Диспут
Диспут — назва полеміки, яку ведуть дві сторони, що дотримуються протилежних позицій.
Упродовж єврейської історії багато разів траплялося, що євреїв змушували вести різні диспути з представниками інших релігій тощо (головним чином у християнських країнах), щоб довести істинність юдаїзму, коли над ними висіла загроза, що якщо вони програють диспут, їх примусять хреститися. Великі Ізраїлю виступали проти представників церкви й відкидали їхні аргументи з порога.
На відміну від істинного диспуту, що має на меті з'ясувати істину, і в хасидуті пояснюється, чому саме за допомогою диспуту з'ясовується істина[1], Ребе застерігав від вступу в диспути, у яких, як правило, шкода більша за користь.
Ставлення Ребе до диспутів
Загальна вказівка Ребе — уникати диспутів[2], оскільки мова в дусі зближення може вплинути краще й глибше[3], а крім того, у багатьох випадках диспут не лише не приносить користі, а й може зашкодити, бо пробуджує в іншій стороні якість Нецах і змушує її ще сильніше зміцнитися у своїй позиції[4][5].
Разом із тим потрібно остерігатися, щоб ухиляння від диспуту не створило враження, ніби його бояться через страх програти в диспуті, і в будь-якому разі, навіть тоді, коли є необхідність дійти до стану диспуту, — потрібно звести це до необхідного мінімуму[5] і знати, що від істинного диспуту, мета якого з'ясувати істину, а не лише перемогти, не може статися жодної шкоди й збитку для Тори Моше-рабейну[6].
І навіть коли диспут усе ж проводять, у кожному диспуті потрібно починати з певних передумов, спільних для обох сторін, і тоді диспут має мету, оскільки в диспуті, де немає спільних для обох сторін передумов, кожен зміцнюється у своїх позиціях і не має жодної можливості переконати іншу сторону, і диспут марний[7].
Диспути з християнами
У багатьох випадках Ребе відкидав марні диспути на тему християнства[8], і особливо коли це робилося в запопадливій манері[9]. Ребе застерігав, що ці диспути можуть дійти до порушення заборон Тори «І не блукайте за серцем вашим» і «Не звертайтеся до ідолів»[10].
Водночас, коли один єврей написав Ребе про запитання, які йому поставили під час суперечки з євреями, що потрапили під вплив християн, — на додачу до відповіді, що не слід вступати з ними в марну суперечку, Ребе вказав на кілька неспроможних пунктів християнського підходу, з яких зрозуміло, чому схильність до цього підходу нелогічна[11].
Диспути з консерваторами
На початку шліхуту рава Еліезера Шем-Това йому запропонували провести публічний диспут із консервативним рабином, який був молодий і недосвідчений, і він подумав, що хоча зазвичай Ребе схиляється до того, щоб не вступати в диспути, цей випадок — виняток із правила, оскільки успіх у диспуті забезпечений, а широке знайомство з юдаїзмом у його чистоті переважує побоювання шкоди, яка станеться внаслідок диспуту.
Він запитав про це Ребе через рава Хаїма-Мордехая-Айзика Ходакова, і отримана ним відповідь була, що йому слід від цього утриматися, із 2 причин:
1) Коли сідають із людиною за стіл, саме це сидіння надає їй легітимності як рівноцінному «опонентові», чия думка вважається чимось, із чим потрібно «змагатися» і про що потрібно сперечатися.
2) Хоча зазвичай, коли сперечаються дві сторони, права та сторона, чиї аргументи глибші й складніші, однак слухачі диспуту, як правило, недостатньо звиклі й досвідчені в розумінні тонких нюансів і шукають головним чином інстинктивний запал диспуту, а не зміст[12].
У наших Ребе
Основна стаття – Львівський диспут
Після того як секта франкістів зазнала невдачі й підкорилася церкві, 26 тамуза 5519 (21 липня 1759) відбувся публічний диспут, який очолювали Бааль-Шем-Тов з його учнями та хасидами, а на чолі їх рав Хаїм га-Коген Рапопорт[13], і згідно зі словами листів у Херсонській генізі, сам Бааль-Шем-Тов був присутній на диспуті (і так само вважав рабі Яаков Емден, у творі «Маасе нора бе-Подоль'є»), однак із запису Ребе Раяца випливає, що сам він там присутній не був.
Основна стаття – Шкловський диспут
Серед місць, які відвідував Алтер Ребе, щоб поширювати вчення хасидуту, було й містечко Шклов, де він бував кілька разів.
Першого разу міснагдім погодилися вийти на диспут і прийняти шлях хасидуту, якщо будуть переможені в диспуті. Коли диспут почався і міснагдім побачили, що програють, вони схопили Алтер Ребе та його товариша, який був із ним, і замкнули їх у підвалі[14].
