«Їгдаль Е-локім хай» (піют)
Цю статтю необхідно доповнити
| ||
| Цю статтю необхідно доповнити | |
«Їгдаль Елокім хай» — традиційний піют, заснований на 13 основах віри, сформульованих Рамбамом у його коментарі до розділу «Коль Ісраель єш лагем хелек» у трактаті «Сангедрін». У піюті 13 строф, по одній на кожну з основ.
Піют, прийнятий у багатьох громадах розсіяння Ізраїлю як невід'ємна частина порядку молитви.
Багато виразів з цього піюту вживаються у вченні хасидуту, але Алтер Ребе вилучив його зі свого сідура, і він не прийнятий в устах хасидів Хабаду.
Текст піюту
יִגְדַּל אֱ-לֹהִים חַי וְיִשְׁתַּבַּח / Їгдаль Е-локім хай ве-їштабах / Звеличений і прославлений будь Б-г живий
- נִמְצָא וְאֵין עֵת אֶל מְצִיאוּתוֹ / Німца ве-ейн ет ель меціуто / Він існує, і немає часу для Його буття
אֶחָד וְאֵין יָחִיד כְּיִחוּדוֹ / Ехад ве-ейн яхід ке-їхудо / Єдиний, і немає єдиного, подібного до Його єдності
- נֶעְלָם וְגַם אֵין סוֹף לְאַחְדּוּתוֹ / Неелам ве-гам ейн соф ле-ахдуто / Прихований, і немає кінця Його єдності
אֵין לוֹ דְמוּת הַגּוּף וְאֵינוֹ גּוּף / Ейн ло дмут га-гуф ве-ейно гуф / Немає в Нього образу тіла, і Він не тіло
- לֹא נַעֲרֹךְ אֵלָיו קְדֻשָּׁתוֹ / Ло наарох елав кдушато / Ніщо не зрівняється з Ним у святості Його
קַדְמוֹן לְכָל דָּבָר אֲשֶׁר נִבְרָא / Кадмон ле-холь давар ашер нівра / Передвічний щодо всього, що було створено
- רִאשׁוֹן וְאֵין רֵאשִׁית לְרֵאשִׁיתוֹ / Рішон ве-ейн рейшит ле-рейшито / Перший, і немає початку Його початку
הִנּוֹ אֲדוֹן עוֹלָם לְכָל נוֹצָר / Гінно адон олам ле-холь ноцар / Ось Він — Владика світу для всякого створіння
- יוֹרֶה גְּדֻלָּתוֹ וּמַלְכוּתוֹ
שֶׁפַע נְבוּאָתוֹ נְתָנוֹ
- אֶל אַנְשֵׁי סְגֻלָּתוֹ וְתִפְאַרְתּוֹ / Ель аншей сгулато ве-тіфарто / Людям, обраним Ним, і славі Його
לֹא קָם בְּיִשְׂרָאֵל כְּמֹשֶׁה עוֹד / Ло кам бе-Ісраель ке-Моше од / Не поставав більше в Ізраїлі подібний до Моше
- נָבִיא וּמַבִּיט אֶת תְּמוּנָתוֹ / Наві у-мабіт ет тмунато / Пророк, що споглядає Його образ
תּוֹרַת אֱמֶת נָתַן לְעַמּוֹ אֵ-ל / Торат емет натан ле-амо Е-ль / Тору істини дав Своєму народові Б-г
- עַל יַד נְבִיאוֹ נֶאֱמַן בֵּיתוֹ / Аль яд невіо неєман бейто / Через Свого пророка, вірного в усьому домі Його
לֹא יַחֲלִיף הָאֵ-ל וְלֹא יָמִיר / Ло яхаліф га-Е-ль ве-ло ямір / Не змінить Б-г і не замінить
- דָּתוֹ לְעוֹלָמִים לְזוּלָתוֹ
צוֹפֶה וְיוֹדֵעַ סְתָרֵינוּ
- מַבִּיט לְסוֹף דָּבָר בְּקַדְמָתוֹ / Мабіт ле-соф давар бе-кадмато / Бачить кінець справи в самому її початку
גּוֹמֵל לְאִישׁ חָסִיד כְּמִפְעָלוֹ / Гомель ле-іш хасід ке-міфало / Віддає людині благочестивій за ділами її
- נוֹתֵן לְרָשָׁע רָע כְּרִשְׁעָתוֹ / Нотен ле-раша ра ке-рішато / Віддає нечестивцеві злом за його нечестям
יִשְׁלַח לְקֵץ יָמִים מְשִׁיחֵנוּ / Їшлах ле-кец ямім мешихейну / Пошле Він наприкінці днів нашого Мошіаха
- לִפְדּוֹת מְחַכֵּי קֵץ יְשׁוּעָתוֹ / Ліфдот мехакей кец єшуато / Щоб викупити тих, хто чекає строку Його спасіння
מֵתִים יְחַיֶּה אֵ-ל בְּרֹב חַסְדּוֹ / Метім єхаєє Е-ль бе-ров хасдо / Мертвих оживить Б-г з великої милості Своєї
- בָּרוּךְ עֲדֵי עַד שֵׁם תְּהִלָּתוֹ / Барух адей ад шем тегілато / Благословенне навіки ім'я слави Його
Пізніше доповнення: אֵלֶּה שְׁלוֹש עֶשֹרֵה לְעִקָּרִים / Еле шлош есре ле-іккарім / Ось тринадцять основ
- הֵן הֵם יְסוֹד דַּת אֵ-ל וְתוֹרָתו / Ген гем єсод дат Е-ль ве-торато / Вони — основа віри Б-га і Тори Його
תּוֹרַת מֹשה אֱמֶת וּנְבוּאָתוֹ / Торат Моше емет у-нвуато / Тора Моше — істина, і його пророцтво
- בָּרוּךְ עֲדֵי עַד שם תְּהִלָּתוֹ / Барух адей ад шем тегілато / Благословенне навіки ім'я слави Його
Полеміка навколо піюту
Джерело піюту
Навколо автора піюту точиться ціла полеміка. Яавец[1] написав, що джерело піюту — від Рамбама, але багато хто заперечував йому через різкі слова, сказані про цей піют великими Ізраїлю[2].
