Шломо Молхо
Цю статтю слід переписати. Причина: виглядає як газетна стаття.
| ||
| Цю статтю слід переписати. Причина: виглядає як газетна стаття. | |
| Шломо Молхо | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Ім'я в оригіналі | שלמה מולכו[В] |
| Дата народження | 5260 (1500) |
| Дата смерті | 5 тевета 5293 (1532) |
| Країна | Королівство Португалія[В] |
| Місце діяльності | Португалія, Салоніки, Цфат, Рим, Венеція |
| Рід діяльності | філософ, письменник, містик, рабин, лжемесія[В] |
| Посада | писар короля Португалії |
| Учителі | рабі Йосеф Тайтацак |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Шломо Молхо (Діогу Піреш; 5260, 1500 — 5 тевета 5293, 1532) був одним із писарів короля Португалії, який повернувся до віри, став каббалістом і навіть уклав книги з каббали. Намагався наблизити Геулу і сперечався з папою римським; за задумом своїх ненависників був спалений за освячення Імені Всевишнього.
Біографія
| " | І так само була подія зі Шломо Молхо, який був великим каббалістом і пожертвував собою, щоб сперечатися з «папою» в Римі, бажаючи привести Геулу. Але покоління не удостоїлося цього, а сам він удостоївся бути спаленим за освячення Імені Всевишнього (про що автор «Бейт Йосеф» молився всі свої дні, щоб удостоїтися цього). І залишилася від нього книга, а також «прапор», який висить у синагозі (Магараля) в Празі, і це зміцнення для справи Геули. | " |
– Сіха Шабату глави «Цав», Шушан Пурим 5714 (20 березня 1954) | ||
Народився в Португалії в родині анусім 5260 року, приблизно через вісім років після вигнання євреїв Іспанії і приблизно через три роки після примусового навернення євреїв Португалії.
Виховувався як християнин і ріс, не знаючи майже нічого про своє єврейство; завдяки своєму хисту й мудрості піднявся сходинками чинів, аж поки не став одним із писарів короля.
5286 року, коли Давид га-Реувені прибув до португальського королівського палацу, почав приєднуватися до нього через своє очікування Геули, і за допомогою Давида га-Реувені почав повертатися до свого єврейства. Під час свого повернення став обізнаним у каббалістичних писаннях, і головним його заняттям була діяльність для наближення істинного і повного Визволення.
Його перші видіння

Від того часу, коли він зустрівся з га-Реувені, він почав бачити дивовижні й грізні видіння. Першим із них був наказ увійти в завіт Аврагама: «У нічному сні бачив я грізні видіння, відмінні одне від одного, яких я вельми злякався. І суть видіння, яке я бачив, — наказали мені, щоб я здійснив обрізання».
Після цього видіння він пішов до га-Реувені з проханням обрізати його, але га-Реувені, який побоювався, що справа з анусім, які повертаються до свого єврейства, зашкодить його діяльності, відкинув його. Оскільки не було нікого іншого, хто обрізав би його, він здійснив обрізання собі сам[1]. Невдовзі після того, як він обрізався, Діогу змінив своє ім'я на Шломо Молхо.
У другому своєму видінні він узрів ще одну картину, яка натякала на євреїв Іспанії: вигнанців, що пожертвували собою, аби не змінити віру, символізували білі голуби, анусім, що змінили віру про людське око, символізували сірі голуби, а вихрестів символізували чорні голуби. Неєвреї намірялися вбити і тих, і тих, голубів ставало дедалі менше, і ті, що лишилися, теж утратили свій білий колір. І тоді з'явився чоловік, одягнений у біле, і вигляд його — як вигляд Б-жественний; він уразив неєвреїв, які попадали трупами, сірі голуби стали білими, а анусім пробудилися і повернулися в тшуві, прийшов час воскресіння.
У світі таємного вчення
Після свого повернення до єврейства він утік зі страху перед інквізицією до Салонік, де вивчав Тору в рабі Йосефа Тайтацака — каббаліста з вигнанців Іспанії. Під час свого перебування в Салоніках зустрівся з Йосефом Каро — укладачем «Шулхан аруха». Це сильно вплинуло на рабі Йосефа; дехто каже, що саме ця зустріч запалила в рабі Йосефі Каро пристрасть до вивчення каббали і до його майбутніх дій разом із каббалістами Цфата заради приведення Геули[2].
