Моше-Зеєв Фрідман
| Рабі Моше-Зеєв Фрідман | |
|---|---|
Голова рабинського суду в Насоді (Трансильванія) та в Яффо | |
| Основна інформація | |
| Відомий як | Рабі Зеєв Фрідман |
| Дата народження | 21 хешвана 5672 (12 листопада 1911) |
| Місце народження | Хуньяд, Румунія |
| Дата смерті | 16 швата 5748 (4 лютого 1988) |
| Місце смерті | Ерец-Ісраель |
| Країна | Румунія, Ізраїль |
| Місце діяльності | Тель-Авів-Яффо |
| Належність | Гурський хасидизм |
| Рід діяльності | рабин, даян |
| Освіта | єшива рава Яакова-Єхізкіягу Грінвальда в Папі, єшива Деж |
| Посада | голова рабинського суду в Насоді (Трансільванія), голова рабинського суду і головний рабин Яффо, викладач «Шулхан арух» в єшиві «Хідушей га-Рім» у Тель-Авіві |
| Інші посади | Магід шіур з галахи |
| Учителі | Рав Яаков-Єхезкіягу Грінвальд і рав Яаков-Елімелех Панет |
| Праці | «Корбан мінха» |
| Сім'я | |
| Батько | Менахем-Мендл Фрідман |
Рабі Моше-Зеєв Фрідман був головою рабинського суду в місті Насод у Трансильванії (у Румунії) та в Яффо, а також головним рабином Яффо. Шанував Ребе і високо його цінував. Народився 21 хешвана 5672 року (12 листопада 1911) і помер 16 швата 5748 року (4 лютого 1988).
Біографія
Рав Моше-Зеєв Фрідман народився 21 хешвана 5672 року (12 листопада 1911) у р. Менахема-Мендла Фрідмана в місті Хуньяд у Румунії. У юності навчався в єшиві рава Яакова-Єхезкіягу Грінвальда з Папи. У 5689 році (1928/1929) поїхав навчатися до єшиви Деж у рава Яакова-Елімелеха Панета, доки не був примусово призваний до румунської армії, де зазнав тяжких страждань тілом і душею. Перед Другою світовою війною був призначений головою рабинського суду в місті Насод у Трансильванії. Під час війни страждав у трудових таборах і був жорстоко битий. Згодом казав, що, попри всі страждання й голод, не їв їжі, яка не була кошерною. На війні втратив дружину й трьох синів, убитих нацистами, хай зітреться ім'я їхнє. Після війни зумів потрапити на корабель на Кіпр, де відкрив єшиву в таборі біженців. У 5708 році (1947/1948) прибув до Землі Ізраїлю, і адмори рабі Агарон з Белза та рабі Хаїм-Меїр Гагер з Вижниці, які добре його знали, рекомендували його на рабинську посаду, і за їхнього сприяння він був призначений головою рабинського суду й головним рабином Яффо. Паралельно служив також викладачем «Шулхан арух» в єшиві «Хідушей га-Рім» у Тель-Авіві і був наближеним адмора Сімхи-Буніма Альтера з Гура (автора «Лев сімха»).
Рав Фрідман вирізнявся своєю хасидністю й відстороненістю від матеріальних справ. Був шляхетної душі, творив хідушім і багато займався Торою та служінням Всевишньому. Водночас займався також поширенням Тори і наближенням євреїв до юдаїзму з привітним обличчям і агават Ісраель. Багато говорив про очікування близької Геули і про те, що до неї треба готуватися.
За життя надрукував першу частину своєї книги «Корбан Моше», що містить хідушім і пояснення до всіх частин Тори. Після його відходу з життя його зяті видали другу частину його книги. Книгу надруковано зі схваленнями великих мужів Ізраїлю[1].
16 швата 5748 року (4 лютого 1988), після тяжкої хвороби, помер.
Його зяті
- Син адмора з Лелова (його дружина загинула під час пожежі).
- Син адмора зі Звягеля.
- Син адмора з Кречніфа
- Рабі Шломо-Залман Брейтштейн.
Зв'язки з Хабадом
Рав Фрідман дуже шанував Ребе і щороку віддавав до друку свої слова Тори в книзі «Квода шель Тора», що виходила в заслугу Ребе. Щоразу, коли він згадував Ребе, було помітно його благоговіння й шанобливий трепет перед Ребе, і будь-яка справа, пов'язана з Ребе, була в нього в пошані. Багато заохочував шлухім Ребе в районі свого проживання, у Тель-Авіві-Яффо, і навіть брав участь у їхніх заходах. Мав звичай говорити, що неможливо оцінити духовну силу, коли діти Ізраїлю кричать «Шма Ісраель» на ходах Лаг ба-Омеру і на дитячих зібраннях.
У 5747 році (1986/1987) особисто брав участь у ході Лаг ба-Омеру і свої враження написав потім шаліахові Ребе в Тель-Авіві, раву Йосефу Герліцькому: «Цими рядками я прийшов висловити його високошановній милості гаряче „йошер коах“ за його благословенну діяльність з піднесення рогу Тори й богобоязливості, також і в нашому місті, святому місті Яффо, хай береже його Творець і спасе. І особливо за вдалий захід у Лаг ба-Омер цього року — зібрання й чудовий хід святих дітей Ізраїлю вулицями святого міста Яффо Тель-Авів, хай береже їх їхня Твердиня і зміцнить їх. Це було справжнє освячення Імені Всевишнього — як тисячі дітей кричать „Шма Ісраель“ та інші святі вірші, на прохання нашого пана, святого гаона, його святості Адмора з Любавичів, шліта. І ми бажаємо нашому панові, його святості Адморові, щоб у заслугу рабі Шимона бар Йохая він удостоївся ще багатьох років прищеплювати народові Ізраїлю Тору і страх Небес, дотримання заповідей і добрі справи, доки ми не удостоїмося приходу нашого праведного Мошіаха і побудови нашого Храму незабаром, у наші дні, амінь, хай буде така воля».
