Поїздки Ребе до Огелю

Поїздки Ребе до Огелю: Ребе мав звичай часто їздити до Огелю свого тестя, Ребе Раяца, де читав підйонот нефеш і звіти, що надходили від хасидів, і підносив молитву. У цих поїздках з роками склалися постійний порядок, визначений час і особливі звичаї.
27 адара I 5752 року (2 березня 1992) Ребе востаннє їздив до Огелю; під час відвідин у нього стався напад.
Історія
У перший рік після відходу з життя Ребе Раяца, у 5710 році (1949/1950), курсував автобус, який возив хасидів до могили Ребе Раяца, і спочатку ним їздив і сам Ребе, сидячи на передньому сидінні[1].
Потім він почав їздити приватним автомобілем. Спочатку його водієм був рав Ісраель Гордон, а потім постійним водієм було призначено секретаря рава Хаїма-Єгуду Кринського (іноді його заміняв рав Біньямін Кляйн). Ребе сидів на передньому сидінні[2].
До переддня рош ходеш хешвана 5718 року (жовтень–листопад 1957) у поїздці постійно супроводжували рав Хаїм-Мордехай-Айзик Ходаков, рав Шломо-Агарон Казарновський і рав Єгуда-Лейб Гронер[3].
Від 5738 року (1977/1978)[4] р. Бецалель Лешес почав супроводжувати поїздки й допомагати в усьому необхідному, наприклад з опаленням тощо. У 5745 році (1984/1985) його змінив у цій ролі р. Єгуда-Міхаель Циркінд, а в 5749 році (1988/1989) його змінили брати Леві-Іцхак і Яаков-Йоель Шпільман[5].
Починаючи з 5740-х років поїздки Ребе супроводжували поліцейські машини.


Порядок дій
Після занурення в мікву Ребе повертався до 770, де міняв взуття на матерчате й одягав шовковий сюртук[6], і звідти їхав до Огелю.
Постійно молився молитву мінха після повернення і входив на молитву в шкіряному взутті та вовняному сюртуку[7]. У перші роки суворо стежив за тим, щоб молитися до заходу сонця[8], і для цього траплялося, що на зворотному шляху він зупинявся при дорозі й молився на самоті. Іншого разу зупинився для молитви в друкарні «Езра». З роками до Огелю провели електричну лампу, і Ребе іноді залишався й після настання темряви, а після повернення до 770[9] молився в міньяні[10] молитви мінха і маарів[11].
Хасиди були присутні з Ребе в Огелі лише в переддень Рош га-Шана і 10 швата[12].
Звичаї Ребе
- Утримувався від їжі, але обов'язково пив.
- Перед поїздкою занурювався в мікву[13].
- Взував матерчате взуття[14].
- Одягав шовковий сюртук[15].
- Входив без пояса-гартла[16].
- Перед входом тричі легенько стукав у двері.
- Запалював воскову свічку.
- Читав «Маане лашон».
- Зазвичай одягав окуляри для читання.
- Прочитавши підйон, розривав його й кидав усередину Огелю; частину підйонот клав назад в окремий пакет і забирав із собою назад до «770».
- Наприкінці обходив довкола Огелю й виходив через другі двері.
- Після цього підходив до надгробків своєї матері, ребецн Хани, і своєї дружини, ребецн Хаї-Мушки.
- Виходячи, зривав кілька травинок і тричі кидав їх через праве плече.
- Омивав руки після повернення до 770.
Кімната, збудована для Ребе