Із Салонік, що в Туреччині, він поїхав до Землі Ізраїлю. Головною зупинкою в його подорожі було місто Цфат, у якому він намагався діяти каббалістичними шляхами заради наближення Геули. Каббалісти, що зустріли його, всі дивувалися з його широких знань у Писанні, у Талмуді і в каббалі. Шломо продовжував вкладати себе у вивчення таємниць каббали і з особливим запалом займався справами Мошіаха і Геули.

Голос вісника, що звіщає
У той період військо Карла П'ятого, короля Іспанії, вторглося до Рима, столиці християнства і столиці Італії. Солдати пограбували місто, а папа втік із нього в ганьбі й приниженні. Чутки про те, що відбувається в Римі, дійшли до Молхо, і він побачив у цих подіях знак близького спасіння — поразку Едома як передвістя приходу Мошіаха. Він знайшов цьому натяк у словах «Ялкут Шимоні»: «доки не прийду до пана мого в Сеїр — це Бейт-Гуврін». Шломо витлумачив, що Бейт-Гуврін — це Італія, у якій правили численні правителі. Він вважав, що Еліягу з'явиться вперше в місті Римі, і цитував слова Гемари, що сам Мошіах сидить біля брам міста Рима. Тому він вирішив поїхати до Рима і сповістити царям і вельможам, що близьке царство Мошіаха, яке має відкритися. Він покинув Цфат і повернувся до Італії, де мандрував від міста до міста і виголошував проповіді про близьку Геулу. Він був харизматичним і обдарованим промовцем; у кожному місці, куди він приходив, збиралися натовпи слухати його слова, серед них також багато неєвреїв. Він запалював народ своїми захопливими проповідями і закликав повернутися в тшуві і готуватися до близького приходу Мошіаха. Багато євреїв Італії раділи йому і вірили його словам, але були й ті, хто побоювався реакції християн на його слова. Серед них були також євреї, які втекли з Іспанії і з Португалії і вже скуштували жорстокої сили церкви. Вони бачили в його словах марення і сни, які можуть викликати гнів урядів і духовенства.
Коли він прибув до міста Анкона, на нього донесли єпископові; підставою для доносу був той факт, що Шломо був колишнім християнином, який повернувся до віри Ізраїлю, — тяжкий злочин за законами тих днів; його доставили на суд до єпископа, і він відповів йому: «Істину сказали тобі, бо Г-сподь Б-г є істина, і Тора Його істина, і немає більше». Реакцію єпископа Шломо описує так: «онімів, як мертвий труп»; після закінчення розмови його звільнили з-під арешту[3].
Унаслідок утисків Шломо перебрався до Урбіно, де євреї країни прийняли його з пошаною і благословенням. Але він не залишився в Урбіно надовго. Отже, він спрямував свої стопи до Рима — столиці вигнання Едома. Дорогою до міста він зупинився в полі для дивовижної молитви Мінха; коли він дійшов до благословення «Гааль Ісраель» у молитві Шмоне есре, то раптом почув голос із Небес, що відповідав йому: «і буде Сеїр володінням ворогів його», і так при кожному благословенні він чув доповнювальний вірш: «Боне Єрушалаїм» — «у Мене помста і відплата», «Мацміах керен єшуа» — «і буде Едом володінням».
Сидить біля брам Рима
Перш ніж увійти до міста, Шломо зняв свій одяг і вдягнув брудний одяг жебрака; так він увійшов до Рима, виглядаючи як зневажений бідняк, чоловік страждань і недуги. Побачивши місто, пишно збудоване, він вигукнув із глибини свого серця: «Г-споди Цва-от! Доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом і містами Юдеї?»
Шломо ходив вулицями міста, аж поки не дійшов до мосту через річку Тибр, поблизу фортеці папи; там він сів серед бідняків і хворих приблизно на тридцять днів, задовольняючись мізерним хлібом. На мосту через річку Тибр, навпроти дому папи, він удостоївся ще одного небесного одкровення, у якому узрів «потоп», що зійде на Рим, і землетрус, що станеться в країні його народження, Португалії. Після цього видіння Молхо відчув, що період очікування завершився; він зняв одяг жебрака і відкрився своїм братам-євреям, знесилений і змучений, але все ще остерігався розкривати свою особу. Багато євреїв Італії бачили в Шломо посланця га-Реувені, попри те що на цьому етапі між ними не було реального зв'язку. Попри його обережність, його особа стала відома його противникам, і вони поспішили донести на нього церкві. Біля брам міста виставили варту, щоб схопити його, і йому загрожував смертний вирок.
