Перука

Перука — це покриття голови з натурального або синтетичного волосся, прийняте сьогодні в більшості жінок у харедимному секторі. Цей звичай почався близько п'ятисот років тому і з роками перетворився на широку галахічну полеміку.
Заповідь покриття голови для жінок
У Вавилонському Талмуді, трактат Ктубот[1], мудреці доводять з вірша «і розпустить волосся на голові жінки», що голова жінки від початку була покрита, а звідси — що в дочок Ізраїлю заведено покривати голову[2]. Оскільки цей звичай згадується в Торі, мудреці вважали це забороною з Тори.
З вислову мудреців «це з Тори» більшість законовчителів зрозуміли, що обов'язок покриття голови — з Тори, хоча ця заповідь не включена до лічби заповідей. Проте частина законовчителів, і на чолі їх респонси «Трумат га-дешен»[3] від імені Рамбама, написали, що заборону встановили мудреці, а намір Талмуду в тому, що цей закон міститься в Торі у вигляді натяку.
У трактаті Ерувін[4] мудреці вчать, що звичай жінок покривати голову почався з праматері Хави, яку було покарано за її гріх із Деревом пізнання і яка отримала кілька прокльонів, серед них «щоб була закутана, як жалібниця». Пізні законовчителі написали також причини згідно з ученням каббали, чому заміжня жінка має покривати голову[5].
Закон дат єгудит
У Вавилонському Талмуді, трактат Ктубот[1], докладно перелічуються випадки, в яких чоловік може розлучитися з дружиною без виплати її ктуби. Серед іншого перелічуються речі, написані або маються на увазі в Торі, які мовою Мішни називаються «дат Моше», і речі, основа яких — звичай дочок Ізраїлю, що називаються «дат єгудит».
За законом «дат єгудит» мудреці заборонили жінці виходити в «кальті» без додаткового покриття поверх неї. Рамбам і «Шулхан арух» зрозуміли, що «кальта» — це хустка, і без накидки, що покриває її голову й більшу частину тіла, чоловік має розлучитися з жінкою без ктуби.
«Виходить на ринок, або в наскрізний провулок, або в двір, через який проходять багато людей, з непокритою головою і без накидки, як усі жінки, хоча її волосся покрите хусткою... у кожному з цих випадків вона йде без ктуби... його не примушують розлучитися з нею, проте заповідь для нього — розлучитися з нею»[6].
Попри це, законовчителі останніх поколінь дозволили покривати голову хусткою або капелюшком і пояснили, що закон «дат єгудит» — це нинішній звичай гідних дочок Ізраїлю, і коли змінюється звичай, змінюється закон, на полегшення чи на суворість, згідно зі звичаєм.
Окремі законовчителі[7] дозволили навіть відкривати «міру двох пальців» (3-4 см) голови, спираючись на респонси Магарама Альшакара[8]. Але більшість законовчителів різко з ними не погодилися й довели, що Магарам Альшакар дозволив не відкривання самої голови, а лише волосся, що виходить за межі покриття[9]. Щодо покриття голови перукою законовчителі розійшлися в думках.
Полеміка про перуку
Використання перуки почалося тисячі років тому. У похоронній печері в Єгипті, що датується часом дарування Тори — близько 3400 років тому, було знайдено перуку з натурального волосся, зачесану так, як було заведено в той час, і яка виглядає цілком природно[10]. Також близько 2000 років тому перука згадується в Мішні та Гемарі, але в той час вона слугувала не покриттям голови для всіх жінок, а прикрасою для наречених[11] або рішенням для жінок з вадою, чиє волосся було сивим або рідким. За часів Талмуду жінки мали звичай випускати заплетену косу за межі покриття голови, і ті жінки з вадою користувалися косою, зробленою з перуки[12].
Звичай покривати голову перукою вперше виник у сефардській громаді в Італії, близько п'ятисот років тому. Рабином громади був рабі Єгошуа-Боаз Барух, автор книги «Шілтей га-гіборім», і в своїй книзі він торкнувся цього звичаю і написав, що покривати голову перукою дозволено. Після цього звичай поширився по всьому світу.
Першими й головними законовчителями, які з ним не погодилися, у книгах, опублікованих через десятки років після його відходу з життя, були Магарі Каценеленбоген, «Беер Шева» і Яавец, і вони вважали, що згідно з Рамбамом є обов'язок покривати голову хусткою, а поверх неї накидкою, і тому немає різниці між хусткою і перукою, бо обидві заборонені на думку Рамбама і «Шулхан аруха».
Після них прийшли інші законовчителі й згадали додаткові причини заборони. Причини заборони полягають у тому, як це виглядає збоку, — бо той, хто бачить, не зможе відрізнити перуку від натурального волосся і подумає, що жінка не покриває голову; у дат єгудит — з огляду на те, що в їхній час перуку носили лише окремі жінки, і це було порушенням огорожі всупереч поширеному звичаю покриватися хусткою; і в розбещеності — бо жінка, що носить перуку, викликає нечисті думки в чоловіків, які її бачать.
Коли звичай носіння перуки поширився в інших місцях світу, законовчителі[13] написали, що доводи тих, хто забороняє, уже не актуальні, з низки причин:
- Перші з тих, хто забороняв перуку, стверджували, що немає різниці між перукою і хусткою, оскільки потрібне покриття «накидкою». Але коли сьогодні хустку дозволяють згідно з нинішнім звичаєм, немає перешкоди дозволити й перуку згідно зі звичаєм, який є «дат єгудит», що змінюється залежно від часу й місця.
