Сертифікат



Сертифікат — у дослівному перекладі «посвідчення» — віза на алію до Ерец-Ісраель у період британського правління. Сертифікати були обмежені в кількості й видавалися за квотами, встановленими британцями в переговорах між ними та сіоністським керівництвом.
У тяжкі дні, коли хасиди стогнали під комуністичною владою в Росії, Ребе Раяц намагався здобути якомога більше «сертифікатів» для хасидів, щоб полегшити їм виїзд з Росії.
Передісторія
«Сертифікат» з'явився внаслідок скарг арабів на шкоду їхнім заробіткам з боку єврейських репатріантів. Британський міністр у справах колоній Вінстон Черчілль опублікував документ, що дістав назву «Біла книга», який встановлював, що єврейська алія буде обмежена квотою, яку країна буде спроможна прийняти в економічному відношенні.
Групи, що мали право на отримання сертифіката:
- Власники необхідної фахової підготовки.
- Студенти, прийняті до вищих навчальних закладів.
- Ті, хто має право на возз'єднання родин.
- Заможні люди, зобов'язані сплатити британцям не менше ніж 1000 фунтів стерлінгів, щоб отримати сертифікати понад квоту.
Зусилля з отримання сертифікатів
За часів комуністичної влади виїзд з Росії був майже неможливий, і лише одиницям вдавалося отримати дозвіл на виїзд. Той, хто мав сертифікат, отримував його легше, і тому Ребе Раяц докладав великих зусиль, щоб здобути сертифікати.
В особливому листі від 3 іяра 5694 року (18 квітня 1934) Ребе пише р. Шнеурові-Залману Шнеєрсону, одному з громадських діячів Хабаду в Росії в той період, про труднощі отримання сертифікатів:
Стан мого здоров'я не дозволяє мені здійснювати необхідні поїздки, і в низці справ це для мене неможливо, — а єдиний, хто може зробити це, — мій зять Рашаг, хай живе він, якому і в справах, якими займатимуся я, певною мірою доведеться виконувати мої доручення, і є справи, які він має зробити сам, і все це пов'язано з витратами на поїздки до Парижа, Лондона, а також до Святої Землі, хай буде вона відбудована й утверджена, щоб зустрітися на місці й поговорити з тими, з ким потрібно, задля отримання сертифікатів, а також дізнатися про можливість влаштування під назвою
— «Ігрот кодеш», том 3, лист 718
Р. Шнеур-Залман відповів Ребе, що становище ще тяжче і що частину запропонованого буде нелегко здійснити.
Рашаг з місією Ребе Раяца
На початку 5695 року (1934/1935) Рашаг із дружиною поїхав до Святої Землі і після Сімхат Тора провів зібрання разом з равом Шломо-Йосефом Зевіном[1] і равом Шломо Ааронсоном[2].
На зібранні обговорювали, як можна вивезти євреїв з Радянського Союзу. Одна з висунутих пропозицій полягала в тому, щоб скласти список євреїв, які дотримуються Тори та заповідей, яких можна представити як робітників, і так отримати для них сертифікат. Фінансування поїздок думали просити в організації «Джойнт». Щоб пом'якшити позицію російського уряду, думали чинити сильний дипломатичний тиск, щоб влада схвалила алію сотень євреїв.
Підготовку списку думали доручити раву Шнеуру Шнеєрсону, але рав Зевін побоювався зайвого розголосу і віддавав перевагу відрядженню таємних посланців до Росії.
Різні пропозиції рав Зевін виклав письмово й надіслав Ребе Раяцу. Ребе Раяц відповів, що ідея добра, але треба подивитися, звідки взяти фінансування проєкту. Ребе попросив скласти план роботи під керівництвом місцевого комітету і щоб усе було викладено письмово равом Зевіном.
