Песах у Гільгалі
Песах у Гільгалі — назва першого свята Песах, яке сини Ізраїлю дотримали в Землі Ізраїлю. Після того як сини Ізраїлю увійшли в Землю, Святий, благословенний Він, звелів Єгошуа бін Нуну обрізати синів Ізраїлю, а потім вони принесли пасхальну жертву в Гільгалі.
Міла
Сини Ізраїлю перейшли Йордан після перебування впродовж 40 років у пустелі і прибули до Гільгалю, що біля Єрихона, 10 нісана ввечері.
11 нісана[1] Святий, благословенний Він, звелів Єгошуа: «Зроби собі ножі кам'яні і знову обріж синів Ізраїлю вдруге». Причина цієї вказівки була в тому, що, перебуваючи в пустелі, сини Ізраїлю не були обрізані. У Гемарі[2] наводяться дві думки про те, що означає, що вони не були обрізані:
- Сини Ізраїлю не могли обрізати себе. Гемара припускає, що це було через виснаження від дороги, або тому, що не віяв північний вітер (який ні гарячий, ні холодний, і сонце світить); а те, що не віяв вітер, було або тому, що вони були «відкинутими», або для того, щоб не розсіялися хмари слави. І вказівка була обрізати вдруге, оскільки попередній раз, коли всі обрізалися, був перед «Песах Міцраїм».
- Сини Ізраїлю все ж обрізалися й перебуваючи в пустелі, але оскільки заповідь, дана праотцю Аврагаму, була лише «міла» (відрізання крайньої плоті), а не періа, їм потрібно було знову «здійснити періа» обрізання. І тому вказівка була обрізати «вдруге», адже вони вже були обрізані одного разу.
Єгошуа приготував «кам'яні ножі» (ножі для обрізання) і обрізав усіх синів Ізраїлю; на місці утворився пагорб із крайніх плотей. І сини Ізраїлю залишалися в стані впродовж наступних днів.
Потім Всевишній відкрився Єгошуа і сказав йому: «Сьогодні Я зняв із вас ганьбу Єгипту», і тому місце було названо «Гільгаль».
Песах
Відтоді як сини Ізраїлю вийшли з Єгипту, вони приносили пасхальну жертву лише один раз — після зведення Мішкану на другий рік після їхнього виходу з Єгипту. Тепер, коли вони прийшли в Землю, настав час почати регулярне виконання цієї заповіді.
Гемара[2] каже, що сини Ізраїлю принесли пасхальну жертву в чистоті, тобто вони отримали перше окроплення (яке на третій день), будучи «необрізаними». Існує суперечка між «Седер олам», який вважає, що переддень Песаху випав на Шабат, і «Седер га-дорот», який вважає, що він випав на понеділок (практичний наслідок цієї суперечки — чи можна окропляти в Шабат)[3].
І див. нижче щодо вживання маци в цей Песах.
Принесення омеру
Після того як вірш описує принесення пасхальної жертви, він продовжує і каже:
І їли вони від хліба землі наступного дня після Песаху мацу й смажене зерно в той самий день:
- І припинилася манна наступного дня, коли вони стали їсти від хліба землі, і не було більше в синів Ізраїлю манни, і їли вони від урожаю землі Кнаан того року:
У Гемарі[4] є обговорення, чи принесли сини Ізраїлю омер одразу при вході в Землю, чи почали лише після завоювання й поселення. І Гемара підсумовує, що згідно з рабі Еліезером, який вважає, що заборона «хадаш» діє повсюди, зрозуміло, що вона діяла одразу при вході. Але згідно з тана кама, який вважає, що вона діє лише в Землі, чому їм потрібно було чекати до 16 нісана, щоб їсти новий урожай? І відповідає, що в цьому не було потреби, бо в них була манна, яка перестала падати 7 адара, і її вистачило їм на 40 днів, до 16 нісана.
