Завоювання Аю
Завоювання Аю — друга війна Єгошуа на етапах завоювання Землі Ізраїлю. Першого разу сини Ізраїлю втекли, але після того як виправили порушення херему, вони перемогли і спалили місто.
Перша битва
Після чудесної перемоги над Єрихоном Єгошуа звернувся до «Аю», який був поблизу того місця, і послав до нього розвідників, щоб дізнатися його військове становище. Розвідники повернулися й сказали, що це маленьке місто і немає потреби, щоб увесь народ ішов туди, а досить, щоб туди пішли 2000-3000 людей, і вони переможуть.
Єгошуа послухався їхніх слів і послав туди близько 3000 людей. Але коли вони прийшли до міста, жителі Аю вийшли на них, і ті втекли від них, і до того ж вони вбили близько 36 людей із синів Ізраїлю (мудреці кажуть, що це був Яїр, син Менаше, який був рівноцінний більшості Синедріону[1]).
Сини Ізраїлю сприйняли це тяжко й дуже злякалися продовження воєн. Єгошуа роздер свій одяг і впав обличчям своїм перед ковчегом Г-спода до вечора разом зі старійшинами Ізраїлю, і вони посипали прахом свої голови. Єгошуа звернувся до Г-спода й сказав:
- Ох, Г-споди Б-же! Навіщо перевів Ти цей народ через Йордан, щоб віддати нас у руки амореїв, погубити нас? О, якби ми погодилися залишитися за Йорданом!
- О Г-споди, що скажу я після того, як Ізраїль обернувся спиною перед ворогами своїми?
- І почують кнаанеї і всі жителі землі, і оточать нас, і знищать ім'я наше із землі; і що зробиш Ти для великого Імені Твого?
Святий, благословенний Він, відповів Єгошуа: «Встань!» — чому ти падаєш на землю? Причина, через яку сини Ізраїлю не можуть устояти перед ворогами, — у тому, що є той, хто порушив херем, накладений на Єрихон, і доки це не виправлять, вони не матимуть успіху в перемозі. І далі Він дав йому вказівки, як знайти його і що з ним зробити.
Мудреці пояснюють у кількох варіантах те, що Всевишній сказав Єгошуа «встань»: 1. Від слова «встала» — що постала молитва твоя переді Мною. 2. Це сталося тому, що Я сказав Моше: «який вийде перед ними і який приведе їх»[2], а ти залишився в стані й не вийшов. 3. Це через тебе, оскільки Я не казав тобі посвячувати здобич Єрихона.
Ахан
Уранці Єгошуа зібрав увесь народ і розповів їм слова Всевишнього, і почав кидати жереб, щоб знайти того, хто порушив херем. Спочатку кинув між колінами, і жереб упав на коліно Єгуди; у коліні Єгуди — на родину Зархі; а в ній — на дім Завді; а серед людей дому Завді — на Ахана, син Кармі, сина Завді, сина Зераха, з коліна Єгуди.
Коліно Єгуди, якому стало соромно через це, почало готуватися воювати з рештою народу. Єгошуа звернувся до Ахана й сказав йому: «Сину мій, віддай же славу Г-споду, Б-гу Ізраїлю, і дай Йому хвалу; і розкажи мені, що ти зробив, не приховай від мене».
Ахан, побачивши, що сини його коліна збираються воювати, сказав у серці своєму[3]: «Кожен, хто зберігає одну душу з Ізраїлю, ніби зберіг цілий світ, а через мене загинуло кілька людей з Ізраїлю; я грішу і вводжу в гріх — краще, щоб я зізнався перед Святим, благословенний Він, і перед Єгошуа, і щоб не вийшло через мене біди». Негайно він устав і підніс голос свій до всього зібрання, і всі замовкли перед ним, і він сказав Єгошуа: справді, я не міг устояти перед спокусою і посягнув на твій херем, а також на хереми, які були за днів Моше. І тепер я побачив «один гарний шінарський одяг, і двісті шекелів срібла, і один злиток золота вагою в п'ятдесят шекелів», і забажав їх, і взяв їх, і поклав їх у наметі своєму в землю, а срібло — внизу.
Єгошуа негайно послав людей забрати ці речі (щоб їх не випередили інші, які приховали б це звідти), і вони знайшли це «і висипали їх перед Г-сподом». Мудреці кажуть[4]: «Прийшов і кинув їх перед Всюдисущим, сказав перед Ним: Владико світу, через це полягла більшість Синедріону?!»
