Ісраель Гроссман
| Ісраель Гроссман | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5 хешвана 5683 (27 жовтня 1922) |
| Місце народження | Єрусалим |
| Дата смерті | 23 адара 5767 (13 березня 2007) |
| Місце поховання | Єврейське кладовище на Оливковій горі[В] |
| Країна | Ізраїль[В] |
| Місце проживання | Єрусалим |
| Місце діяльності | Єрусалим, Лод, Кфар-Хабад, Мігдаль-га-Емек |
| Рід діяльності | рабин, голова єшиви, машгіах |
| Освіта | єшива рава Душинського, єшива «Кам'янець» |
| Посада | голова єшиви «Карлін» в Єрусалимі, голова єшиви «Томхей Тмімім» Лод, голова єшиви «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад |
| Учителі | Йосеф-Цві Душинський, Моше Бернштейн, Аврагам-Елімелех Перлов із Карліна, Моше-Мордехай Бідерман |
| Сім'я | |
| Батько | Моше-Шнеур-Залман Гроссман |
| Дружина | Гуте-Перл |
| Діти | Менахем-Бен-Ціон Гроссман, Іцхак-Давид Гроссман, Моше-Шнеур-Залман, Яаков, Еліезер-Єхезкель, Йосеф та інші |
| Родовід | |
Рав Ісраель Гроссман (5 хешвана 5683 (27 жовтня 1922) – 23 адара 5767 (13 березня 2007)) був карлінським хасидом, який обіймав посаду голови єшиви «Томхей Тмімім» Лод і «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад, і постійно вів уроки в «Томхей Тмімім» Мігдаль-га-Емек та в єшиві гдола «Торат емет».
Біографія
Народився в Старому місті Єрусалима, 5 хешвана 5683 року (27 жовтня 1922), у родині р. Моше-Шнеура-Залмана Гроссмана.
У юності рав Гроссман навчався в єшиві гаона рава Йосефа-Цві Душинського, гаона, голови рабинського суду «Еда гаредіт». Рав Душинський любив його й призначав його для великого. Потім перейшов навчатися до єшиви «Каменець» у гаона рабі Моше Бернштейна. Рав Гроссман був одним із перших учнів єшиви й був правою рукою голови єшиви.
Він був полум'яним карлінським хасидом, відданим своєму ребе, адмору рабі Аврагаму-Елімелеху Перлову з Карліна. Коли адмор рабі Аврагам-Елімелех з Карліна приїхав з візитом до Святої Землі 5699 року (1938/1939) і побачив молодого юнака-хасида, він був у захваті від його здібностей і дивовижної старанності й висловився про нього: «Ісраель, яким Я прославлюся». У наступні роки був відданий своєму ребе, рабі Моше-Мордехаю Бідерману, адмору з Лелова-Карліна.
Перед своїм весіллям він з великим успіхом склав іспит з усього Шасу в голови рабинських судів «Еда гаредіт» рава Реувена Бенгіса. Дійшовши до глави «Га-іш мекадеш», узяв за дружину ребецн Гуте-Перл, доньку рава Йосефа Гутфарба. Ребецн стояла праворуч від нього всі дні його життя в його справах з поширення Тори й трепету та у вихованні чудового покоління, яке вони удостоїлися виростити.
Його старанність у навчанні принесла йому вже замолоду ім'я знавця великого масштабу; тому ще аврехом років двадцяти він удостоївся постійного щоденного уроку в хеврусі з адмором рабі Шломо Гольдманом зі Звягеля. 5708 року (1947/1948), коли йому було лише 25 років, адмор рабі Йоханан Перлов з Карліна призначив його стояти на чолі єшиви «Карлін» у Єрусалимі.
У роки, коли він обіймав посаду голови єшиви «Карлін», він старанно навчався в єшиві вдень, а ночами навчався в хеврусах з великими знавцями Тори в Єрусалимі.
Ребе відкидає угоду
У роки після Війни за незалежність рав Ісраель Гроссман мобілізував усі свої сили на святі війни задля зміцнення юдаїзму, і в цих межах не раз був посланцем між великими Ізраїлю.
5712 року (1951/1952), коли Земля Ізраїлю вирувала довкола справи призову дівчат до ЦАХАЛу, рав Ісраель Гроссман стояв на чолі кампанії проти призову дівчат до армії і навіть сидів у в'язниці через цю свою боротьбу.
Тієї пори він самовіддано боровся за порятунок тегеранських дітей і єменських дітей від антирелігійного, відступницького виховання і був одним із засновників організації «Пеїлей га-махане га-Торати» (згодом «Яд ле-ахім») поруч із равом Шаломом-Дов-Бером Ліпшицем, головою «Яд ле-ахім».