Шломо втік і спрямував свої стопи до папи, який перебував тоді в Болоньї (оскільки Рим був захоплений Карлом П'ятим). Молхо розповів папі своє пророцтво про повінь, яка невдовзі мала прийти на Рим, він здобув його довіру, і навіть він навіть зумів вплинути на папу та його кардиналів, щоб затримати план запровадження інквізиції в Португалії. При дворі папи він зустрівся також із посланником Португалії і передав йому листа до його короля, у якому передрік, що в Португалії має статися землетрус. Перед своїм поверненням до Рима Шломо отримав від папи охоронну грамоту, яка давала йому особливий дозвіл виголошувати власні проповіді.
Пророцтва збуваються

Маючи в руках охоронну грамоту, Шломо більше не боявся своїх противників; у день Шабату він прийшов до синагоги і почав запалювати громаду щодо близької Геули Ізраїлю і щодо руйнування народів землі. Слова того, хто повернувся в тшуві, хто не злякався неєвреїв і знову й знову наражав своє життя на небезпеку, проникали в серця його слухачів і запалювали в них прагнення і тугу за повною Геулою. Він продовжував цей свій звичай — проповідувати в синагозі кожного Шабату весь час свого перебування в Римі, запалюючи своїх слухачів, євреїв і чужинців однаково.
Строк повені, яку він передрікав, наближався, і Шломо покинув місто заради [Венеції]. І у Венеції він продовжував виголошувати свої захопливі проповіді, вплив яких поширився по всій Європі і викликав хвилю палкого очікування Геули і спасіння. 5289 року він надрукував у Венеції свої проповіді в книзі «Га-Мефоар», каббалістичний зміст якої обертався навколо близької Геули. Книга, надрукована на прохання євреїв Салонік і навіть надіслана їм, стала розрадою для зболених сердець і зміцнила надію та віру в близьке спасіння. Пророцтва Молхо збувалися одне за одним: на початку 5291 року (08/10/1530) річка Тибр вийшла з берегів і затопила місто, втопивши тисячі людей і зруйнувавши їхні домівки. Також його лист королеві Португалії про землетрус, який мав статися в його країні, здійснився менш ніж через рік (26/01/1531). Внаслідок здійснення його пророцтв слава Молхо рознеслася по всій Європі, серед євреїв і чужинців однаково.
Коли він прибув до Рима вдруге, його прийняли при дворі папи з пошаною і повагою. Були ті, хто намагався доводити перед папою, що Шломо заслуговує на смерть, як церква судила кожного охрещеного, що повернувся до єврейства, але врешті-решт переважила повага до його пророцтв, що здійснилися, і Шломо далі вільно входив і виходив при дворі папи. Також державні діячі, що приходили до папи, ставилися до нього з благоговінням і бачили в ньому Б-жу людину. Так Молхо зумів продовжити дії га-Реувені і затримати ще на деякий час запровадження інквізиції в Португалії.
У пазурах інквізиції
Але тоді настав час, коли Шломо довелося зіткнутися з ворогами зсередини — підступними євреями. До Рима прибув учений лікар на ім'я Яаков Мантіно. Цей лікар переслідував Шломо ще у Венеції, а тепер прибув до Рима з однією метою: переслідувати Шломо Молхо. Спочатку Мантіно спробував підбурити посланника Португалії судити Шломо як свого співвітчизника; не знайшовши в нього уважного вуха, він звернувся до суддів церкви, щоб вони судили Шломо за зраду християнству, додаючи до звинувачень його проповіді, у яких він передрікав кінець християнства. Мантіно навіть доклав зусиль, щоб знайти свідків із Португалії, які засвідчили, що Шломо виховувався як християнин. Шломо ховався в затінку охоронної грамоти, яку отримав від папи, однак тиск дедалі зростав, і зрештою папа поступився і скасував свій захист.
Шломо засудили до спалення. Кати інквізиції вийшли схопити його, але помилково схопили схожу на нього людину і звели її на вогнище, тоді як Шломо втік із міста. Дехто стверджує, що за цією дивною помилкою стояла рука папи, який був прихильний до Шломо і дав йому змогу врятуватися від полум'я вогнища.
З виходом Шломо Молхо з Рима 5292 року вирішилася доля анусім у Португалії. Король Португалії Жуан Третій за підтримки імператора Карла П'ятого (імператора Іспанії, Німеччини та Італії) зуміли змусити папу затвердити запровадження інквізиції в Португалії. Багато євреїв намагалися втекти, але відразу ж було видано королівський указ, що забороняв виїзд євреїв із країни, і смертний вирок тим, хто допомагає їм або купує їхнє майно. Менш ніж через рік папа знову видав тимчасовий указ про припинення діяльності інквізиції, але невдовзі вона відновила свою діяльність.
