«Бейт хаєйну» (бюлетень)

«Бейт хаєйну» — щоденник, написаний учнями-тмімім, які перебували при наших святих дворах — 770, з метою документувати святі вчинки Ребе і повідомляти про події в «770». Листок виходив упродовж кількох років, а утвердився і виходив регулярно та великим накладом у 5749 — 5752 роках (1988–1992).
Спочатку це був внутрішній листок, який публікувався переважно в «770» і час від часу потрапляв до Землі Ізраїлю через тмімім, які їздили туди або надсилали його своїм друзям. А з 5750 року (1989/1990) він почав виходити для широкого загалу, і тисячі й десятки тисяч людей з усіх кіл щотижня його отримували. Редактором листка був р. Іцхак-Зеев Брандлер, а його шурин, р. Барух Кахана, був кореспондентом, який постачав новини.
Передісторія
Упродовж років виходили листки «Бейт хаєйну», написані учнями-тмімім, які перебували при наших святих дворах. Ці листки, які випускали молоді юнаки, не виходили регулярно і не поширювалися достатньо широко.
З початку місяця ав 5749 року (серпень 1989) листки «Бейт хаєйну» почали виходити регулярно, причому друк і поширення взяв на себе рав Іцхак-Зеев Брандлер, який служив тоді педагогом в установах «Ор Сімха» у Кфар-Хабаді; у межах своєї посади він відчув нестачу, коли не міг донести своїм вихованцям живу інформацію з «чотирьох ліктів» Ребе. Рав Брандлер звернувся до свого шурина, рава Баруха-Менахема Кахани, який навчався тоді в 770 і вів приватні щоденники, і разом вони заснували листки «Бейт хаєйну». Відтоді листки почали виходити впорядковано, викликаючи величезне пробудження серед анаш і тмімім у зміцненні гіткашруту з Ребе особливим і живим чином.
Ставлення Ребе до листка
Починаючи з випуску номер 2, через секретаріат Ребе регулярно передавали один примірник листка. Спочатку листок передавали без відомостей про видавців чи прохання про благословення тощо, і він не удостоювався реакції Ребе. Через деякий час, коли витрати розрослися, рав Брандлер почав обмірковувати припинення видання, аж поки рішення про це вже не дозріло в його серці. Під час телефонної розмови зі своїм шурином, який перебував у ті дні в 770, він поділився з ним боргами та наявними труднощами, не повідомляючи про план припинити видання, що вже складався. Той, почувши про труднощі, вирішив, що настав час уперше написати Ребе про тих, хто стоїть за виданням листка, і попросити його святого благословення на успіх. Він написав про це в записці, в якій також указав на велике пробудження, яке листок викликав серед тмімім і анаш; при цьому в записці зовсім не згадувалося про труднощі з витратами і тим паче про думку припинити видання листка — про яку він і зовсім не знав. На цю записку відповіді від Ребе не надійшло, однак через кілька днів, після того як, як і щотижня, було передано випуск № 17, Ребе написав відповідь 16 кислева 5750 року (14 грудня 1989) на самому листку: «Отримано, щиро дякую, і, безсумнівно, продовжать це, і кожен, хто докладно розповідає, — гідний похвали тощо. Згадаю на святій могилі».
Цей приголомшливий вияв святого духу поховав план закриття, і, попри труднощі та численні борги, які супроводжували «Бейт хаєйну» всі роки його існування, він і далі виходив регулярно. Друга частина відповіді — «кожен, хто докладно розповідає, — гідний похвали тощо» — викликала тоді хвилювання серед анаш, з огляду на те, що вся мета тижневика «Бейт хаєйну» полягала в документуванні святих вчинків Ребе. Після цієї відповіді секретар рав Лейбл Гронер попросив редакцію відтепер передавати два примірники листка[1]. З отриманням цієї відповіді відкрився новий період заохочень, які Ребе давав листку, і відтоді його редакція удостоювалася безлічі заохочень і благословень. Лише через кілька днів, 21 кислева 5750 року (19 грудня 1989), Ребе відповів редакції: «Нехай діяльність триває і з додаванням, і час вимагає тощо. Згадаю на святій могилі».