- Заборона через те, як це виглядає збоку, незастосовна, коли звичай поширився, і той, хто бачить, може припустити, що жінка покриває голову перукою[14].
- Немає нечистих думок щодо волосся, яке зазвичай відкрите, як написали рішонім про волосся незаміжніх[15]. А коли багато жінок покривають голову перукою, це стало звичайною річчю, в якій немає розбещеності.
- Заборона «за їхніми установленнями не ходіть» незастосовна, коли звичай поширився серед дочок Ізраїлю, і намір тієї, що надягає перуку, не в тому, щоб бути схожою на неєврейських жінок, а в тому, щоб бути як усі єврейки, тим паче що сьогодні це стало символом жінки-хареді.
- Ті, хто забороняє перуку, заборонили лише постановою мудреців, і тому можна сказати «в сумніві в постанові мудреців — на полегшення» при суперечці законовчителів.
Полеміка в наші дні
Сьогодні більшість законовчителів дозволяють заміжній жінці покривати голову перукою[16] згідно зі звичаєм, що поширився протягом поколінь по всьому світу, проте є й ті, хто забороняє, і найвидатніший із них — рав Овадья Йосеф[17].
У хасидуті Хабаду
У питанні, чи можна покривати голову перукою, чи жінка має покривати голову двома покриттями, хусткою, а поверх неї «накидкою» (=шаль), Алтер Ребе автор «Танії» встановив у своїй книзі «Шулхан арух га-Рав», що можна покривати голову перукою:
«Волосся жінки, яке заведено покривати, — це сором, бо воно призводить до нечистих думок, і заборонено читати чи молитися навпроти нього, як було роз'яснено, навіть якщо це його дружина. Але дівчата, в яких заведено ходити з непокритою головою, а також волосся жінок, яке зазвичай виходить за межі їхньої коси в деяких країнах, — дозволено читати навпроти них, бо, оскільки до них звикли, вони не призводять до нечистих думок. А перука, навіть якщо її заведено покривати, дозволено читати навпроти неї, і також дозволено відкривати її, і немає в ній заборони виходу з непокритою головою, яка заборонена Торою щодо заміжньої жінки».
— «Орах хаїм», розділ 75, пункт 4
Двоє останніх провідників Хабаду, Ребе Раяц і Ребе, навіть вказали однозначно, що жінки мають покривати голову саме перукою.
Ребе Раяц написав:
«Певно, він отримав мій лист із благословенням мазл тов. У своєму листі він пише, що сподівається на Всевишнього, благословенний Він, що Він допоможе йому, щоб його дім був хасидським, і ось, усяке благословення потребує посудини... І поведінка загалом має бути такою, що дружина учня «Томхей Тмімім» має носити перуку, хоч як би їй це було тяжко, але інакше неможливо й не можна, щоб було... Після всіх розлогих пояснень я кажу йому найкоротшим чином, що його дружина, хай живе вона, має носити перуку, і інакше неможливо»[18].
І Ребе звелів усім жінкам хасидизму Хабад носити перуку, в будь-якому місці, де вони перебувають, без винятку:
«Від сьогоднішнього дня і далі усім, без винятку, слід приєднатися до жінок анаш, які носять перуку.»[19].
Ребе пояснював свою думку в десятках листів і сіхот, і головною причиною в його словах було те, що це краще покриття з галахічного погляду, оскільки сьогодні не заведено носити «накидку», а поширена хустка не покриває волосся належним чином, тоді як перука добре покриває волосся і навіть не зісковзує з голови:
«По суті справи носіння перуки, а не задовольнятися капелюшком і хусткою, необхідність у цьому роз'яснено в кількох місцях. Адже видно на власні очі, що носіння капелюшка і навіть хустки залишає частину волосся непокритою, принаймні протягом короткого часу, тобто порушують велику заборону, як і постановлено в «Шулхан арусі».»[20]
Ще одна причина переваги перуки над хусткою в тому, що хустку можна зняти або зсунути вгору, а у випадку перуки немає причини це робити:
«Що стосується перуки, немає вибору зняти її... Інакше стоїть справа з хусткою, вона знає, що в неї є вибір, що вона може зсувати її все вище й вище, а іноді зняти її зовсім»[21].
Також Ребе вказав, щоб кожна жінка переконувала свою подругу носити перуку[22]. Ребе наголосив, що навіть якщо якась жінка пообіцяє добре покриватися хусткою, слід звеліти їй носити перуку[23]. Ребе говорив про необхідність у найгарнішій перуці, щоб усі інші жінки теж захотіли покривати голову перукою[24].
У перші роки свого проводу Ребе здійснював кідушин для своїх хасидів. Однією з відомих умов згоди Ребе на здійснення кідушин було те, щоб наречена все життя носила перуку, а не хустку.
Батькам одинадцятирічної дівчинки, мешканки Нью-Йорка, яка страждала від випадіння волосся, Ребе вказав на єхідуті, що якщо вона візьме на себе носити перуку після весілля, Всевишній допоможе і в неї виросте волосся[25].
