Перейти до вмісту

Узіель Мейзліш

Матеріал з Хабадпедії
Узіель Мейзліш
Основна інформація
Дата народження5504 (1743/1744)
Дата смерті28 кислева 5546 (30 листопада 1785)
КраїнаПольща
Місце проживанняРічвал, Найштат (Новідвор)
Місце діяльностіОстровець
Рід діяльностірабин
Посадарабин Островця
УчителіБааль-Шем-Тов, Магід з Межиріча, Менахем-Мендл з Перемишлян, Аврагам із Падлуська, Нахман із Косова
УчніЕфраїм-Фішл зі Стрикова, Агарон із Желехова та інші
Сім'я
БатькоЦві-Гірш, рабин Смітітша
МатиДрезіль
Дружинадочка р. Шломо із Желехова
ДітиАр'є-Лейб Мейзліш та інші

Рабі Узіель Мейзліш був із визначних учнів Бааль-Шем-Това[1], а після його відходу перебував у сіні Магіда з Межиріча і за його наказом уклав книгу «Тіферет Узіель». Один із перших поширювачів хасидизму в Польщі.

Біографія

Народився в 5504 році (1743/1744) у свого батька, р. Цві-Гірша, рабина Смітіча, і матері, пані Дрезіль[2]. Уже в юності був відомий своїми геніальними обдаруваннями.

У дуже юному віці одружився з дочкою р. Шломо із Желехова, потім почав наближатися до шляху Бааль-Шем-Това, але було це таємно[3].

Після відходу Бешта прийняв на себе зверхність Магіда з Межиріча, і водночас вважав себе також учнем р. Менахема-Мендла з Перемишлян, р. Аврагама з Падлуська і р. Нахмана з Косова.

Упродовж цього періоду був призначений рабином Островця, але коли голови громади, міснагдім, дізналися, що він хасид, вони усунули його з рабинської посади; він перебрався до Ричвала, а потім оселився в Нейштадті («нове місто», Новидвор).

Серед учнів Магіда користувався великою повагою; він був у тісному зв'язку з р. Хаїмом-Хайклом з Амдура, р. Єхіелем-Міхлом із Золочева, братами р. Пінхасом Гурвіцем із Франкфурта і р. Шмуелем-Шмелке з Нікольсбурга, і братами р. Зушею з Ганнополя і р. Елімелехом з Лиженська. Вони прозвали його «Евед Гашем», причому «евед» — нотарикон: Узіель бен Дрезіль. У цьому ж зв'язку праведники його покоління свідчили про нього, що він ніколи не скуштував смаку гріха.

У Херсонській генізі[4] знайдено підйон нефеш із проханням про милосердя для Магіда з Межиріча, щоб передати його до святого ковчега Бааль-Шем-Това. На цьому підйон нефеш підписані імена п'ятнадцятьох із великих учнів Магіда. Після списку цих підписів ідуть підписи імен рабі Узіеля, а за ним — ім'я Алтер Ребе, як двох посланців, обраних із товариства учнів Магіда, щоб передати підйон нефеш. І в заповіті Магіда з Межиріча, знайденому в згаданій генізі[5], стоїть підпис імені р. Узіеля, а за ним — підпис імені р. Шломо з Луцька, як свідків того, що заповіт було написано й підписано в їхній присутності.

Багато учнів перебували в його сіні.

Помер у Новому Місті, у половині днів своїх, 28 кислева 5546 (30 листопада 1785).

З його нащадків

  • Його зять — гаон рабі Зеліг, син святого рава рабі Іцхака із Жихліна і батько святого рава рабі Шмуеля-Аби із Жихліна.
  • Його син — гаон рабі Ар'є-Лейб Мейзліш, батько рабі Шмар'ягу-Йосефа Мейзліша, який був тестем рабі Шалома Зака[6], батька р. Єгуди-Лейба Зака[7].

Деякі з його учнів

  • Рабі Ефраїм-Фішл зі Стрикова.
  • Рабі Агарон із Желехова («рабі Агарле Мовчазний»)[8]. Пішов зі світу в розквіті років (приблизно в 5538 році (1777/1778))[9], і його вчитель виголосив про нього надгробну промову[10]. Його вчитель у своїй книзі «Тіферет Узіель» наводить слова Тори від цього свого учня[11].

Твори в каталозі HebrewBooks

Книжки автора в каталозі бібліотеки HebrewBooks.org на Хабадпедії: 6. Каталог HebrewBooks.

