ «Тора ор», тижнева глава Берешит, аркуш 6, с. 4.
  19. ^ Ці 3 місця відповідають 3 загальним щаблям: БЕА загальності, часткові БЕА і БЕА матеріального чогось.
  20. ^ Хоча мідот Святого, благословенний Він, насправді не обмежені, щодо Його простоти і простоти Його світла це вважається справжнім обмеженням.
  21. ^ «Бе-шаа ше-ала Моше» 5725, пункт 7. І див. у Гемшех 5666 маамар, що починається словами «Ва-їгдлу га-неарім».
  22. ^ Камінь, з якого після сильного тертя виходить іскра вогню.
  23. ^ Див. у статті Сила розуму в душі
  24. ^ «Сефер га-маамарім» 5689, маамар, що починається словами «Ва-авадтем ет Гашем Елокейхем».
  25. ^ «І як думка щодо мовлення» або «як одна літера в Писаній Торі щодо Усної Тори» (див. «Сефер га-маамарім» 5669, сторінка 63). Що джерело, щоправда, є джерелом притягнення, але не можна сказати, що воно включає деталі притягнення в тій самій літері чи думці.
  26. ^ «Сефер га-маамарім» 5669, сторінка 62.
  27. ^ У Рамбана там само: «першооснову дуже тонку, в ній немає нічого відчутного...бо тогу після небуття, і воно не річ..»
  28. ^ Рамбам, Закони основ Тори, глава 4, закон 7.
  29. ^ У Рамбана: «..але вона сила породжувальна, готова прийняти форму і вийти з потенції в дію..»
  30. ^ Див. передмову Раавада до «Сефер Єціра».
  31. ^ Оскільки неможлива матерія без форми. Духовна форма означає часткове визначення.
  32. ^ Мається на увазі не «можливе» на противагу титулу Святого, благословенний Він, «необхідно сущий», як це в книгах рішонім. Тут ідеться так, як пояснюється в багатьох маамарах хасидуту («Гагаот ле-Патах Еліягу» 5658, сторінка 36, «Сефер га-маамарім» 5662, сторінка 357, «Сефер га-маамарім» 5706, сторінка 116 та ін.).
  33. ^ (І див. у «Сефер га-маамарім» 5659, сторінка 213 (нове видання): «І як написано в „Сефер га-хакіра“, що воно лише можливо суще і не справжнє буття і т. д.»).
  34. ^ А в усякого сущого неодмінно мають бути визначення, якими визначено його перебування.
  35. ^ У Рамбана там само: «але вивів із повного абсолютного небуття..»
  36. ^ «Гагаот ле-дібур га-матхіль Патах Еліягу» 5658: «..І далі відстоїть можливе буття від небуття, ніж відстоїть поняття буття від можливого буття і т. д.»
  37. ^ «Сефер га-маамарім» 5662, сторінка 357.
  38. ^ Рашаб, книга «Гагаот ле-дібур га-матхіль Патах Еліягу» 5658, сторінка 36, «Пада ве-шалом» (сторінка 151 у новому) «Цеена у-реена» (сторінка 213 у новому) 259. Та ін.
  39. ^ Докладно в «Сефер га-маамарім» 5706, сторінка 117.
  40. ^ «Гемшех 5666», сторінка 241 (у старому виданні кінець сторінки 280).

Повідомити про помилку на цій сторінці