Перейти до вмісту

Таємні посланці до Росії

Матеріал з Хабадпедії
Фарбрейнген хасидів у Радянській Росії

Упродовж усіх років існування Радянської Росії Ребе дбав про те, щоб посилати туди посланців, які вдихали б дух юдаїзму в країні.

Передісторія

Із встановленням радянської влади в Росії вивчення Тори і дотримання заповідей було заборонено по всій країні.

Для виконання закону було створено режим «Євсекції» — режим, який забороняв дотримання Тори і заповідей, заарештовував і вбивав тисячі шойхетів, сойферів стам, рабинів, моелів і меламедів.

За відсутності сойферів, наставників і виготовлювачів предметів святості становище юдаїзму в Росії дедалі погіршувалося. Ніде було дістати тфілін, сидури, і не було рабинів, щоб навчати молоде покоління.

Для цього Ребе посилав особливих посланців, які забезпечували б потреби євреїв Росії та вдихали в них дух юдаїзму.

Ці посланці, як правило, видавали себе за «туристів», хоча насправді таємна поліція знала про їхню приховану мету і стежила за ними впродовж усіх годин дня і ночі.

Через щільне стеження, під яким вони перебували, ці посланці були змушені знаходити витончені способи обходити представників режиму і здійснювати свою мету, не потрапляючи до рук влади.

Організація «Езрат ахім»

Основна стаття – «Лішкат езрат ахім»

Цю організацію було створено для допомоги євреям Радянського Союзу. Організацію було засновано внаслідок сіхи, яку Ребе виголосив на фарбрейнгені свята Шавуот 5724 року (17 травня 1964), у якій він говорив про євреїв Росії в Радянському Союзі з особливою любов'ю і про велику потребу допомагати їм.

У результаті цього Ребе офіційно заснував бюро «Езрат ахім»; офіційно установу було створено, і нею керував рав Моше Левертов. Основна діяльність полягала у відправленні продуктів харчування і предметів святості (тфілін, мезузи, маца на Песах тощо) євреям, які жили за залізною завісою.

Діяльність, яка значно розширилася, велася з дому р. Моше Левертова і була прихованою та секретною через побоювання, що її припинить КДБ.

Ребе був залучений до діяльності в усіх її подробицях і через посланців бюро отримував відомості про становище тамтешніх євреїв. Бюро слугувало також каналом зв'язку між євреями Радянського Союзу і Ребе. Для цього кілька разів навіть влаштовувалися таємні зустрічі Ребе з р. Моше біля входу в дім Ребе, оскільки Ребе не хотів, щоб деякі подробиці та вказівки щодо цього обговорювалися відкрито в його святій кімнаті.

«Натів»

Основна стаття – «Натів»
Логотип організації

«Натів — Бюро зв'язку» — підрозділ Моссаду, що діяв серед євреїв Радянського Союзу і багато допомагав хабадській діяльності за залізною завісою. Воно допомагало в пересиланні предметів святості, відповідей Ребе і «біхлах» = рукописних книжок хасидуту.

Організація перебувала в тісному зв'язку з Ребе й отримувала від нього докладні вказівки, як чинити в доленосних випадках.

Серед відправлених посланців

Брати Ціпель

Брати Шломо-Йосеф Ціпель і Хаїм Ціпель — двоє багатих комерсантів з Італії, наближених до Ребе, які в торговельних справах їздили також до Росії і провозили з собою предмети святості, наражаючи себе на великий ризик.

У 5715 — 5716 роках (1954–1956) брати заснували фабрику з виробництва хутра для пальт, яка була дуже успішною. Хутро закуповували також на ярмарках у глибині Росії, що давало братам досить вільний в'їзд до Росії, який включав, серед іншого, відсутність огляду їхніх речей (на відміну від усіх інших мандрівників).

Завдяки майже вільному в'їзду та виїзду вони удостоїлися виконувати важливі доручення Ребе: провезення предметів святості і послань Ребе, а також доставку Ребе рукописів і «біхлах» (= книжок хасидуту), які були замкнені в Росії. Багато рукописів, привезених братами Ціпель, донині зберігаються в Бібліотеці з позначками, зробленими рукою Ребе. Крім того, брати домоглися того, щоб російський хутровий ярмарок було закрито в Шабат.

Діяльність братів тривала довгий час, доки їх не викрив НКВС (таємна поліція). Оскільки вони запізнилися на свій рейс, а їхні валізи прибули в аеропорт раніше за них, митники відкрили їхні валізи (що було незвично, оскільки ті були звільнені від огляду) і виявили десятки предметів святості та юдаїки.

Братів заарештували одразу ж, як вони зійшли з літака; після допиту їм дозволили перебувати в готелі під домашнім арештом. Зрештою їм дозволили виїхати з Росії після того, як вони підписалися, що повернуться до призначеної їм дати суду. Коли вони повернулися, вони запитали Ребе, чи повертатися їм на суд до Росії, і Ребе відповів їм залишатися в Америці[1].

