Перейти до вмісту

Всесвітнє товариство «Тегілім»

Матеріал з Хабадпедії

Всесвітнє товариство «Тегілім» було засноване в 5702 році (1941/1942) Ребе Раяцом як ще один відділ у діяльності «Махане Ісраель», для примноження заслуг і молитов за народ Ізраїлю, щоб відвернути «родові муки Мошіаха».

Товариство діє з Єрусалима, і щодня його члени читають усю книгу Тегілім на могилі царя Давида на горі Ціон.

Товариство об'єднує членів товариств «Тегілім» з усього світу, які зобов'язані дотримуватися статуту товариства і мають права згідно зі статутом. Протягом років товариством керували рав Шломо-Єгуда-Лейб Еліезеров, рабин Хеврона, міста праотців, і рав Іцхак-Авігдор Орнштейн, рабин Західної стіни, до припинення його діяльності в 5707 році (1946/1947) внаслідок заворушень, влаштованих арабами Єрусалима, і великої небезпеки, пов'язаної з походом на могилу царя Давида. У роки після Шестиденної війни члени правління Колель Хабад пропонували відновити діяльність товариства, але Ребе не відгукнувся на ці пропозиції. Лише напередодні свята Шавуот 5750 року (29 травня 1990) Ребе несподівано вказав правлінню Колель Хабад відновити діяльність товариства.

Заснування товариства

На святковій трапезі в останній день Песаху 5702 року (9 квітня 1942) Ребе Раяц виголосив сіху і говорив про те, що в ці дні (дні Другої світової війни) усі страждають від «родових мук Мошіаха», і тому потрібно приєднатися до діяльності «Махане Ісраель» (організації, заснованої двома роками раніше, мета якої — зміцнення єврейства)

Услід за цим Ребе вказав відкрити в організації новий відділ — «Хеврат Мішнайот бе-аль пе», члени якого розподілили між собою шість розділів Мішни і щотижня повторювали їх напам'ять.

Через кілька тижнів, 14 іяра, Ребе Раяц випустив лист[1], у якому вказував заснувати «Товариство „Тегілім“» у кожному місці у світі, з пропозицією, щоб головне товариство було в Єрусалимі і щоб Тегілім читали на могилі царя Давида. Наприкінці листа він зазначив, що на це є згода головних рабинів Землі Ізраїлю — рава Душинського, рава Узіеля і головного рабина Єрусалима рава Герцога. Через два дні, 16 іяра, він передав лист до «Махане Ісраель» і попросив їх опублікувати й поширити лист якомога ширше.

Практичне керівництво Всесвітнім товариством «Тегілім» було покладено на равів Шломо-Єгуду-Лейба Еліезерова і рава Іцхака-Авігдора Орнштейна, рабина Західної стіни. Обидва випустили лист до громадськості з проханням вступати до товариства.

У той час товариство працювало над встановленням зв'язків з усіма товариствами «Тегілім» у світі та над встановленням єдиного для всього світу порядку читання Тегілім.

За вказівкою Ребе Раяца «Махане Ісраель» випустило загальний лист до всіх рабинів громад і габаїв синагог із закликом зміцнювати товариства «Тегілім» і засновувати нові товариства. До листа було додано загальний лист Ребе Раяца про заснування товариства та його статут.

У місяці елул 5702 року (серпень–вересень 1942) в єврейських газетах Нью-Йорка з'явилося оголошення про можливість надіслати імена для церемонії «Мі ше-берах», яку проведе Всесвітнє товариство «Тегілім» для товариств «Тегілім» і приватних осіб у день Гошана раба; Ребе записав імена своїх батьків, своє ім'я та ім'я ребецн, імена своїх братів, свояка і своячки, які загинули під час Голокосту, дядька і тітки, і їхнього сина[2].

У місяці адар 5703 року Ребе попросив рава Еліезерова надрукувати членські посвідчення для всіх членів, однак це прохання не було здійснене через закони британської влади, що правила тоді в країні і забороняла друк такого роду. Не кажучи вже про надмірну дорожнечу, якої вимагав подібний друк у ті дні.

Статут товариства

Статут товариства за вказівкою Ребе Раяца склали рав Алтер Сімхович і рав Іцхак-Авігдор Орнштейн. Після відходу з життя рава Алтера Сімховича Ребе попросив рава Шломо-Єгуду-Лейба Еліезерова зайнятися цим.

Статут складається з кількох розділів і визначає мету організації, а також права й обов'язки її членів. Основні положення статуту:

  1. Якщо в одній синагозі є кілька міньянів, при кожному міньяні має бути окреме товариство «Тегілім», причому всі товариства входять до Всесвітнього товариства «Тегілім».
  2. Будуть три види товариств «Тегілім»:
    Товариство «Тегілім ватікін» — члени, які моляться «ватікін», читають книгу Тегілім за тижневим розподілом перед молитвою.

Щоденне товариство «Тегілім» — читання Тегілім після молитви за місячним розподілом.

