Перейти до вмісту

נר

Матеріал з Хабадпедії

Свіча — це посудина для освітлення, що містить пальну речовину, гніт і посудину, в якій вони вміщені. У поширенішому сьогодні значенні «свіча» вживається в значенні твердої пальної речовини з гнотом, без посудини.

Мовою віршів і галахи, на відміну від менори, призначеної освітлювати велику кімнату, яка має кілька гілок зі свічами, свіча головним чином призначена для більш особистого користування, і з нею виконують різні заповіді та звичаї, такі як свічки Шабату і свята, ханукальна свіча, поминальна свіча, свіча Авдали, нер тамід, свічі молитовного амуду та інші.

У галахі та звичаї

Є багато заповідей, законів і звичаїв, пов'язаних зі світлом свічі, причому частина з них має практичні причини, наприклад, запалювання свічі в переддень Шабату «заради шалом баїт», щоб було світло на шабатньому столі і людина не спіткнулася об дерево і камінь, частина пов'язана з прославлянням і подякою, наприклад, ханукальна свіча, а частина пов'язана з духовним сенсом світла:

  • Свічі Храму — щодня коген упорядковував світильники в Менорі, що стояла в Гейхалі, як частину порядку ранкового служіння в Храмі, а ближче до вечора запалював Менору, яка має сім гілок. Запалювання Менори було не заради самого Гейхалу, а як символ того, що світло, яке виходить із Храму, освітлює весь світ, що знайшло вираз у тому, що в оздобах Менори чашечки були перевернутими, і в тому, що вікна були «шкуфім атумім», із нахилом, зворотним до прийнятого в приватних будинках.
  • Свічки Шабату і свята — жінка запалює в кожен переддень Шабату і свята свічки з благословенням. Мінімум для запалювання — 2 свічки, і звичай хасидів — додавати свічку за кожного з членів родини. Ребе закликав, щоб і молоді дівчатка запалювали, і виступив із мівцо «Нешек».
  • Ханукальна свіча — упродовж восьми днів запалюють свічі на згадку про чудо з олією Менори в Храмі, коли глечика, у якому була кількість олії на один день, вистачило на вісім днів. За галахою постановлено чинити як «мегадрін мін га-мегадрін» згідно з думкою Бейт Гілеля, що першого дня запалюють одну свічу, а другого дня 2 свічі, поступово додаючи.
  • Поминальна свіча — у день йорцайту та в інші дати прийнято запалювати свічу, яка горить упродовж цілої доби, для піднесення душі померлого.
  • Свіча Авдали — оскільки світло було створене на виході Шабату, прийнято запалювати свічу під час Авдали над вином на виході Шабату, і виголошувати благословення над її світлом і користуватися ним, наближаючи кінчики пальців і дивлячись на кінчики пальців при світлі свічі.
  • Нер тамід — подібно до світла, про яке була заповідь у Храмі, щоб воно горіло постійно, дехто дотримується звичаю стежити, щоб і в синагозі, що називається «малим Храмом», горів «нер тамід».
  • Свічі молитовного амуду — скорботний, у якого померли батько і мати, за звичаєм підходить молитися як шаліах ціббур упродовж усіх буднів протягом одинадцяти місяців, і коли він підходить до амуду, запалює п'ять свічок.
  • Тшува лихт — наші Ребе, провідники поколінь, запровадили у своїх домах звичай запалювати в Шабат Шува «свічу тшуви» з особливим гнотом за кожного з членів родини.
  • Свіча для перевірки хамецу — 13 нісана ввечері перевіряють дім при світлі свічі, щоб упевнитися, що в ньому не залишилося хамецу. Перевірка саме при світлі свічі, оскільки з її допомогою можна добре бачити «в отворах і в щілинах».

Мудреці встановили[1], що «той, хто звиклий до свічі, — будуть у нього сини, знавці Тори», тобто той, хто звиклий до свічі заповіді (Ханука, Шабат), удостоюється того, що його сини будуть знавцями Тори і тими, хто любить заповіді.