Рав Кац поїхав до Росії внаслідок сіхи, яку Ребе виголосив у свято Шавуот 5724 року (17 травня 1964), де він з болем говорив про те, що бракує тих, хто діє заради допомоги євреям Росії.

У той час рав Кац святкував свій двадцять п'ятий день народження і, за звичаєм, увійшов до Ребе на єхідут. Увійшовши, він запитав Ребе про поїздку до Данії з продовженням до Росії. Коли він увійшов на єхідут і подав Ребе записку зі своїми запитаннями, Ребе відповів йому позитивно на його запитання про шліхут у Данії і сказав, що потім буде видно щодо Росії.

Через чотири місяці шліхуту в Данії рав Хайкін повідомив йому, що Ребе схвалив його поїздку до Росії. Рав Кац отримав низку вказівок і порад щодо запобіжних заходів — як поводитися під час перебування в Росії[2].

Під час поїздки він відвідав анаш у Москві і більшу частину дня проводив у синагозі в Мар'їній Рощі. Неймовірними шляхами йому вдалося встановити зв'язки з місцевими хасидами Хабаду, попри пильні очі габаїв синагоги, які були агентами КДБ. Серед цих хасидів, які прагнули почути хоч якусь звістку від Ребе, рав Кац проводив фарбрейнгени, розповідав їм, чого Ребе вимагає від хасидів, навчав їх нігунів Ребе і, головне, вдихав у них хасидський дух.

Під час його перебування в Москві до нього зверталися з тисячами прохань та імен, щоб він згадав їх перед Ребе. Залишати імена в письмовому вигляді було для нього небезпечно — це загрожувало йому звинуваченням як «контрреволюціонера», тобто в змові проти влади. Тому йому довелося закарбувати в пам'яті понад сто імен до повернення з шліхуту. Потім він відвідав також Ростов-на-Дону, де перевірив стан Огеля Ребе Рашаба і провів фарбрейнген з тамтешніми хасидами. Після цього він поїхав з візитом до Тбілісі.

Хоча це не було передбачено маршрутом, який склала йому компанія «Інтурист»[3], рав Кац поїхав до міста Ташкент під приводом, що не готовий пропустити футбольний матч, який мав там відбутися. У Ташкенті він зустрівся з багатьма молодими хабадниками, частина яких навіть сиділа в російській в'язниці, і розмова з ним була пов'язана з великим ризиком, тому відбувалася в цілковитій таємниці — в глибині лісу.

Біньямін Кац допомагав хасидам виїхати з Росії, виступаючи посередником між охочими виїхати звідти і фіктивними «родичами» в Ізраїлі, які надсилали їм запит на возз'єднання родин.

І після його повернення до Ребе завіса таємниці зберігалася. Лише через двадцять років він розкрив цей свій шліхут[4].

Йосеф-Давид Вайтман

Рав Йосеф-Давид Вайтман, зять р. Хаїма Ціпеля, також їздив до Росії за дорученням Ребе — у 5743 — 5745 роках (1982–1985).

Під час першої поїздки він поширив безліч книжок хасидуту, які передав йому представник «Кегот», що перебував у той період у Росії у зв'язку з виставкою, яка там проходила[5].

У другу поїздку він узяв із собою рава Цві Грінблата. Під час неї він знімав на відео хасидів, які зверталися до Ребе, як на єхідуті, і коли він повернувся до 770, Ребе і ребецн дивилися ці записи з великим хвилюванням. Рав Вайтман також привіз звідти «біхл хасидуту», конфіскований у нього на митниці під час виїзду, і все ж, з великим ризиком, йому вдалося потай повернути біхл назад у свою сумку і доставити його Ребе[1].

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ 1 2 З книжки «Самаркандське підпілля», сторінка 584
  2. ^ Серед них: коли він підніматиметься на літак дорогою туди, до літака ввійдуть солдати, щоб налякати пасажирів, і йому не можна показувати ознак страху. Спати на ліжку без постільної білизни, а вранці знову застелити її, бо КДБ перевіряє, чи акуратно лежить білизна, чи зіжмакана, щоб дізнатися, чи він стурбований, а якщо так — то, ймовірно, він щось приховує. Знайти головного хасида, який діє в місті, і зв'язуватися тільки з ним. Зв'язуватися з хасидами тільки в місцевій синагозі.
  3. ^ Державна туристична компанія, яка, серед іншого, наглядала й стежила за туристами і для цього визначала їм маршрут поїздки.
  4. ^ Джерела до абзацу: тижневик «Бейт Мошіах», випуски 133 — 128 і випуск 989. Тижневик «Кфар-Хабад», випуски 580, 581, 584.
  5. ^ І за вказівкою Ребе він не робив нічого, що суперечило б радянському закону

Повідомити про помилку на цій сторінці