Інші галахічні авторитети
Думка Ребе з цього питання збігається з думкою десятків рабинів з усіх кіл і громад, які написали, що в наші дні краще носити перуку, ніж хустку чи капелюшок. Серед них можна назвати рава Аврагама-Єшаю Кареліца, автора «Хазон Іш»[26], рава Хаїма Каневського, найбільшого литовського мудреця покоління[27], рава Бен-Ціона Аба-Шауля, голову єшиви «Порат Йосеф» і одного з великих сефардських законовчителів[28], рава Шалома Машаша, одного з великих сефардських мудреців покоління і рабина марокканського єврейства[29], рава Біньяміна Зільбера, члена «Моецет гдолей га-Тора»[30], рава Моше Штернбуха, голову рабинських судів «Еда гаредіт»[31], рава Міхла-Єгуду Лефковича, голову єшиви «Поневеж»[32], рава Моше Файнштейна, головного законовчителя єврейства США[33], рава Єгуду Чезнера, голову рабинського суду Офакіма[34], рава Мордехая Гросса, гаона, голову рабинського суду «Ханіхей га-єшивот»[35], рава Гавріеля Цінера, голову рабинського суду «Нітей Гавріель»[36], рава Йосефа Кафіха, одного з великих мудреців Ємену[37], рава Еліезера-Шломо Шика, одного з великих рабинів брацлавського хасидизму[38], рава Шломо-Залмана Ойербаха, який однозначно звелів своїй онуці ходити саме в перуці, хоча вона цього не хотіла[39], і так засвідчив його зять, рав Іцхак-Єрухам Бородянський, голова колелю «Єшиват га-Ран» у Єрусалимі[40], рава Єгуду Шапіро, голову колелю «Хазон Іш»[41], і так само вказав рав Мордехай-Шмуель Ашкеназі, рабин і голова рабинського суду Кфар-Хабаду, в особливому листі, який він опублікував:
«Благословенний Всевишній, переддень Рош га-Шана 5768 (12 вересня 2007). До анаш, хай живуть вони, мешканців селища. У зв'язку з покриттям голови заміжніми жінками, в чому останнім часом утворився жахливий пролом, — повідомляю: 1. Зрозуміло й просто, що при носінні хустки чи капелюшка, коли відкрита навіть лише мала частина волосся, — це протилежне «Шулхан аруху»! 2. Згідно з вказівками Ребе, жінка має носити тільки й виключно перуку! Ці слова зобов'язують кожну без винятку. Тому: мешканці селища не можна виходити з дому без носіння перуки, і я вважаю цю вказівку частиною статуту селища! І хай удостоїмося доброго запису й скріплення печаткою, згідно зі святими обіцянками Ребе, що завдяки носінню перуки удостоюються дітей, життя і прожитку та заробітку».
Ті, хто остерігається індійського волосся
Невелика частина волосся, що продається у світі, походить з Індії (близько тридцяти відсотків, щонайбільше). Більша частина індійського волосся, що використовується для виготовлення перук (близько вісімдесяти відсотків), походить від бідних жінок, які продають своє волосся за гроші[42]. Але близько двадцяти відсотків його надходить з індійського храму, де паломники голяться перед входом до ідола, як частина обряду очищення. Щодо цього волосся законовчителі остерігалися заборони приношення ідолопоклонства.
Це побоювання вперше підняв рав Нахум-Еліезер Рабинович[43] у 5728 році (1967/1968). Його висновок був на користь суворості, але він не виніс остаточного рішення з цього питання[44]. У 5730 році (1969/1970) було опубліковано книгу «Дат ве-галаха» рава Моше Штернбуха, і там він написав на цю тему, і його висновок був, що не можна постановити тут заборону, і в усякому разі це краще за хустку[45]. У 5764 році (2003/2004) у своїй відповіді раву Яакову-Агарону Шапіро рав Штернбух написав, що слід бути суворим щодо перуки, ввезеної з Індії, але якщо походження перуки невідоме, слід бути поблажливим на підставі принципу «все, що відокремилося, відокремилося від більшості»[46]. У 5764 році (2003/2004) це питання знову потрапило в заголовки, у поєднанні з хибними фактами, ніби індійське волосся становить більшу частину волосся, що продається у світі[47]. Рав Йосеф-Шалом Еляшів, який у 5750 році (1989/1990) дозволив перуки з індійського волосся, у 5764 році (2003/2004) відмовився від цього й заборонив унаслідок свідчення, яке він отримав від рава Агарона-Давида Донера про стрижку волосся в Індії[48]. І так опублікував від його імені рав Йосеф Ефраті:
«Згідно з нинішньою інформацією, більшість перук, що продаються або виготовляються у Святій Землі, походять з волосся з держави Індія, навіть якщо виготовлення здійснюється в іншій державі, і тому всяка перука, походження якої невідоме, заборонена до використання... В інших країнах, якщо більшість перук, що продаються або виготовляються в цих місцях, не з індійського волосся, то перука, походження якої невідоме, не забороняється, за законом «все, що відокремилося», але обов'язково треба з'ясувати походження перуки.»
Після того як рав Еляшів заборонив індійське волосся, до нього прибули рабини Сполучених Штатів, рав Файвл Коген і рав Ісраель Бельський, і довели йому, що свідчення рава Донера було хибним. Він запропонував створити рабинський суд, який вислухає доводи сторін, але рав Донер відмовився свідчити перед рабинським судом. Унаслідок цього рав Еляшів рекомендував заснувати кашрутний нагляд, який стежитиме за імпортом волосся. Рав Мордехай Гросс узяв на себе створення цього нагляду і сидів багато годин з равом Еляшівом, який накреслив шлях цього нагляду[49].
