Перейти до вмісту

Видання Зогару

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.

За сотні років до того, як Зогар було надруковано, його переписували вручну від людини до людини, і коли він вийшов у світ друком, це було зроблено кількома різними друкарями (які спиралися на різні рукописи), і в ньому утворилося кілька версій.

Передісторія

Книгу «Зогар» розкрив р. Моше бен Леон приблизно 5040 року (1280), і протягом 280 років вона переписувалася в рукописах — доки не вийшла друком уперше 5320 року (1560)[1].

Малий і Великий Зогар

У роки 5318-5320 (1560-1558) дві друкарні в Італії паралельно працювали над друком Зогару[2] — у Мантуї та в Кремоні. Ці два видання вважаються першими, і наступні видання ґрунтуються на них. Між двома виданнями були великі відмінності як у зовнішньому вигляді, так і в змісті:

Розмір — у Мантуї надрукували книгу на маленьких аркушах і поділили її на три томи, тоді як у Кремоні на великих аркушах в одному томі. Через цю відмінність у пізніших поколіннях закоренилися назви «Малий Зогар», що стосується мантуанського видання, і «Великий Зогар», що стосується кремонського видання.

Форма літер — мантуанське видання надруковано шрифтом Раші, а кремонське квадратним письмом.

Розташування передмови — у Мантуї передмову до книги «Зогар» було надруковано перед основним текстом книги, а в Кремоні вона наводиться як звичайні маамари у складі глави «Берешит».

Текст і метод редагування — у Мантуї Зогар надрукували лише в одній версії[3], тоді як у Кремоні в усіх місцях, де було кілька версій, навели їх усі[4]. З цієї причини в мантуанському виданні було пропущено три сторінки[5], і є ще безліч змін (що виникли через суперечки про точну версію рукопису).

Оскільки зрештою Зогар, який маємо сьогодні, ґрунтується головним чином на мантуанському виданні, у місцях у хасидуті, де наводиться кремонський текст, явно вказано посилання на Великий Зогар[6]

Зульцбах і Люблін

63 роки по тому Зогар було надруковано знову, цього разу в Любліні (5383, 1623). Загалом це видання було влаштоване за зразком Кремони, але до нього додали трохи версій із мантуанського видання. 60 років по тому Зогар знову вийшов друком (Зульцбах, 5444, 1684), усе ще в тій самій структурі та тексті — лише в усіх місцях вказали (у дужках) додавання з мантуанського видання.

Амстердамське видання (5475, 1715) відійшло від попередніх видань і обрало шлях Мантуї, а оскільки всі писання Арі посилалися саме на це видання, його слідами пішли всі десятки видань до наших днів. У першому виданні друкарі Амстердама навели виправлення Арі з книги «Дерех емет» як примітки на полях тексту Зогару, але в наступному виданні (5488, 1728) їх уже вплели в текст Зогару (без зазначення вихідної версії), і вийшов ясний і чистий текст без безлічі різночитань.

Вісім років по тому (рік «Малхут», 5496, 1736) Зогар вийшов у новому виданні. Розташування сторінок було як у мантуанському виданні. У це видання було вплетено виправлення самого рабі Хаїма Віталя, а також виправлення р. Єгуди Машана та інших мудреців із Землі Ізраїлю. З одного боку, у нього вклали велику працю з очищення і вивірення версій[7], але з другого боку, у ньому навели всі різні версії[8] — і знову Зогар став, з одного боку, точним, але з другого боку, перевантаженим різними версіями, які ускладнюють вивчення.

Амстердам 5531, Ліворно 5551

5531 року (1771) друкарі Амстердама забажали знову випустити Зогар у світ і цього разу попросили рабі Шалома Бузагло[9] вивірити для них текст Зогару. Рабі Шалом обрав за основу видання Константинополя, але з вірності тлумаченню Арізаля відсіяв із нього багато версій, повернув багато версій із мантуанського видання і випустив новий текст, який був майже вільний від різних і змінних версій.