Суботнє товариство «Тегілім» — члени читають Тегілім перед Шахаритом або між Мінхою і Маарівом у день Шабату і намагаються завершити всю книгу Тегілім.

  1. У кожній синагозі можна заснувати товариство «Тегілім» усіх видів, і одна людина може бути членом усіх видів товариства «Тегілім».

У кожному товаристві будуть габай, заступник габая, читець для громади, заступник читця, агент і заступник агента. Їхнє завдання — дбати про те, щоб у товаристві було якомога більше членів, а також забезпечувати наявність книг Тегілім. До їхніх завдань входить також платити членам і вести впорядкований облік доходів і витрат.

Із прав членів — списки всіх членів надсилатимуть у місяці елул до товариства «Тегілім» у Єрусалимі, і там молитимуться за всіх членів у світі на могилі царя Давида або біля Західної стіни. Також молитимуться за всіх членів у кожен Шабат мевархім, і кожен член має право надіслати ім'я з проханням помолитися за нього.

Щороку в перший день свята Шавуот влаштовуватимуть трапезу-міцву і додаватимуть у читанні Тегілім. Тим самим відзначатимуть і день гілули царя Давида.

У другий день сліхот у рік заснування, 5702, Ребе надіслав раву Еліезерову записку про те, що «за пропозицією Святості мого тестя, Адмора шліта, ми оголосили тут, що Всесвітнє товариство „Тегілім“ у Єрусалимі в ніч Гошана раба пробуджуватиме милосердя, щоб були прийняті добрі записки, а наступного дня, в день Гошана раба, здійснить „Мі ше-берах“ за всі товариства „Тегілім“ у світі та за окремих членів». Згідно з цим проханням день Гошана раба було встановлено днем молитви для всіх членів товариств «Тегілім» у світі, і сам Ребе надсилав імена людей, щоб товариство «Тегілім» молилося за них. В один із років Ребе додав до імен ім'я свого батька, рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона, рабина Катеринослава, щоб молилися і читали Мішнайот для піднесення його душі, та ім'я своєї матері ребецн Хани, щоб молилися про її одужання.

Припинення і відновлення діяльності товариства

У 5707 році (1946/1947) посилилися заворушення арабів Єрусалима, і похід на могилу царя Давида був пов'язаний з відчутною небезпекою для життя. Через це члени товариства були змушені полишити читання Тегілім на могилі, і воно було повністю припинене.

У 5710 році (1949/1950) Ребе Раяц усе ще надсилав прохання постаратися хоча б раз на тиждень читати Тегілім на могилах «царів дому Давида»[3].

І після створення держави та Шестиденної війни, коли контроль над Єрусалимом повністю перейшов до Ізраїлю, діяльність товариства не було відновлено. Кілька разів про це запитували Ребе, однак Ребе на це не відгукувався.

Незадовго до свята Шавуот 5750 року (30 травня 1990) рав Шмуель-Елазар Гейльперін, голова єшиви «Торат емет», рабин кварталу Бейт-Ісраель в Єрусалимі та голова Об'єднання нащадків Алтер Ребе, звернувся до рава Моше-Шмуеля Дейча з правління Колель Хабад і запропонував відновити товариство «Тегілім». Директор Колель Хабад рав Шалом га-Леві Духман написав про це Ребе, і напередодні свята, коли Ребе перебував біля «Огелю», він несподівано викликав свого секретаря рава Хаїма-Єгуду Кринського і звелів йому повідомити раву Шалому га-Леві Духману, щоб діяльність «товариства» на могилі царя Давида було відновлено ще у свято Шавуот того ж року. Вказівка надійшла до Святої Землі за лічені хвилини до настання свята, і одразу після його закінчення організували міньян для читання книги Тегілім, а наступного дня, в Ісру хаг, відзначили святковий день товариства.

Відтоді цей звичай триває, і щодня міньян богобоязливих аврехів на чолі з равом Ефраїмом Прусом піднімається, щоб завершити всю книгу Тегілім. Для тих, хто читає Тегілім у товаристві в Єрусалимі, встановлено статут, згідно з яким усі вони мають носити бороду, читати Тегілім приємним голосом, поводитися гідно і уникати будь-якої дратівливості. Підйом — щодня об одинадцятій годині ранку, а читання Тегілім триває до першої години.

Ребе надавав великого значення старому-новому товариству, і кілька разів із секретаріату Ребе телефонували і просили імена членів та імена їхніх матерів, а також точний розклад читання Тегілім. Одного разу, напередодні 10 швата 5751 року (24 січня 1991), під час війни в Перській затоці, Ребе попросив цей список і відклав свою поїздку до «Огелю», доки він не надійшов.

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Лист надруковано в «Ковец міхтавім», доданому до книги Тегілім «Огель Йосеф-Іцхак»
  2. ^ *Рав Моше Мариновський, ‏Записка з іменами для «Товариства Тегілім», яку написав Ребе, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2115, сторінка 46 (5785)
  3. ^ Фотокопія листа раву Слоніму, 26 хешвана 5710 року (18 листопада 1949).

Повідомити про помилку на цій сторінці