Мюнхен
Місто Мюнхен (німецькою: München) — столиця землі Баварія в Німеччині, являє собою величезний мегаполіс, що налічує близько 1,5 мільйона мешканців, і воно третє за кількістю мешканців у всій Німеччині. Місто розташоване на берегах річки Ізар (Isar) на північ від Баварських Альп.
Це найбагатше і найдорожче місто в Німеччині, і середня орендна плата в ньому вдвічі вища за вартість оренди квартири в Берліні. Згідно з рейтингом списку найбагатших міст світу, Мюнхен — 23-тє місто в рейтингу місць, яким найбільше віддають перевагу багатії світу. Станом на 5784 рік у ньому живуть понад 68 400 мільйонерів, з них 11 визначаються як мільярдери.
Єврейство Мюнхена
Уже в Середньовіччі в місті склалася єврейська громада з євреїв, що переселилися з Франції внаслідок їхнього вигнання за наказом Філіпа Другого, короля Франції. 4750 року Людвіг Перший, герцог Баварії, дозволив збудувати синагогу на «Єврейській вуличці». 15 років потому було створено ділянку єврейського кладовища, і 15 років потому, 4790 року, герцог дозволив також створити рабинський суд, і громада налічувала близько двохсот осіб.
У наступні роки громада поступово розвивалася паралельно з погромами, що відбувалися час від часу. 5202 року євреїв було вигнано з Мюнхена за наказом Альбрехта Третього, герцога Баварії, а єврейську синагогу було передано родичеві герцога, і вона перетворилася на церкву.
Понад 300 років потому єврейська громада в місті знову почала діяти на чолі з придворними євреями, серед яких члени родини Аврагама-Вольфа Вертгеймера та Аврагама Ульфельдера. Завдяки підтримці й допомозі придворних євреїв і порятунку баварської влади 5573 року (1812/1813) було ухвалено «Баварський едикт про євреїв», який розширив права євреїв, дозволив придбання і володіння землею і надав євреям свободу пересування, і впродовж кількох років єврейська громада в місті помітно зросла.
5670 року (1909/1910) у місті проживали понад 11 000 євреїв, які становили близько 2% населення міста, що налічувало в той період 590 000 мешканців.
З приходом нацистської партії до влади велика синагога в Мюнхені стала першою єврейською синагогою, зруйнованою за наказом нацистів, а під час погрому Кришталевої ночі 5698 року (1937/1938) спалили й ортодоксальну синагогу «Огель Яаков», а також бібліотеку і бейт-мідраш, що були поруч. Близько тисячі єврейських чоловіків було заарештовано в місті і відправлено до концтабору Дахау, розташованого поряд із містом. Унаслідок переслідувань єврейської громади в місті до початку Другої світової війни понад половину євреїв Мюнхена емігрували з Німеччини.
Після закінчення Голокосту Мюнхен став транзитним пунктом для тисяч євреїв, які жили в таборах переміщених осіб навколо нього, тоді як сама єврейська громада почала відновлюватися одразу після війни, і всього через рік після закінчення війни, 5706 року (1945/1946), громада вже налічувала 2800 членів. 5732 року (1971/1972) місто приймало всесвітню Олімпіаду, яка в очах багатьох знаменувала нову епоху співпраці між євреями і німцями, а під час Олімпіади єврейських спортсменів було атаковано і вбито терористами-націоналістами з палестинської організації «Чорний вересень». Терористи проникли в житлові приміщення ізраїльських спортсменів, убили двох, які намагалися чинити опір, і захопили дев'ятьох членів ізраїльської делегації як заручників. Спроба звільнення, здійснена поліцією Баварії, провалилася і закінчилася загибеллю заручників, 5 терористів і одного німецького поліцейського. Сам Ребе висловився про те, що сталося під час Олімпіади[1].
Сьогодні єврейське населення Мюнхена налічує близько 9000 душ, багато з них — вихідці з колишнього Радянського Союзу.
Європейське відділення «Кегот»
Основна стаття – Покінг, «Томхей Тмімім» Покінг
Основний зв'язок Хабаду з містом Мюнхен почався після закінчення Другої світової війни, коли багато хасидів оселилися в транзитному таборі «Покінг» поблизу Мюнхена, у якому були зосереджені 40 000 євреїв, біженців Голокосту, з них близько трьохсот з анаш (більшість — вихідці із Самарканда, які виїхали з Росії під час виїзду з Росії 5706). У таборі були створені всі структури, необхідні для існування хабадської громади, зокрема відділення єшиви «Томхей Тмімім», відділення «Агудат хасидей Хабад», навчальний заклад для дівчат «Бейт Рівка» тощо.
5707 року (1946/1947) Ребе прибув до Парижа, щоб супроводжувати свою матір, ребецн Хану, на її шляху до Сполучених Штатів, і під час свого перебування там, на своїй посаді директора «Кегот», призначив р. Давида Бравмана виконавчим директором «Кегот» у Європі, оскільки після війни вартість друку в усій Європі і в Німеччині зокрема була значно дешевшою, ніж в Америці[2].
Після різних пошуків і з'ясувань рав Бравман вирішив друкувати книжки в друкарні в Мюнхені[3], і в цій друкарні було надруковано перше видання книжки «Танія», надруковане за вказівкою Ребе Раяца[4], а потім там було надруковано також сідур «Тегілат Гашем»[5], «Сефер га-маамарім — Їдиш»[6], «Сефер га-маамарім» «Атерет рош» (Мітлер Ребе)[6], «Тора ор» і «Лікутей Тора»[7], «Шаарей ора»[6], комплект «Шулхан арух» Алтер Ребе, маамар «Кіньян га-хаїм», «Шут Цемах Цедек»[8].
Після того як курс німецької валюти зріс, «Кегот» стало невигідно далі друкувати книжки в Німеччині, і в 5711 році (1950/1951) Ребе повідомив р. Давидові, що його шліхут завершено і він може переїхати до Святої Землі.
На шліхуті Ребе
5749 року (1988/1989) рав Ісраель Діскін вирушив діяти в шліхуті Ребе в місті Мюнхен у Німеччині (це після того, як протягом довгих років за вказівкою згори уникали будь-якої офіційної хабадської діяльності в країні внаслідок подій Голокосту), і з роками його становище зміцнилося, і його було призначено рабином міста, і він є директором системи шлухім Ребе в усій країні.
5756 року (1995/1996) було засновано Бейт Хабад у районі Богенгаузен (що діє в будівлі, яку було відкрито 5730 року (1969/1970) як синагогу).
Протягом років до Мюнхена прибули діяти ще шлухім, серед них рав Леві-Іцхак Фрідман, рав Йоханан Гордон та інші активісти.
Зовнішні посилання
- Мітка «Мюнхен» на сайті

Примітки
- ^ Тшура Слонім 2 елула 5782 (29 серпня 2022), сторінка 60.
- ^ Візит до Парижа 5707, сторінка 22. Історія видавництва «Кегот» (автор — Зуша Вольф).
- ^ Див. примітки до «Ігрот кодеш», лист 279, там написано «біля Мюнхена».
- ^ «Танія», друк 47. 20 менахем-ава 5707 (6 серпня 1947). Надруковано для піднесення душі р. Баруха-Мордехая Куніна, пожертва його сина рава Менахема-Мендла Куніна.
- ^ 5707 («Ігрот кодеш» 22, лист 296).
- ^ 1 2 3 5708.
- ^ Сьоме видання, Рош ходеш сіван 5708 (червень–липень 1948).
- ^ 5709.