Перейти до вмісту

Хабадська міква

Матеріал з Хабадпедії
Шаліах Ребе в Тель-Авіві рав Йосеф-Шмуель Герліцький перевіряє мікву, збудовану за методом «бор аль габей бор»

Хабадська міква («бор аль габей бор») будується за методом, запровадженим Ребе Рашабом. Таку мікву вперше збудували в будівлі, де містилася єшива «Томхей Тмімім» у Ростові-на-Дону. Ця міква має багато переваг і відповідає на всі сумніви, що існують щодо мікв, які з'єднуються з дощовою водою іншими способами. «Бор аль габей бор» означає будівництво мікви над міквою.

Занурення в мікву

Основна стаття – Міква

Занурення для очищення від нечистоти має відбуватися в мікві або джерелі, що вміщує 40 сеа (приблизно 250/300 літрів) незачерпнутої води. Упродовж усіх поколінь ті, хто потребував занурення, занурювалися в джерелах; з часом джерела змінили мікви, збудовані над водою джерела, — такими міквами було зручніше користуватися. З розвитком технологій, з можливістю підводити воду трубами по всьому місту й нагрівати воду почали будувати теплі мікви. Уже Алтер Ребе запровадив постанову про будівництво мікви над джерелом у такий спосіб, щоб можна було (частково) нагрівати воду.

Сенс мікви

Сенс мікви — очистити навколишні сили нечистоти (макіфім), що пристають до людини, коли вона торкається нечистого. Це очищення досягається зануренням у воду, яка вказує на внутрішню суть Кетер.

Основна стаття – Сенс мікви

Міква в Ростові-на-Дону

Міква в Ростові-на-Дону

Файл сіхи. За часів проживання наших Ребе, провідників поколінь, у містечку Любавичі збудували мікву з підключенням до ґрунтових вод, згідно з постановою Алтер Ребе.

Під час Першої світової війни Ребе Рашаб переїхав жити до міста Ростов-на-Дону, де не було змоги жити біля річки й дістатися до ґрунтових вод, і тому почалися обговорення будівництва мікви (мікву з основою із зачерпнутої води вперше визнав кошерною «Хатам софер», однак Ребе Рашаб рішуче відкидав будівництво мікви тим способом, яким її будував «Хатам софер»).

Ребе Рашаб порадився з кількома рабинами, обізнаними в цьому питанні, і доручив раву Яакову Ланді наглядати за будівництвом мікви. Будівництво мікви завершили за короткий час. Після від'їзду Ребе Раяца з Ростова-на-Дону міква була покинута; після падіння комуністів туди повернулися хасиди Хабаду й виявили, що міква досі стоїть на своєму місці.

Спосіб будівництва мікви над міквою

Спосіб будівництва мікви передав хасидам рав Яаков Ланда так, як він чув це з уст Ребе Рашаба.

Викопують глибокий резервуар; його нижня половина — сховище дощової води, а над ним роблять підлогу; над підлогою міститься ще одна міква (тобто стеля нижньої мікви є підлогою верхньої). У підлозі між двома міквами є два отвори розміром тефах на тефах кожен, щоб з'єднати воду верхньої мікви з нижньою. Причина цього в тому, що коли один із них ненароком засмітиться й цього не помітять[1]

Після наповнення нижнього резервуара кошерною водою (незачерпнутою водою) у верхній резервуар додають зачерпнуту воду.

Спосіб будівництва такої мікви сьогодні такий: викопують один глибокий резервуар, який ділять навпіл цементною перегородкою, що проходить поперек посередині його висоти. Так утворюються два резервуари — верхній і нижній. Перегородка слугує підлогою для верхнього і стелею для нижнього. Верхній резервуар — це міква для занурення, а нижній — сховище дощової води. Важливо заливати верхню й нижню мікву разом, бо якщо заливати їх окремо, вода може просочуватися в місці їхнього з'єднання, і тоді виникає побоювання «текучої води», що робить мікву непридатною.

У цементній перегородці є проріз такого розміру, щоб крізь нього могла пройти людина, для обслуговування резервуара дощової води. На прорізі — мармурова кришка. Під час наповнення кришку знімають. Ребе Рашаб вказав, щоб, окрім того, чекали, доки вода не підніметься вище країв підлоги. Думка рава Ланди в цьому питанні була іншою[2]. Посередині цієї кришки був отвір для гашаки.