Він узяв Ахана і здобич, і всі його речі — його худобу, його намет і все, що йому належало, і разом із ним туди прийшли домочадці Ахана і всі сини Ізраїлю, і пішли в «долину Ахор», і тоді сказав йому Єгошуа: «За те, що ти навів на нас біду, наведе на тебе біду Г-сподь у день цей» — «у день цей ти в біді, але не будеш ти в біді в майбутньому світі»[5], оскільки ти зізнався й покаявся, ти — син майбутнього світу.
Сини Ізраїлю побили його камінням — за те, що він осквернив Шабат[3] (виніс здобич і переніс її в громадському володінні), і спалили його у вогні з усім, що в нього було, — за те, що він посягнув на херем[3]. Потім вони покрили його купою каміння. Палкий гнів Г-спода відступив від народу Ізраїлю, і вони назвали те місце «долиною Ахор».
Друга битва
Після цього відкрився Всевишній Єгошуа і сказав йому:
І сказав Г-сподь Єгошуа: не бійся і не страшися, візьми із собою весь народ воїнський і встань, зійди на Ай; дивись, Я віддав у руку твою царя Аю, і народ його, і місто його, і землю його. І зробиш Аю і цареві його те, що зробив ти Єрихону і цареві його, тільки здобич його і худобу його заберете собі. Постав собі засідку позаду міста.
Святий, благословенний Він, вказав Єгошуа дві важливі речі: 1. Щоб він більше не накладав херемів на міста, аби не оступилися ще раз. 2. Щоб спосіб захоплення міста був за допомогою засідки.
Приготування до бою
Єгошуа взяв «народ воїнський», що налічував 60 000 людей[6], і настановив їх про майбутнє:
30 тисяч влаштують засідку, а решта підуть із ним. Коли він почне наближатися до міста, його жителі почнуть переслідувати їх, а ті тікатимуть від них. Коли вони будуть досить далеко від міста, люди із засідки ввійдуть до міста і запалять у ньому вогонь, щоб навести страх на жителів міста, які переслідують, а потім також обійти їх із флангів і підкорити їх рухом кліщів.
Він послав засідку ще вночі розташуватися між Бейт-Елем і Аєм, із західного боку міста.
Сам він ночував тієї ночі всередині стану, який був розташований із північного боку міста. Тим часом він також послав ще одну групу в п'ять тисяч людей із групи, що залишилася з ним, стати із західного боку міста в місці ближчому, ніж перша група.
Гемара каже, що вираз у вірші «І пішов Єгошуа тієї ночі серед долини» вказує на те, що він ішов у глибині галахи[7].
Бій
Цар Аю побачив приготування в стані Єгошуа і повідомив своєму народові, що вони збираються напасти на них у певну годину на рівнині перед містом. Єгошуа і народ, що з ним, почали тікати від них; задля погоні вони скликали всіх людей, які були в місті, щоб вийти в погоню. І так вони відірвалися від міста.
Коли вони були на безпечній відстані від міста, Святий, благословенний Він, вказав Єгошуа простягти свій спис у бік міста, щоб показати, що «в руку твою віддам його».
Єгошуа простягнув свій спис, і це послужило знаком для людей, які були в засідці, увійти до міста, щоб захопити його і запалити в ньому вогонь. Коли вони запалили вогонь, люди Єгошуа повернулися до них, а ті, які тим часом звернули свій погляд на місто, жахнулися від вигляду пожежі й не могли продовжувати битися. Люди Єгошуа і люди із засідки оточили жителів Аю і вбили їх усіх; крім царя Аю, якого захопили живим і привели до Єгошуа.
Коли вони закінчили вбивати людей Аю, вони перейшли в саме місто і вбили всіх, хто в ньому був. І всього було вбито 12 000 людей — усі жителі Аю. Єгошуа продовжував тримати свій спис простягнутим, доки не закінчили віддавати херему жителів міста.
Потім сини Ізраїлю взяли здобич міста і худобу його. Єгошуа спалив місто вогнем і залишив його вічним пагорбом (щоб його більше не відбудовували).
Царя Аю Єгошуа звелів повісити на дереві. А потім, до заходу сонця, він звелів зняти його труп звідти й кинути на місці, де був вхід до міста, і звелів спорудити над ним купу каміння.
У вченні хасидизму
Додаткова література
- Книга Єгошуа, розділ 7.
Зовнішні посилання