Портал:Поширення джерел/Вибрана стаття/Галерея
Зібрання вибраних статей порталу «Поширення джерел»
Щоб відредагувати анотації статей, натисніть на число в заголовку, а потім «Редагувати».
Хабадпедія — хабадська енциклопедія в мережі Інтернет, головна мета якої — поширювати вчення хасидизму Хабад серед широкого загалу.
Хабадпедія працює на програмному забезпеченні МедіаВікі для інтернет-енциклопедій.
Хабадпедія представляє читачеві всі наявні знання про хасидизм Хабад, його провідників і вчення, з наголосом на темах Геули і Мошіаха.
Хабадпедія займається також іншими темами, пов'язаними з хасидизмом Хабад і з юдаїзмом загалом.
Марку Хабаду випустило Поштове управління Ізраїлю на знак пошани до руху Хабад і до Ребе, Мелех га-Мошіаха. Марка виходить в оздобленому й ошатному аркуші з восьми марок. День випуску марки — 22 швата 5766 (20 лютого 2006).
До 100-річчя від дня народження Ребе поштове управління вирішило на знак пошани й вдячності Ребе, Мелех га-Мошіаху, випустити марку на його честь.
Після того як їм було роз'яснено, що друк святого портрета Ребе на самій марці виключено (згідно з відомою вказівкою не друкувати марку з портретом Алтер Ребе — вони відгукнулися на прохання голови «Агудат хасидей Хабад» рава Шломо Майданчика обрати те, що найближче до портрета Ребе, — малюнок 770.
Близько півтора року рав Майданчик працював над прискоренням процедур, пов'язаних із випуском марки, аж до свого сумного відходу з життя в перший святковий день Песаху 5764 року (6 квітня 2004).
Для подальшої роботи над цим питанням було створено спеціальний комітет із випуску марки, до якого ввійшли активні члени «Агудат хасидей Хабад», члени «Гітахадут га-хасидім ле-кабалат пней Мошіах» і члени родини р. Ш. Майданчика. Комітет діяв у повній згоді з рабинами Хабаду у Святій Землі.
Комісію з випуску марки очолював машпіа рав Офер Міодовник — зять р. Шломо Майданчика.
«Ерев Хабад» — усталена назва хабадських заходів, які проводили активісти «Цеірей Агудат Хабад» по всій Святій Землі у перші роки діяльності організації. Заходи відбувалися переважно в кібуцах і мошавах і містили музичну програму поряд із глибокими бесідами про суть учення хасидизму та мету людини в її світі.
У схожому форматі вечори «Ерев Хабад» проводилися і в інших місцях по всьому світу, а також схожі зібрання для конкретних цільових аудиторій, наприклад вечори «Ерев Хабад» для солдатів ЦАХАЛу та вечори «Ерев Хабад» для жінок і дівчат в організації «Жінки Хабаду» у Святій Землі.
Ця діяльність скоротилася з революцією шліхуту, а в 5775 році (2014/2015) відновилася в схожому форматі з ініціативи відділу «Паїлей Хабад» в організації «Цеірей Агудат Хабад» в Ізраїлі.
Танк мівцоїм, або «Мобільні центри Хабаду» (англійською: Mitzvah tank — танк міцвот), — назва транспортного засобу, який використовують хасиди Хабаду для поширення юдаїзму, «десяти мівцоїм Любавицького Ребе» і вістки про Геулу.
Офіційні танки — це караван на колесах, оформлений зсередини як Бейт Хабад; він містить книжкові шафи, місця для навчання та фарбрейнгенів, екрани для перегляду відео з Ребе тощо. На танку встановлено гучномовець, що транслює веселу хасидську музику. Борти танка прикрашені малюнками й гаслами, такими як: «Накладай тфілін щобудня»; «Адреса для будь-якої єврейської справи»; «Єхі адонейну» тощо.
Єдина місія, покладена на кожного з нашого покоління, — зустріч нашого праведного Мошіаха. Так визначив Ребе в останній на цей момент сіхі, виголошеній на Всесвітньому з'їзді шлухім у Шабат тижневої глави «Хаєй Сара» 5752 року (1991/1992): «Єдине, що залишилося в роботі шліхуту, — зустріти нашого праведного Мошіаха в дійсності». Ці слова він сказав на фарбрейнгені у святий Шабат у присутності всіх шлухім, а після Шабату вони були відредаговані ним і надруковані в особливому кунтресі, який щороку заново вивчають тисячі шлухім по всьому світу.
Шліхут «Мерказ ле-іньоней хінух» — «Мерказ ле-іньоней хінух» (відомий під назвою «Мерказ шліхут») — хабадська діяльність із поширення юдаїзму, головним чином у літні дні. У межах цієї діяльності учні єшив Хабаду, які перебувають на бейн га-зманім, вирушають до віддалених міст і населених пунктів — з наголосом на таких, де немає постійної хабадської діяльності, — щоб знайти євреїв, які мешкають у цих місцях, і діяти для зміцнення юдаїзму.
