Володіння наших Ребе, провідників поколінь, у Хевроні
Цю статтю необхідно доповнити
| ||
| Цю статтю необхідно доповнити | |
Володіння наших Ребе, провідників поколінь, у Хевроні — кілька будівель у місті Хевроні, куплених на гроші наших Ребе, провідників поколінь, які становлять їхнє володіння в Землі Ізраїлю.
Синагога Мітлер Ребе

Основна стаття – Синагога Мітлер Ребе
Коли хасиди Хабаду піднялися до Хеврона в 5583 році (1822/1823), Мітлер Ребе купив частину сефардської синагоги «Аврагам Авіну» і виділив її під окрему синагогу для хасидів Хабаду[1]. Її поширеною назвою була «ашкеназька синагога „Аврагам Авіну“».
Після звільнення Хеврона в 5727 році (1966/1967) синагогу відновив проф. Бен-Ціон Тавгер. Старожили Хеврона вказали точне місце хабадської синагоги. Також гаон рав Шломо-Залман Ойєрбах, приїхавши до Хеврона, одразу вказав місце, де вона розташовувалася.
Практичне відродження цього місця Хабадом розпочав рав Іцхак-Файвіш Гінзбург. Він заснував там колель для вивчення хасидуту, і багато років там проводилися уроки хасидуту. За вказівкою Ребе раву Гінзбургу місце було названо «синагога „Менуха-Рахель“» — на честь дочки Мітлер Ребе, яка жила в Хевроні й була однією з видатних особистостей там.
Наші Ребе, провідники поколінь, надавали цьому місцю особливого значення, і на фарбрейнгені 9-10 кислева 5740 року (30 листопада 1979) Ребе зупинився на цьому місці й сказав, що коли були під владою царя і євреї перебували у великій скруті щодо заробітку, Мітлер Ребе збирав гроші з євреїв, навіть з бідних, і на ці гроші звелів купити ділянки в Хевроні.
У 5764 році (2003/2004) шаліах Ребе в Хевроні рав Дані Коген почав ремонтувати синагогу й перетворювати її на розкішну, щоб вона приваблювала туристів.
Бейт Шнеєрсон

Основна стаття – Бейт Шнеєрсон у Хевроні
Дім Шнеєрсона був місцем проживання ребецн Менухи-Рахель Слонім (онуки Алтер Ребе і доньки Мітлер Ребе), яку називали «матір'ю хабадського поселення в Хевроні» і яка уславилася своєю праведністю та особливими чеснотами і користувалася шаною всіх мешканців Хеврона.
Після погромів 5689 року (1928/1929) будівлю захопили араби. У 5738 році (1977/1978) рав Моше Левінгер звернувся до Ребе з проханням вказати Колель Хабад, який мав офіційні права на будівлю, видати йому довіреність на дім Шнеєрсона. Після неодноразових звернень рава Левінгера Ребе в телефонному повідомленні від 19 кислева 5738 (29 листопада 1977) вказав керівникам Колель Хабад звернутися в цій справі до рабина з анаш, який ухвалює галахічні рішення.
Унаслідок цього відбулася зустріч у домі рабина міста Бней-Брак, рава Яакова Ланди. Рав Ланда, який висловив свою думку, що варто видати раву Левінгеру довіреність на викуп дому Шнеєрсона. Одразу після того як йому видали довіреність, рав Левінгер звернувся до власників-арабів, і після перемовин дім було викуплено.
Сьогодні до дому Шнеєрсона добудовано ще два поверхи, а до північного фасаду будівлі прибудовано нову будівлю, яку називають «Бейт га-Шиша». З тильного боку дому Шнеєрсона збудовано ще одну будівлю, яку називають «Бейт Фінк».
У Бейт Шнеєрсоні сьогодні живуть шість великих родин, а на вхідному поверсі відкрито ясла.
Бейт Романо


Основна стаття – Бейт Романо
Купівля двору Романо
Через десятиліття після початку хабадського поселення громада зросла, і маленька синагога не могла вмістити всіх, хто молився. Керівники громади хотіли збудувати ще одну синагогу, але оскільки в них не було потрібних коштів — звернулися з проханням про допомогу до «Ваад га-пкідім ве-га-амаркалім» в Амстердамі, однак комітет відхилив їхнє прохання і не затвердив їм переказу потрібних грошей.