Крім цього прорізу є ще два отвори розміром у квадратний тефах кожен (приблизно 10 см завширшки, на відміну від отвору для гашаки, який круглий і має діаметр близько 6 см, як сказано), віддалені один від одного, щоб, коли один буде випадково закритий тією, що занурюється, другий залишався відкритим. Дощова вода спускається особливою трубою, яка не має статусу посудини й не зроблена з матеріалу, що сприймає нечистоту, до сухої мікви для занурення, а звідти вниз, до сховища. Після наповнення сховища мікву для занурення наповнюють зачерпнутою водопровідною водою з труби, спрямованої так, що вода тече просто до місця отвору. Зачерпнута вода негайно з'єднується з дощовою водою в нижньому сховищі й стає кошерною завдяки дотику до неї (гашака).

За словами рава Яакова Ланди, причина, з якої Ребе Рашаб вирішив зробити мікву такого типу, полягає в тому, що в такій мікві вода верхнього резервуара не змішується швидко з водою нижнього резервуара, оскільки її питома вага нижча, ніж у води нижнього резервуара, через її відносно вищу температуру[3], і тим самим дотримуються думок, згідно з якими потрібна більшість дощової води, що неможливо протягом тривалого часу в резервуарі з бічною гашакою; є й ті, хто сумнівається в практичній користі цього.

Додаткові вказівки

Ребе Рашаб дав також низку додаткових вказівок щодо кошерності мікви, які не пов'язані безпосередньо із законом «бор аль габей бор»:

  1. Щоб довжина мікви була не менше 1,424 метра, щоб можна було занурюватися, витягнувши все тіло, бо в цьому суть занурення згідно з думкою Ребе Цемах Цедека[4].
  2. Щоб кран у нижньому резервуарі, призначений для впуску дощової води, був не в мікві, а на деякій відстані, щоб вода надходила не безпосередньо силою людини, а шляхом стікання. У верхньому резервуарі теж був кран, який відкривали лише після того, як дощову воду набирали без участі сили людини, і тоді наповнювали верхній резервуар звичайною водою.
  3. Очищення мікви за допомогою насоса й гумового шланга.
  4. Не використовувати гумових пробок, бо за постановою Алтер Ребе це матеріал, що сприймає нечистоту.
  5. Щоб на даху, яким стікає дощова вода, не було предметів, що затримують воду (через побоювання посудини й зачерпнутої води).
  6. Щоб завжди було ще одне сховище дощової води, готове для заміни води, і в ньому теж резервуар був би на відстані, а не всередині, як сказано вище.
  7. Міру лікця для мікви Ребе Рашаб розраховував за мірою 62,3 сантиметра. Міра мікви за цим розрахунком — близько 726 літрів.

Переваги над міквами, що з'єднуються через гашаку і зріа

«Бор аль габей бор»: можна помітити отвір у дні верхнього резервуара, що слугує для занурення

Існують ще два способи будівництва мікв. Обидва способи будівництва цих мікв визнали кошерними великі мудреці Ізраїлю, однак у них існує багато проблем. Частина проблем виникає через реальні умови на місці, що створюють галахічні проблеми, а частина випливає з галахічної причини в самій формі мікви.

Гашака

Перший спосіб — гашака. Кошерний резервуар наповнюють дощовою водою, а поруч із ним міститься резервуар із зачерпнутою водою.

Побоювання, що існують у мікві з гашакою:

а. Іноді отвір між двома міквами не відкритий — з наміром зберегти воду мікви чистою, — і міква не стає кошерною (і навіть якщо отвір відкривається й закривається, є думка, наведена в «Шаху», згідно з якою в такій мікві слід бути суворішим).

б. Можливо, резервуар не наповнять до отвору між двома міквами, і міква залишиться непридатною.

Зріа

Другий спосіб — зріа (резервуар наповнюють дощовою водою і в нього вливають звичайну воду, що наповнює нижню мікву).

Побоювання, що існують у мікві із зріа:

а. Іноді можливо, що під час відкриття пробки ввійдуть 3 логи силою людини, а за галахою вони роблять мікву непридатною (3 логи, що ввійшли раніше, ніж у воді набралося 40 сеа, роблять її непридатною).