5551 року (1791) Зогар було надруковано знову — цього разу в Ліворно, з виправленнями Хіди. Хіда сперечався з р. Шаломом Бузагло і загалом повернув більшість виправлень до версії константинопольських друкарів. Крім того, він змінив усі слова, написані дефективним написанням, на повне написання. 5637 року (1877) знову надрукували Зогар у Ліворно — уперше з додаванням огласовки. Це видання було надруковано в багатьох виданнях і дуже добре сприйняте публікою тих, хто вивчає.

Видання Славути й ті, що пішли за ними

У наступні роки Зогар було надруковано в Славуті ще чотири рази[10], загалом за шляхом і текстом амстердамського видання 5531 (з невеликими змінами).

Але вп'яте (5584, 1824) вирішили змінити своєму звичаю і надрукувати за текстом константинопольського видання року «Малхут», «які незрівнянні за своєю гідністю, бо вони вивірені за Зогаром самого Магарху». До цього тексту друкарі додали власні виправлення, щоб виправити всі помилки, що вкралися в нього, і випустили дуже добрий і чудовий текст. Починаючи з цього року більшість видань продовжили йти цим шляхом і використовували текст константинопольського і славутського 5584 видань з усіма дужками і різними версіями, які були в них. Частина видань скопіювала текст точно з константинопольського видання або зі славутського, а частина прийшла після них і додала ще виправлення до виправлень, наприклад житомирське видання 5622 (1862).

Також друкарі Вільни, які прийшли надрукувати книгу «Зогар» (5642, 1882), використали текст константинопольського видання, але додали до нього виправлення з видань Славути, Житомира і Ліворно, і після порівняння різних видань дійшли точного і якісного тексту. Крім того, вони надрукували збоку від Зогару виправлення «Дерех емет» (див. вище), виправлення автора «Шла», а також «Ніцоцей орот»[11] і «Швівей нога»[12]. Цей текст кілька разів передруковувався, і це видання, поширене сьогодні.

Коментар «Га-Сулам»

Одну з останніх спроб надрукувати Зогар повністю здійснив р. Єгуда Ашлаг, «Бааль га-Сулам». У цьому виданні сам текст Зогару чистий від виправлень, а версії надруковано в окремому розділі.

До цього розділу він вніс як усе, що друкарі Константинополя і продовжувачі їхнього шляху внесли в дужки, так і всі додаткові варіанти тексту, що зникли з видань уже кілька сотень років тому, так і первісні версії мантуанського і кремонського видань, які були стерті протягом років у перипетіях різних видань. Окрім самого наведення версій, він в усіх місцях порівнює пізні версії з текстом двох первісних видань Зогару (Мантуя і Кремона), зазначаючи всяку значущу зміну.

Але, попри його численні зусилля й величезну роботу, яку він виконав, і в цьому виданні є недоліки: по-перше, неясно, яке видання, за яким він установив свій текст Зогару, по-друге, схоже, що іноді він воліє тлумачити згідно з версією, відмінною від наведеної в надрукованому тексті[13]. І ще — у кількох місцях, схоже, він виправив від себе текст Зогару[14].

Вочевидь, (також) із цих причин Ребе написав[15]: «А те, що ви пишете про коментар „Га-Сулам“ до Зогару, я його бачив лише побіжно протягом кількох миттєвостей, і зрозуміло, що неможливо висловити думку на цій основі, а книги в мене немає, і, як чути, він проклав собі власний шлях у вивченні „Ец хаїм“ і Зогару, а в нас є лише царський шлях наших провідників у вченні хасидуту». (Схоже, що мається на увазі також шлях і метод вивчення автора «Га-Сулам», який створив собі новий метод у вивченні писань Арі та Зогару).

«Матук мі-дваш»

Передісторія

Починаючи з 5736 і до 5750 року (1989/1990) (приблизно) вийшла у світ ще одна серія книжок[16], що тлумачить Зогар івритом. Коментар написав єрусалимський каббаліст рабі Даніель Фріш, один із голів єшиви «Шаар га-шамаїм» і видатний учень адмора рабі Агарона Рота, і називається він «Матук мі-дваш»[17]. Книгу надруковано з текстом Зогару вгорі аркуша і коментарем та перекладом івритом (вплетеним у текст самого Зогару) унизу. З одного боку, коментар і переклад написані народною мовою і з простими каббалістичними поясненнями (з метою донести книгу до ширших кіл), але з другого боку, вони дотримуються авторитетних тлумачень Зогару за методом Арі: коментаря Рамаза, «Зогар хама» і подібних до них. Цей коментар було прийнято в розсіянні Ізраїлю як авторитетніший за коментар «Га-Сулам», і також відкрито оголосили про це кілька відомих каббалістів нашого покоління, і він отримав численні схвалення. Також у хасидів загалом і хасидів Хабаду зокрема було прийнято саме цей коментар, і він вважається найавторитетнішим.