Лише через ще два десятиліття, у 5613 році (1852/1853), було куплено ще одну синагогу на пожертви братів-багатіїв Менаше і Сасона. Через роки, після відходу з життя Ребе Цемах Цедека, велику синагогу було названо його ім'ям — «Бейт Менахем». З 5630 року (1869/1870) євреї почали будувати будинки за межами «єврейського двору», який був своєрідним гетто всередині міста Хеврона. Одним із перших, а може, і першим, хто збудував будинок за межами «єврейського двору», був багатій р. Аврагам Романо, прізвисько якого було Меркадо Романо.
Серед переселенців, що прибули зі Стамбула, щоб осісти в Хевроні, — здебільшого людей заможних, які зуміли посісти важливе становище в хевронському ішуві, — був Челебі Меркадо Романо. У нього були сини в Константинополі, які надсилали батькові багато грошей, щоб він збудував розкішний палац у місті праотців. І справді, він був одним із піонерів єврейської громади, що прорвав стіни гетто і збудував собі палац із десятків кімнат.
Відтоді й до продажу двору Ребе Рашабу (наприкінці літа 5668) у цьому будинку жили багаті старі люди, що прибули з Туреччини. Усередині палацу навіть збудували синагогу під назвою «Стамбульська синагога», а в 5661 році (1900/1901) в одному з будинків поселили рава гаона Хізкіягу Медіні, автора «Сдей хемед». У ті роки багатій Аврагам Романо, власник палацу, зіткнувся з фінансовими труднощами і виставив володіння на продаж. Придбанням володіння цікавилися кілька сторін (араби міста, місіонерські кола і товариство «Альянс» — з метою створення школи), і на певному етапі його мало не продали одному з арабських нотаблів міста. Однак р. Ш. Гойзман, заможний торговець із впливових людей громади, що був у добрих стосунках з Романо, зумів переконати його утриматися від продажу і пообіцяв знайти йому покупця-єврея, який заплатить йому ту саму суму, що обіцяв араб.
Понад п'ять років р. Ш. Гойзман займався продажем володіння, протягом яких завжди стояв на варті, щоб його не було продано комусь з арабів Хеврона, і 21 менахем-ава 5668 (18 серпня 1908) придбав володіння за дорученням Ребе Рашаба за 22 000 рублів.
З купівлею великого двору р. Ш. Гойзман написав листа Ребе Рашабу і Ребе Раяцу, у якому пропонує купити також менший двір, розташований зовсім поруч із великим двором. Він пише далі, що вхідна доріжка спільна для обох дворів і вікна будинків розташовані дуже близько одне до одного, а оскільки власник двору [вихрест на ім'я Дауд-ефенді] збирається продати двір, і неможливо знати, хто його купить і яких труднощів доведеться зазнати від нового сусіда, — тому краще постаратися дістати ще грошей і купити також менший двір. І довкола цієї купівлі нагромадилися труднощі, і вихрест мало не продав свій двір злому неєвреєві. Лише дивом р. Ш. Гойзманові вдалося переконати його не продавати володіння.
Через кілька місяців р. Ш. Гойзман купив двір за дорученням Ребе Рашаба. Невдовзі після завершення купівлі вихрест раптово помер, і так описує це р. Ш. Гойзман: «Поспішаю сповістити йому добру звістку від великої радості мого серця і насолоди, якою я насолодився в почутті мого серця в день переддня святої Суботи, у спасінні Б-жому, що було через мене в купівлі двору вихреста Дауда-ефенді, хай зітреться ім'я його, бо в переддень святої Суботи здох вищезгаданий Дауд, вихрест, хай зітреться ім'я його, від раптової хвороби, хай урятує нас Милосердний; усі наші брати, сини Ізраїлю, сефарди й ашкеназі, одностайно говорили про мій успіх у купівлі двору, який мав стати мечеттю джамі на вулиці Гагазін і який ні за які гроші вже не було змоги купити, і про великий страх і небезпеку, які були в цьому для всіх дворів поруч із ним, і особливо для великого двору, який ми купили в Романо, хай живе він».
