Портал:770/Вибрана стаття/Галерея
_NOTOC__
Зібрання вибраних статей порталу 770
Щоб відредагувати анотації статей, натисніть на число в заголовку, а потім «Редагувати».
У вівторок 9 адара II 5700 (19 березня 1940) Ребе Раяц прибув до Сполучених Штатів, покинувши Європу, яку дедалі більше захоплювали нацисти; після прибуття до Сполучених Штатів Ребе оселився в готелі «Грейстоун» на Мангеттені. Хасиди почали пошуки відповідної будівлі, яка слугувала б для «Агудат хасидей Хабад» у Сполучених Штатах і приватним домом для проживання Ребе. Після довгих пошуків було знайдено будівлю номер 770 на бульварі «Істерн-Парквей» у кварталі Краун-Гайтс.
Будівля слугувала приватною клінікою[1] і домом лікаря-гінеколога, закритою за державним приписом. Квартал «Краун-Гайтс» вважався в той період престижним кварталом, і цей факт призвів до того, що певні кола противилися створенню центру Тори й хасидуту в їхньому кварталі, але після зусиль протидію було знято. Ціна будівлі (триповерхової) була відносно низькою для того часу (30 000 доларів), і 12 менахем-ава 5700 (16 серпня 1940) купівлю здійснив особливий комітет, що називався «Ваад га-біньян», на чолі з равом Шломо-Агароном Казарновським.
Через кілька днів після купівлі Ребе Раяц прибув до 770 і сказав небагатьом присутнім там людям, як облаштувати місце для синагоги, в якій молитимуться. Після цього помолилися Мінху і Маарів, сказали «лехаїм» над машке, і Ребе Раяц благословив, щоб Всевишній, благословенний Він, дав, щоб цей дім був постійним житлом у душі — для Тори і служіння, і тимчасовим житлом — оскільки «незабаром ми будемо у Святій Землі з нашим праведним Мошіахом».
Вхідний поверх 770 — це перший поверх у 770; на першому поверсі розташовані «Нижній Ган Еден», «Вищий Ган Еден» і Малий зал.

Головні двері на фасаді вхідного поверху відчиняються у вестибюль (де відбувалося роздавання доларів), у якому є двері з обох боків і коридор, що тягнеться прямо. Двері ліворуч ведуть у прохід (так званий «Нижній Ган Еден»), ліворуч від якого розташована особиста кімната Ребе (так званий «Вищий Ган Еден»). Двері праворуч відчиняються на сходовий марш, що веде на другий поверх. Наприкінці проходу розташована кімната секретаря р. Єгуди-Лейба Гронера. Праворуч від вестибюля розташована кімната секретаріату Ребе. За нею міститься синагога («Малий зал»), а за нею — кімнатка, що слугує «другою кімнатою» синагоги. На цьому поверсі також розташовані бібліотека єшиви, офіси єшиви та інші офіси. Перші п'ять люстр на цьому поверсі пожертвувала ребецн.
На цьому поверсі містилися синагога, бейт-мідраш і єшива до розширення підвального поверху й побудови наявної сьогодні великої синагоги («Великого залу»).
Коли будівля 770 належала лікареві, який її збудував, ця кімната слугувала залом очікування для його пацієнтів. Із купівлею будівлі «Агудат хасидей Хабад» у Сполучених Штатах кімнату в передній частині будівлі на першому поверсі було передано молодшому відділенню єшиви «Томхей Тмімім» Центральна під керівництвом рава Шнеура-Залмана Гурарі, доки в 5707 році (1946/1947) навчальний клас не переїхав до іншої будівлі на вулиці Олбані за вказівкою Ребе Раяца; тоді вона стала приміщенням «Мерказ ле-іньоней хінух», а після призначення Ребе провідником — кімнатою його секретаріату. У 5710-ті роки в кімнаті поставили стіл, а на його кінці — низьку стінку, що відокремлювала членів секретаріату від відвідувачів. Коли Ребе ввійшов до кімнати після зведення стінки, він запитав секретаря Еліягу Квінта, яка мета стінки, і рав Квінт відповів, що вона призначена відокремлювати «святе від буденного», а Ребе з усмішкою виправив його слова: «святе від Святого Святих».
У перші роки, коли Ребе Раяц проводив фарбрейнгени й молитви Грізних днів у Малому залі, відчиняли обидві великі двері, що з'єднують цю кімнату із залом, щоб дати змогу сотням людей брати участь у молитвах. Цей звичай припинився з перенесенням до кімнати приміщень «Мерказ ле-іньоней хінух» у 5707 році (1946/1947)[2].