Однією з перших його дій були дії в Рош-га-Аїні, як розповів його син рав Іцхак-Давид Гроссман: «Тато поїхав пікапом до Рош-га-Аїна, де оголосив репатріантам з Ємену, що той, хто хоче, щоб його дитина мала де вчити Тору, і той, хто хоче, щоб його дитина отримувала їжу та одяг, — хай їде з ним. Невдовзі в пікапі було близько тридцяти дітей, яких він привіз до нашого дому в Батей-Варша. До тісного дому з двох маленьких кімнат, у якому ми жили багатодітною родиною, тато ввів десятки дітей! Попри претензії сусідів, що діти репатріантів заражають усіх різними хворобами, тато не відступив і подбав про всі їхні потреби».
Разом з равом Зушею Вілімовським «Партизаном» і равом Шаломом-Дов-Бером Ліпшицем він залучав дітей репатріантів до релігійних навчальних закладів, і передусім до єшиви «Томхей Тмімім» у Лоді. Коли керівництво єшиви повідомило, що в неї недостатньо бюджету на купівлю ліжок, рав Гроссман і рав Ліпшиц пішли й роздобули десятки ліжок і постільних речей, щоб дітей репатріантів було прийнято до єшиви «Томхей Тмімім» Лод.
У наступні роки він продовжував свою боротьбу проти уряду в питанні єменських дітей і тегеранських дітей. Рав Ісраель Гроссман вимагав, щоб діти, яких їхні батьки виховували шляхом Ізраїлю-діда згідно з нашою святою Торою, і далі отримували релігійне виховання, однак уряд, як відомо, волів відправляти їх виховуватися в антирелігійному вихованні. Голос волання, піднятий равом Гроссманом, вочевидь, заважав спокою голови уряду Бен-Гуріона, і той запропонував раву Гроссману «угоду» — отримувати певний відсоток дітей репатріантів в обмін на мовчання в питанні виховання дітей репатріантів. Це було питання порятунку душ, і рав Гроссман вагався, чи правильно відгукнутися на звернення Бен-Гуріона, і навіть виклав цю справу в листі до Ребе.
У листі від 12 адара II 5717 року (15 березня 1957) Ребе повністю відкинув цю угоду. Ребе відповів йому найрішучішими словами, що не слід йому відгукуватися на це прохання. Наприкінці листа Ребе пробудив його щодо вивчення хасидуту в єшиві, яку він очолює. Ребе написав йому, що в наші дні треба вчити з учнями єшив хасидут з широким поясненням, як учні звикли у вивченні нігле:
І оскільки учні єшив звикли до довгого й широкого пояснення, просто, що, якщо вивчення хасидуту буде у формі блискавки, що спалахує, — вислови й висловлювання без пояснення, — вони не будуть сприйняті учнем як належить і як вимагає час; і на головах і керівниках єшив — заслуга, а також відповідальність — запроваджувати вивчення хасидуту саме в такий спосіб («Ігрот кодеш», частина 14, лист 5268).
У роки, коли він займався величезною громадською діяльністю, він і далі стояв на чолі єшиви «Карлін», будучи заглибленим у навчання. Його син рав Бен-Ціон Гроссман згадує, що батько ледве дозволяв собі скуштувати щось перед виходом до єшиви: «Тато дуже суворо ставився до часу й ніколи не запізнювався до єшиви чи на будь-який захід, на який був запрошений. Пам'ятаю себе дитиною: перед тим як тато виходив до єшиви, він їв за лічені хвилини й біг до єшиви».
Голова єшиви «Томхей Тмімім» у Лоді
Після десяти років, упродовж яких він обіймав посаду голови єшиви «Карлін», йому запропонували стати головою єшиви «Томхей Тмімім» Лод замість гаона рава Баруха-Шимона Шнеєрсона. Рав Гроссман погодився на пропозицію, і керівники єшиви в Лоді спрямували цю пропозицію Ребе, який з нею погодився.
Перед вступом на посаду рав Гроссман дав урок з Гемари в присутності керівників єшиви — рава Ефраїма Вольфа і рава Аврагама Дризіна (Майора), а також машпіа рава Шломо-Хаїма Кесельмана та інших з духовного складу єшиви. Урок пройшов успішно, і рава Гроссмана було прийнято головою єшиви.