Другого разу, що був між 5538-5540 роками (1777–1780)[15], після того як він переміг їх у вченому диспуті, він сказав їм: коли знають слова Тори такими, якими вони є нагорі у вищих світах, то само собою знають і пояснення слів унизу, такими, якими вони є в цьому світі. Унаслідок цього диспуту близько десяти обдарованих аврехів наблизилися до вчення хасидуту і стали хасидами Хабаду (серед них р. Пінхас Рейзес, син міського рабина), що викликало лють міснагдім, і внаслідок цього диспуту було проведено Мінський диспут.
Основна стаття – Мінський диспут (5543)
Великий мінський диспут був головним диспутом, який провів Алтер Ребе у 5543 році (1782/1783) у містечку Мінськ проти великих противників учення хасидуту як представник учнів Магіда з Межиріча. У цьому диспуті Алтер Ребе переміг міснагдім і дав їм нищівні відповіді на все, про що його запитували.
Унаслідок цього диспуту сотні аврехів наблизилися до вчення хасидуту, і зменшилася справжня протидія з боку великих знавців Тори з табору міснагдім, які переконалися, що керівник хасидського руху — великий гаон і знавець Тори і що всі його шляхи ґрунтуються на вірі у Всевишнього без жодного відступу від шляхів традиційного юдаїзму.
Основна стаття – «Ігерет га-вікуах ве-га-шалом»
«Ігерет вікуах ве-га-шалом» — кунтрес, що містить відповідь на претензії міснагдім до руху хасидизму та заклик до миру між двома таборами. Послання було опубліковане р. Барухом Блоєм Яфітом із Петербурга і містило короткий виклад слів «рава гаона» на цю тему. Згідно з кількома свідченнями, послання було написане Ребе Цемах Цедеком[16]. Єгошуа Мондшайн стверджував, що стиль послання, не відповідає стилю Цемах Цедека і воно не його[17].
Під час поїздки Ребе Рашаба для відвідування могил наших Ребе, провідників поколінь він зустрівся з равом Шломо Ааронсоном 1 швата 5663 (29 січня 1903) у Ніжині, під час їхньої зустрічі між ними почалася суперечка про сіонізм, коли рав Ааронсон виправдовував сіонізм, а Ребе Рашаб був проти[18].
Див. також
Зовнішні посилання
- Шнеур Ашкеназі, Як сперечатися по-єврейськи?
- Йоав Акріш, Порожні суперечки? Не зовсім. Є причина, через яку важливо сваритися і сперечатися

- Єхіель Коцер, Мистецтво суперечки: так вам вдасться відстояти своє, не дратуючи надто сильно

- Перевага раціонального пояснення, коли воно містить протилежності, «Гаарот у-біурім» Торонто «Ве-їтен оз ле-малко» 11 нісана 5783 (2 квітня 2023) сторінка 95
Примітки
- ^ «Кетер Шем Тов» частина друга пункт 320.
- ^ «Ігрот кодеш» том 15 лист 5530. «Ігрот кодеш» том 21 лист 8118.
- ^ «Ігрот кодеш» том 20 лист 7645. Сіха тижневої глави «Тазріа» 5725.
- ^ «Ігрот кодеш» том 20 лист 7632*.
- ^ 1 2 «Ігрот кодеш» том 20 лист 7587.
- ^ «Ігрот кодеш» том 25 лист 9524.
- ^ «Ігрот кодеш» том 15 лист 5362.
- ^ Див., наприклад, «Ігрот кодеш», частина 6, лист 1653. Лист від 14 елула 5732 (24 серпня 1972). «Лікутей сіхот», частина 39, с. 293. Та інші.
- ^ Див., наприклад, сіху Пурима 5727 (26 березня 1967).
- ^ «Лікутей сіхот», частина 39, там само.
- ^ Триматися подалі від суперечок про релігію, у тижневику «Бейт Мошіах» випуск 1108.
- ^ «Кфар-Хабад» 1986, сторінка 40.
- ^ Що один із ватажків секти, Еліша Шор, звинуватив його: «Хаїме, ось тобі кров за кров: ти дозволив пролити нашу кров, а ми звинувачуємо вас у кривавому наклепі».
- ^ З листа Алтер Ребе громаді анаш у Вільні
- ^ Згідно із «Сефер га-сіхот» Ребе Раяца 5696 сторінка 84. А в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца том 14 сторінка 164 зазначено, що це було між 5546-5549 роками (1785–1789), і можливо, це були два різні диспути.
- ^ Передмова до послання у другому виданні в 5687 році (1926/1927) в Єрусалимі. «Шмуот ве-сіпурім», с. 72, Кфар-Хабад 5724.
- ^ «Керем Хабад», випуск 2, с. 4.
- ^ Див. докладно в статті про рава Шломо Ааронсона.