Перейти до вмісту

Війна царів півдня

Матеріал з Хабадпедії

Війна царів півдня була однією з воєн Єгошуа та синів Ізраїлю під час завоювання Землі, що спалахнула після того, як царі півдня Землі Ізраїлю почули про те, що гівонітяни уклали союз з Єгошуа бін Нуном і синами Ізраїлю. У війні брали участь п'ять царів, які хотіли помститися жителям Гівона, але сини Ізраїлю прийшли їм на допомогу. Наприкінці війни сини Ізраїлю завоювали всі міста півдня.

У цій війні сталося знамените чудо «Сонце, зупинись над Гівоном», коли Єгошуа зупинив сонце та інші світила на їхньому місці до перемоги синів Ізраїлю.

Передісторія

Після того як сини Ізраїлю увійшли в Землю і завоювали Єрихон та Ай, жителі Гівона дійшли висновку, що їм не варто воювати із синами Ізраїлю, і тому вони спробували укласти союз із синами Ізраїлю. Цей союз було здійснено завдяки тому, що гівонітяни перехитрили синів Ізраїлю, і так вони уклали з ними союз.

Унаслідок цього союзу Адоні-Цедек, цар Єрусалима, опинився в оточенні Ізраїлю та його союзників — гівонітян, і тому він дуже побоювався завоювання, тим більше що Гівон був одним із великих і сильних міст (навіть більшим, ніж Ай), і всі його жителі були героями. І він боявся, що інші царі наслідуватимуть їхній приклад, і тому вирішив вийти на війну.

Адоні-Цедек послав гінців до чотирьох інших царів: Гогама, царя Хеврона, Пірама, царя Ярмута, Яфії, царя Лахіша, і Двіра, царя Еглона, із закликом уразити жителів Гівона за те, що вони наважилися укласти мир із синами Ізраїлю. Усі четверо погодилися й прийшли до Єрусалима зі своїм військом, і так п'ять царів разом вийшли воювати з Гівоном.

Жителі Гівона поспішили послати до Єгошуа, який перебував у Гільгалі: щоб він не залишав їх і якнайшвидше прийшов урятувати їх, бо всі царі еморейські, що живуть у горах, прийшли напасти на них.

Єгошуа справді погодився й поспішив їм на допомогу разом зі своїми воїнами, яких налічувалося 60 000 осіб[1]. Святий, благословенний Він, з'явився Єгошуа і сказав йому, щоб він не боявся їх, хоча він уклав цей союз без Його дозволу[2]. А також що Він віддасть їх у його руки й ніхто не встоїть перед ним.

Війна

У ніч на п'ятницю 3 тамуза[3] Єгошуа та воїни швидко виступили в бік Гівона й ішли всю ніч, і тим застали зненацька військо п'яти царів, яке почало тікати на «підйомі Бейт-Хорон», а сини Ізраїлю переслідували їх до міст Азека і Македа.

Під час утечі сталося чудо, і Святий, благословенний Він, кидав на втікачів на шляху до Азеки великі камені з неба. Померлих від градового каміння було більше, ніж тих, кого сини Ізраїлю вбили мечем. Мідраш розповідає, що це були камені, які залишилися висіти від часу кари градом і не впали на землю[4].

Оскільки війна сталася в п'ятницю, і щоб синам Ізраїлю не довелося порушувати Шабат, Єгошуа зупинив сонце й місяць на їхньому місці, сказавши: «Сонце, зупинись над Гівоном, і місяцю — над долиною Аялон». Тривалість часу, протягом якого сонце світило того дня, — тридцять шість годин (12 годин п'ятниці та 24 години Шабату). Сини Ізраїлю наприкінці війни повернулися до Гільгаля до заходу сонця в п'ятницю.

Полонення п'яти царів

П'ять царів, побачивши свою поразку, утекли й сховалися в печері в околицях Македи. Коли розповіли про це Єгошуа, він звелів завалити вхід до печери великими каменями й поставити біля неї сторожу. Єгошуа звелів продовжувати переслідувати ворогів і вбивати їх та не давати їм увійти назад до своїх міст. І справді, лише одиниці врятувалися і змогли дістатися до укріплених міст.

Після підкорення війська царів Єгошуа та його військо повернулися в межі міста Македа з миром, так що жоден із них не постраждав. Єгошуа звелів відкрити печеру; і коли вивели царів, Єгошуа звелів командирам свого війська поставити ноги на шиї царів на знак того, що так зробить Всевишній з усіма іншими ворогами, які воюватимуть із ними.

Єгошуа вбив їх і звелів повісити їх на п'яти деревах, а перед заходом сонця звелів зняти їх і кинути в печеру, де вони ховалися, і завалити її великими каменями.

Завоювання укріплених міст

Потім Єгошуа та його військо перейшли до завоювання укріплених міст, куди втекли рештки війська царів: спочатку він захопив Македу і знищив її разом із її царем (і не вбив його особливим чином[5]), і продовжив, і завоював Лівну і знищив її та її царя. Після цього, коли почався другий день (тобто після 12 годин, у які мала бути ніч Шабату), він завоював Лахіш і знищив його.

Після того як завоювали Лахіш, прийшов Горам, цар Гезера[6], допомогти Лахішу, але Єгошуа знищив його разом із його військом (але не завоював його міста).

Потім Єгошуа продовжив і завоював Еглон і знищив його, і Хеврон — і знищив його разом із його новим царем, і Двір — і знищив його.

У ході цього Єгошуа завоював західні міста, а потім продовжив і вразив решту царів району «від Кадеш-Барнеа до Гази» — зі сходу на захід, «і всю землю Гошен[7] до Гівона» — з півночі на південь.

Завершивши завоювання за один раз, Єгошуа і все військо Ізраїлю повернулися до табору в Гільгалі.

Див. також

Додаткова література

Примітки

  1. ^ Шір га-шірім раба, розділ 4, 4.
  2. ^ Коментар «Хомат анах», Єгошуа 10, 8.
  3. ^ «Седер олам раба» розділ 11.
  4. ^ «Шмот раба», розділ 12, 7.
  5. ^ Радак.
  6. ^ Бо завоювання були надто близько до його міста.
  7. ^ Це не єгипетський Гошен.
Події книги Єгошуа

Розвідники Єгошуа • Перший вхід у Землю • Церемонія благословень і проклять • Песах у Гільгалі • Завоювання Єрихона • Завоювання Аю • Союз із гівонітянами • Війна з царями півдня • «Сонце, зупинися над Гівоном» • Війна з царями півночі • Поділ Землі за часів Єгошуа • Відхід з життя Єгошуа

Повідомити про помилку на цій сторінці