День Єрусалима

День Єрусалима (у наші дні дехто називає його Днем звільнення Єрусалима, Днем свободи Єрусалима або Днем об'єднання Єрусалима) — символічна пам'ятна дата 28 іяра, коли частина громадян Землі Ізраїлю відзначає об'єднання міста Єрусалима під ізраїльським суверенітетом цього дня в 5727 році (1966/1967), із закінченням Шестиденної війни.
Цього дня дехто проводить різні святкові церемонії та державні церемонії пам'яті полеглих в Єрусалимі у війні за його звільнення, а за закликом Головного рабинату Ізраїлю від 8 тевета 5728 року (9 січня 1968) у колах релігійного сіонізму цей день відзначають із доповненнями в молитві — додаванням повного Галеля (частина з них — із благословенням), читанням Пісні біля моря і глави 107 у Тегілім, а також влаштовують особливу трапезу й утримуються від звичаїв жалоби.
Ребе висловив незгоду з відзначенням цього дня як Йом-тову з промовлянням Галеля, а лише як дня пробудження і зміцнення — у чому й виражається вдячність.
Ставлення Ребе
Встановлення його як святкового дня
Уже в Шабат тижневої глави «Масей» 5727 року (1966/1967), до проголошення Головного рабинату, Ребе ясно висловив свою думку щодо встановлення цього дня як святкового:
Борони Б-же, і помислити не можна про встановлення дня перемоги як Йом-тову з промовлянням Галеля тощо, чому немає жодної підстави. Особливо згідно з роз'ясненим у Каббалі, що свята відповідають сфірот: три свята паломництва відповідають трьом праотцям — Аврагаму, Іцхаку і Яакову, ХаГаТ; Ханука і Пурим (або: Пурим і Ханука — за обома думками щодо цього) відповідають Нецах і Год, а Сімнадцяте тамуза і Дев'яте ава (які в прийдешньому обернуться на йом-тови та дні веселощів і радості) відповідають Єсод і Малхут, і згідно з цим просто, що заборонено додавати Йом-тов.
І навіть свято Визволення 12 тамуза, коли було загальне визволення, — проте нікому ніколи не спадало на думку встановити його як Йом-тов і говорити в нього Галель із благословенням чи навіть без благословення! І те саме щодо подій, які сталися останнім часом, — не слід встановлювати і визначати в них Йом-тов, борони Б-же! І хоча ми знаходимо, що кілька великих мужів установили для своїх домашніх і для нащадків після них робити Йом-тов у день, коли з ними сталося чудо, однак це лише в тому сенсі, щоб розмірковували про милості Всюдисущого, які Він їм виявив . . але не Йом-тов у буквальному сенсі.
І так само щодо свята Визволення 12 тамуза писав мій тесть, святійший Адмор у своєму відомому листі, ясно — як і в чому слід справляти в нього Йом-тов: щоб влаштовували фарбрейнген для пробудження і зміцнення в поширенні Тори і єврейства і поширювали це в кожному місці, — у чому й виражається вдячність; і подібно до цього також щодо подій, які сталися останнім часом...
Єдність, що відбулася цього дня
Поряд зі стриманим ставленням Ребе до встановлення цього дня як свята, Ребе поставився до єдності, що відбулася між синами Ізраїлю внаслідок звільнення Західної стіни 28 іяра, поблизу свята Шавуот, і пов'язав це з тим, що подібно до того як під час дарування Тори була єдність між синами Ізраїлю навколо святих справ — підготовки до отримання Тори, так і сам той факт, що всі сини Ізраїлю — зокрема й ті, хто здається далеким від дотримання Тори і заповідей, — були схвильовані звільненням Стіни і заявили, що в жодному разі не дозволять її повернути, виражає єдність між синами Ізраїлю навколо святості Землі Ізраїлю, і тим самим вони стають гідними отримання Тори[1].
Додаткова література
- Рав Яаков Горовіц, «Пардес Хабад» випуск 11, сторінка 163
Зовнішні посилання
- Рав Яаков га-Леві Горовіц, «День Єрусалима» як свято? — на сайті «Штурем» (посилання не працює)
- Рав Давид-Меїр Друкман в особистій колонці: чому я не кажу «Галель» у День Єрусалима?, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- Рав Пінхас Кадіш, Яка думка Ребе про День Єрусалима? на сайті хабадського фільтра роликів YouTube
Примітки
- ^ Фарбрейнген другого дня свята Шавуот 5727 року (15 червня 1967), «Торат Менахем», частина 50, сторінка 52.