У книжках наводяться додаткові думки, які намагаються ототожнити автора піюту з рабі Єхіелем бен Барухом[3], рабі Шломо ібн Ґвіролем[4] або р. Даніелем бен р. Єгудою Даяном[5].
У респонсах «Рівевот Ефраїм»[6] наведено думку дослідників, що цей піют складено з довгого вірша, який написав поет Іммануель Римський, відомий легковажними творами, що не в дусі Тори, але вже заперечив на це рав Йосеф-Езра Зілха[7], що з вивчення розширеного вірша Іммануеля Римського з усією ясністю доводиться, що він перебував під впливом піюту «Їгдаль», а не навпаки, і рими зовсім не збігаються.
Піют уперше надруковано в махзорі «Кімха де-авішуна», надрукованому в Болоньї в роки 300-301 (1541)[8].
Його святість та істинність
Про цей піют сказано в «Прі ец хаїм»[9]: «Мій учитель, хай буде пам'ять про нього для життя у світі прийдешньому, не бажав жодного пізмону чи піюту з тих, що склали ахаронім, а лише з тих, що склали рішонім і т. д. шляхом істини. Але ці ахаронім, які не знали шляху каббали, не знають, що вони кажуть, і помиляються в порядку свого мовлення без жодного знання і т. д., і особливо „Їгдаль Елокім“ і т. д.».
Також у творах Яавеца наводиться, що хоча джерело піюту — від Рамбама, який склав його, «бо дух Г-сподній говорив у ньому», усе ж у цьому піюті трапляються й нові визначення, через які «заперечили йому мудреці істини, які відмовилися і противилися його промовляти»[10].
А в книжці «Шулхан тагор» адмор з Комарно різко написав про цей піют, що коли Арізаль велів його не промовляти, то необхідно вилучити його із сідура, і навіть додає страшну історію, що сталася з автором книжки «Масат Біньямін», який встановив не промовляти цей піют у своїй громаді в Підгайцях, і коли після його відходу з життя один з молільників спробував відновити промовляння піюту, стіни синагоги почали тремтіти від сили шуму і грому, і в стіні утворилася тріщина, і відтоді перестали його промовляти в місті.
Попри це, вірш був прийнятий у розсіянні Ізраїлю, тож Шла склав коментар до цього піюту[11], і також серед хасидів прийнятий переказ, що рабі Пінхас із Корця мав звичай промовляти цей піют у Шабати, і поширене ставлення до цього піюту таке, що хоча він правдивий і джерело його істинне й чисте, він не точний досконало, і тому його не промовляють у громадах, що дотримуються основ каббали.
У сідурі рабі Шабтая-сойфера з Перемишля написано, що причина того, що багато хто утримувався від промовляння цього піюту, у тому, що він заснований на 13 основах віри, які написав Рамбам, і оскільки проти самого встановлення 13 основ віри виступили опоненти, утримувалися його промовляти, щоб не входити в сумніви.
У громадах, де прийнято промовляти цей піют, як правило, прийнято промовляти його перед молитвою Шахарит або наприкінці неї, а в сефардських громадах його співають у ніч Шабату і свята після завершення молитви Арвіт.
У книжці «Седер га-йом», яку склав каббаліст Моше бен Махір наприкінці XVI століття, сказано: «І дехто мав звичай промовляти після молитви тринадцять основ, тобто пізмон „Їгдаль Елокім хай“ і т. д. приємним голосом, і це звичай добрий і гарний, і він слугує чотирьом цілям, прийняти на себе віру в тринадцять основ, а також промовляти їх з радістю на честь святого дня, і це входить до поняття насолоди»[12], а в Ашкеназі були громади, які промовляли його щодня[13].
На ділі піют надруковано в багатьох сідурах, особливо в сідурах польського нусаху. А також у сідурі «Бейт Яаков», і в сідурі «Шаар га-шамаїм», і в «Тіклаль Ец-хаїм». На відміну від них, у сідурі за нусахом Гра, у хабадському сідурі за нусахом Арі, у сідурах сефардів (у більшості варіантів) піюту немає.