Ті, хто дозволяє індійське волосся
У 5750 році (1989/1990), унаслідок звернення великих рабинів у Землі Ізраїлю і за її межами, рав Яаков-Агарон Шапіро зі США з'ясував це питання і надіслав свої висновки великим рабинам у Землі Ізраїлю і за її межами. Унаслідок його висновків рав Йосеф-Шалом Еляшів[50], рав Шломо-Залман Ойербах, рав Моше Файнштейн і рав Шимон Шваб дозволили волосся, ввезене з Індії[51]. Про хід подій засвідчив також рав Менаше Кляйн[52].
Також у 5764 році (2003/2004), коли рав Еляшів заборонив індійське волосся, більшість законовчителів не погодилися з ним і написали, що в цьому волоссі немає побоювання приношення ідолопоклонства. Рав Шмуель га-Леві Вознер і рав Нісім Кареліц виступили із закликом «намагатися» замінити волосся, яке напевно прибуло з Індії. Відповідно до цього рав Бен-Ціон га-Леві Вознер опублікував галахічну відповідь згідно з думкою свого батька[53], і його висновок був, що всяка перука, щодо якої є сумнів, звідки вона прибула, дозволена. Також рав Менаше Кляйн, рав Іцхак Абаді, рав Хаїм-Йосеф-Давид Вайс, рав Ашер Вайс і рав Ісраель Бельський опублікували розлогі галахічні відповіді, і їхній висновок був дозволити індійське волосся. Також були опубліковані свідчення фахівців і праведних герів, які жили в Індії, що підтримують дозвіл[54].
Коли в 5778 році (2017/2018) це питання знову постало, великі Ізраїлю послали рава Гершона Веста до Індії, щоб він з'ясував це питання, і після того як він пробув кілька днів в Індії й поговорив з індуїстами, він дійшов висновку, що їхнім словам немає жодної ціни, бо вони не мають уявлення, що вони роблять, і вони брешуть і відповідають на запитання за бажанням того, хто питає, і тому слід брати до уваги лише написане в їхніх релігійних книгах[55]. Також рав Іцхак-Мордехай Рубін, коли допитував одного зі свідків, довів, що ті, хто голиться, не знають, що вони роблять[56].
Книги на цю тему

- «Лекет шіхехат га-пеа» видана равом Шалом-Дов Вольпо, головою колелю «Зіхрон Єгосеф» у місті Єрусалимі, у відповідь на слова одного з рабинів, який протестував проти того, що жінки хасидизму Хабад покривають голову перукою. У книзі є запитання й відповіді, що слушно роз'яснюють усі поширені доводи на цю тему, і він доводить, що десятки галахічних авторитетів дозволили носіння перуки, і на чолі їх сефардські рабини.
- «Ва-якам сеара ле-дмама» у зв'язку з полемікою про індійське волосся в 5764 році (2003/2004). Книга розглядає всі сторони теми з галахічного погляду, включно зі свідченнями й докладним описом теми постригу в Тірупаті в Індії, і доводить, що немає побоювання заборони ідолопоклонства в носінні перук з Індії.
- «Хен ве-кавод» видана равом Ліором Езраном, головою колелю «Мішкан Йосеф» у місті Офакім. У першому розділі автор навів список близько ста тридцяти законовчителів з усіх кіл, які написали, що покривати голову перукою дозволено. В інших розділах надруковано відповіді законовчителів, кожна в окремому розділі, з примітками й поясненнями автора. Книга має близько двадцяти захоплених схвалень великих рабинів, і вона торкається всіх можливих пунктів полеміки про перуку. У вступі автор представляє новаторське пояснення сугій Гемари, згідно з яким розв'язуються всі труднощі в цій темі. (У розділі 18 автор навів відповіді рабинів, що дозволяють індійське волосся, включно зі свідченнями фахівців, аналізом оновлених даних ООН і свідченнями представників влади в Індії про кількість індійського волосся, що перебуває в обігу на світовому ринку).
- «Ва-тішкот га-арец» видана равом Йоелем Шіло, рабином і море цедеком у місті Рехасім. У книзі є розлоге з'ясування сугії про перуку. Книга пройшла повторне редагування в 5777 році (2016/2017), і до неї було додано численні джерела згідно з книгою «Хен ве-кавод».
- «Га-ке-цаакатах», написана равом Шіло в 5781 році (2020/2021), і він написав її разом з колективом з одинадцяти рабинів, і в ній всебічне з'ясування питання про перуки з Індії, з галахічного погляду і з погляду реальності.
Додаткова література
- Менді Дікштейн, Буря у волоссі, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1323, с. 32-36 (5782)

- 5 OF THE REBBE'S UPHILL BATTLES', журнал COLive, випуск 25, хешван 5785 (листопад–грудень 2024), сторінка 15
Зовнішні посилання
- Торанічні книги, присвячені перуці
- Рав Шалом-Дов-Бер Вольпо, «Лекет шіхехат га-пеа»
- Рав Йоель Шіло, «Ва-тішкот га-арец»
- Рав Ліор Езран, «Хен ве-кавод»
- Рав Йоель Шіло, «Га-ке-цаакатах»
- Різні кунтреси й публікації
- Ребе, Саме перука добірка «Ігрот кодеш» на цю тему, на сайті sheitel (посилання не працює)
- Рав Шалом-Дов-Бер Вольпо, Інтерв'ю у тижневику «Бейт Мошіах», 5763 —

- Перука чи хустка? запитання й відповіді на тему носіння перуки та посилання на книги, присвячені цій темі, і серед них книга рава Шалом-Дов-Бера Вольпо «Лекет шіхехат га-пеа»
- Інститут «Дерех га-емет», запитання й відповіді про книгу «Хен ве-кавод»
- Чеснота носіння перуки: серія уроків з равом Шаулем Сілемом

- Рав Нахмансон: уся правда про перуку

- Тека на Диску з розлогим матеріалом на тему
- Рівка Слонім, Ребе про покриття волосся єврейської жінки, сайт Бейт Хабаду (англійською)
- Перука? Знімаю перед нею капелюха!, інтерв'ю з його дружиною, у листку «Га-сіпур шелі», тижнева глава «Ітро» 5785
- Публікується зараз: в'язка нових історій про праведну ребецн

- הרב יהודה לייב נחמנסון, דעת הצמח צדק בפאה נכרית באתר ואלה המשפטים
Примітки
- ^ 1 2 Аркуш 72.
