Спалення (страта за вироком суду)
Спалення — один із чотирьох видів смертної кари за вироком суду, і це заповідь для суду[1] — спалювати вогнем того, кого суд засудив до покарання спаленням.
Із законів заповіді
Спосіб виконання покарання над людиною, засудженою до спалення, такий: її занурювали в гній по коліна, клали жорстку хустку всередину м'якої хустки й обмотували навколо її шиї, і двоє свідків, які свідчили проти неї в суді, тримали хустку, один тягнув хустку в один бік, а інший — в інший, доки вона не відкривала рот, і тоді кидали їй у рот рідке олово чи свинець (бо їх розплавляли), і це спускалося й спалювало її нутрощі[2].
У хасидуті
У «Кріят Шма перед сном» кажуть, що якщо я завдав шкоди літері гей імені Гаває, нехтуючи заповіддю тфілін, то я приймаю на себе спалення.
Суть цього в служінні Всевишньому така: літера гей — це Біна, що в служінні людини означає роздум і добре осягнення величі Творця, хай буде Він благословенний.
Суть заповіді тфілін — підкорити мозок і серце Творцеві, хай буде Він благословенний.
А шкода — протилежне цьому: коли його мозок і серце зайняті й поглинені задоволенням пристрастей його серця у справах цього світу.
І покарання за це — спалення: він впадає в матеріальні пристрасті. Вогненна любов до справ цього світу — це духовне спалення — спалення душі, хай врятує нас Милосердний, чужим вогнем кліпот[3]
Примітки
- ^ «Сефер га-хінух» (порядок франкфуртського видання), заповідь 261 (порядок венеційського видання — заповідь 224).
- ^ Санедрін, 52а.
- ^ Маамар, що починається словами «Ба-йом га-шміні ацерет» 5665, і «Сефер га-маамарім 5707», с. 169–170. І стисло в «Сефер га-лікутім» стаття «Спалення» — с. 442 (446).