  1. «Ец га-даат тов» — Ктубот עץ הדעת טוב- כתובות (Варшава, 1863) — у каталозі · читати
  2. «Ец га-даат тов» — Шабат עץ הדעת טוב - שבת (Львів, 1886) — у каталозі · читати
  3. «Менора га-тегора» («Чистий світильник») מנורה הטהורה (1883) — у каталозі · читати
  4. «Менора га-тегора» («Чистий світильник») מנורה הטהורה (Перемишль, 1911) — у каталозі · читати
  5. «Тіферет га-Цві» і «Керем Шломо» תפארת הצבי וכרם שלמה (Жовква, 1768) — у каталозі · читати
  6. «Тіферет Узіель» («Пишнота Узіеля») תפארת עוזיאל (Варшава, 1863) — у каталозі · читати

Зовнішні посилання

Його книжки

Його вислови

  • «Людині потрібен великий жар у Торі Всевишнього і в трепеті перед Ним, і велике прагнення й пристрасть, і навпаки — у провинах, бо лихе начало палає в людині любов'ю; тому треба здолати своє начало й остудити себе через трепет і сором перед Ним, благословенним»[12].

Примітки

  1. ^ І навіть згадує від його імені слова Тори — «Тіферет Узіель», Тель-Авів, 5722, с. 68.
  2. ^ Дочка гаона рава Аврагама-Натана-Нети Мейзліша, автора книги «Нета шаашуїм» на «Гемару, Раші й Тосафот» і книги «Сімхат Натан» — нові тлумачення галахи й Тосафот на кожен аркуш (на його ім'я названо згаданого його зятя, р. Гірш р. Нетелеш). Він був онуком гаона рава Ар'є-Лейба Сіркіша, сина сина Баха і пасинка Таза, з яким перебував у листуванні щодо галахічних запитань і відповідей. У 5426 році (1665/1666), будучи головою рабинського суду Комарно, був посланий разом зі своїм братом їхнім батьком, Тазом, щоб розвідати про Шабтая Цві, хай зітліє ім'я нечестивця.
  3. ^ За іншими версіями, р. Узіель не удостоївся бути в Бешта, а переслідування міснагдім були, коли він наблизився до рава Магіда.
  4. ^ Лист 226.
  5. ^ Лист 241.
  6. ^ Який був онуком рабі Шалома, сина р. Менахема-Нохума Зака, голови рабинського суду Бирда й округи, нащадка нашого пана рабі Єгуди Лівая — Магараля з Праги (через його зятя рабі Аврагама га-Леві Геллера-Валерштейна).
  7. ^ Тесть р. Дова Вайнберга із Седльця, одного з будівничих Кфар-Саби, який був тестем р. Баруха-Мордехая Гольдмана — шадара єшиви «Ец хаїм», який був тестем р. Пінхаса-Зеліга Гомінера — онука по дочці хабадського любавицького хасида рабі Давида га-Леві Зельдовича, який був із родини наших Ребе, провідників поколінь (через ребецн Стерну-Сару, матір його святості Адмора Раяца).
  8. ^ Називається також р. Агарле штумер (німий). Оскільки «понад двадцять років, а дехто каже — сорок років, сидів над Торою і служінням Всевишньому, благословенний Він, у дивовижному двейкуті, і не говорив із жодною людиною у світі». Це не рабі Агарон га-Коген із Желехова, автор книги «Ор га-гануз ла-цадикім», який коментує книгу «Танія».
  9. ^ Залишив після себе сина і дочку, юних роками. Його син, р. Моше-Бер, на схилі днів здійснив алію до Святої Землі, помер у ній 12 менахем-ава 5607 (25 липня 1847) і похований на старому кладовищі в Тверії (поблизу могили р. Зеєва-Вольфа із Чорного Острова). Його дочка вийшла заміж за святого рава р. Шмуеля з Амдура, званого також «р. Шмуель Галіль-Рав», автора респонсів «Тшуват Шмуель», сина р. Йосефа з Амдура і Кракова, сина рабі Шмуеля з Фюрта і Шидлова, автора книги «Бейт Шмуель» на «Евен га-езер». Його вдова, пані Фейга, після його відходу з життя вийшла заміж за святого рава рабі Ашера зі Століна, за наказом Магіда з Козениць, і вони залишилися жити на тривалий час у місті Желехів.
  10. ^ Ця надгробна промова надрукована в його книзі.
  11. ^ «Чув я від мого учня, дивовижного в Торі і в трепеті» (с. 64).
  12. ^ Із його книги на вірш у Берешит 31, 40: «Був я — удень пожирала мене спека, а холод — уночі».
Узіель Мейзліш згадується ще в 6 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1551595100

Повідомити про помилку на цій сторінці