- ^ Раші там, у його другому й головному поясненні.
- ^ Розділ 242. І так само написав голова рабинського суду сефардської громади в Старому місті Єрусалима, рабі Йосеф-Нісім Бурла, у своїй книзі «Ва-єшев Йосеф» (частина «Йоре деа», розд. 2), і рабин Хайфи, рабі Йосеф Машаш, у своїй книзі «Оцар га-міхтавім», частина 3 (розд. 1884), і рабі Іцхак-Сімха га-Леві Горовиц, з рабинів США, у своїй книзі «Яд га-Леві» (на «Сефер га-міцвот», с. 143), і рабі Аврагам Романо, рабин міста Сараєво в Боснії, у своїй книзі «Аврагам Аврагам» (ч. 2, тижнева глава «Насо»), і рабі Ашер Груніс, рабин Вільчина в Польщі, у своїй книзі «Прі Ашер» (розд. 12, с. 101).
- ^ Аркуш 100.
- ^ Згадав про це один із великих ахаронім у книзі «Меорей ор»: «Мимоволі волосся [заборонене] з прихованої причини, влада кліпи». А також гаон рабі Нахум Ротштейн, голова єшиви «Незер га-Тора», у відповіді про волосся з Індії роз'яснив різницю між відрізаним волоссям і прикріпленим: «Під час одруження, у поєднанні якості хесед з боку чоловіка і якості дін з боку жінки, тоді на жінку, яка, як наречена, прикрашається своїми оздобами, простягається нитка милості, щоб через неї прийшли всі милості, що приходять у світ, і тоді вона покриває волосся своєї голови, щоб суворі сили були покриті й підкорені, і милосердя перемагає суд, і завдяки цьому вона виливає милість на весь світ... І після того як я повідомив тобі все це, зрозумій добре, в основі волосся з боку сил суду — це волосина, що живиться від своєї лунки, але коли припинилося живлення волосини, і особливо коли вона від народу, подібного до осла, вже немає в цьому проблеми, і навпаки, оскільки відрізано її живлення, суворі сили зламано, і зрозумій».
- ^ «Евен га-езер», розділ 115.
- ^ Рав Овадья Йосеф у респонсах «Ябіа омер», частина 4, розділ 3, і гаон рав Моше Файнштейн.
- ^ Розділ 35.
- ^ Див. у відповіді гаона рава Моше Штернбуха, книга «Дат ве-галаха», розділ 1.
- ^ Цю печеру було виявлено в давньому єгипетському селі близько ста років тому двома археологами з Італії. Згідно з написом, знайденим у печері, в ній було поховано подружжя Ха і Меріт. Їхня гробниця збереглася в досконалому вигляді, що трапляється вкрай рідко, і була знайдена цілою й запечатаною. Це найбільше археологічне досягнення останнього століття. Усі речі подружжя було вилучено з гробниці, і нині вони виставлені в Єгипетському музеї в Турині в Італії, серед них: п'ятдесят тканин, двадцять шість спідниць завдовжки до коліна, чотири шарфи й перука пані Меріт. Предмети доступні для перегляду на сайті egyptianhistorypodcast/com.
- ^ Див. у відповідях гаонів до трактату Шабат, аркуш 64: «Перука. Волосся, яке приносять ззовні й заплітають дуже гарно, і кладуть його на голови наречених в усі дні їхньої хупи»
- ^ Див. докладне роз'яснення сугій Гемари і слів рішонім у вступі до книги «Хен ве-кавод»].
- ^ Наприклад, гаони — автор респонсів «Шоель у-мешів» і автор «Маамар Мордехай», онуки Магарі Каценеленбогена, у своїй книзі «Маген гіборім», «Орах хаїм», розділ 75: «І також наш дід, який розлого писав про цю постанову, без сумніву, його намір був в ім'я Небес, бо він бачив, що в той час було пробито пролом».
- ^ Див. у словах рабі Хаїма-Ісраеля-Песаха Файнгендлера, у його книзі «Авней єшфе», частина 5, розділ 145: «У наш час є вуличні оголошення, які люди вішають на вулицях, про заборону перуки і про те, наскільки це серйозно. Але, як ми довели, що сьогодні ясно, що тут немає питання про те, як це виглядає збоку, незастосовні слова законовчителів, які заборонили перуку через те, як це виглядає збоку, бо сьогодні реальність змінилася. І тому той, хто вішає оголошення про суворість заборони, вводить в оману багатьох, бо є на що спертися».