«Матук мі-дваш» написав рав Даніель Фріш на прохання свого вчителя адмора рабі Аврагама-Іцхака Кана з «Толдот Агарон» (автора «Діврей емуна»). Адмор сказав раву Даніелю Фрішу, що почав писати коментар до Зогару, і показав йому аркуш, написаний його рукою. Він додав, що отримав від Провидця з Любліна, що перед приходом Мошіаха буде складено коментар до книги «Зогар» у дусі простого змісту. І що він почав писати цей твір, але не має сил продовжити й завершити його, і тому просить його зробити це.[18]

Коментар написано «аркуш в аркуш» за поширеним Зогаром (Мантуя), так що той, хто вивчає, може легко знайти місце за посиланнями, надрукованими в усіх книгах. За порядком книги «Зогар», простою мовою і згідно з Каббалою Арі.

Гаскамот

Книзі їх надали рабі Моше-Ар'є Фрейнд (гаон, голова рабинського суду «Еда гаредіт»), адмор рабі Аврагам-Іцхак Кан із «Толдот Агарон», рав Єхіель-Фішл Айзенбах, рабі Яаков-Меїр Шехтер, усі члени рабинського суду ашкеназьких громад[19], рав Шмуель га-Леві Вознер, рабі Йосеф Ліберман та інші.

Основи твору

У передмові до книги автор докладно пояснює основи свого шляху в написанні роз'яснення: його коментар ґрунтується на тлумаченні Арі до Зогару (тобто на мантуанському виданні, до якого Арі писав свої тлумачення), як це витлумачено в писаннях рабі Хаїма Віталя і витлумачено в книзі «Ор га-хама» рабі Моше Кордоверо, рабі Аврагама Галанте, книзі «Мікдаш мелех», «Атерет Цві» рабі Цві-Гірша із Жидачова, «Зогар хай», «Дамесек Еліезер» та інших каббалістичних книгах. Наголос — на простоті роз'яснення, і тому в місцях, де він знайшов кілька тлумачень, він тлумачив згідно з роз'ясненням, легшим для розуміння, але в місцях, де він бачив користь у цитуванні самого джерела, він відсилав до нього з додаванням примітки «див. там». Також щодо місць, у яких є кілька версій, він обрав легшу для розуміння і додав примітку з посиланням на іншу версію. У місцях, де він не знайшов тлумачення, він радився з товаришами щодо правильного розуміння і явно вказав, що ці слова — його власні. На додаток до всього цього він зробив «ручки для Тори» і вплів у роз'яснення тисячі посилань на вірші та мідраші мудреців, що цитуються в Зогарі, а в необхідних місцях і їхнє власне тлумачення. Також із технічного боку рав Даніель доклав великих зусиль, щоб полегшити тим, хто вивчає, тим, що роз'яснення з Каббали надруковано іншим шрифтом[20], ніж роз'яснення з нігле, поєднанням роз'яснення і перекладу в тексті внизу аркуша й оригінального тексту над ним (так що той, хто вивчає, може легко переходити від тлумачення до джерела і назад, не втрачаючи безперервності), і ще безліччю змін такого роду.

Видавництво

Спочатку рав Даніель Фріш уклав «Оцар га-Зогар» (чотири томи, Єрусалим, 5736) — покажчик статей і тем та посилання до всього Зогару. Серія «Святий Зогар із коментарем „Матук мі-дваш“» (21 том) вийшла у світ між 5753 (1992/1993) і 5761 роками (2000/2001) у видавництві інституту «Йосеф даат» при закладах «Аншей маамад» в Єрусалимі. Коментар до «Тікуней Зогар» вийшов у світ 5761 року (2000/2001) у трьох томах. Коментар до «Зогар хадаш» вийшов у світ у трьох томах 5761 року (2000/2001). Частина «Ідрот» вийшла у світ уперше в Єрусалимі, 5765, а також він випускав протягом років різні добірки з тлумаченням, такі як «Нігелот га-Зогар» (11 томів, що збирають агадот мудреців і мідраші, які є в Зогарі), махзор на свята за Зогаром, «Кдушат бейт га-кнесет» та інші.

Протягом поколінь

Окрім уже згаданих друкарів і коректорів, було кілька великих мужів Ізраїлю, які трудилися над виправленням тексту Зогару, і ми згадаємо лише небагатьох із них. Рамак у своїй книзі «Ор якар» наводить численні виправлення і з'ясування до тексту Зогару: виправлення «Дерех емет» Арізаля, упорядковані Рамазом, про які вже йшлося вище; книга «Ор га-левана» рабі Аврагама Азулая; книга «Амудей шева» рава гаона Зеліга з Жовкви, 5395 рік. У книгах дому Жидачова і Комарно також є чимало виправлень, а саме: «Атерет Цві» і «Цві ла-цадик» святого гаона рабі Цві-Гірша із Жидачова; «Зогар хай» святого гаона рабі Іцхака-Айзика-Єгуди-Єхіеля Сафріна з Комарно, племінника автора «Атерет Цві»; «Дамесек Еліезер», складений сином автора «Зогар хай». Як сказано, це лише частковий список.

Примітки

  1. ^ 175 років після винайдення книгодрукування 5215 року (1455) Йоганном Гутенбергом.
  2. ^ Точніше, у Мантуї почали наприкінці 5318, а в Кремоні на початку 5319, але завершення друку в обох друкарнях було майже одночасним.
  3. ^ Бо, за їхнім твердженням, їм удалося дістати кілька авторитетних рукописів (особливо рукопис із Цфата), і тому в усіх місцях, де було кілька версій, навели лише одну з них, і здебільшого спиралися на цфатський текст.
  4. ^ І тому стверджували, що саме їхній текст є повним і точним.
  5. ^ Які, на їхню думку, походять із помилкової версії.
  6. ^ Наприклад, «Лікутей Тора», Емор 37 б.
  7. ^ А також у ньому наведено кілька доповнень до статей Зогару, пропущених у попередніх виданнях.
  8. ^ А також частину виправлень Арі до «Дерех емет» було пропущено, а частину наведено в дужках.
  9. ^ Рабі Шалом Бузагло (автор «Мікдаш мелех» до Зогару) був одним із великих рабинів Марокко, але через переслідування з боку короля Марокко переїхав жити до Лондона.
  10. ^ 5558 (1798), 5564 (1806), 5569 (1809), 5575 (1815).
  11. ^ Зібрання виправлень Хіди.
  12. ^ Зібрання виправлень і тлумачень Рамака, Магарху та інших книг.
  13. ^ І схоже, що він відкинув версію Зогару, наведену вгорі, і віддав перевагу одній із версій, наведених у розділі різночитань.
  14. ^ Хоча в тих місцях це було зазначено в його коментарі або в розділі різночитань, так що якщо той, хто вивчає, натрапляє на тлумачення, що не відповідає тексту Зогару, слід шукати іншу версію в розділі змін версій.
  15. ^ «Ігрот кодеш», частина 11, с. 276. Лист 3663.
  16. ^ 21 том, що тлумачить сам «Зогар», а також «Оцар га-Зогар» (статті з Каббали), різні збірки (наприклад, махзор молитов) та інше.
  17. ^ Натякає на ім'я автора як у початкових літерах «Даніель бен Сара», так і в гематрії: «Перуш маток мі-дваш» дорівнює за числовим значенням «га-цаїр Даніель бен Нафталі Герцка»
  18. ^ З його короткої біографії на сайті інституту «Матук мі-дваш».
  19. ^ Моше-Ар'є Фрейнд, Ісраель-Моше Душинський, Ісраель-Яаков Фішер, Біньямін Рабінович і Аврагам-Давид Горовіц.
  20. ^ Форма літери.

Повідомити про помилку на цій сторінці