Свіча в хасидуті

Уже в словах віршів у Мішлей свіча слугує притчею для духовного світла: «Світильник Господній — душа людини, що проникає в усі покої нутра»[2], і для світіння заповідей: «Бо заповідь — світильник, і Тора — світло, і шлях життя — настанови напучення»[3].

Сам вірш розрізняє між «заповідь — світильник, і Тора — світло», причому мудреці пояснюють, що мається на увазі, що світло заповідей слабше порівняно зі світлом Тори, подібно до різниці між світлом свічі і світлом сонця, бо світло свічі тимчасове і вичерпне, тоді як світло сонця має більшу силу і вічність.

Частини свічі

У значенні слова нер є загалом три тлумачення:

  • Посудина — посудина, в яку кладуть олію і гніт[4].
  • Олія і гніт[5].
  • Гніт[6].

Необхідність трьох частин свічі

У хасидуті пояснюється, що сама свіча складається з трьох частин, які лише разом можуть світити як слід:

  • Гніт — посудина, повна олії, не може світити, якщо в неї немає гнота, за який можна вхопитися, і навіть якщо вогню вдається вхопитися за неї, він спалює і нищить її неконтрольовано, так що це не лише не корисно, а навіть може зашкодити.
  • Пальна речовина — без олії чи воску вогонь у гноті швидко догорить і не зможе світити й гріти довгий час.
  • Посудина — олія і гніт без посудини призводять до того, що вогонь не горітиме як слід і впорядковано (а у восковій свічі, яка горить і без посудини, нерозплавлена частина свічі є аспектом «посудини»[7]).

Три пояснення в німшалі свічі й душі

На основі вірша «Світильник Всевишнього — душа людини» в хасидуті наводиться кілька пояснень про відповідність частин свічі світінню душі:

Душа — це гніт

У цьому світі душа уподібнюється гнотові, а заповіді — олії, бо через те, що душа виконує заповіді, матеріальність включається у святість і розкривається світло Ейн Соф (подібно до олії: вона світить через те, що захоплюється і піднімається саме в гноті, тоді як олія без гнота не світить, і світло не захоплюється в ній). І через один гніт згоряє багато олії, бо кожна душа виконує і здійснює безмірно багато заповідей за дні свого життя[8].

Для цього пояснення немає німшалю для «посудини» свічі (в яку кладуть олію), бо гніт є притчею для обох душ: Б-жественної душі, вдягненої і «скрученої» всередині тваринної душі[9].

Душа — це олія

Але у світі прийдешньому (Ган Едені) навпаки — там розкривається світло Ейн Соф душі через одіяння, що утворюються із заповідей (які людина виконувала в цьому світі). Виходить, що у світі прийдешньому заповіді є гнотом, а душа — олією, що згоряє в ньому[10].

Душа — це посудина

У кількох місцях роз'яснюється, що оскільки заповіді людина виконує через тіло, тому світло Ейн Соф розкривається не через те, що заповіді захоплюються в душі (як у першому поясненні вище), а в тілі і тваринній душі.

Для цього пояснення є притча також для посудини свічі (на відміну від двох перших пояснень): душа — це посудина (в яку кладуть олію), олія — це заповіді (як у першому поясненні), але гніт — це лише тваринна душа і тіло[11].

Душа — це світло / вогонь

  • Гніт — тваринна душа, світло — бітуль у душі, олія — аспект Хохми, роздуми про Б-жественність[12].
  • Свіча (посудина) — тваринна душа, олія — вивчення Тори (і виконання практичних заповідей), гніт — тіло (і практичні заповіді), вогонь — любов до Всевишнього[13].
  • Олія — лихе начало і природна душа, гніт — Б-жественна душа (через роздуми), світло — Б-жественність, що приходить через спалювання природної душі в роздумах Б-жественної душі[14].

Додаткові пояснення, що випливають із притчі

Навіть коли є всі частини свічі в досконалості, щоб вона світила і горіла, потрібен вогонь, і в німшалі запалювання вогню — через сильний удар по тваринній душі, подібно до викрешування іскри ударом по кременю[15], і горіння свічі залежить від повітря навколо неї: коли воно чисте і прозоре, світло горить як слід[13].