Фактично рав Гроссман був і головою єшиви, і машгіахом, вкладаючи всі свої сили й енергію в зміцнення єшиви, щоб прищепити своїм учням дух вивчення Тори з хасидським натхненням. Керівництво єшиви було задоволене його роботою, і так само доповідали Ребе.
Невдовзі після його призначення вже відчувалася його особлива робота з учнями. Ребе написав йому про це в листі від початку тамуза 5718 року (червень–липень 1958):
З приємністю я дізнався вже давно, що його честь став до служіння у святості в святій єшиві «Томхей Тмімім», заснованій і керованій Ребе Рашабом та його сином, моїм тестем, святійшим Адмором, хай буде пам'ять праведника й святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга. І особливо приємно мені було отримати після цього звістки про роботу з учнями, хай живуть вони
— «Ігрот кодеш», частина 17, лист 6366
Рав Гроссман перетворював ночі на дні, щоб підняти рівень навчання в єшиві. Усі години, коли він перебував в єшиві, він сидів у «залі», попри те що керівництво єшиви домовилося з ним, що він зможе щодня сидіти у своїй кімнаті й готувати уроки, які має давати. Натомість він готував уроки в пізні нічні години, а денні години вкладав в учнів. Спочатку він перебував у Лоді всі дні тижня поспіль, де жив у маленькому бараку, і лише на суботи повертався до свого дому в Єрусалимі.
«Його батько даватиме в ній уроки»
Близько п'яти років він стояв на чолі єшиви в Лоді, а після короткої перерви був призначений головою єшиви «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад, де обіймав посаду голови єшиви впродовж двадцяти років.
Наприкінці 5737 року (1976/1977) його син, рав Іцхак-Давид Гроссман, відкрив мтівту для юнаків, які наблизилися до юдаїзму. З роками мтівта перетворилася на малу єшиву. Коли учні досягли віку єшиви гдола, син рава Ісраеля Гроссмана запропонував, щоб учні продовжували шляхом хасидизму Хабад, варто привезти юнаків з єшиви «Томхей Тмімім» у Кфар-Хабаді до Мігдаль-га-Емека на два місяці, і за цей час юнаки наблизять підлітків з єшиви до шляху Хабаду, а потім вони разом приїдуть до єшиви в Кфар-Хабаді.
Пропозицію було здійснено з приїздом групи тмімім з Кфар-Хабада до Мігдаль-га-Емека, щоб пробути там близько місяця. Згодом рав Іцхак-Давид Гроссман попросив, щоб вони залишалися в єшиві весь рік, а потім хотів зробити малу єшиву та єшиву гдола хабадськими й постійними, але Ребе відповів, що, якщо рав Гроссман не зобов'язується протистояти очікуваним противникам, які повстануть, тоді хай не робить так.
У продовженні відповіді Ребе написав, що його батько, рав Ісраель Гроссман, даватиме уроки в єшиві:
Його батько, хай живе він (рав Ісраель Гроссман), даватиме в ній уроки 4 або 5 разів на тиждень, і тоді план вельми правильний.
Отримавши відповідь, рав Іцхак-Давид Гроссман повідомив секретаріат Ребе, що бере на себе твердо протистояти противникам. І відтоді рав Ісраель Гроссман почав виконувати вказівку Ребе й давав уроки в єшиві в Мігдаль-га-Емеку з неділі по середу.
Ці тмімім приїхали до Ребе за його кошт на місяць нісан 5738 року (квітень–травень 1978) і удостоїлися особливих наближень і навіть дивовижного «єхідуту», під час якого він вказав їм, щоб після прибуття до Святої Землі вони поїхали до Західної стіни разом з равом Ісраелем Гроссманом. Так вони й зробили.
Ребе вказує йому видавати книжки
Чотирнадцять книжок видав рав Ісраель Гроссман, деякі з них — уроки, які він давав в єшивах, на чолі яких стояв, а в інших книжках розглядалися майнові закони. Рав Гроссман навчався й навчав, але ніколи не думав видавати книжки, і, як він висловився: «У ті роки лише генії покоління видавали книжки, і з якого б дива мені видавати книжку?» Однак Ребе думав інакше. Коли він був на «єхідуті», Ребе сказав йому, що він має видавати книжки. Коли він запитав, на яку тему йому писати, Ребе відповів йому, що він має зібрати уроки, які дає в єшиві, і об'єднати їх в одну книжку. Так почала виходити серія «Шіурім» на трактати Шасу, причому Ребе продовжував заохочувати його в цьому.
Його син, рав Іцхак-Давид, розповідає, що кілька разів, коли він був у Ребе, Ребе цікавився продовженням видання книжок батька.