Цю діяльність заснував Ребе Раяц у 5703 році (1942/1943), коли він закликав кількох бахурім і відправив їх до певних місць. У 5708 році (1947/1948) Ребе Раяц зробив цей шліхут спільним надбанням, і всіх учнів єшиви було закликано брати участь у шліхуті. Цей шліхут розширювався з роками, і особливо завдяки Ребе після прийняття проводу.
Від часу заснування «Томхей Тмімім» бахурім із центральної єшиви їздили для зміцнення інших єшив. Іноді відкриття єшиви здійснювали шлухім, які були бахурім. У 5727 році (1966/1967) Ребе вперше послав групу бахурім на шліхут до Австралії, і з роками додалося багато груп у різні місця світу, аж поки це не стало сталим порядком. Сьогодні щороку виїжджають учні-шлухім, після закінчення офіційного циклу навчання в єшивах «Томхей Тмімім», до єшив та інститутів сміхи по всьому світу.
Улітку 5716 року (1955/1956), після теракту в ремісничій школі, Ребе вперше послав шлухім до Святої Землі. Шлухім були групою учнів єшиви «Томхей Тмімім» Центральна в 770. Вони пробули в країні близько місяця — від 5 менахем-ава до 1 елула. Шлухім відвідали навчальні заклади та єшиви Хабаду в країні і святі місця.
Три групи посланців до Святої Землі Ребе послав до Святої Землі в 5736 (1975/1976), 5737 (1976/1977) і 5738 роках (1977/1978) — по одній щороку.
Ці групи — за вказівкою Ребе — оселилися переважно в місті Цфат і в Єрусалимі. Потім шлухім із цих груп переїхали до різних міст, згідно з вказівками Ребе. Вказівка Ребе шлухім полягала в тому, щоб кожен, хто може обіймати посаду рабина, робив це, — і справді, багато хто з цих груп стали служити рабинами по всій країні (серед них рав Леві Бістрицький, рав Еліягу-Йоханан Гурарі, рав Йосеф Гехт, рав Бен-Ціон Ліпскер, рав Яаков Рейцес та інші). Прибуття шлухім дало величезний поштовх хабадській діяльності у Святій Землі — створенню єшив, навчальних і благодійних закладів та зміцненню гіткашруту анаш у Святій Землі з Ребе.
Поширення юдаїзму — термін, запроваджений Ребе, що охоплює всю множину дій із поширення юдаїзму та наближення євреїв до дотримання Тори й заповідей.
На відміну від роботи з поширення джерел хасидуту, якої Ребе вимагає передусім від тих, хто належить до громади хасидів та їхніх нащадків, займатися поширенням юдаїзму Ребе в тисячах листів і сотнях сіхот вимагає від кожного єврея, хоч би де він був. Цю роботу Ребе визначив як порятунок душ, від якого ніхто не звільнений.
У роки після Голокосту сотні тисяч євреїв мандрували по всьому світу і почали селитися в нових громадах у різних місцях. Окрім тисяч громад, які були знищені й зникли з лиця землі, також керівники вцілілих громад почали облаштовуватися на новому місці, дотримуючись сепаратистського і замкненого підходу, покликаного зберегти наявний стан і спробувати вберегти членів громади від зустрічі та зіткнення з різними поглядами, як-от сіонізм і демократія, які дедалі більше поширювалися й захоплювали багатьох молодих людей, що прагнули за принципами свободи й рівності.
Це становище призвело до того, що мільйони євреїв по всьому світу виросли в культурному вакуумі, коли, з одного боку, діячі сіонізму займалися поширенням свого вчення серед громадськості та молоді, а з другого — ті, хто дотримується Тори й заповідей, замкнулися і відокремилися всередині громад, які почали відновлюватися в ті роки.
Першим, хто діяв у протилежному напрямку, був Ребе Раяц, який послав десятки хасидів мандрувати Сполученими Штатами і займатися наближенням євреїв до Тори й заповідей, і навіть закликав кожного єврея, де б він не був, займатися цим.
Від початку свого проводу Ребе розгорнув широку кампанію, щоб спонукати якомога більше євреїв, які дотримуються Тори і заповідей, припинити відокремлюватися й дбати лише про виховання членів своїх громад і використати наявні в їхньому розпорядженні сили для наближення євреїв до юдаїзму та його поширення.
У цих межах Ребе закликав хасидів Хабаду вийти на мівцо маца і мівцо арба мінім та ін., а згодом до цих мівцоїм заповідей приєдналися також десять мівцоїм і Бейт Хабади, що стали вершиною хабадської діяльності поза внутрішньогромадськими рамками.
Портал:Поширення джерел/Вибрана стаття/11