У першій половині місяця тевет 5750 року (грудень 1989 – січень 1990) редакції була дана ще одна відповідь: «Нехай діяльність триває і з успіхом тощо. Згадаю на святій могилі».
25 адара 5751 року (11 березня 1991) Ребе спустився на всі три молитви у своєму домі, і в його сидурі був листок «Бейт хаєйну»[2]. Під час читання Тори на ранковій молитві Ребе навіть подивився на обкладинку листка, на якій красувалася його свята фотографія. І на ранкову молитву наступного дня, 26 адара, Ребе спустився, коли з його сидура виглядав листок. Після закінчення молитви, коли Ребе закривав свій сидур, він знову подивився на обкладинку тижневика.
У понеділок, 20 хешвана 5752 року (28 жовтня 1991), Ребе виїхав до Огелю опівдні, тримаючи у святій руці останній випуск «Бейт хаєйну» (випуск № 111), під ним «Кунтрес Бейт Рабейну ше-бе-Бавель» (що вийшов у відредагованому вигляді в той час) і конверт.
Редакція листка
Редактор — рав Іцхак-Зеев Брандлер, який також узяв на себе відповідальність за фінансування проєкту. Його шурин Барух Кахана був кореспондентом, який постачав новини.
З роками до редакції додавалися і змінювалися тмімім, які були членами редакції, і серед них:
Еляшив Каплон, Барух Слонім, Менахем-Мендл Дунін, Шалом Мішуловін, Узі Каплон, Нехемья Каплон, Леві Гендель, Ісраель Ельфенбейн, Хаїм-Еліезер Ашкеназі, Моше Габер та інші.
Серія книжок «Бейт хаєйну»


У 5767 році (2006/2007) інститут «Малхут ше-бе-Тіферет» випустив усі листки «Бейт хаєйну» на чудовому крейдованому папері в серії з 5 книжок, що містять 130 випусків (2500 сторінок), зі схвалення рава Брандлера, а в 5777 році (2016/2017) їх було надруковано в новому виданні.
Коли Ребе передали два томи, в які було зібрано листки до випуску 115, разом із повідомленням про розширення штату працівників тощо, Ребе дав особливу відповідь, яка зворушила членів команди: «Як згадано вище, отримано, і щиро дякую, щиро дякую. Згадаю на святій могилі про згадане. І про все необхідне кожному з вас, хай живуть вони, і з добрими звістками».
Під впливом листка
Після 3 тамуза 5754 року (12 червня 1994) почав виходити тижневик «Бейт Мошіах», в основі якого був щоденник учнів-тмімім у «770» у форматі, подібному до листка «Бейт хаєйну». З роками листок поступово розвивався: окрім повідомлень про події в «770», додалися статті, інтерв'ю та інші рубрики, причому рубрика «Щоденник таміма в 770», яку регулярно пише один з учнів «Квуци», і досі посідає почесне місце в тижневику.
Зовнішні посилання
- Рав Асаф Фрумер, «Утвердити „Бейт хаєйну“», у бюлетені «Га-Пенсаїм» при «Мерказ га-гафаца Мамаш», 5 тевета 5777 (3 січня 2017)
- «Святилище у Вавилоні» — збірник, що вийшов до 20-річчя виходу «Кунтрес Бейт Рабейну ше-бе-Бавель»; наприкінці його вміщено інтерв'ю з тими, хто займався редагуванням листка в ті роки
- «Звідти виходить світло», у збірнику видавництва «Ваад хаялей Бейт Давид», тішрей 5781 (вересень–жовтень 2020)
- Фотографії, історії та спогади про листки «Бейт хаєйну» в тшурі з весілля Шраги-Брандлер
Примітки
- ^ Слід зазначити, що в низці випадків на прохання секретаря до Святая святих передавали два примірники того, чим цікавився Ребе. Приклад із кінця цього року — 5750: 17 менахем-ава 5750 року (8 серпня 1990) Рілаг підійшов до р. Йосефа-Іцхака Кейзена, який вивісив відомий уривок з «Ялкут Шимоні» на стінах «770», і розповів йому, що Ребе цікавився, хто його вивісив, і вказав додати продовження мідрашу: «Навчали наші мудреці: у час, коли прийде Цар Мошіах, тощо». Рілаг попросив його потім передати йому два примірники згаданого.
- ^ Номер 117.