Рав Ісраель Гроссман сам кілька разів казав, що видання своїх книжок він відносить до заслуги Любавицького Ребе, який заохочував і підштовхував його до цього.
Майнові закони
Паралельно зі своєю роботою в єшивах Хабаду та Карліна він багато займався майновими законами — «Хошен мішпат», законами сусідів, посередництва, оренди квартири, спадщини та іншими. Упродовж багатьох років був даяном у судах з майнових справ у Петах-Тікві та в Єрусалимі, і його постанови здобули важливе ім'я в усьому світі.
Частину своїх важливих постанов він виклав письмово й видав у важливих книжках, які називаються: «Галіхот Ісраель», «Мішкенот Ісраель», «Нецах Ісраель» і «Орах Ісраель». Його нововведення й постанови в законах «Хошен мішпат» — світильник для ніг даянів у судах з майнових справ і служать наставникам в Ізраїлі. Рав Товія Вайс, шліта, голова рабинського суду «Еда гаредіт», сказав у надгробній промові про рава Гроссмана, що впродовж десятків років постійно користувався його чудовими книжками, які перетворили заплутані закони «Хошен мішпат» на актуальні для наших днів закони.
Його майстерність у майнових законах привела багатьох шукати його порогу, щоб він був арбітром у заплутаних суперечках. Також і коли він ослаб в останні роки, багато хто приходив до нього, щоб він примирив їх.
«Дивно, що я досі не любавицький хасид»
Його благоговіння перед Ребе було велике. Кілька разів він висловлювався у своїх проповідях, що Ребе — праведник покоління та його геній. Упродовж років він надсилав Ребе безліч листів і завжди мав звичку із захопленням розповідати про явні чудеса, яких удостоївся. Розповідає його син рав Бен-Ціон Гроссман: «Мій батько й учитель рав Ісраель Гроссман зі свого великого благоговіння перед Хабадом і перед Ребе висловився одного разу: „Хоча я карлінський хасид, але з огляду на явні чудеса, які я бачив від Ребе, адже дивно, що я досі не офіційно любавицький хасид“...
Удостоївся і двічі був на «єхідуті» в Ребе, а іншого разу удостоївся пройти на роздаванні доларів і отримати сім доларів, причому Ребе докладно пояснював йому, що кожен долар — за інше його звання: «голова єшиви „Томхей Тмімім“», «голова єшиви „Карлін“», «даян», «автор книжок» та інші.
Його візити до Ребе посилили його благоговіння перед Ребе, і так він сказав на завершенні Рамбама 5750 року (1989/1990): «Коли ми бачимо Ребе, його величезну діяльність, яка в аспекті „праведник, як фінікова пальма, розквітне“, а з іншого боку — грандіозний обсяг маамарім і сіхот, який у мене немає слів описати, в аспекті „як кедр у Лівані виросте“, ми бачимо його величезну велич; я читаю про Ребе „як пістун носить немовля“ — усі турботи, матеріальні й духовні, він несе у своєму лоні».
Рав Гроссман передав слова своєї Тори до книжок Тори, що вийшли на честь Ребе: «Квод хахамім», що вийшла 5742 року (1981/1982), «Квод хахамім — Атерет паз», що вийшла 5749 року (1988/1989), і «Карнот цадик», що вийшла до дев'яностого року Ребе. Також він брав участь у важливих хабадських заходах, серед них з'їзд задля виправлення закону «Хто є євреєм», завершення сувоїв Тори дітей Ізраїлю, завершення Рамбама, центральні фарбрейнгени та інші. Також він підписував відозви великих Ізраїлю щодо виправлення закону «Хто є євреєм».
Щороку завершував увесь Шас
Рав Ісраель Гроссман був людиною Тори, людиною галахи, хасидом і людиною милосердя, якій багато хто завдячував допомогою. Його син рав Бен-Ціон розповідає, що багато хто приходив до дому батька отримати пораду й допомогу в різноманітних питаннях: «Він написав тисячі рекомендацій для нужденних і знедолених. Усю свою душу він вкладав у написання рекомендацій для знедолених людей або для установ, у яких навчаються тисячі учнів. Він уявляв собі, як відреагує багатій, який має прочитати рекомендацію, і так вкладався в написання зворушливої та переконливої рекомендації. Щоб кожна рекомендація виглядала важливою, він писав великими й гарними літерами. В останні роки він навіть докладав зусиль, щоб обгорнути рекомендацію особливим нейлоном, аби вона не зіпсувалася...»