б. Коли вода входить до резервуара зріа, з резервуара зріа вода тече далі до нижнього резервуара, а текуча вода не очищає зачерпнутої води, яка до неї входить.

в. Якщо резервуар для занурення перед наповненням не витирають як слід, так щоб у ньому не залишилося води, можливо, у резервуарі залишаться 3 логи зачерпнутої води (близько літра) з води насоса тощо, і міква стане непридатною через 3 логи зачерпнутої води. Адже досить кількості у три логи, приблизно 1200 мл, щоб зробити мікву непридатною, хоча після того як резервуар уже наповнився сорока сеа, жодна кількість води вже не робить її непридатною.

Ще одна проблема, що існує в обох видах резервуарів — і зріа, і гашака:

а. «Додав сеа і взяв сеа» — дощова вода часто змінюється, і після кількох наповнень початкової дощової води не залишається; частина рішонім вважає, що така міква непридатна за Торою, а частина вважає, що це проблема на рівні постанови мудреців (хоча в «Шулхан арусі» постановлено дозволити в цьому випадку, «Шах» написав, що від початку в такій мікві слід бути суворішим). У мікві «бор аль габей бор» таке побоювання не застосовне, бо дощова вода, яка зазвичай холодна, завжди залишається внизу.

Ставлення до мікви над міквою в гаонів і рішонім

У Мішні написано:

Заглиблення в печері — у ньому не занурюють, якщо тільки воно не пробите отвором розміром із трубку бурдюка. Сказав рабі Єгуда: коли? Коли воно стоїть саме по собі; але якщо воно не стоїть саме по собі, занурюють у ньому, яким би воно не було

— трактат Мікваот, розділ 6, мішна 1

.

Думка Рамбама в коментарі до Мішни, а за ним рабі Овадьї з Бартенури і «Тосафот Йом-Тов», така, що заглиблення печери — це яма, яку викопують під дном мікви на зразок схованки, тому між ними має бути з'єднання розміром із трубку бурдюка; і про це рабі Єгуда пояснює, що цей закон сказано лише тоді, коли перекриття, яке відділяє печеру від ями, настільки міцне, що не дозволяє міквам змішуватися одна з одною; але якщо підлога тонка, так що під час занурення в печері вона провалюється, мікви вважаються однією міквою. Так постановив Рамбам[5], і так постановив автор «Шулхан аруха»[6].

Отже, перед нами простий сенс Мішни, з якого випливає, що вода над водою з отвором, який їх з'єднує, не має статусу катафресу, і, навпаки, цей отвір допомагає з'єднати заглиблення під печерою з водою нагорі, щоб доповнити міру в 40 сеа і зробити заглиблення придатним для занурення, хоча в ньому немає міри мікви, що є непридатністю за Торою. І звідси слід вивести для нашого випадку, що міква над міквою не вважається катафресом, і отвір цілком допомагає їх об'єднати.

І ще ясніше це сказано в коментарі до цієї мішни, що приписується Рабейну Гаю Гаону, і ось його слова: «А це заглиблення — на зразок корита, пробитого в дні, поставленого біля отвору стоку або біля входу до печери». Отже, і він тлумачить мішну, як Рамбам, у тому сенсі, що заглиблення і печера містяться одне над одним, тільки за Рамбамом заглиблення міститься під печерою, а на думку Рабейну Гая Гаона заглиблення міститься над печерою; а якщо так, ідеться буквально про мікву над міквою, де у верхній зачерпнута вода, а в нижній дощова, і про це навчає мішна, що коли є отвір розміром із трубку бурдюка, то навіть якщо в заглибленні немає 40 сеа, у ньому занурюють.

