Моше Віленкер
| Моше Віленкер | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Місце проживання | Вільна, Ліозно |
| Освіта | перший хедер Алтер Ребе в Ліозно |
| Учителі | Рабі Шнеур-Залман з Лядів (Алтер Ребе) |
Хасид р. Моше Віленкер (їдишем пишеться: ווילענקער) був одним із великих хасидів Алтер Ребе, був людиною великого розуму і глибоким знавцем хасидуту і промовляв перлини мудрості.
Біографія
Походив із шанованої родини в місті Вільна. Одного разу, у 5541 році (1780/1781), коли Алтер Ребе прибув до міста, р. Моше, молодий чоловік видатних здібностей, виклав перед Ребе свої сумніви в навчанні, і коли Алтер Ребе відповів на всі його запитання, прив'язався до нього. Приблизно через два місяці після від'їзду Алтер Ребе р. Моше пішов пішки до Ліозно, де вступив учитися до першого хедеру. Оскільки він прийшов без дозволу дружини, Ребе не дозволив йому вчитися в Ліозно, але зрештою, після благань, дозволив йому затриматися до пів року[1].
Алтер Ребе висловився про нього, що в нього мохін де-гадлут і що за десять років, протягом яких він трудився, він осягнув широкий розум[2]. Коли йому належало ввійти на «єхідут» до Алтер Ребе, він готувався три роки і залишався ще сім років у Ліозно, щоб утілити те, що почув на єхідуті, у практичному служінні.
У 5556 році (1795/1796) р. Моше Віленкер разом із двома своїми товаришами-хасидами, р. Іцхаком-Моше і хозером Алтер Ребе р. Пінхасом Рейзесом, був посланий до праведних рабинів рабі Єгуди-Лейба га-Когена і рабі Зуші з Ганнополя, щоб отримати їхнє схвалення на книгу «Танія».
Коли троє хасидів повернулися зі своєї поїздки зі схваленнями, — це було наприкінці елула 5556 року (вересень–жовтень 1796), — Алтер Ребе звелів друкареві зі Славути друкувати «Танію»[3].
Після відходу з життя Алтер Ребе він спочатку протистояв його синові, Мітлер Ребе, але наприкінці життя Мітлер Ребе розкаявся, прийшов до нього і попросив пробачити його та прийняти його як хасида; Мітлер Ребе пробачив його і прийняв як хасида. Коли Мітлер Ребе поїхав до Гадяча перед своїм відходом з життя, р. Моше супроводжував його і був із ним також під час його відходу з життя в Ніжині[4].
Був улюбленцем Ребе Цемах Цедека і повторював у нього маамари, які чув від Алтер Ребе від часу свого прибуття до Ліозно[5].
Перед смертю сказав, що може дати звіт за всі останні десять років — про свої думки, мову і вчинки.
Про нього є низка історій; одна з найвідоміших — як одного разу, виходячи з бейт-мідрашу, він поклав свої тфілін на воза, поставив ногу на колесо, спершись рукою на ногу, і почав обдумувати хасидут. Не помітивши, як віз поїхав, р. Моше залишався в такому положенні до часу мінхи, а тоді отямився через побоювання, що мине час молитви мінха.
Його братом був р. Зеев Віленкер[6], один із великих хасидів Алтер Ребе[7].
Одного разу р. Зеев Віленкер запитав свого брата, р. Моше, який був старшим за нього на двадцять років: «Ти завжди розповідаєш мені вчення, яке чув від Алтер Ребе, — розкажи-но мені колись яке-небудь його чудо». Відповів йому р. Моше: «Я даю тобі саму суть олії, а ти хочеш нігтів із ніг!»[8].
Див. також
Додаткова література
- Книга «Перші хасиди», с. 41-48.
- Рав Еліягу-Йоханан Гурарі, «Оцар хасидей Хабад», т. 1, с. 207-211.
Зовнішні посилання
- Про р. Моше Віленкера на сайті «Гейхал га-негіна»
Примітки
- ^ «Га-Тамім», випуск 6, с. 8.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 4, с. 538. Календар «Гайом йом», 18 тамуза.
- ^ Див. «Ігрот кодеш» (Ребе Раяца), т. 4, сторінка 262, і запис Ребе Раяца, наведений у книзі «Толдот сефер га-Танія», сторінка 66
- ^ «Бейт Ребе», с. 76.
- ^ «Га-Тамім», випуск 6, с. 8.
- ^ Учився в третьому хедері в Алтер Ребе
- ^ Див. про нього в «Бейт Ребе», видання 5774, с. 220.
- ^ «Сіхот кодеш» 5704, с. 54.
Код особи: № 6160363300