Остання подорож
Після своєї втечі з Рима Шломо переховувався в містах Італії протягом кількох місяців, але він не міг довго стримувати свою палку душу, що тужила за Геулою, — він хотів діяти. Шломо повернувся до Венеції і зустрівся там з Реувеном Данійцем. Історичні джерела на цьому етапі неясні, але натяки в його щоденнику свідчать, що стосунки між ними двома змінилися; схоже, що шанобливе ставлення Шломо до га-Реувені почало розхитуватися. Це було наприкінці 5292 року; Давид га-Реувені і Шломо Молхо, які зустрілися у Венеції, вирушили разом на зустріч з імператором Карлом П'ятим, наймогутнішою людиною в Європі, королем Німеччини, Італії та Іспанії, чия міць зростала з дня на день. Га-Реувені сподівався, що зуміє переконати імператора укласти військовий союз проти турків. Обидва вирушили до німецького Регенсбурга, де зібралися глави держав Німеччини; у руках Молхо майорів білий шовковий прапор, а на ньому літери מכב"י, як засвідчив громадський діяч рабі Йосеф з Росгайма (імовірно, у Шломо Молхо були й інші прапори, на яких були вишиті вірші Тегілім).
Га-Реувені і Молхо були прийняті на зустріч з Карлом П'ятим, подробиці якої нам не відомі. Дехто стверджував, що обидва намагалися вплинути на імператора, щоб він визнав християнську помилку і прийняв гіюр, але більшість дослідників приймають слова знаменитого заступника рабі Йоселмана з Росгайма, який зустрів обох у Регенсбурзі й чув від Шломо, що їхньою метою було спонукати імператора воювати разом з євреями і вигнати мусульман-турків із Землі Ізраїлю. Рабі Йоселман відзначає у своєму щоденнику свої зусилля відвернути Шломо від цієї ідеї, розуміючи, що вона може коштувати життя молодій людині, але він не зумів його зупинити. Імператор не пройнявся їхніми словами, імовірно, побоювався єврейського військового пробудження, яке призведе до заколоту, і обох було заарештовано і переведено до міста Мантуї на суд інквізиції. Можливо, що його розхитані стосунки з папою зіграли свою роль у рішенні імператора заарештувати його підопічного, якого папа так захищав у минулому.
За освячення Імені Всевишнього

Шломо, який залишив християнство, був засуджений до смерті через спалення. 5 тевета 5293 року Шломо було доставлено на поміст багаття із заткнутим ганчір'ям ротом. Священники побоювалися, що він почне одну з тих дивовижних і захопливих проповідей, слава про які рознеслася серед євреїв і неєвреїв однаково. Можливо також, що вони побоювалися містичного ореолу, який оточував його, і каббалістичних заклять, які він міг би прошепотіти проти них.
Перед палаючим полум'ям імператор висловив згоду простити «гріх» Шломо за умови, що той розкається у своїй відданості вірі Ізраїлю. Кляп зняли з його рота, і в натовпі запанувала тиша, люди затамували подих і слухали останні слова молодого чоловіка. Чи висловить він каяття? Шломо гучним голосом, щоб усі могли почути, у чому він кається: «У тому, що я ходив у тій вірі [християнстві — на початку його днів], серце моє гірке і гнівне, а нині, як добре в очах ваших, робіть, і душа моя повернеться до дому батька свого, як у юності своїй; бо краще тоді, ніж нині». Вогонь дедалі сильніше роздмухували розгнівані кати, і у віці 32 років Шломо Молхо зійшов на вогнище в той самий рік, у який він вирахував, що прийде кінець.
Його раптова поява і коротка низка його життя залишили глибокий слід в історії народу Ізраїлю, серед мудреців каббали і в прагненні й тузі народу за Геулою.
Вірш, який він склав про тугу за Геулою
שורש ישי עומד לנס, / Шореш Ішай омед ле-нес, / Корінь Ішая стоїть знаменом,
נדחי ישראל יכנס, / Нідхей Ісраель єханес, / Вигнанців Ізраїлю збере,
יקבץ ויהיו לנס / Єкабец ве-їхью ле-нес / Збере, і стануть вони знаменом
בחוצות ירושלים. / Бе-хуцот Єрушалаїм. / На вулицях Єрусалима.
לכו ונעלה ציון, / Лху ве-наале Ціон, / Ідіть, і піднімемося на Сіон,
עשה המלך אפריון / Аса га-мелех апірйон / Зробив Цар паланкін
על כל הארץ עליון, / Аль коль га-арец ельйон, / Всевишній над усією землею,
תוככי ירושלים. / Тохехі Єрушалаїм. / Посеред Єрусалима.
מלאה הארץ דעה ממעייני הידיעה; / Малеа га-арец деа мі-мааяней га-єдіа; / Сповнилася земля знанням із джерел відання;
גיא יינשא, הר וגבעה: / Гай їнасе, гар ве-гіва: / Долина піднесеться, гора і пагорб:
"בנויה ירושלים"! / "Бенуя Єрушалаїм"! / "Відбудований Єрусалим"!
הנה מלכך צדיק נושע / Гіне малкех цадик ноша / Ось Цар твій, праведний і спасенний
הוא גואל לשבי פע. / Гу гоель ле-шавей фа. / Він — визволитель для тих, хто відвернувся від злочину.
בימים ההם תיוושע / Ба-ямім га-гем тіваша / Тими днями буде спасена
יהודה וירושלים. / Єгуда ві-Єрушалаїм. / Юдея і Єрусалим.
— «Шошанат га-мелех», сімань 13
Твори в каталозі HebrewBooks
Книжки автора в каталозі бібліотеки HebrewBooks.org на Хабадпедії: 4. Каталог HebrewBooks.
- «Сефер га-мефоар» («Прославлена книга») ספר המפואר
- «Сефер га-мефоар» («Прославлена книга») ספר המפואר
- «Сефер га-мефоар» («Прославлена книга») ספר המפואר
- «Сефер га-мефоар» («Прославлена книга») ספר המפואר
Зовнішні посилання
- Єгошуа Кеніг, «Каббаліст, який підняв прапор», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 702 (сторінка 26)
- Гімн кемпу «Оро шель Мошіах» літа 5781, присвячений особистості Шломо Молхо
- Аврагам-Давид Бранд, «Іш аль дігло», «Га-Мевасер торані», переддень Шабату тижневої глави «Бемідбар», 28 іяра 5786 (15 травня 2026), с. 15
| Каббалісти | ||
|---|---|---|
| Ранні каббалісти | Рабі Іцхак Сліпий • Рабі Езра та Азріель, сини Шломо • Рамбан • Рабі Перец га-Коген • Рабі Менахем Реканаті • Рабі Яаков бен Шешет • Рабі Єгуда бар Якар • Рабі Ашер бен Давид • Рабі Моше бен Шимон з Бургоса • Рабі Йосеф Гікатілья • Рабі Іцхак з Акко • Рабі Моше де Леон • Рабі Шем-Тов ібн Гаон • Рабі Меїр ібн Габай • Рабі Шломо Молхо | |
| Каббалісти Цфата | Рабі Шломо Алкабец • Рабі Моше Кордоверо • Рабі Йосеф Каро • Арі • Рабі Еліягу де Відас • Рабі Йосеф Хагіз • Рабі Еліша Налдоа • Рабі Моше Басола • Рабі Йонатан Сагіс • Рабі Еліша Галіко • Рабі Ельазар Азкарі • Радбаз • Рабі Шмуель Озіда | |
| Каббалісти школи Арізаля | Рабі Хаїм Віталь • • Рабі Ісраель Саруг (Сарук) • Рабі Аврагам Азулай • Рабі Шмуель Віталь • Рабі Яаков Цемах • Рабі Меїр Поперш • Рабі Іммануель-Хай Ріккі • Рабі Моше Закут • Рабі Аврагам Ровіго • Рабі Йосеф Ергас • Рабі Менахем-Азарія з Фано • Рабі Яаков-Копл Ліпшиц • Рабі Моше-Хаїм Луцатто • Рабі Шалом Мізрахі Шарабі • Рабі Шалом Бузагло | |
Примітки
- ^ Так він засвідчив у своїй книзі: «Здійснив я обрізання своєю рукою, і немає людини зі мною, хоча біль і страждання я відчував і знепритомнів . . вірний Лікар зцілив мене за короткий час, чому не повірять, якщо розповісти».
- ^ У цьому місті Молхо зустрів також рабі Шломо Алкабеца, укладача піюту «Леха доді», якого називають також «поетом Геули» через його вірші.
- ^ У своїй книзі він описує випадок: «Оточила мене громада лиходіїв, і донесли на мене єпископові, кажучи: як це я перебував у наметах Кедара — а нині я мирний».
Код особи: № 8432602801