- ^ Близько десяти рішонім на трактат Брахот, аркуш 24
- ^ Див. книгу «Хен ве-кавод», в якій наведено список десятків законовчителів нашого покоління
- ^ У книзі «Хен ве-кавод», розділ 8, автор вказує на численні суперечності між відповіддю, яку написав рав Овадья Йосеф, забороняючи носіння перуки, у респонсах «Ябіа омер», частина 5, «Евен га-езер», розділ 5, та іншими галахічними відповідями, які він написав на інші теми, що приводить до висновку, що на практиці він не заборонив повністю, а лише в плані «така галаха, але так не постановляють», і цьому сприяє той факт, що в окремих випадках, які надходили до нього, він дозволяв, наприклад: якщо жінка не подобається чоловікові в хустці або в неї душевний тиск через те, що її подруги носять перуку, а вона ні, як докладно викладено в книзі «Маян омер», частина 12
- ^ «Ігрот кодеш» Адмора Магаріяца, том 6, с. 411, на сайті HebrewBooks і див. схожі слова на наступній с. 412
- ^ «Ігрот кодеш», т. 10, лист 2970. З їдишу: «Ігрот кодеш» у перекладі, т. 2. Наведено також у «Лікутей сіхот», т. 23, с. 349. Цей лист було надіслано кільком жіночим організаціям
- ^ «Ігрот кодеш», т. 19, лист 7425.
- ^ «Торат Менахем», т. 12, с. 188.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 8, лист 2463. З їдишу: «Ігрот кодеш» у перекладі, т. 2
- ^ «Ігрот кодеш», т. 15, лист 5513
- ^ «Торат Менахем», т. 12, с. 188, сіха Рош ходеш елул 5714 (серпень–вересень 1954). Цю сіху наведено також у книзі «Лікутей сіхот», т. 13, с. 188 і далі
- ^ *Менді Куртес, Масмід з Катскільських гір, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2122, с. 42 (5785)
- ^ Див. книгу «Дінім ве-ганагот ме-га-Хазон Іш», частина 2, розділ 8, пункт 9, що є перевага перуки над хусткою, оскільки вона покриває все волосся належним чином, а в хустці іноді відкривається її волосся. І так засвідчили його учні: рав Хаїм Каневський, гаон р. Й. Меїр, гаон р. Й. Фрідман, гаон р. Хаїм Грайнеман та інші.
- ^ Див. книгу «Незер га-хаїм», с. 214: «Від імені Хазон Іша кажуть, що є чеснота в перуці, бо вона покриває все волосся... А є ахаронім, які суворі щодо перуки, але в нас не було заведено бути суворими». І також у книзі «Хен ве-кавод» навів відповіді, написані його рукою.
- ^ Див. стенограму його проповіді в книзі «Тіферет авот», частина шоста — «Пнінєй га-Ор ле-Ціон», с. 30: «Якщо волосся жінки виходить назовні, за Зогаром це недобре. А перука краща, бо вона покриває всю голову. І вона не називається такою, що ходить з непокритою головою, так випливає з Рами. І хоча є незгодні, ми постановляємо як Шулхан арух і Рама».
- ^ Див. респонси «Шемеш у-маген», частина 2, «Евен га-езер», розділ 15: «У тих жінок, які носять хустку, неможливо сказати „Ве-накке“, бо хустка тікає з голови, і також у тих, які носять капелюшок, залишається багато волосся поза їхньою косою, і мої очі бачили дружин рабинів, у яких майже третина голови відкрита, і покрила її, і відкрилася... Заповідь і обов'язок жінок прикрашатися для своїх чоловіків тощо дозволеним чином, а не робити себе непривабливими за допомогою хустки, щоб не змушувати своїх чоловіків задивлятися на інших, не дай Б-г, і як остерігалися мудреці, і дозволили багато заборон, щоб дружина не обридла своєму чоловікові».
- ^ Див. респонси «Аз нідберу», частина 12, розділ 41: «У цьому є чеснота, що можна легко виконати слова Зогару».
- ^ Див. книгу «Дат ве-галаха», розділ 1: «І найбільше я хочу наголосити, що той, хто сьогодні забороняє кожному перуку за законом, не робить суворіше, а дуже полегшує в цьому, бо жінка сьогодні в хустці не покриває все своє волосся постійно, а це привід остерігатися заборони за законом, навіть з Тори, в громадському володінні, і якщо в перуці побоювання за більшістю законовчителів лише через дат єгудит, то в хустці побоювання відкриття волосся, тобто шкода самому дат Моше, а раз так, той, хто робить суворіше, може полегшити, спричинивши порушення заборони Тори, бо лише одиниці в сефардів, які відмовляться від перуки, стежитимуть, щоб хустка постійно покривала все волосся за законом, і навіть якщо в перуці це зміна шляхів наших батьків, в одній лише хустці, і особливо для сефардів, це ще більша зміна, бо в Шулхан арусі прямо сказано, що для громадського володіння потрібна ще накидка і недостатньо однієї хустки, і так справді було заведено в них протягом поколінь, доки довкола них не змінився звичай і не почали носити одну хустку. А раз так, навіть у хустці немає в цьому суворості, а лише полегшення всупереч постанові й звичаю поколінь, що, крім хустки, потрібна саме накидка».
- ^ Див. у його листі, наведеному в збірнику «Бейт Гілель» 19: «Покриття голови за допомогою перуки принесло користь для належного покриття волосся голови, щоб воно не було видне ззовні, також у тих, у кого за допомогою покриття хусткою це не дотримувалося добре... У пропаганді, яку ведуть у цій справі [проти носіння перуки], є небезпека підірвати основи скромності, обов'язкової за законом».
