Перейти до вмісту

Фішл Вайнгартен

Матеріал з Хабадпедії
Фішл Вайнгартен
Один із великих машпіїм у Єрусалимі
Основна інформація
Дата народженняадар 5716 (лютий–березень 1956)
Дата смерті6 елула 5772 (24 серпня 2012)
Місце проживанняЄрусалим
Рід діяльностімашпіа, викладач хасидуту
Посадаголова колелю «Беер Менахем» (Калов) в Єрусалимі, один із керівників і засновників мережі «Маайней Ісраель»
УчителіІсраель Альтер
Сім'я
Батькорабі Іцхак га-Леві Вайнгартен

Рав Єрухам-Фішл-Єгошуа га-Леві Вайнгартен (прозваний р. Фішл; адар 5716 (лютий–березень 1956) — 6 елула 5772 (24 серпня 2012)) — один із великих машпіїм в Єрусалимі. Був головою колелю «Беер Менахем» (Калов) в Єрусалимі, одним із керівників і засновників мережі «Маайней Ісраель» з поширення учення хасидуту у Святій Землі.

Давав уроки з книги «Танія» у багатьох єшивах: в єшиві «Огель Шимон» Ерлау, в єшиві «Авней незер» Сохачев, в єшиві «Незер га-Тора» Єрусалим, а в останні вісім років давав уроки в єшиві «Шаарей Тора» з книги «Танія» і з книги «Сфат емет».

Біографія

Рав Фішл Вайнгартен

Рабі Фішл, із хасидської родини вихідців з Угорщини, народився в 5716 році (1955/1956) у батька, рабі Іцхака га-Леві Вайнгартена, одного з учнів святого рава «Беер Менахем» з Калова. (Рабі Іцхак був свояком адмора з Тоша, зятем рабі Єгуди Вайнгартена).

Рабі Іцхак Вайнгартен був відомим євреєм в Єрусалимі[1] і не належав до хасидизму Хабад, написав багато книг, і ім'я його було відоме в брамах. Про Любавицького Ребе він сказав: «Заслуга для нас, що ми перебуваємо під небесним склепінням разом із цим піднесеним праведником».

Рабі Фішл був одним із великих поширювачів учення хасидуту загалом і учення хасидуту Хабаду зокрема, усіма можливими шляхами, і завжди казав, що неможливо зрозуміти учення хасидуту, хіба що тому, хто займається ученням хасидуту Хабаду. Також він казав: "Вникни і знайдеш, що той, хто зневажає Любавицького Ребе, не вірить у жодного Ребе, і навіть у Бааль-Шем-Това не вірить".

Його наближення до Хабаду

Про початок свого наближення до хасидизму Хабад він розповідав, що був приголомшений зневагою, з якою в багатьох місцях ставляться до учення хасидуту, коли є ті, хто вважає, що учення хасидуту належить лише певним людям — простим людям або, навпаки, ілуям, — або, не дай Б-г, що воно належало лише певному періоду, доки він не прийшов до синагоги хасидів Хабаду, де почув, як співають пісню «Ейматі каті мар — лехшеяфуцу маайнотеха хуца», і вирішив, що тут його місце, у місці, де проголошують, що «учення хасидуту вічне і перебуває навіки і на віки вічні» (за словами Ребе Рашаба).

Він розповідав, що в його вчителя, «Бейт Ісраель», вищі світла відчувалися по-справжньому, чуттєво. Наприклад, він розповідав, що першого дня Хануки відчували певне світло, другого дня — інше світло тощо. У ті дні він ще не займався внутрішнім аспектом учення хасидуту, але запитав свого батька, чи існують такі-то й такі-то аспекти в Каббалі відповідно до відчуттів, які він відчував, і батько підтвердив йому, що справді перший день спрямований проти такого-то аспекту (Хесед), другий — проти іншого аспекту (Гвура) і так далі.

Коли він прийшов до Любавицького Ребе, він не відчував цих відчуттів, але це лише через інший шлях служіння, і проте — розповідав він — одного разу, коли він був на Сімхат Тора в Ребе, він раптом відчув, як Ребе світить йому чудесним світлом, яке спалахувало на мить, в аспекті «проби». Він пояснював, що в цьому й полягає різниця між різними шляхами адморів загального хасидизму і шляхом хасидизму Хабад. Шлях загального хасидизму був таким, що служіння хасидів — зв'язатися з Ребе, і Ребе — той, хто має світити їм світлом святості, а шлях хасидизму Хабад — у тому, що кожен має сам прийти до внутрішнього світла через служіння і зусилля.

Рав Хаїм-Шалом Дейч розповідав, що «особливо вирізнялися його точка істини, його справжній трепет перед Небесами і його особливий запал у хасидуті, і якщо він бачив у якомусь місці точку істини, це сильно його захоплювало. Кожного виходу Шабату він неухильно розповідав історію про Бешта. Він „запалювався“ від кожного ворту Бешта».

Поширення джерел

Рав Фішл Вайнгартен у Колелі Хабад у Меа-Шеарім, 5749

В останні роки давав уроки з книги «Сфат емет» для широкої публіки в системі уроків «Коль га-лашон», кажучи, що пояснює ці уроки на основі книг «Танія» і «Лікутей Тора» Алтер Ребе, і той, хто обізнаний у книгах Алтер Ребе і в книзі «Сфат емет», знає, що вони ґрунтуються на подібних засадах. За останні три роки встиг дати три тисячі уроків у «Коль га-лашон». На першому уроці зі «Сфат емет», виголошеному ним у «Коль га-лашон» мовою їдиш, він сказав на початку своїх слів: «І хай буде відома наша думка, що все, що ми говоримо про слова „Сфат емет“, — усе лише в порядку можливого, і немає в нас жодного осягнення його святих слів; і також треба знати, що для того, щоб ясно зрозуміти слова „Сфат емет“, треба знати засади, навколо яких обертаються слова „Сфат емет“, а це святий Зогар і книги хасидуту, і особливо „Танія“ і „Лікутей Тора“».

Відхід з життя

В останні пів року життя зліг, і навіть на своєму ложі хвороби багато годин на день займався ученням хасидуту; у п'ятницю, 6 елула 5772 (24 серпня 2012), під час вивчення маамару Ребе повернув свою душу Творцеві. Його похорон відбувся на виході Шабату за участі тисяч його шанувальників і друзів.

З нагоди річниці його відходу з життя відбулося зібрання пробудження в його пам'ять у бейт-мідраші організації з поширення джерел хасидуту «Маайней Ісраель» на вулиці Огалей Йосеф в Єрусалимі.

Його праці

  • «Ігерет га-хасидут» — про велич обов'язку вивчати учення хасидуту, особливо для учнів єшив, надруковано в книзі «Га-хасидут аль га-ельйона», частина 2, Нью-Йорк 5776.
  • «Сфат емет мевоар» — пояснення до книги «Сфат емет» (Гур), щотижневий листок, видається інститутом «Єсод га-хасидут».

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Про нього див.: «Хаїм ше-єш бахем», видавництво «Га-Модіа»
Фішл Вайнгартен згадується ще в 4 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 7371366300

Повідомити про помилку на цій сторінці