Свіча випромінює кілька відтінків світла, що походять від матеріалів, які згоряють під час горіння. У духовному німшалі заповіді, які людина виконує без відчуття свого власного буття, заповідь лішма, випромінюють «негора хівара», чисте і ясне світло, тоді як заповіді, які вона виконує з відчуттям свого буття, випромінюють «негора угама», грубіше і нижче світло[7].

У виконанні заповідей

Згідно з точністю вислову у вірші нер міцва, Ребе Раяц пояснює, що в самій заповіді є три частини «нер»:

  • Посудина — основою виконання заповідей є бітуль перед Б-жественністю, аспект прийняття ярма.
  • Олія — життєвість у заповідях, звичаї та прикрашання заповіді.
  • Гніт — виконання заповідей на ділі фактично[16].

Людина, в якої є лише життєвість у заповідях, але бракує бітулю чи фактичного виконання, — це зовсім не світить.

Людина, яка виконує заповіді без життєвості й насолоди і лише необхідний мінімум, — це світить, але малою мірою.

Лише виконання заповіді в досконалості, з прийняттям ярма з одного боку і з життєвістю та насолодою з іншого, призводить до того, що заповіді освітлюють людину і світ.

У світі

У ширшому сенсі посудина символізує реальність, олія символізує заповіді, які є речовиною, що через гніт перетворюється на вогонь, а гніт, який пов'язує вогонь і олію, відповідає душі, яка творить із заповідей світіння Б-жественного розкриття, що світить у людині і в реальності[17].

Примітки

  1. ^ Вавилонський Талмуд, трактат Шабат 23, б.
  2. ^ 20, 27.
  3. ^ 6, 23.
  4. ^ Коментар Раші, Ваякгель 35, 14, на слова «Неротега»: луціш белааз (лампен), чаші, в які вміщені олія і гноти. Коментар Раші, Тецаве 30, 7, на слова «Га-нерот»: луціш белааз, і так усі світильники, згадані в Менорі тощо. Коментар Раші, Песахім 11, а, на слово «Коль»: кожна «нер» у Гемарі — це посудина крушейль. (І подібним чином у коментарі Раші: Трума 25, 37, на слова «Ет неротега»; Бемідбар 4, 9, на слова «Неротега»; Шабат 22, б, на слова «Нерот»; Менахот 88, б, на слова «Нер шель мікдаш». І див. «Лікутей сіхот», частина 16, с. 325 і далі).
  5. ^ «Тора ор», Мікец 32, б: як вислів мудреців, благословенної пам'яті, свіча з олії, свіча з воску. «Ор га-Тора», Пророки і Писання (том 1), с. 576.
  6. ^ «Тора ор», Мікец 38, б. «Сефер га-маамарім» 5643, с. 36: «Головне в існуванні світла — через свічу». «Сефер га-маамарім» 5629, с. 200. «Сефер га-маамарім» 5686, с. 145 «Торат Шмуель» 5640, частина 2, сторінка 492.
  7. ^ 1 2 «Ігрот кодеш», частина 27, 10033.
  8. ^ «Тора ор», Мікец 33в.
  9. ^ Там само, там само, там само, б
  10. ^ Там само, там само, там само
  11. ^ «Танія», розділ 53.
  12. ^ «Маамарей Мітлер Ребе», «Ганахот» 5577, сторінка 138. «Ор га-Тора», Бемідбар, частина 2, тижнева глава «Бегаалотха», сторінка 339.
  13. ^ 1 2 Маамар Шабату Шува 5693.
  14. ^ «Сефер га-маамарім» Ребе Цемах Цедека 5615, с. 199.
  15. ^ Календар «Гайом йом», 10 сівана.
  16. ^ «Сефер га-маамарім» на ідиші, «Нер міцва», тевет 5705 (грудень 1944 – січень 1945) (у виданні святою мовою — сторінка 295).
  17. ^ Рав Адін Евен-Ісраель (Штейнзальц), «Бо заповідь — світильник, і Тора — світло» — людина і світло в хасидській думці.

Повідомити про помилку на цій сторінці