Захоплення Бейт Романо
Основна стаття – Погроми 5689 року (1928/1929)
У 5689 році (1928/1929) настав кінець єврейському поселенню в Хевроні, і всі єврейські будинки було пограбовано, розграбовано і зруйновано. Єдиним, що не постраждало під час цих погромів, був — Бейт Романо, який, як сказано, був у руках уряду. Він зберігався у своєму первісному вигляді до 5694 року (1933/1934), коли араби почали будувати у дворі будівлі ряд крамниць.
Коли про це стало відомо Ребе Раяцу, він надіслав листи кільком важливим особам в Ерец-Ісраель, серед них і раву Аврагамові-Іцхаку Куку, і просив їх перешкодити арабам здійснити свій задум. Проте їм не вдалося цьому перешкодити, і ряд крамниць було збудовано в північній частині двору, де вони існують і донині.
Узимку 5690 року (1929/1930) рав Ш. Гойзман надіслав листи Ребе Раяцу, у яких питав, що йому робити зі своїми маєтками в Хевроні, а також що робити з маєтками Ребе Раяца. У листі від 4 нісана Ребе Раяц відповідає йому, що він ще не вирішив, що робити зі своїми маєтками, але хай той не пов'язує долю своїх маєтків з долею маєтків Ребе.
Через кілька місяців, на Хануку 5691 року (1930/1931), Ребе Раяц звелів йому «здати його в оренду за будь-яких умов, задля збереження маєтку», а також звелів йому переоформити маєток, — який, як сказано вище, офіційно належав Рашазу Гавліну, — на ім'я Ребе. Фактично маєток було переоформлено лише в 5700 році (1939/1940).
Драматичний поворот у долі маєтків Ребе стався наприкінці зими 5696 року (1935/1936): губернатор міста Хеврона вирішив вилучити в Ребе його маєтки, а щоб це не виглядало як пряме пограбування, — запропонував заплатити Ребе низьку суму як «плату за продаж». Ребе Раяц отримав звістку про це в листі, який надіслав йому Рашаз Гавлін, де той також написав, що порадився з адвокатом і, схоже, немає способу перешкодити губернаторові Хеврона заволодіти маєтком.
Разом із тим Ребе Раяц не полишив можливості перешкодити губернаторові Хеврона забрати маєток силою і надіслав листа судді Гадові Фрумкіну, голові суддів у Єрусалимі, який був відомий і знаний в урядових колах Ерец-Ісраель, і просив його вплинути на уряд, щоб той не здійснив свого задуму. Ще він написав Рашазу Гавліну, щоб той звернувся до ще одного адвоката, аби вислухати додатковий юридичний висновок щодо законності дій губернатора міста Хеврона.
Менш ніж за два тижні, 15 нісана, помер Рашаз Гавлін, схоже, не встигнувши отримати і виконати прохання Ребе Раяца. У місяці іярі 5696 року (1935/1936) його син, Ханох-Гендл Гавлін, був призначений офіційним управителем маєтків замість батька, і відтоді Ребе Раяц звертався до нього щодо маєтків.
Найімовірніше, широка діяльність, яку провадив Ребе Раяц здалеку, дала результат, і губернатор Хеврона більше не вимагав вилучити в нього маєток.
Звільнення будинку
У пізніші роки в «Бейт Романо» розміщувалася велика арабська школа. На частині території були збудовані арабські крамниці, а на великій її частині було влаштовано центральну автостанцію арабського Хеврона.
На початку місяця нісана 5741 року (квітень–травень 1981) рав Моше Левінгер поїхав до Ребе і виклав свої плани, згідно з якими він викупить дім з рук арабів і відкриє там єшиву для юнаків. Ребе вислухав і зрештою погодився надати раву Левінгеру довіреність діяти від його імені, щоб викупити хабадський маєток.