У 5721 році (1960/1961) рав Шломо Кунін разом зі своїм другом равом Аврагамом Ліпскером збудували велику скриню з дерев'яних дощок, що надівалася на перегородку довкола святої могили, а збоку встановили гачки для підвішування мішків із підйонот нефеш.
Через деякий час рав Кунін замінив скриню на ще більшу і з часом додав також дерев'яні дошки на підлогу Огелю, обігрівач, привезенням якого, судячи з усього, Ребе залишився задоволений, а також особливий стіл для нього.
Потім для Ребе збудували дерев'яну будку, а в 5738 році (1977/1978) було збудовано справжню кімнату, всередині якої стояв Ребе. Через кілька місяців після 27 адара 5752 року (2 березня 1992) кімната згоріла[17].
Час поїздок
Ребе їздив до Огелю 15-го числа кожного місяця[18], у переддень рош ходеш[19] і в дні, перелічені нижче[20]:
- Тішрей: 6, 11, 13, 24.
- Хешван: 7, 20.
- Кислев: 2, 9, 10, 14, 19, 20, 24, 25, 27.
- Тевет: «Зот Ханука», 5, 20, 24.
- Шват: 10[21], 13, 22.
- Адар I: 6, 7, 25.
- Адар II: 7, 9, 25.
- Нісан: 2, 11, 13, 23.
- Іяр: 2, 13, Песах шені, Лаг ба-Омер.
- Сіван: 2, 3, 4, 5, 8, 12, 28.
- Тамуз: 3, 12, 13, 19.
- Менахем-Ав: 5, 20.
- Елул: 11, 13, 18, 23, 25, перший день сліхот, третій день сліхот.
Окрім цих дат, Ребе іноді їздив до Огелю й несподівано, поза зв'язком із якоюсь певною датою.
У 5746 році (1985/1986), під час «Справи про книги», Ребе ходив до Огелю щодня впродовж самого судового процесу, і відтоді постійно ходив щонеділі (після роздавання доларів) і щочетверга. Від 5751 року (1990/1991) неділю[22] було замінено понеділком.
Ребе не їздив у рош ходеш[23], у холь га-моед[24], у Пурим, у громадський піст і в піст БаГаБ. Також не траплялося, щоб Ребе перебував в Огелі в Шабат[25] або у свято.
Див. також
Додаткова література
- «Маасе мелех», с. 103–108.
Примітки
- ^ Особиста бесіда — на сайті
- ^ Натомість в інших поїздках він сидів на задньому сидінні
- ^ Див. газету «Бейт Мошіах», випуск 169, «Бешалах», 10 швата 5758 (6 лютого 1998), сторінки 54-56
- ^ Після серцевого нападу Ребе повернувся до звичного розпорядку поїздок 28 кислева
- ^ 24 сівана 5750 року (17 червня 1990), на зворотному шляху з Огелю, машина зламалася, і Ребе поїхав у їхній машині
- ^ Від переддня Йом Кіпуру 5750 року (1989/1990) Ребе постійно ходив у шовковому сюртуку
- ^ Якщо він входив на мінху в шовковому сюртуку, це було (як правило) ознакою несподіваного фарбрейнгену.
- ^ Див. інтерв'ю з равом Ісраелем Гордоном — на сайті
(англійською)
- ^ Двічі траплялося, що мінху молилися близько опівночі
- ^ Час від часу молився без міньяну
- ^ Спочатку була коротка перерва між мінхою і маарівом, а від 23 елула 5744 року (20 вересня 1984) молилися мінху і маарів поспіль без перерви
- ^ І тоді до поїздки в машині приєднувалися рав Хаїм-Мордехай-Айзик Ходаков, рав Шломо-Агарон Казарновський і рав Єгуда-Лейб Гронер
- ^ У перші роки проводу Ребе занурювався в мікву «Керестир», що містилася на розі вулиць Істерн-Парквей і Бруклін (цієї мікви сьогодні не існує), а в пізніші роки свого проводу Ребе занурювався в мікву на 1506 Юніон.
- ^ У переддень Рош га-Шана 5740 року (21 вересня 1979) йшов у шкіряному взутті, а своє взуття поставив поверх ніг біля дверей Огелю
- ^ Невідомо, коли він запровадив цей звичай.
- ^ Окрім переддня Рош га-Шана і 10 швата
- ^ Так збудували кімнатку для Ребе у святому Огелі • захоплива стаття — на сайті
- ^ Цей звичай почався в 5725 році (1964/1965)
- ^ Окрім випадків, коли воно припадало на Шабат, — тоді його переносили на четвер
- ^ Частина дат додалася з роками, і не обов'язково Ребе їздив щороку в ці дати й в усі перелічені нижче дати.
- ^ У 5725 — 5750 роках (1964–1990) ходив 11 швата замість 10 швата.
- ^ Через тривалість роздавання доларів.
- ^ Окрім рош ходеш ава і рош ходеш елула 5750 року (серпень–вересень 1990)
- ^ Окрім холь га-моеду Сукоту 5712 року (1951/1952)
- ^ Коли одна з наведених вище постійних дат припадала на Шабат, у зимові місяці він відкладав поїздку на неділю, а в літні місяці переносив її на п'ятницю