Джерело
Джерело — це вода, що виходить і тече з глибин землі й очищує людину, коли вона занурюється в неї, також і тоді, коли в ній немає сорока сеа, і попри те, що води зохлін — рухаються весь час, на відміну від мікви, якій потрібно сорок сеа і щоб вони не були зохлін. Води джерела називаються в Торі «маїм хаїм», тобто води чисті й б'ючі.
Відмінність між міквою і джерелом
Попри те що занурення кошерне як у джерелі, так і в мікві, закон про занурення в джерелі відрізняється від занурення в мікві в багатьох законах. У трьох речах Тора вимагає маїм хаїм: для занурення зава[1], для окроплення кров'ю птаха для очищення прокаженого[2] і для освячення очисної води червоної корови[3].
Згідно з висловом у листі Бешта, усталився звичний вислів щодо вчення хасидуту — вислів вірша[4] «І розіллються джерела твої назовні».
І оскільки цей вислів — відповідь Царя Мошіаха Бештові, то це, звісно, точно, тобто що ця частина Тори особливо називається ім'ям «джерело».
Джерело — самостійна сутність
З головних моментів у «джерелі» те, що весь час, поки води перебувають усередині джерела і з'єднані з ним, вони називаються «маїм хаїм»[5], і більше того, слід сказати, що вони не є самостійною сутністю, а є сутністю самого джерела.
Очищує будь-якою кількістю
Це ж і пояснення того, що джерело очищує будь-якою кількістю, хоча в інших видах очищення має бути саме певна міра[6].
Бо води джерела, перебуваючи всередині джерела, не є самостійною сутністю, щоб ми могли розділити між ними — між водами джерела, в яких людина занурюється або занурює посуд, і водами джерела, що перебувають у витоку джерела, а кожна точка, кожна крапля є однією сутністю з усіма точками і всіма краплями, що називається ім'ям джерело.
Джерело є іншою сутністю, ніж вода

На підставі цього слід пояснити закон, який постановив Рамбам щодо «того, хто вклонився джерелу», і ось він:
Є речі, які дозволені простій людині і проте заборонені для Всевишнього, для Храму. І одна з них — «наавад», річ, якій служили ідолопоклонством, бо, хоча той, хто вклонився худобі свого товариша (і навіть учинив із нею дію), не заборонив її, оскільки людина[7] не забороняє річ, яка їй не належить[8], усе ж щодо жертовника Рамбам постановляє[9], що «наавад... хоч би й товариша... — ось це заборонено», але ця заборона — через огидність[10], бо, хоча вона й не змінилася, ставши річчю забороненою, адже людина не забороняє річ, яка їй не належить, і тому вона дозволена простій людині, — усе ж це річ огидна, і за принципом «піднеси-но це своєму намісникові»[11].
І в наступному за ним законі[12] Рамбам постановляє: «Той, хто вклонився джерелу, що б'є на його землі, — ось води його непридатні для возливання», на відміну від джерела, яке йому не належить, — води не стали непридатними для возливання.
І, здавалося б, незрозуміло: у чому різниця між тим, хто вклонився худобі, яка йому не належить, що заборонена для жертовника, і тим, хто вклонився джерелу, яке йому не належить, води якого дозволені для жертовника, — адже, здавалося б, і на воду поширюється момент огидності, і через це не слід підносити її на жертовник?
І пояснення: у того, хто вклонився худобі, — неможливо взяти ту саму сутність цієї худоби і принести її на жертовник, оскільки вона стала річчю огидною. Але в того, хто вклонився джерелу, — коли беруть воду з джерела, це вже не та сама сутність води, яка була в джерелі, бо, поки води перебувають усередині джерела, вони — сутність джерела, і, щоб возлити їх на жертовник, потрібно спершу видобути їх із джерела, і тоді вони стають новою сутністю (яка не була заборонена, оскільки їй і не служили).
На відміну від того, хто вклонився джерелу, що б'є на його землі, яке було заборонене не лише через огидність, а повною забороною[13], — заборона не відпадає від того, що воду видобувають із джерела, бо це не легше, ніж виростання від забороненої речі, які теж заборонені, оскільки походять від забороненого[14].
На підставі цього пояснення слід пояснити також попереднє припущення щодо джерела:
Води джерела, які відокремилися від місця свого з'єднання і більше не зохлін, а зібрані й стоять, — очевидно для всіх думок, що вони очищують в ашборен. Але коли води перебувають усередині джерела — є попереднє припущення в Тосафот[15], що вони очищують саме в зохлін, а не в ашборен.
І, здавалося б, це зовсім незрозуміло: якщо, коли води відокремилися від місця свого з'єднання, вони очищують в ашборен, — як може бути, що, перебуваючи в місці свого з'єднання, коли в них додався піднесений момент, вони стануть непридатні очищувати в ашборен і очищуватимуть лише в зохлін?!
І пояснення цього — що, поки джерело таке, яке воно є, усі моменти в ньому — частина самостійної сутності, що називається «джерело», і тому на них поширюються всі визначення джерела, одне з яких — що воно очищує в зохлін; на відміну від того, як після того, як вони відірвалися від місця свого з'єднання, у них закон маїм хаїм, які відірвалися, і тоді на них поширюються інші визначення, яких немає в джерелі[16].