І також можна навести доказ зі слів Раша на трактат Мікваот[7], який наводить Тосефту, де написано: «Два басейни по сорок сеа, один над одним, і у верхній упали 3 логи води, і прорвалися, і потрапили до нижнього, — придатні, бо я кажу: сорок сеа доповнилися раніше, ніж спустилися 3 логи». І Раш пояснює, що йдеться про басейни, у кожному з яких бракує трьох логів до міри в сорок сеа, і коли 3 зачерпнуті логи впали у верхній, а звідти 3 логи спустилися в нижній, «не кажемо, що це ті самі 3 зачерпнуті логи спустилися в нижній, бо неможливо, щоб вони трохи не змішалися з водою верхнього басейну, і виходить, що сорок сеа нижнього доповнилися раніше, ніж до нього спустилися всі 3 логи; тому обидві мікви придатні: нижня придатна, як ми пояснили, а верхня — бо з'єднана з нижньою, і згідно з рабі Меїром, який каже наприкінці 2-го розділу трактату Хагіга, що занурюють і у верхній, і в нижній, або навіть згідно з рабі Єгудою — наприклад, коли вона не така вже й висока, так що після змішування все стає „ашборен“».

А в респонсах Роша[8] наводяться слова Раша і пояснюється, що Раш тлумачить мішну згідно з р. Меїром, — що мікви віддалені одна від одної за висотою, а Тосефта відповідає всім думкам — що мікви містяться безпосередньо одна над одною і після з'єднання все перебуває у спокої як «ашборен»[9]. І так само роз'яснено в Меїрі[10], який теж наводить згадану Тосефту, і ось його слова: «Що стосується постанови — саме коли верхня не така висока, щоб її вода була текучою, і коли вона змішалася з нижньою через належний отвір».

Отже, зі слів рішонім — Раша, Роша і Меїрі — явно випливає, що навіть коли верхня міква міститься над нижньою міквою, усе ж якщо вони не настільки віддалені одна від одної за висотою, так що після змішування верхньої з нижньою обидві мікви перебувають у спокої як «ашборен», — цілком можна занурюватися у верхній мікві, навіть якщо в ній немає сорока сеа, а лише завдяки приєднанню води нижньої мікви; у всякому разі, з'єднання мікв через належний отвір між ними дієве, і в цьому всі згодні, що тут немає побоювання катафресу.

І також можна навести слова Тосефти[11], яку наводить Рамбам у законах Шабату[12], і ось його слова: «Дві очисні водойми [= мікви] одна над одною — виймають пробку між ними, з'єднують їх дотиком і повертають пробку на місце, бо це не призводить до вичавлювання, адже він хоче, щоб вода вийшла». І «Бейт Йосеф» наводить це в законах Шабату (гл. 320), і так само навів це «Маген Аврагам» там само[13].

І зі слів Рамбама можна вивести, що в мікві над міквою немає побоювання катафресу, адже його уста ясно сказали: «дві очисні водойми одна над одною», — і він написав, що їх роблять кошерними через отвір для гашаки між міквами, і ні його коментатори, ні інші ахаронім не зазначили, що тут є проблема катафресу. І такий доказ навів також Магаршам у своїх респонсах[14].

Побоювання з'єднання «катафрес»

Щодо двох мікв, з'єднаних жолобом, розійшлися в думках великі ахаронім, і «Діврей хаїм» написав, що верхня міква непридатна, оскільки з'єднана з нижньою за допомогою катафресу (з'єднання, яке не на одному рівні); із цієї причини є ті, хто виступав проти будівництва мікви «бор аль габей бор».

Виходячи з написаного вище, слід пояснити, чому й на думку «Діврей хаїм» немає побоювання, що товщина стінок отвору вважатиметься маленьким жолобом і з'єднанням за допомогою катафресу: адже визначення з'єднання за допомогою жолоба стосується лише випадку, коли з'єднують дві окремі мікви (віддалені одна від одної), але у випадку мікви над міквою з підлогою, що їх розділяє, верхня й нижня мікви вважаються однією, і тут немає побоювання жолоба — як з погляду способу будівництва мікви, так і з погляду способу її з'єднання й суті жолоба. Ці слова також точно випливають із відповіді самого «Діврей хаїм»

Спосіб будівництва мікви — адже під час будівництва мікви над міквою її форма, споруда й заливання як єдиного цілого з'єднують їх так, що вони вважаються однією міквою: стіни нижньої мікви є продовженням верхньої мікви, а вхід до нижньої мікви (коли хочуть її відремонтувати й почистити) — тільки через верхню мікву, і до того як кладуть кришку, що їх розділяє, вони буквально одна глибока міква, а підлога верхньої мікви закінчується внизу на підлозі нижньої мікви, тобто стіни й підлога нижньої мікви є частиною верхньої мікви.