- ^ Див. свідчення рава Іцхака Абаді в респонсах «Ор Іцхак», «Евен га-езер», розділ 3: «І я пам'ятаю, що одразу після мого весілля я запитав згаданого великого гаона [автора «Ігрот Моше»], чи потрібно носити капелюшок поверх перуки, і він сказав мені, що не потрібно. І ще додав і сказав мені, що перука краща за хустку, бо перука покриває все волосся, і ще, що при цьому воно завжди залишається покритим увесь час, поки вона на її голові, чого немає в хустці».
- ^ Див. у його книзі «Шаарей торат га-баїт», розділ 5, с. 314: «Перука краще покриває її волосся, бо в ній можна легко покрити і все волосся з боків, і вона також щільно прилягає і не падає, а хусткою важко покрити все волосся з боків, і також хустка багато разів зісковзує, і через це відкривається її волосся».
- ^ Див. у його книзі «Ве-гая маханеха кадош», с. 17: «І вона має дуже остерігатися, щоб із волосся її голови не виходило нічого, і жінкам, які залишають довге волосся, буде дуже важко, щоб крізь хустку не виходило трохи волосся, і краще, щоб вона ходила в перуці навіть удома, і завдяки цьому волосся не виходитиме».
- ^ Див. у збірнику «Ор Ісраель» 36 — 37: «Є чеснота в носінні перуки, адже при покритті хусткою часто частина волосся відкрита, і вже було роз'яснено в законовчителів, що це заборонено зовсім, всупереч словам Магарама Альшакара, розд. 35... Ще передано від великих Ізраїлю пояснення, чому вони не хотіли так сильно робити суворішим у цьому [і забороняти носіння перуки], — щоб дружина не обридла своєму чоловікові. І особливо в ці наші покоління вони бачили в цьому велику необхідність, бо чоловік зазвичай виходить на вулицю заради заробітку».
- ^ Див. у книзі «Тагарат Моше», с. 191: «Перука свята й освячена, і добре було б, щоб усі дочки Ізраїлю так чинили. Бо в нас немає жодного закону, що треба вести жінку до декоратора [дизайнера], щоб він вибрав і підібрав їй саме одяг, що її спотворює, а дозволено прикрашатися перукою... Наречена може носити перуку, найгарнішу з гарних і найпишнішу з пишних, і так наведено в Мішні, і це гідне покриття голови».
- ^ Див. у книзі «Сіхот Могараш», частина 9: «Видно на власні очі, що хустці властиво зсуватися зі свого місця, і через це видно волосся її голови ззовні. І тому дуже добре носити перуку, завдяки якій принаймні волосся буде покрите. І хоча є серед сефардських жінок такі, що мають звичай не носити перуку через розбещеність, водночас той, хто хоче дивитися оком істини й зрозуміти істину, мусить визнати, що жодним чином неможливо покрити волосся однією лише хусткою, бо вона зсувається вбік, і тоді видно волосся ззовні, і на це є прокляття від святого Зогару».
- ^ Див. у книзі «Ве-алегу ло йібол», частина 3, свідчення його онука: «Моїй двоюрідній сестрі, яка вийшла заміж (його онуці) і не хотіла купувати перуку, він сказав: будь нормальною і купи перуку, як усі».
- ^ Див. стенограму його бесіди з равом Йоелем Шіло, наведену в книзі «Хен ве-кавод»: «Перуки в нього були від початку, в цьому немає жодної проблеми, і своїм добрим дочкам він давав перуки й не цурався цього... У нас було заведено, я не можу сказати, що це справді й на його думку, але так було заведено в домі, що є перевага ходити в перуці. Бо практика показує, що в жінок, які ходять у хустці, є з цим душевна проблема, і це проривається в них в інших речах — а інші речі не такі вже скромні. Якщо ходять у перуці — тоді спокійні й немає проблеми, тому в нас заведено, що є перевага навіть ходити в перуці».
- ^ Див. його слова в його книзі «Даат Єгуда»: «У скромній перуці немає жодного сумніву, а в наші дні в ній є також зміцнення релігії, бо молодим важко витримати випробування».
- ^ Свідчення міністра торгівлі Індії в інтерв'ю газеті «Гардіан»
- ^ У респонсах «Сіах Нахум», розділ 51
- ^ Слід зазначити, що в описі реальності в Індії він написав фантастичні речі, наприклад, що в них є особливий день, у який вони голяться, і нібито в них є обряд жертвоприношення волосся
- ^ Цитата його слів: «Проте, оскільки заборона найменшої кількості в ідолопоклонстві — лише постанова мудреців і не ясна, а також чи значуще волосся і чи не нейтралізується воно, і є в цьому ще сторони й сумніви, ми не можемо постановити, що це заборонено... Проте хоча, на мою скромну думку, слід утримуватися від таких перук, у всякому разі така перука краща за вільну хустку, при якій відкривається трохи волосся, що заборонено за основним законом».
- ^ Цитата його слів: «На практиці не в моїх силах дозволити при побоюванні заборони з Тори, найсуворішої з суворих, і якщо відомо або можна легко з'ясувати, що на ній записано, що це з Індії, я не маю наміру дозволяти, і лише коли невідомо, все, що відокремилося, відокремилося від більшості, і в невизначеному випадку ми не побоюємося».