У хасидуті Хабаду
Багато виразів з піюту наведено в багатьох місцях у вченні хасидуту, і навіть у самій книжці «Танія»[14], а деякі з них навіть докладно роз'яснено[15].
Водночас у примітках, які Ребе написав до книжки «Танія», він не вказав у розділі 25 на цей піют і залишив порожні дужки, найімовірніше з наміром знайти для цього інше джерело[16], однак у багатьох місцях у вченні Ребе вказується на цей піют, і навіть у кількох місцях, які були в нього перед очима і пройшли його ретельну коректуру[17].
Його спів перед Ребе
Під час фарбрейнгену свята Пурим 5739 (13 березня 1979) була присутня група дітей з Ірану, яких таємно вивезли шлухім Ребе з країни після ісламської революції. Під час фарбрейнгену Ребе попросив їх сказати «лехаїм» і попросив, щоб вони заспівали свій нігун.
На прохання Ребе юнаки почали співати піют «Їгдаль Елокім хай» на мелодію, прийняту в Персії, і під час нігуну Ребе спонукав рава Йоеля Кагана запам'ятати нігун.
Після сіхи 3, на позначці 25:40
На ділі цей нігун не був прийнятий серед хасидів Хабаду.
Примітки
- ^ У його сідурі «Сідур рабі Яакова з Емдена», перед «Шір га-їхуд».
- ^ Див. нижче в наступному абзаці.
- ^ Так наводиться в сідурі «Егйон лев».
- ^ Так написали рав Їх'я Салах і Йосеф-Шломо Дельмедіго («Яшар з Кандії») у книжці «Новлот хохма» 92б. Так написано і в «Тіклаль Ец хаїм», ч. 1, аркуш 110б: «Знай, що в нас є переказ, що цей піют заснований рабином р. Шломо ібн Ґвіролем, благословенної пам'яті, і, здається мені, я бачив також у книжці рава рабі Еліягу Бахура, благословенної пам'яті, що він приписував його йому». Однак проти цього твердження виступили опоненти, оскільки рабі Шломо ібн Ґвіроль жив у період до Рамбама, і важко сказати, що вже тоді були прийняті 13 основ, які точно відповідають 13 основам, як їх сформулював Рамбам.
- ^ Жив в Італії близько XIII століття за християнським літочисленням. У махзорі за звичаєм римських євреїв цей піют наводиться в молитві Арвіт ночі Шабату. У вступі до цього махзору Шадаль написав: «А я бачив рукописний сідур на пергаменті за звичаєм римських євреїв, написаний у році 143, і ім'я писаря — Моше, син його честі, нашого вчителя рава Єкутіеля Хефеца з родини га-Цфіроні, і над „Їгдаль“ він написав: це 13 основ, які встановив його честь, наш учитель рав рабі Даніель, мій дід, хай буде пам'ять його для життя у світі прийдешньому, син його честі, нашого вчителя рава Єгуди Даяна».
- ^ Частина 5, розділ 3.
- ^ Сефардський рабин Пардес-Каца в Бней-Браку, у збірнику «Паамей Яаков» 37, с. 47.
- ^ Про історію друку піюту див.: Піют «Їгдаль», рав Йосеф Віхлдер, «Га-Мевасер торані», 17 кислева 5770 (4 грудня 2009).
- ^ Початок перших воріт.
- ^ У його сідурі, перед «Шір га-їхуд».
- ^ У сідурі «Шаар га-шамаїм».
- ^ «Седер га-йом» — Молитва Шабату
- ^ Див. «Йосеф омец» рабі Йосефа-Юзпи Гана, Франкфурт 483 (1723)
- ^ Двічі: один раз у розділі 25: «І не змінить, і не замінить Він Свого закону повіки» (ці слова наведено також в «Ілхот талмуд Тора», розділ 2, закон 4), і один раз у розділі 42: «Немає в Нього образу тіла» (ці слова наводяться ще кілька разів у «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» (розділ 2), «Ігерет га-тшува» (двічі в розділі 4) і в «Ігерет га-кодеш» (розділ 5), а також ще в тисячах місць у хасидуті.
- ^ У словах «І не порівняти з Ним святість Його»: «Тора ор» 62в. «Лікутей Тора», Бемідбар 81б; Дварім 70а. А також у словах «Немає в Нього образу тіла, і Він не тіло»: «Ор га-Тора», Берешит, частина 6, сторінка 2046, а також у «Лікутей сіхот», частина 7, сторінка 89.
- ^ Хоча в аркушах «Шіурім бе-сефер га-Танія», які були в Ребе перед очима, вказали на цей піют, і він не зробив на це зауваження.
- ^ Кунтрес 2 іяра 5749 (7 травня 1989). «Лікутей сіхот», частина 7, с. 89. «Лікутей сіхот», частина 5, с. 240. «Ке-нешер яїр кіно», 13 тішрея 5729 (5 жовтня 1968), та ін.