В останні роки він ослаб і з цієї причини змушений був зменшити свою широку діяльність у громадських справах. Тож він додав старанності до своєї старанності у вивченні Шасу. Члени його родини розповідають, що в останнє десятиліття їхній батько щороку завершував увесь Шас!
В останні місяці він страждав на хворобу серця, і на виході Шабату тижневої глави «Кі тіса» його терміново доставили до медичного центру «Бікур холім». Через кілька годин біля Західної стіни було влаштовано молитовне зібрання за його одужання. У наступні дні стан його здоров'я дедалі погіршувався. Попри це, на першому місці в його думках було допомогти ближньому. Він говорив з членами своєї родини про важливість порятунку єврейських душ і про важливість наближати євреїв до їхнього Батька Небесного. Однією з останніх фраз, які він сказав, була: «Найцінніше на Небесах — це коли роблять добро єврею».
Відхід з життя
У вівторок, 23 адара 5767 року (13 березня 2007), повернув свою душу Творцеві. У його похороні брали участь багато тисяч людей на чолі з адморами, рабинами й головами єшив усіх кіл і громад, серед них рабини Хабаду та учні єшив «Томхей Тмімім» у Мігдаль-га-Емеку та Кфар-Хабаді. Його поховано на Оливковій горі поруч із могилами його батьків.
Родина
Сини
- Рав Бен-Ціон, машпіа в Мігдаль-га-Емеку,
- Рав Іцхак-Давид, рабин Мігдаль-га-Емека й голова установ «Мігдаль Ор»,
- Рав Моше-Шнеур-Залман,
- Рав Яаков,
- Рав Еліезер-Єхезкель, голова єшиви «Мігдаль Ор» і море цедек у громаді Серет-Вижниць у Хайфі.
- Рав Йосеф, мир праху його (який удостоївся наближень від Ребе).
Його зяті
- Рав Нафталі Нусбойм, голова єшиви «Хаєй Моше» в Єрусалимі, голова рабинського суду «Агават шалом» і член правління «Міфааль га-Шас».
- Рав Шмуель-Цві Фрід, даян у Єрусалимі.
- Рав Бен-Ціон Лейбович, педагогічний директор установ Вижниць у Єрусалимі.
- Рав Барух Лурія, голова інституту даянства «Беер маїм хаїм» у Єрусалимі.
Додаткова література
- Рав Шмуель Геніг[1], «Гадоль бе-Ісраель», до образу гаона рабі Ісраеля Гроссмана, голови єшиви «Пінськ-Карлін».
- «Ашер беха етпаар», у випуску «Га-Мевасер торані», переддень Шабату тижневої глави «Кі тіса», адар I 5782 (лютий–березень 2022)
Твори в каталозі HebrewBooks
Книжки автора в каталозі бібліотеки HebrewBooks.org на Хабадпедії: 14. Каталог HebrewBooks.
Показати всі книжки (14)
- «Галіхот Ісраель» («Шляхи Ізраїлю») הליכות ישראל
- «Кнесет Ісраель» כנסת ישראל
- «Мішкенот Ісраель» («Оселі Ізраїлю») משכנות ישראל
- «Нецах Ісраель» («Вічність Ізраїлю») נצח ישראל
- «Орах Ісраель» («Шлях Ізраїлю») אורח ישראל
- «Шаарей теруцін» («Брами відповідей») שערי תירוצין
- Шіурім з трактату Бава батра שיעורי בבא בתרא
- Шіурім з трактату Бава кама שיעורי בבא קמא
- Шіурім з трактату Бава меція שיעורי בבא מציעא
- Шіурім з трактату Гітін שיעורי גיטין
- Шіурім з трактату Ктубот שיעורי כתובות
- Шіурім з трактату Кідушин שעורי קדושין
- Шіурім з трактату Недарім שיעורי נדרים
- Шіурім з трактату Санедрін שיעורי סנהדרין
Зовнішні посилання
- Розділи з книжки на його пам'ять
- Гроссман: «Єшива в Лоді була кузнею служителів Всевишнього»

- «У Любавичах люблять справжнього хасида, а не шмате!», у бюлетені «Іберлебн», учні-посланці «Томхей Тмімім» Нетанія, іяр 5780 (квітень–травень 2020)
- Лист Ребе раву Гроссману, 7 елула 5719 (10 вересня 1959), «Кунтрес фарбрейнгену Шабату тижневої глави „Таво“, Хай елул, 5733 (серпень–вересень 1973)», Бруклін 5780, с. 17–18
Примітки
- ^ Рав Геніг є онуком рава Гроссмана
Код особи: № 5377255400