Перейти до вмісту

Трудовий табір

Матеріал з Хабадпедії

Трудовий табір — місце ув'язнення, призначене для примусової експлуатації робочої сили з різною метою. Трудові табори використовувала Росія за часів влади комуністів, а також нацистська Німеччина та її союзники під час Другої світової війни.

Табори вирізнялися повсякденними тяготами існування — як через мізерні пайки їжі, так і через важку фізичну працю, покладену на тих, хто в них перебував. В'язнів змушували працювати на різних примусових роботах, головним чином на вирубуванні лісів і в шахтах[1].

В'язнями таборів були «противники режиму» (політичні вороги), яких відправляли без суду або після показового суду на десятки років каторжних робіт, причому багато з них помирали задовго до закінчення терміну. Серед відправлених до таборів були тисячі хасидів Хабаду, покараних за їхню відданість і самопожертву заради збереження єврейської іскри та дотримання Тори і заповідей. Багато з них померли або зникли і не удостоїлися єврейського поховання. Навіть начальники таборів і персонал самі були в'язнями, які в минулому працювали в поліції або мали особливий статус (наприклад, професори), були засуджені й відправлені на заслання.

Життя в таборі

Життя в таборах мало на меті придушити в'язня аж до смерті. Пайки їжі були мізерними: кілька сотень грамів сирого чорного хліба і трохи брудної води. Більшість в'язнів страждали від різних хвороб, які швидко поширювалися серед усіх в'язнів, і багато хто помирав, опухлий від голоду.

Щоранку всі в'язні шикувалися на перевірку, під час якої розстрілювали в'язнів-зрадників. Після перевірки вирушали в довгий і виснажливий перехід у морозну погоду, причому багато хто падав і гинув у дорозі. Після довгих годин роботи (іноді понад 16 годин) поверталися пішки назад до табору, тоді отримували мізерний пайок їжі й лягали спати.

Місця для сну були в довгих і вузьких бараках, уздовж яких були встановлені вузькі нари, причому на них мали лежати від трьох до чотирьох в'язнів.

Частині в'язнів дозволяли час від часу отримувати листи від родини, причому листи проходили суворе перевіряння. У посилки родини зазвичай вкладали предмети святості (наприклад, тфілін або книжки для навчання) і мацу. Іноді вдавалося підкупити чиновників, щоб вони передали посилку з її вмістом, не викидаючи «заборонених предметів».

Хасиди, заслані до таборів за дотримання заповідей і виховання дітей, продовжували це, наскільки могли, і в табірному житті. Багато хто потай вислизав під час роботи, щоб накласти тфілін, або уникав роботи в Шабат.

Див. також

Додаткова література

Примітки

  1. ^ Золото, вугілля, залізо тощо, природні багатства, якими благословенні землі Сибіру.

Повідомити про помилку на цій сторінці