Слід додати, що два отвори розміром у тефах роблять два резервуари одним резервуаром (так згідно зі словами рава Дворкіна про мікву «бор аль габей бор»), оскільки в законах нечистоти й чистоти отвір у тефах з'єднує два будинки так, що вони вважаються одним будинком.

Хасиди Цанза-Клаузенбурга користуються міквою за думкою «Діврей хаїм», без гашаки до «бор аль габей бор». Проте в книзі «Тікуней мікваот лефі таккенат работейну» (сторінка 144) наведено лист рава Хаїма-Еліягу Ланди: «Хочу розповісти про те, при чому я сам був присутній під час візиту мого батька, рава (хай буде пам'ять його для життя у світі прийдешньому), до адмора з Клаузенбурга, праведної пам'яті, у Кір'ят-Цанзі (був присутній і його син, його наступник у Святій Землі). Розмова зайшла про мікву, і він скаржився, що хасиди Цанза в Петах-Тікві хочуть мікву, яка відповідала б думці „Діврей хаїм“, оскільки там міква — „бор аль габей бор“, а товщина середнього перекриття подібна до жолоба, що з'єднує дві мікви одна над одною. І мій батько відповів, що це не так, а в нашому випадку це не дві мікви, а буквально одна міква, і вони довго розмовляли про це. Через кілька годин, коли ми повернулися додому, моєму батькові зателефонував син адмора з Клаузенбурга за дорученням свого батька й сказав, що той ще раз переглянув відомий запис мого батька, рава (хай буде пам'ять його для життя у світі прийдешньому), і сказав, що якщо справді роблять точно так, як там написано, це напевно добре й на думку „Діврей хаїм“».

Сатмарські хасиди дотримуються думки «Діврей хаїм» із Цанза і все ж роблять мікви за методом Ребе Рашаба: вони роблять резервуар для занурення (не над резервуаром) і з'єднують його гашакою з «бор аль габей бор».

Боротьба рава Ханзіна — хабадські мікви

Рав Давид Ханзін, з огляду на свою посаду відповідального за мікви в Петах-Тікві, від 5710-х років і впродовж десятиліть дбав про будівництво й ремонт багатьох мікв і особливо приділяв увагу будівництву мікв за хабадським методом, попри протидію литовських кіл на чолі з Хазон Ішем[15].

Ребе заохочував його в боротьбі за продовження будівництва хабадських мікв листами і навіть рідкісними висловлюваннями у святих сіхот, і справді, з належною рішучістю йому вдалося збудувати багато мікв за хабадським методом.

А коли не було бюджету на будівництво мікви «бор аль габей бор», він написав Ребе, що коли знадобиться позика, він візьме участь у цій позиці. На це Ребе відповів йому: «Якщо знадобиться позика, то і я беру в цьому участь із фондів, що є в моєму розпорядженні, сумою в п'ятдесят лір, яку можна буде повернути приблизно через пів року»[16]

Розвиток хабадських мікв

Від 5710-х років хабадські громади й шлухім Ребе по всьому світу почали будувати мікви «бор аль габей бор», і з часом рабини й громадські діячі Хабаду разом зі шлухім Ребе подбали про будівництво мікв за методом «бор аль габей бор» по всьому світу.

За ці роки збудовано сотні мікв «бор аль габей бор», із них понад 200 — у Святій Землі.

Фахівці з хабадських мікв

Упродовж років рабини й професіонали набули знань і досвіду в будівництві та утриманні хабадських мікв. Фахівцем зі світовим ім'ям був рав Боаз Лернер із Нахалат-Гар-Хабада, передусім у галузі хабадської мікви; він часто їздив у віддалені куточки світу, допомагаючи в будівництві мікв і нагляді за ними. Загалом рав Боаз Лернер збудував і зробив кошерними сотні мікв у різних місцях світу й був уповноваженим представником рабинів Хабаду у Святій Землі.