Тим часом у місті сталося кілька інцидентів, пов'язаних з безпекою; у відповідь уряд ужив низки заходів, у межах яких Міністерство оборони конфіскувало весь маєток (крім ряду крамниць, які араби збудували після 5689 року (1928/1929)) для потреб безпеки, а для розв'язання проблеми учнів арабської школи — муніципалітетові Хеврона надали додаткові класи в інших школах міста.
Увесь цей крок було погоджено між равом Левінгером і міністром оборони Аріелем Шароном, який планував створити на порожній території військовий табір, а будівлю на пізнішому етапі передати в розпорядження єврейських поселенців, щоб ті відкрили там єшиву для юнаків, згідно з первісним планом рава Левінгера.
У місяці елулі 5742 року (1981/1982) у «Бейт Романо» відкрилася єшива «Шавей Хеврон». Зі зростанням кількості учнів виникла нагальна потреба розширити наявну будівлю. Було вирішено відремонтувати всю будівлю і надбудувати на ній ще один поверх. У 5751 році (1990/1991) план отримав схвалення тодішнього міністра будівництва Аріеля Шарона, який зобов'язався виділити 2 мільйони шекелів на відновлення єшиви. З початком ремонту на місці виявилася давня підземна споруда, про яку не було відомо. З'ясувалося, що за сотні, а може, і тисячі років до того, як Романо збудував будівлю, на цьому місці стояв великий дім, про який досі не було відомо. Підземний поверх також відремонтували за погодженням з досвідченими археологами, і сьогодні в ньому розміщуються склади єшиви і різні приміщення.
Улітку 5752 року (1991/1992), з приходом до влади лівого уряду, уряд оголосив, що не дотримуватиметься угод, підписаних попереднім урядом, і бюджети, які мали надійти до єшиви, — було заморожено. Керівництво єшиви подало на уряд до суду і зуміло отримати обіцяні гроші.
План створення хабадського житлового кварталу
У 5743 році (1982/1983), приблизно через два роки після того як «Бейт Романо» було викуплено з рук арабів, у конторі Колель Хабад були підготовлені плани створення хабадської єшиви гдола в «Бейт Романо». Згідно з планами, Колель Хабад встановить тимчасові споруди поблизу «Бейт Романо», куди перейдуть учні єшиви «Шавей Хеврон», доки для них не знайдуть відповідної будівлі в Хевроні, а тим часом відремонтують наявну будівлю, щоб вона стала придатною до використання.
Спочатку ставлення Ребе було вельми позитивним, і ці плани отримали його згоду і благословення. На цьому етапі до справи долучився один із друзів Хабаду за кордоном, який був у чудових стосунках з равом Ар'є-Лейбом Капланом і почув про план; він висловив готовність фінансувати весь проєкт. На цьому етапі до справи долучилася і Парасолькова організація установ Хабаду; згідно з планами, виробленими тоді, ішлося про хабадський квартал довкола єшиви, вкладення в який обіцяв фінансувати жертводавець.
Упродовж кількох тижнів план перейшов у практичну площину: тимчасові споруди були привезені і встановлені поруч із «Бейт Романо»; громадські діячі Хабаду провели засідання з главою уряду паном Менахемом Бегіном і міністром будівництва паном Давидом Леві, які в принципі погодилися з планами; і навіть сиділи над кресленнями будівлі і підготували докладні будівельні плани з метою на першому етапі відремонтувати будівлю, а на пізнішому етапі надбудувати один чи два поверхи.
На певному етапі Ребе заморозив план; у листі, який він надіслав, він пояснив, що, попри бажання відродити хабадське поселення в Хевроні, він не готовий брати на себе відповідальність за те, щоб посилати туди своїх хасидів, оскільки нинішнє становище з безпекою недостатньо надійне. Тому, доки становище з безпекою залишатиметься таким, як є, Ребе не посилатиме своїх хасидів на організоване поселення в Хевроні. Ребе завершує свого листа обіцянкою, що, щойно становище зміниться і можна буде оселитися в Хевроні без загрози для безпеки, — план буде висунуто знову.
Примітки
- ^ Після розширення хабадської громади було засновано ще одну синагогу, яку після відходу з життя Ребе Цемах Цедека назвали «Бейт Менахем»