Перейти до вмісту

Заключне благословення

Матеріал з Хабадпедії
Ребе промовляє заключне благословення наприкінці фарбрейнгену

Заключне благословення — назва одного з трьох благословень, які мудреці встановили промовляти після їжі або пиття.

Види заключного благословення

Існують три види заключних благословень:

Благословення «Меейн шалош»

Хоча Алтер Ребе не згадує в «Шулхан арусі» думки, що благословення «Меейн шалош» — з Тори, така думка є, і тому це благословення суворіше.

Нагадувати іншим

Звичаєм рабі Моше Іссерлеса, Рами, було ходити в день Пурима по всіх домівках міста, спонукати і нагадувати про заключне благословення.

Ребе вивів із цього випадку, що слід нагадувати тим, хто трапезує, наприкінці святкових зібрань і фарбрейнгенів промовити заключне благословення.

Ребе додав, що це висновок «каль ва-хомер»: якщо за часів Рами, коли загальний стан дотримання заповідей серед євреїв був міцнішим, і особливо в місті Кракові, де жив Рама, яке було містом, повним знавців Тори, і все ж він бачив потребу нагадувати мешканцям свого міста промовляти заключне благословення і ходив для цього по всьому місту, то тим паче в нашому поколінні є потреба спонукати й нагадувати про це[1]. Хоча звичай Рами стосувався вечірньої молитви заключне благословення встановлене як обов'язок, на відміну від вечірньої молитви, яку було встановлено спершу як необов'язкову[2].

І справді, так Ребе зазвичай наприкінці кожного фарбрейнгену нагадує про промовляння заключного благословення.

Примітки

  1. ^ Фарбрейнген 20 кислева, «Сіхот кодеш» 5737, частина 1, с. (374). «Торат Менахем — Гітваадуйот», кунтрес «Гітваадут», від «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш» до Шабату тижневої глави «Ваєхі» 5785, с. 71.
  2. ^ Сіха виходу Шабату тижневої глави «Бо», 10 швата 5737 (29 січня 1977), кунтрес «Гітваадут», від «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш» до Шабату тижневої глави «Бо» 5786, с. 23

Повідомити про помилку на цій сторінці