Єхезкель Шпрінгер
| Єхезкель Шпрінгер | |
|---|---|
Один із перших і найстаріших мешканців Кфар-Хабада | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5685 |
| Дата смерті | 13 тевета 5779 (21 грудня 2018) |
| Місце поховання | Оливкова гора |
| Країна | Ізраїль |
| Місце проживання | Кфар-Хабад |
| Рід діяльності | машпіа, винороб, землероб |
| Освіта | литовська єшива в Польщі, «Томхей Тмімім» у Покінгу, «Ахей Тмімім» Тель-Авів |
| Посада | машпіа в «Центральній» синагозі Кфар-Хабаду, засновник виноробні «Йейнот Шпрінгер» |
| Сім'я | |
| Батько | рав Хаїм Шпрінгер |
| Мати | Мір'ям |
| Дружина | Іта-Хеня, дочка Хаїм-Моше Шейкевич, Естер (Шпельтер) |
| Діти | Йосеф-Іцхак Шпрінгер, Фейгл Якобсон, Хая Шток |
Рав Єхезкель-Іссахар Шпрінгер (прізвисько Хацкл; 5685 – 13 тевета 5779 (21 грудня 2018)) — один із перших і найстаріших мешканців Кфар-Хабада, засновник виноробні «Яїн Шпрінгер» і машпіа в «Центральній» синагозі Кфар-Хабада.
Біографія
Народився в рава Хаїма[1] Шпрінгера[2] і Мір'ям[3] у місті Ніско Львівського воєводства (Львів) у Польщі. Його батько заробляв на життя бляхарським ремеслом.
Коли йому було 13 років, вибухнула Друга світова війна, і невдовзі німці прийшли до містечка Ніско. Німці зажадали від євреїв усе золото, яке в них було, а після того як ті виконали їхню вимогу, зажадали від усіх покинути територію під їхнім контролем і перейти на російський бік.
На Сімхат Тора росіяни були змушені відступити глибше на територію Росії, і через святість свята голова родини, р. Хаїм, вирішив, що вони залишаться до виходу свята, попри пов'язану з цим небезпеку. На виході свята вони втекли на територію Росії, переправившись дорогою через річку.
Родина Шпрінгер оселилася в селі Озерна, і як воєнні біженці вони мали зареєструватися в російської влади. Під час реєстрації їх запитали, чи хочуть вони повернутися до Польщі після закінчення війни чи залишитися в Росії. Після того як вони заявили, що хочуть виїхати до Америки, росіяни вирішили, що тут зрада, і в ніч на Шабат їх усіх заслали до Сибіру. Коли вони прибули до Сибіру, їх поселили в трудовому таборі, де чоловіків зобов'язали виконувати каторжну роботу на золотій копальні.
Зрештою з'ясувалося, що заслання врятувало їм життя, бо незабаром після їхнього від'їзду із села німці захопили і його та стратили всіх євреїв містечка. Серед убитих був його дядько, брат матері р. Єхезкеля.
Після закінчення війни, в рамках угоди між урядом Польщі та урядом Росії про повернення воєнних біженців, родину звільнили з табору, але через епідемії, що лютували тоді серед біженців, вони вирішили затриматися в дорозі, доки хвороби не вщухнуть. Попри те що вони були єдиними євреями в окрузі, вони дотримувалися Тори і заповідей. Через деякий час батько там захворів і помер.
Коли вони повернулися до Польщі, він вступив навчатися до литовської єшиви разом зі своїм братом Іцхаком. Тоді він зустрів там тмімім-хабадників і дуже багато в них перейняв.
Коли з'явилася можливість для учнів єшив отримати в'їзні візи до Англії, родина вирішила розділитися, і Єхезкель разом зі своїм братом Іцхаком вирушили до Праги, маючи намір продовжити шлях до Лондона. У Празі вони зайшли на кладовище, де похований Магараль з Праги, і Єхезкель поклав записку, в якій написав лише два слова: «Щоб ми стали хасидами».
Дорогою до Англії вони таємно перейшли кордон до Німеччини, куди прибули на Рош га-Шана 5707 (26 вересня 1946). У Десять днів каяття прибули до табору біженців Покінг, де зустріли хабадську громаду, що утворилася там після того, як вони втекли з Росії з підробленими паспортами польських громадян. Через кілька днів перебування в таборі вступили на навчання до єшиви «Томхей Тмімім», що відкрилася там.
Після періоду навчання в єшиві в Покінгу Єхезкель і р. Іче продовжили шлях до Парижа, де возз'єдналися з членами своєї родини — матір'ю і старшим братом Яаковом.
У Землі Ізраїлю
У Франції родина пробула недовго, і 5709 року (1948/1949), попросивши благословення Ребе Раяца, вони відпливли кораблем у бік Святої Землі і були серед перших поселенців Кфар-Хабада. А Єхезкель вступив навчатися до єшиви «Ахей Тмімім» Тель-Авів.
Після весілля з Ітою, донькою рава Хаїма-Моше Шейкевича, почав займатися сільським господарством і для заробітку вирощував індиків, до кінця 5740-х років.
5717 року (1956/1957) уперше поїхав до Ребе на місяць свят.
במשך השנים הוא כתב לרבי בעניני פרנסה, והרבי הוראה לו לפתוח עוד עסק בנוסף ללול התרנגולים. בעקבות חוסר בייצור יין בכשרות טובה, הוא פנה לרב שניאור זלמן גורליק[4], והוראה לו בתנאי שיהיה "ללא הסגת גבול", לאחר בקשת רשות מבערל קרסיק שיתעסק עם ייצור יין, התחיל לייצר את המשקה האלכוהולי באופן מסחרי. הוא הקים יקב ביתי 'יינות שפרינגר' שהפך למותג של יין חב"די מיוחד.
З роками був призначений машпіа в Центральній синагозі і кожного Шабату проводив там фарбрейнген і проповідував.
Був відомий як людина пряма, яка творить милосердя, і богобоязна. Усе життя жив працею своїх рук.
Помер у п'ятницю, 13 тевета 5779 (21 грудня 2018), і був похований того ж дня на ділянці Хабаду на Оливковій горі.
Його перша дружина, Іта-Хеня, — померла 7 тішрея 5751 (26 вересня 1990).
Його друга дружина, Естер (Шпельтер), — померла 24 адара 5777 (22 березня 2017).
Родина
Його брати:
- Рав Іче Шпрінгер, служив машгіахом і машпіа в Центральній єшиві «Томхей Тмімім» в 770.
- הרב יעקב שפרינגר, כפר חב"ד.
Його діти:
- Його син, р. Йосеф-Іцхак Шпрінгер — Кфар-Хабад
- בתו, פייגל, רעיית ר' שלום ג'ייקובסון - קראון הייטס
- בתו, חיה, רעיית ר' שלום בער שטאק - קונטיקט
Зовнішні посилання
Примітки
Код особи: № 5167851700