- ^ Факти, які згодом було спростовано даними ООН, див. у збірнику «Ахузей шав»
- ^ Див. у книзі «Га-ке-цаакатах» стенограму свідчення рава Донера. Згодом багато фахівців, а також рабини, які написали відповіді на цю тему, довели, що свідчення рава Донера було неправильним з фактичного погляду і до нього було внесено особисте тлумачення
- ^ Цитата зі слів рава Хаїма Каца, одного із засновників кашрутного нагляду: «Мій зв'язок з равом Еляшівом почався з цієї теми, і я був з тих, хто перевіряв цю тему. Я можу засвідчити: ми сиділи над цією темою довгі години, над кожною деталлю. Великий гаон рабі Мордехай Гросс вклав у це душу, щоб допомогти громаді, влаштувати їм кашрутний нагляд за перуками, коли ніхто не зумів із цим впоратися. Великий гаон рабі Мордехай Гросс нічого не робив, перш ніж посидіти з равом Еляшівом, він був у нього щотижня й питав його про кожну річ. Рав Еляшів був залучений до кожної деталі до кінця, і все робилося згідно з його вказівками донині».
- ^ Його відповідь опубліковано в «Ковец тшувот», частина 1, розділ 77
- ^ Цитата його слів: «На прохання великих рабинів в Америці, і на чолі їх рава гаона, нашого вчителя рава рабі Шимона Шваба, праведної пам'яті, я надіслав усе, що потрапило в мою сітку, щодо питання про перуки, що надходять із капища Тірупаті в країні Індії, рабинам-гаонам, раву гаону, нашому вчителю раву рабі Шломо-Залману Ойербаху, праведної пам'яті, і раву гаону, нашому вчителю раву рабі Йосефу-Шалому Еляшіву, шліта, і ще кільком важливим рабинам, ясно виклавши, щоб вони розсудили про них щодо заборони приношень ідолопоклонства, і згідно з тим, що я виклав їм про реальність речей, що я, потрудившись, знайшов, як свідчення жерців і людей індуїзму, так і свідчення фахівців з індуїстської релігії, всі разом вирішили й сказали, що перуки дозволені, цей сказав так, а цей сказав так, дозволяючи кожен своїм шляхом».
- ^ Цитата його слів у його відповіді в 5764 році (2003/2004): «Уже близько двадцяти років тому постало питання про це волосся, чи немає в ньому побоювання приношення ідолопоклонства, і великі Ізраїлю постановили галахічно на практиці дозволити, і серед них друг моєї душі маран гаон рабі Моше Файнштейн, праведної пам'яті, і, розрізняючи між живими й живими, маран гаон рав Й.-Ш. Еляшів, шліта, та інші великі Ізраїлю».
- ^ Див. збірник «Ор Ісраель» 36
- ^ Рав Ашер Шварц, який написав розлогу статтю на тему індійського волосся, навів у своїй статті, що Цві Вайсман з Каліфорнії, і Аві Коген з Єрусалима (бааль тшува), і Біньямін Клугер (індуїстський жрець, який пройшов гіюр) жили в районі храму довгий час, були присутні на сотнях постригів і набули обізнаності в ученні індуїзму, засвідчили перед великими покоління, що «немає жодного неєврея, який вважає волосся приношенням, а лише самоприниженням». І він дивувався раву Донеру, який волів повірити анонімним індуїстам, слова яких він отримав через перекладача, хоча за галахою в неєврея немає жодної достовірності. І особливо коли рав Донер сам заявив, що двічі отримав суперечливі свідчення від індійських неєвреїв, і через це дійшов висновку, що вони зовсім не достовірні. У своїй статті він довів, що волосся не є приношенням, бо волосся не згадується в списку видів приношень, що міститься в книгах індуїзму. Також вони не занурюються перед голінням, а саме після нього, і це означає, що ця дія вважається в них нечистою і не вважається «служінням». Також ті, хто голиться, знають, що їхнє волосся йде на продаж, і не протестують проти того, що волосся не приноситься в жертву ідолові. Також самі жерці ніколи не голяться.
- ^ Цитата його слів: «За своєю природою й суттю вони майже нічого не заперечують і не відкидають з того, що їм кажуть, і якщо скажуть перед ними якесь припущення чи реальність, зазвичай вони погодяться кивком голови або ствердною відповіддю, а іноді навіть самі повторять сказане їм, попри те, що одразу перед цим самі сказали інакше, або знають, що сказане неправильне. Лише кілька поодиноких разів сталося, що вони відкинули чи заперечили те, що я їм сказав. Коли я прибув до Індії й почав говорити там з людьми з усіх кіл, тими, хто голиться, і тими, хто голить, і жерцями, я переконався, що майже всі вони — сільські й нерозумні люди, вкрай неосвічені, прості й грубі, далекі, як схід від заходу, від західних країн, просунутих в освіті й розумінні, і тому в них майже немає жодного розуміння й глибини в їхніх діях, і хоча вони віддані всім серцем і душею своїй вірі, як я згадав вище, це лише в найпростішому осягненні, і зазвичай їм ніколи не спадало на думку заглиблюватися в причини своїх звичаїв і джерела своїх служінь».
- ^ Серед іншого він запитав свідка, чи знає він, з якої причини дітям знімають волосся на Лаг ба-Омер у Мероні («халаке»), і той не зміг відповісти. І він сказав йому: якщо ти не знаєш причини звичаю, який прийнятий в Ізраїлі вже багато років, і, найімовірніше, ще тисячі євреїв чинять так і не знають, хоча причини цього звичаю прості й написані в книгах ахаронім, звідки тобі відомо, що всі індійці, які голяться в храмі, знають, чому вони це роблять