Крім головної кімнати секретаріату в передній частині 770 на першому поверсі, деякі члени секретаріату мали окремі кабінети на цьому поверсі: рав Хаїм-Мордехай-Айзік Ходаков — наприкінці коридору першого поверху, і кабінет рава Єгуди-Лейба Гронера — наприкінці Нижнього Ган Едену, над закладеною стоянкою з правого боку 770. Є також кімната, що слугує архівом секретаріату, яка в минулому слугувала кабінетом рава Шломо-Агарона Казарновського і рава Гронера (який друкував там листи, що йому диктував Ребе) до побудови його кабінету, після чого вона стала лише архівною кімнатою. Частину копій листів Ребе, що зберігалися в секретаріаті, було поміщено до архівної кімнати, за яку відповідав секретар рав Шалом-Менахем-Мендл Сімпсон[3].

Від моменту купівлі будівлі (у 5700 році (1939/1940)) до прибуття Ребе до Сполучених Штатів (28 нісана 5701 (25 квітня 1941)) кімната слугувала кімнатою для єхідуту Ребе Раяца, де він також виголошував хасидські маамари щоночі проти вівторка. З прибуттям Ребе до Сполучених Штатів кімнату було перетворено на тимчасову квартиру для нього і ребецн Хаї-Мушки, доки вони не винайняли квартиру на вулиці «Нью-Йорк», перш ніж переїхати до будівлі на Президент, 1304.
З переїздом Ребе і ребецн до нової квартири ця кімната стала приміщенням організації «Мерказ ле-іньоней хінух» (яку тоді очолював Ребе), причому він вказав змінити напрямок, у якому стояв стіл Ребе Раяца, залишений ним там[4]. Ребе працював у цій кімнаті також з іншими членами «Мерказ ле-іньоней хінух»: він сидів на чолі столу, секретар рав Хаїм-Мордехай-Айзік Ходаков сидів ліворуч від столу, а секретар рав Нісан Міндель — праворуч від нього, і в цій кімнаті продавалися книги видавництва «Мерказ ле-іньоней хінух». З переїздом навчального класу для молодших із кімнати, сусідньої з Малим залом, у 5707 році (1946/1947) ця кімната перейшла в розпорядження «Мерказ ле-іньоней хінух»[5] і стала особистим кабінетом Ребе, доки в 5709 році (1948/1949) за вказівкою Ребе з кімнати не винесли все обладнання «Мерказ ле-іньоней хінух», що ще залишалося в ній[6].
Другий поверх було призначено від елула 5700 року (вересень–жовтень 1940) для проживання Ребе Раяца і його родини, і через стан його здоров'я він там же молився, проводив фарбрейнгени і приймав людей на єхідут.
Після його відходу з цього світу 10 швата 5710 року (28 січня 1950) там продовжувала жити його дружина, ребецн Нехама-Діна, яка приймала там почесних гостей і членів родини.
Ребе також продовжував брати там участь у святкових трапезах. Зі сіхот Ребе на цих трапезах вийшов у світ комплект книг «Га-Мелех бі-мсібо». Крім того, в особливі йомей де-пагра, такі як 19 кислева і 12 тамуза, було прийнято проводити короткий фарбрейнген за участю Ребе й невеликої кількості найстаріших анаш перед центральним фарбрейнгеном. Після відходу з життя ребецн Нехами-Діни в 5731 році (1970/1971) Ребе перестав їсти святкові трапези на цьому поверсі й почав проводити їх у своєму приватному домі на вулиці Президент. Унаслідок цього приміщення залишилося без змін і особливого використання.
Під час суду над книгами частину книжок і речей було взято на зберігання, щоб до них не доторкнулася чужа рука. А потім усе було повернуто на свої місця.
Станом на 5773 рік доступ туди можливий для працівників Бібліотеки «Агудат хасидей Хабад», і час від часу там організовують екскурсії, переважно в сезони відвідувачів, наприклад у місяці тішрей і 10 швата.
На цьому поверсі проводяться лише роботи з технічного обслуговування, без змін у кімнатах і стінах дому, і квартира Ребе залишилася у своєму первісному вигляді, якою була до 10 швата 5710 (28 січня 1950).
- ^ У «Малому залі» була операційна, а в «Курені» (згодом «Великий зал») була стоянка машин швидкої допомоги.
- ^ Сторінки 11-12
- ^ Див. на плані. Головну кімнату секретаріату позначено номером 8, кабінет рава Ходакова — номером 38, архів рава Сімпсона — 21, а архів секретаріату позначено номером 35. Кабінет рава Гронера не показано на цьому плані, оскільки його було збудовано після закриття стоянки як прибудову до поверху.
- ^ Стіл спочатку стояв навпроти входу до кімнати, а коли кімната перейшла в розпорядження Ребе, він вказав переставити його до східного боку — очевидно, щоб не сидіти на місці Ребе Раяца.
- ^ А з прийняттям Ребе проводу стала кімнатою секретаріату
- ^ Сторінки 14–16