Є запитання ібн Езри, яке наводять Тосафот[5] щодо цієї Гемари: вірш каже, що сини Ізраїлю вийшли з Єгипту «наступного дня після Песаху»[6], тобто 15-го. І згідно з цим, і наш вірш (у книзі Єгошуа) треба тлумачити так, а не що це було 16-го? Рабейну Там відповідає, що 15-го вони їли від старого врожаю (який принесли із собою із-за Йордану), оскільки їм потрібно було їсти мацу. А «смажене зерно», яке з нового врожаю, вони їли лише наступного дня — 16-го, який теж називається «у той самий день»[7]; однак Рі тлумачить, що мова Тори і мова Пророків не однакові, і тому, хоча в Торі «наступного дня після Песаху» — це 15-те, у Єгошуа це 16-те. А те, що сказано «(наступного дня після) Песаху», — у Єгошуа мається на увазі вживання пасхальної жертви, а в Торі — її заколення.
В іншому Тосафот[8] пояснюється метод Рабейну Тама (що Письмо прийшло сказати, що їли старе, хоча це зрозуміло само собою) — оскільки вони любили манну, вони не хотіли їсти нічого іншого, і тому, хоча вони й їли від старого, вони його не їли. А вживання маци в ніч седеру не входить у цей розрахунок, оскільки вони були «зобов'язані» її їсти, це не вважається їжею в цьому відношенні.
Далі Тосафот наводять суперечку між амораями в Єрусалимському Талмуді[9] і кажуть, що це та сама суперечка, що між Рабейну Тамом і Рі:
Р. Йона запитав р. Ірміягу: коли сини Ізраїлю ввійшли в Землю дозрілого збіжжя, чи був закон «хадаш»? Відповів йому р. Ірміягу: чому б не бути закону «хадаш»? Відповів р. Йона: що він запитує не (лише) про вологе, (а) також якщо воно сухе — чи є в цьому заборона? І запитав його у відповідь р. Ірміягу: а за твоїми словами, що «хадаш» є й у врожаї неєврея, навіть якщо знайде «пшеницю на горищі», теж заборонено? Якщо так, яку мацу їли сини Ізраїлю в ніч седеру?! Після цього сказав р. Йона, що шкодує, що не відповів йому — що це заповідь-повеління (вживання маци), і вона відсуває заповідь-заборону (не жати від «хадаш»). І продовжує Єрусалимський Талмуд і роз'яснює, що згідно з р. Йоною заповідь-повеління відсуває заповідь-заборону, навіть якщо це не написано поруч із нею в Торі, і це гаразд; але згідно з р. Йосе, який вважає, що потрібно, від чого сини Ізраїлю їли мацу? Від того, що їм продавали торговці народів світу.
І завершує, що вся ця сугія — лише згідно з рабі Ішмаелем — що заповідь «хадаш» діє лише після 14 років завоювання й поселення. І запитав р. Бун бар Кахана: але ж сказано, що сини Ізраїлю їли «від хліба землі наступного дня після Песаху», тобто вони все ж принесли жертву омеру? І запитав на це р. Ельазар бар Йосе перед рабі Досою: написано, що сини Ізраїлю вийшли наступного дня після Песаху, а згідно з тим, що написано тут, бракує дня.
Додаткова література
- Книга Єгошуа розділ 5.
Див. також
Примітки
- ^ «Седер олам раба» розділ 11.
- ^ 1 2 Трактат Євамот 71, а-б.
- ^ Див. «Лікутей сіхот» том 18 глава «Бегаалотха» сіха 2 примітка 26 (с. 106).
- ^ Трактат Кідушин 37, а і далі.
- ^ Там само, що починається словами «Мі-мохорат».
- ^ Глава «Масей» 33, 3.
- ^ Глава «Емор» 23, 14.
- ^ Трактат Рош га-Шана 13, а, що починається словами «Гікріву».
- ^ Трактат Хала розділ 2 галаха 1.