Перейти до вмісту

Посилання на джерела

Матеріал з Хабадпедії
Редагування Ребе до сіхи тижневої глави «Ніцавім» 5710 року (1949/1950). Можна побачити (внизу) примітки й посилання на джерела, які Ребе додав до сіхи.

Посилання на джерела — так називають примітки на полях сторінки зі словами Тори, у яких зазначаються джерела сказаного в основному тексті, а також доповнення й зауваження щодо змісту.

У наших Ребе

Цемах Цедек мав звичай записувати посилання на джерела до своїх праць у нігле та в хасидуті власною рукою всередині своїх маамарів. Крім того, він вніс і до «Лікутей Тора» примітки, у яких зазначає джерела слів Алтер Ребе.

Крім нього, джерела, зазначені в словах наших Ребе, провідників поколінь, були рідкісні[потрібне уточнення].

Примітки Ребе

Саме Ребе почав систематично додавати джерела до маамарів хасидуту. Джерела він почав вносити ще до маамарів свого тестя — Ребе Раяца, які публікував за вказівкою тестя, і щоразу зазначав це в «Птах давар», які писав. Іноді Ребе зазначає, що джерела записано за розпорядженням Ребе Раяца.

Структуру зазначення приміток Ребе змінював кілька разів, щоб спонукати до їх поглибленого вивчення[1].

Після прийняття проводу Ребе з ще більшою старанністю продовжив додавати примітки й посилання на джерела до своїх сіхот і маамарів, відредагованих ним. У своїх примітках Ребе додає також аналітичні зауваження до написаного в тексті. У примітки (у відредагованих сіхот) Ребе вкладав багато зусиль і часу та вимагав від хасидів їх вивчати. Іноді Ребе різко й з болем висловлювався про те, що хасиди не вивчають примітки й не заглиблюються в них (див. у розділі Їхня важливість і мета).

Ребе пояснив, що «іноді зазначаються також місця, де йдеться інакше, ніж в основному тексті, або навіть — протилежне, щоб додати до повноти теми»[2].

Їхня важливість і мета

Коли Ребе почав писати примітки, це було новиною для хасидів, які раніше до цього не звикли, але вони не знали, що це було за вказівкою його тестя, Ребе Раяца[потрібне джерело: треба знайти в «Бе-холь бейті нееман гу»].

Кілька разів Ребе з болем висловлювався про те, що він витрачає багатогодинні зусилля на написання посилань на джерела, а хасиди в них не заглиблюються.

Наприклад, у сіхі Сімхат Тора 5719 року (1958/1959) Ребе сказав, що щоразу, коли згадують і вказують на певний маамар, мається на увазі, щоб у нього справді заглибилися. І що відтоді, як він почав редагувати маамари, він зазначає посилання на джерела з наміром, щоб маамари вивчали глибше, оскільки вивчення цілої теми в одному-єдиному джерелі не схоже на вивчення теми після того, як заглиблюються також в інші місця, де ця тема роз'яснюється, і що саме в цьому сенс вказівки на інші місця. Далі в сіхі Ребе засвідчив про приховану глибину в кожній примітці, на яку за поверхового погляду не звертають уваги, доки не вивчать її поглиблено.

У збірниках пілпулім

Ребе вимагав[3] від тмімім, які писали пілпулім і хідушей Тора, щоб вони писали також посилання на джерела, бо завдяки цьому додається розуміння теми. Ребе також додав: «хай зійде на них благословення за те, що не вдовольнилися одним посиланням на джерело, а вказали кілька посилань на джерела, бо кожне посилання на джерело допомагає і додає в розумінні теми».

Хасидут не потребує джерел

Хоча сам Ребе дуже старався зазначати джерела, щодо маамарів хасидуту своїх попередників він писав, що вони не потребують джерела і що вони самі — джерело[4]. Іншого разу він висловився, що в маамарах хасидуту не заведено, щоб Ребе зазначав джерела, попри сказане в «Піркей авот»: «Кожен, хто передає слово від імені того, хто його сказав, приносить світові визволення». Ребе пояснив, що під час виголошення маамару автор маамару так з'єднується з написаним у маамарі, що вважається, ніби він увесь сказаний ним самим[5].

Так Ребе одного разу[6] висловився про Алтер Ребе: «Алтер Ребе не потребує „посилань на джерела“ – нас не стосується, чи були в нього докази цьому зі сказаного в Каббалі, чи він чув це від Моше Рабейну, який отримав на Синаї, чи чув це від Ацмут у-мегут!».

Так само пише Ребе[7], що не слід побоюватися новацій наших Ребе, провідників поколінь, бо все, що вони пишуть (і в хасидуті), має джерело й опору в нігле.

Проте, як правило, Ребе закликає зазначати джерела і для того, що трапляється в хасидуті. Як пише Ребе в листі від 9 тевета 5711 (18 грудня 1950)[8]:

А те, що він пише, ніби дехто каже, що не так уже й важливо знайти джерело чи місце в словах Хазаль або закон, наведений у хасидуті, бо це саме по собі джерело, — не так у мене. Більше того, коли дивляться в джерело, то дуже багато разів додається розуміння і в темі в хасидуті... І наочно видно в примітках Ц.-Ц. [=Цемах Цедек] до хасидуту, скільки він трудився над цим.

Примітки

  1. ^ Наприклад, це можна бачити в маамарах «Сефер га-маамарім 5709».
  2. ^ «Лікут маанот кодеш 5738», відповідь 238.
  3. ^ «Гітваадуйот 5744», том 3, с. 2081.
  4. ^ У сіхі тижневої глави «Гаазіну» 5727.
  5. ^ Сіха другого дня свята Шавуот 5718 (26 травня 1958).
  6. ^ «Гітваадуйот 5745», том 2, с. 1341
  7. ^ «Гітваадуйот 5743», том 1, с. 306
  8. ^ Надруковано в «Ігрот кодеш», том 21, с. 117

Повідомити про помилку на цій сторінці