Рав Фрідман брав участь також у завершеннях вивчення Рамбама і в урочистості завершення загальних сувоїв Тори в Старому місті Єрусалима. За два тижні до його відходу з життя в Яффо відбулося завершення Рамбама, і рав Фрідман був дуже хворий, але все ж доклав великих зусиль, щоб узяти участь в урочистості. Через тиждень у Тель-Авіві відбулося центральне завершення, і на нього він теж прийшов із великими труднощами. Наближеним, які питали його, чому він докладає таких великих зусиль, відповів: «Я чув, що Ребе велів, щоб завершення пройшло з великою пишністю та блиском, тому я прийшов з останніх сил, бо заповідь — слухати слова мудреців».
Часто посилав Ребе підйон нефеш і розповідав про чудеса, що сталися за благословеннями Ребе[2]. Коли сталася пожежа, у якій отримали опіки його донька й онука, він написав Ребе прохання про благословення для них. З відповіді Ребе рав Фрідман помітив, що Ребе благословляє лише онуку, і зрозумів, що це не на добре. Зрештою його донька справді померла, і врятувалася лише онука.
17 елула 5746 року (21 вересня 1986) рав Фрідман надіслав Ребе першу частину своєї книги «Корбан Моше». На титульному аркуші книги він написав присвяту: «Ця книга підноситься з благоговінням і вдячністю його святості, нашому панові, гаону, праведникові, нашому вчителеві раву Менахему-Мендлу Шнеєрсону, Адморові з Любавичів, шліта. І я бажаю його святості та всій його дорогій родині, хай живуть вони довгі дні й добрі роки, благословення доброго запису і скріплення печаткою. І щоб він удостоївся керувати народом Ізраїлю ще довгі роки, у здоров'ї тіла й сяйві світлому, і виливати на весь Ізраїль добрі впливи в духовному і в матеріальному, амінь, хай буде така воля. Раб рабів Всевишнього, рав Моше-Зеєв, син Дахи, Фрідман, рабин у святому місті Яффо, хай береже його Творець і спасе»».
Перед відходом з життя сказав раву Йосефу Герліцькому, який прийшов його провідати: «Я кажу тобі ясно, що без сумніву Ребе з Любавичів, провідник і насі покоління, — він і є Мошіах, який поведе нас до повної Геули».
Цитати про Ребе
У 5743 році (1982/1983) написав:
Його святості Адморові з Любавичів, гаону Ізраїлю і його святому, що підносить ярмо Тори і тшуви в усіх кінцях світу, з нагоди досягнення ним, з допомогою Всевишнього, благословенний Він, вісімдесятилітнього ювілею. З почуттям пошани й благоговіння я приєднуюся до десятків тисяч Ізраїлю, які бажають його святості, щоб наш Отець Небесний зміцнив його сили й оновив, як в орла, його юність, щоб поширювати його джерела назовні й виливати від його святого духу на весь Ізраїль. І хай веде він нас до істинної та повної Геули незабаром, у наші дні, амінь, хай буде така воля.
— З передмови до його хідушім у книзі «Квода шель Тора».
У 5747 році (1986/1987), напередодні завершення вивчення Рамбама, написав:
Я благословляю вас благословенням «мазл тов», а його превосходительство, його святість Адмора з Любавичів благословляю, щоб він удостоївся ще багатьох років керувати народом Ізраїлю, доки ми не зійдемо на Сіон із піснею з приходом нашого праведного Мошіаха і побудовою нашого Храму і нашої слави незабаром, у наші дні, амінь і амінь.
— Благословенний лист для тих, хто завершує вивчення Рамбама
Додаткова література
- Шалом-Дов-Бер Вольпо, «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 4, с. 87-90.
Примітки
- ^ Рав — голова рабинського суду в Єрусалимі — рабі Іцхак-Яаков Вайс. Адмор з Папи — рабі Йосеф Грінвальд і голова рабинського суду Деж рабі Цві-Меїр Панет. Рав Панет написав у своєму схваленні: «Наш друг, видатний, сад миртів, грядка пахощів.. удостоївся ще черпати воду з джерела наших святих батьків і отримати добре вчення від мого пана, батька, діда, святого гаона, нашого пана, автора „Кнесет Єхезкель“, і мого дядька, святого гаона, автора „Зіхрон Яаков“, хай захистить нас його заслуга, а також у мого пана, батька, учителя й наставника, святого гаона, хай захистить нас його заслуга, і всі вони як один любили його й дуже його цінували.. Хто я такий, щоб було потрібне моє схвалення, особливо такій великій людині, як він, що удостоївся бути пов'язаним із чистотою.»
- ^ Розповів рав Йосеф Герліцький, рабин громади Хабаду і шаліах Ребе в Тель-Авіві.
Код особи: № 6160734401