Німшаль увченні хасидуту
І слід сказати, що це ж і відмінність у Торі — «немає води, крім Тори»[17] — між нігле Тори і внутрішньою частиною Тори:
У нігле Тори головний намір — це «леапша ла»[18], додавати і примножувати в Торі, тобто через вивчення у формі обговорення, заснованого на правилах Тори, він привносить нове в Тору[19], відповідно до своєї здатності осягнення і кореня своєї душі[20].
На відміну від внутрішньої частини Тори — головне це повторення і збереження слів учителя[21], а не привносити нововведення, але в самих словах учителя має бути обговорення, щоб зрозуміти їх у всій ясності й глибині.
І виходить, що внутрішня частина Тори подібна до джерела: коли води перебувають усередині джерела, вони не самостійна сутність, а саме джерело, і воно очищує будь-якою кількістю, тобто не потрібно додавати й привносити щось нове, а лише взяти цю «будь-яку кількість» у її глибині й істинності, через зусилля в ній;
Саме зохлін
Ще один момент у законах джерела — а це визначення, дане внутрішній частині Тори, вченню хасидуту, ще з часів Бешта, — що не лише води мають бути з'єднані з джерелом, а й, більше того, згідно з попереднім припущенням Тосафот[22] води мають бути зохлін і виходити також за межі місця занурення, на відміну від того, що, якщо джерело перервалося навіть за межами місця занурення, у нього немає закону джерела також і в місці занурення.
І як передмова — що ми знаходимо подібне щодо людини, яка занурюється в мікві (або в джерелі), що нечистий очищується лише під час виходу свого з мікви. І на додачу до цього так має бути і щодо самого джерела — що води його мають бути зохлін і виходити також за межі місця занурення.
І так само у вченні хасидуту, тобто не лише в час, коли він займається Торою, коли він занурюється у води знання, а й під час виходу свого у світ, щоб виконувати своє служіння у здійсненні посланництва Святого, благословенний Він, і коли бачать, що й тоді він пронизаний внутрішньою частиною Тори і таємницями Тори, — це ознака, що він справді занурився й очистився.
Притча до сфіри Хохма
Основна стаття – Сфіра Хохма
Див. також
Примітки
- ^ Ваїкра 15, 13.
- ^ Ваїкра 14, 5-7.
- ^ Бемідбар 19, 17.
- ^ Мішлей 5, 16.
- ^ Мікваот, початок розд. 5. Рамбам, Гілхот мікваот, розд. 9, галаха 8.
- ^ Мікваот, початок розд. 5. Рамбам, Гілхот мікваот, розд. 9, галаха 8.
- ^ Тобто: людина не має влади над річчю, яка їй не належить, щоб спричинити в ній зміну
- ^ Рамбам, Гілхот авода зара, розд. 8, галаха 1.
- ^ Гілхот ісурей мізбеах, розд. 4, галаха 6.
- ^ Див. там, розд. 3, галаха 6 (з Тмури, 28б): «бо сказано: „бо псування їхнє в них“, — усе, в чому є псування, — справа розпусти та ідолопоклонство, — непридатне».
- ^ Малахі 1, 8. І див. Сука, 50а. І ще.
- ^ (розд. 4) галаха 7.
- ^ Також простій людині, див. Лехем мішне в Гілхот авода зара там. — А те, що написано «непридатні для возливання», — це тому, що мова тут іде в Гілхот ісурей мізбеах.
- ^ Див. Псахім, 34а.
- ^ Дібур га-матхіль «Шема» — «Бехорот», 55б. І див. «Ігрот кодеш» Ребе, том 12, с. 340.
- ^ І ми знаходимо приклад цього (що річ, з'єднана зі своїм джерелом, не є тією самою сутністю, що після того, як вона відокремилася від свого джерела) в ще одному законі в Торі — думка р. Шимона щодо бікурім, що «він знову називає їх бікурім після того, як вони будуть зірвані з землі» (Бікурім, початок розд. 3). І пояснення цього — тому що весь час, поки плоди ще з'єднані з деревом і з землею поля, вони не називаються ім'ям «плоди», а «поле» («усе, що в полі»), і тому р. Шимон вважає, що їх ще неможливо освятити як бікурім. І приклад цього в нашому випадку — що, коли води перебувають усередині джерела, вони ще не сутність води, а сутність джерела, яка складена з певних частин, з яких потім може виникнути сутність води. І див. також «Цафнат паанеах», магадура тіньяна, 30а.
- ^ Бава кама, 17а. І вказані там джерела.
- ^ Зогар, частина 1, 12б. Наведено в «Тора ор», Мікец, 39г.
- ^ Див. Гілхот талмуд Тора Алтер Ребе, розд. 2, галаха 2. І вказані там джерела.
- ^ Див. там, розд. 1, галаха 4. «Танія», розд. 4.
- ^ За словами Ребе Раяца, див. «Сефер га-маамарім» 5708, стор. 296. «Сефер га-сіхот» 5708, стор. 263. Бо умова, що джерело очищує будь-якою кількістю, — лише якщо воно з'єднане з витоком.
- ^ Дібур га-матхіль «Шема» — Бехорот, 55б. І див. «Ігрот кодеш» Ребе, частина 12, стор. 340.