Діяльність комітету увінчалася успіхом, і десятки хасидів отримали сертифікат, а потім дозвіл на виїзд, будучи представлені як рабини. У місяці хешвані 5695 року (1934/1935) Ребе Раяц надіслав лист раву Хаїму-Йосефу Розенблюму до Риги, у якому повідомляє, що йому вдалося здобути певну кількість сертифікатів і тепер залишилася проблема фінансування поїздки та видачі паспортів. Ребе просить рава Розенблюма піти поговорити з д-ром Розеном, головою «Джойнту» в Росії, і отримати від нього гроші, які той обіцяв виділити на допомогу. Гроші Ребе просить надіслати р. Ханоху-Гендлу Гавліну з Єрусалима, директорові єшиви «Торат емет», або до Тель-Авіва Рашагу[3]
Через кілька тижнів рава Розенблюма було заарештовано разом з ще трьома видатними хасидами — р. Моше Гурарі, р. Шмерлом Гурарі і р. Берлом Хаскіндом. Усі четверо жили в Ризі й керували розгалуженою системою надсилання посилок з продовольством хасидам, що застрягли в Росії, за підтримки Ребе Раяца. Уряд Латвії не дивився на цю діяльність прихильно і тому заарештував їх.
Через кілька днів їх було звільнено під велику грошову заставу. Оскільки вони були іноземними підданими, уряд зажадав їхньої депортації з країни назавжди або тривалого ув'язнення. Ребе Раяц велів їм прийняти указ про вислання і здійснити алію до Ерец-Ісраель. Тепер Рашаг почав дбати про сертифікати для них і з цією метою діяв дуже інтенсивно в контактах з конторами «Агудат Ісраель» в Єрусалимі, конторами Головного рабинату Ізраїлю та з британським департаментом імміграції.
| " | 22 тевета 5695 28.12.1934
Його високоповажній честі директорові департаменту алії, Єрусалим Високоповажний пане Рав Бер Хаскінд, рабин міста Рига, Латвія, відомий нам як чинний рабин, і ми просимо видати йому та його родині дозвіл на в'їзд до Ерец-Ісраель. Згаданий рав і далі буде рабином і в Ерец-Ісраель, і ми ручаємося, що він не стане тягарем для суспільства. Додаємо до цього наше зобов'язання за законом |
" |
– Лист «Агудат Ісраель» директорові департаменту імміграції з проханням про видачу сертифіката раву Берлу Хаскінду | ||
Спочатку він звернувся до «Агудат Ісраель». Також р. Мордехай Дубін, один із громадських діячів Хабаду в Латвії, і «Ваад га-ір ле-кегілот га-ашкеназім» («Еда гаредіт») звернулися до них з листом із проханням допомогти хасидам. Р. Моше Поруш з «Агудат Ісраель» надіслав від імені «Агуди» прохання директорові департаменту імміграції про видачу сертифікатів.
Коли Рашаг побачив, що прохання «Агудат Ісраель» досі не задоволене, він за вказівкою Ребе Раяца звернувся до рава Кука, головного рабина Ерец-Ісраель, з проханням про допомогу в отриманні сертифікатів. Рав Кук теж надіслав прохання, а коли Рашаг побачив, що час спливає, він сам звернувся до департаменту імміграції і попросив терміново схвалити прохання, подані Головним рабинатом. Клопотання увінчалося успіхом, дозволи було отримано й негайно надіслано до Риги.
Через пів року, у місяці іярі, рав Зевін надіслав Ребе Раяцу лист, у якому пише, що виникли нові труднощі, оскільки британська влада відтепер вимагає підтвердження того, що отримувач сертифіката справді служитиме рабином.
Упродовж 5695–5697 років (1934–1937) вдалося здобути ще сертифікати майже для ста родин анаш[4].
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, «Зусилля Ребе Раяца з отримання сертифікатів», «Бейт Мошіах», випуск 874.
Примітки
- ^ Один із видатних рабинів Хабаду того часу, який сам виїхав з Росії всього за кілька місяців до того. Багато займався справами російських євреїв.
- ^ У минулому рабин Києва, а під час зустрічі — рабин Тель-Авіва. Підтримував зв'язок з адморами Хабаду і багато допомагав російським євреям.
- ^ «Ігрот кодеш», том 11, лист 4004.
- ^ За оцінкою р. Шалома-Бера Левіна у книзі «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт».