Перейти до вмісту

Зображення

Матеріал з Хабадпедії

Зображення — це фотографічна фіксація певного вигляду за допомогою запису візерунка світла на світлочутливому елементі, такому як фотоплівка або електронний датчик. Англійською дію фотографування називають «фотографія», у перекладі з грецької: фото — світло, і графія — запис.

Винайдення технічної можливості фотографування відбулося в 5599 році (1838/1839) у кількох місцях світу одночасно.

У галахічній літературі

У ранній галахічній літературі обговорювалося, чи дозволено створювати зображення у вигляді людини з огляду на заборону «Не роби собі різьбленого кумира і жодного зображення», що в Десяти заповідях[1], причому Рамбам постановляє, що заборонено зображувати образ людини, лише коли він опуклий[2], тоді як Раавад не погодився з ним і написав, що й коли образ не опуклий, це заборонено[3].

У галасі в «Шулхан арусі» постановлено, що заглиблене зображення дозволене[4], проте «Турей загав» там не погодився з ним і написав, що слід бути суворим, як ті, хто забороняє.

Коли було винайдено можливість фотографування, дискусія відновилася, причому є ті, хто схиляється до суворості й до утримання від цього, хоча за основним законом це дозволено[5], і в усякому разі також суворі думки писали, що коли йдеться не про фотографію, на якій видно всю постать людини, це дозволено, наприклад при фотографуванні верхньої частини тіла або на фотографії в профіль[6]. Інші законовчителі, такі як рабі Меїр-Шломо Дімер («Бейт Шломо»), рав Моше Файнштейн і рав Овадья Йосеф, навіть вважали, що фотографія відрізняється від малюнка барвниками, щодо якого були суворими Раавад і Таз, оскільки чорнило фотографії не опукле, а вона вважається рівною (а дехто каже, що навіть заглибленою) і дозволена[потрібне джерело].

Серед тих, хто схилявся до поблажливості, були Рогачовер[7] і гаон рав Йосеф-Хаїм Зоненфельд[8].

Були ті, хто утримувався, також тому, що звичай фотографування був новим і сучасним[9]. Проте коли Ребе Раяц виступив з ініціативою книги фотографій (див. у наступному абзаці) і хтось надіслав Ребе багато запитань про це, причому одне з них було те, що, здавалося б, не слід запроваджувати в хасидизм Хабад річ, якої не практикували до сьогодні, Ребе відповів йому на це, що справа подібна до історії, яка сталася в минулому із шохетом, що носив калоші[10] і був звільнений, оскільки це показувало, що його богобоязливість не повна, проте в наш час і великі хасиди носять калоші, і в цьому немає жодної вади, — тож навіть якщо фотографування — річ, від якої утримувалися в минулому, нині немає вади в тому, щоб ним користуватися[11].

Цемах Цедек противився зображенню свого обличчя[12], і тому художник-неєврей, який хотів намалювати його портрет, прийшов до нього в Шабат і побіг до себе додому, щоб намалювати його[13]. Так само й Ребе Рашаб суворо стежив, щоб його не фотографували, і на Рош га-Шана 5666 (30 вересня 1905), коли він вийшов за своїм звичаєм на ташлих на берег річки, він помітив двох неєвреїв, власників маєтку «Бєла Нар», розташованого поряд із Любавичами, які пливли в човні річкою з фотоапаратом у руках і намагалися сфотографувати його та всіх, хто стояв під час читання ташлиху на березі річки, що завдало й Ребе Рашабу смутку, і відтоді він більше не ходив на ташлих на берег річки, а робив ташлих інакше[14][15]. Його єдина фотографія, яка є в нас, була зроблена з його дозволу, коли було побоювання, що йому доведеться тікати з Ростова-на-Дону до Туреччини, і для оформлення візи він погодився сфотографуватися[16]. Крім того, у 5780 році (2019/2020) було виявлено ще одну фотографію, яку дехто приписує Ребе Рашабу. Проте Ребе Раяц зовсім цього не побоювався і навіть надсилав людям свою фотографію[17]. Ребе також засвідчив, що наші Ребе, провідники поколінь, користувалися фотографіями[18].

Фотографування в холь га-моед

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

На фарбрейнгені 20 хешвана 5744 (27 жовтня 1983) Ребе торкнувся заборони на це, яку наводять законовчителі.

Книга фотографій

У 5688 році (1927/1928) Ребе Раяц покинув межі Радянського Союзу і тим самим фактично розлучився з більшістю хасидів Хабаду, що залишилися в Росії.

У 5693 році (1932/1933) Ребе Раяц попросив хасидів надіслати йому фотографії їхніх сімей, а в 5709 році (1948/1949) знову звернувся до хасидів через «Махане Ісраель» і попросив фотографії хасидів.

У межах цього прохання хасидів попросили також щодо способу фотографування: щоб фотографії охоплювали всіх членів сім'ї та надсилалися з додатком пояснення імен людей, зображених на них, а також щоб на фотографії було видно весь зріст, а не лише верхню частину тіла чи знімок обличчя.

У відповідь одному з хасидів, який заявив перед Ребе, яка користь із цього, Ребе відповів: «Як мені здається, це не потребує роз'яснення, як видно й у людей нашого рівня, що це не лише зміцнює почуття дружби або гіткашруту в того, у кого перебуває фотографія, а й у того, хто надсилає фотографію, викликає наближення, коли він згадує, що його фотографія перебуває в його товариша такого-то, і тим паче в цьому випадку..[19].

Фотографи Ребе

Ці люди удостоїлися фотографувати Ребе, і їхні фотографії публікуються сьогодні в сотнях примірників, сайтів і брошур.

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Шмот, розділ 20, вірш 3
  2. ^ «Яд га-хазака» Закони ідолопоклонства, розділ 3, закон 10:«Але якщо зображення було заглибленим або зображенням з барвників, як-от зображення на дошках і табличках чи зображення, які тчуть на тканині, то вони дозволені»
  3. ^ «Хідушей га-Раавад» на трактат «Авода зара», аркуш 43, сторона а
  4. ^ «Йоре деа», розділ 141, пункт 4.
  5. ^ У респонсах «Діврей Малкіель», частина 3, розділ 58, написав, що слід бути суворим і не фотографуватися на фотографічному знімку, оскільки на думку Рітви це повна заборона, і той, хто береже свою душу, віддалиться від цього. І тим паче, що згідно з кабалою є причина бути в цьому суворим. І тому недобре чинять ті, хто вішає зображення та фотографії праведників і родичів на стінах кімнат свого житла. І так само написав у «Яарот дваш», драша 2, аркуш 19, сторона б, респонси «Яскіль авді», частина 2, у «Кунтрес ахарон», частина «Йоре деа», розділ 11, та ін.
  6. ^ «Шеїлат Яавец», частина 1, розділ 170. Респонси «Нагарей афарсемон», частина «Йоре деа», розділ 118. Респонси «Левушей Мордехай кама», частина «Йоре деа», розділ 86.
  7. ^ Респонси «Цафнат паанеах», розділ 57.
  8. ^ Респонси «Шлемат хаїм», частина «Йоре деа», розділ 18.
  9. ^ Так розповідають і про Радаца Хена, що він уникав фотографуватися, доки одного разу посеред суду Тори, який він провадив, він не почав заглиблюватися й вдумуватися в справу, і його поспішили сфотографувати в цьому стані
  10. ^ Це було за часів Цемах Цедека, тоді це також вважалося сучасним
  11. ^ «Ігрот кодеш» частина 3, сторінка 154 (у пункті 5), і з додаванням подробиць у додатку листів до «Лікутей сіхот» частина 24, сторінки 416-417: «Можливо, він має на увазі, навіщо запроваджують справу фотографії в межі Любавичів. — І згадую я те, що чув, як розповідали, що колись відсторонили шохета-бодека від його посади, і справедливо, за те, що він носив калошн [=калоші], а нині й старійшини хасидів користуються калошн — і також справедливо».
  12. ^ «Сефер га-сіхот» 5750, частина 1, сторінка 193, примітка 79: образ його святого обличчя... Цемах Цедека (який, як кажуть, був зроблений без його відома)...
  13. ^ Книжка «Пам'ять про рава Брука», сторінка 113: «Розповідають, що зображення „Цемах Цедека“ намалював неєврей, який був присутній у той час, коли Цемах Цедек виголошував хасидут, і художник сидів у місці, з якого міг добре його роздивитися, і в своїй пам'яті закарбував образ Цемах Цедека, і так вийшов із зали із заплющеними очима й дістався свого дому, і, попри те що дорогою отримав удар від дерев'яного стовпа, у його пам'яті все ще залишився образ Цемах Цедека, який він переніс на папір.»
  14. ^ «Під час ташлиху сталася справа, яка на годину засмутила його святість, мого пана, батька, вчителя й наставника, святого рава [=мого батька, пана-вчителя-й-наставника, святого рава (Рашаба)], бо в той час, коли мій пан, батько, вчитель і наставник, святий рав, стояв на березі річки і в його святих руках був сидур, і в цей час пропливав маленький човен на відстані двадцяти п'яти кроків, і в тих, хто сидів у човні, – двох братів, власників маєтку Бєла Нар, розташованого поряд із Любавичами, – бу[ла] знімальна машина, і вони сфотографували його святість, мого пана, батька, вчителя й наставника, святого рава, і всю публіку, що стояла на березі річки...» із записки Ребе Раяца від виходу Рош га-Шана 5666 (1 жовтня 1905)[потрібне уточнення], тут
  15. ^ «Га-Мелех бі-мсібо», том 2, с. 265: «Одного року він помітив когось, хто тримав фотографічний апарат (камеру) і хотів зафіксувати вигляд його святого обличчя, і наступного року перестав ходити на ташлих згаданим чином (і, ймовірно, щось влаштували в його дворі, або він здійснював ташлих іншим чином), і це тому, що справа вже була не в межах простого побоювання тощо, — а після того, як сталося описане вище, — щоб усунути перешкоду, і це легко зрозуміти».
  16. ^ Ребе розповів це коротко, і це надруковано в «Гітваадуйот» 5750 т. 2, стор. 50, примітка 67 і в «Сефер га-сіхот» 5750, ч. 1, стор. 193, примітка 79:«...А з іншого боку — коли наприкінці його днів у Ростові-на-Дону йому треба було виїхати звідти, знадобився документ від уряду („паспорт“), який дозволив би поїздку, і тоді зробили фотографію — за його бажанням»
  17. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 12, сторінка 86
  18. ^ «Ігрот кодеш» частина 18, сторінка 458
  19. ^ «Ігрот кодеш», частина 3, с. 154.

Повідомити про помилку на цій сторінці