Рав Боаз Лернер перевіряє мікву «бор аль габей бор» у Кір'ят-Оно

У своєму кварталі Нахалат-Гар-Хабад він займався будівництвом жіночої мікви під назвою «Хая-Мушка». Також він збудував мікву поруч із синагогою кварталу, яку він збудував під назвою «Нахалат Менахем».

Інші фахівці з мікв

«Міква аль габей га-оцар»

У 5774 році (2013/2014) він видав кунтрес «Міква аль габей га-оцар» про мікву «бор аль габей бор» за методом Хабаду згідно з постановою Ребе Рашаба. У кунтресі подано огляд розвитку подій, що призвели до постанови Ребе Рашаба, і роз'яснення Ребе впродовж років щодо цієї постанови. Також подано практичні вказівки про спосіб приведення міської води до кошерного стану в мікві над сховищем згідно з вказівками Ребе Рашаба і Ребе Мелех га-Мошіаха.

Цей кунтрес мав стати відбитком із книги, яка мала вийти. Але через його відхід з життя цю ініціативу було зупинено.

Центр мікв Хабаду

Основна стаття – Центр мікв Хабаду

Починаючи з 5767 року (2006/2007) Рабинський суд Хабаду керує особливим підрозділом, який займається створенням, зміцненням і підтримкою хабадських мікв по всій країні, наданням роз'яснювальної та технічної допомоги, наглядом і збереженням хабадських мікв із дотриманням найвищої планки суворості й галахи.

Центром керують рабин громади Хабаду в Рама Гімель у Бейт-Шемеші рав Хаїм-Еліягу Глуховський разом зі своїм батьком, равом Менахемом-Мендлом Глуховським, і равом Аврагамом-Міхаелем Гальперіном — члени рабинського суду.

Див. також

Додаткова література

  • Рав гаон рав Яаков Ланда, «Тікуней га-мікве ва-асіята» [вказівки, які рав Ланда чув від Ребе Рашаба], надруковано наприкінці п'ятої частини, «Йоре деа», «Шулхан аруха» Алтер Ребе, нове видання «Кегот», с. 568-569.
  • Рав гаон рав Айзик Шві — «Міква над міквою — докази та з'ясування щодо постанови його святості Адмора Рашаба (хай перебуває душа його в раю) про мікву „бор аль габей бор“... і спростування доводів тих, хто це заперечує». «Кітвей р. Айзик» (видавництво «Кегот», 5750), частина перша, с. 207 і далі.
  • Будівничий мікв, розмова з гаоном равом Меїром Пойзеном, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1896, сторінка 58

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Словами рава Ланди: «А про причину цього було сказано мені з його святих уст, що зараз (тобто в той час, коли він говорив мені про це) він не пам'ятає. Але в нього була на те причина і т. д. І це просто через побоювання, що, може, колись станеться, що один із них засмітиться і цього не помітять».
  2. ^ Його словами: «Про це я тоді міркував перед його святістю, і в моїй пам'яті залишилося, що він погодився з моїми словами, але, згідно з моїми записами, на практиці все ж залишилося як раніше — наповнювали, доки дощова вода не піднімалася вище підлоги».
  3. ^ Наводиться також наприкінці «Шулхан аруха га-Рав» до частини «Йоре деа».
  4. ^ Так він вказав ребецн, так передав Ребе Цемах Цедек.
  5. ^ Гл. 8 законів про мікви, закон 4.
  6. ^ «Йоре деа», гл. 201, п. 59.
  7. ^ Розділ 3, мішна 1 — це навів «Бейт Йосеф», гл. 201.
  8. ^ Правило 31, пункт 2.
  9. ^ Див. там докладне пояснення
  10. ^ У 3-му розділі трактату Мікваот.
  11. ^ Ерувін 88.
  12. ^ Гл. 22, закон 21.
  13. ^ Підпункт 23.
  14. ^ Ч. 2, гл. 59.
  15. ^ Рав Ашкеназі, ч. 1, с. 24 і ч. 2, с. 47; «Давид, раб Мій», с. 104, і в додатку — листи Ребе раву Ханзіну
  16. ^ Менахем Зігельбойм, «Давид, раб Мій», с. 104; «Ігрот кодеш», т. 5, с. 307
Упоминается также в статье «Дом Ребе Рашаба в Ростове-на-Дону».

Повідомити про помилку на цій сторінці