Союз із гівонітянами
Союз із гівонітянами — це єдина мирна угода, яку сини Ізраїлю уклали з групою жителів Землі за днів Єгошуа бін Нуна. Угоду було укладено обманом з боку гівонітян і без того, щоб сини Ізраїлю запитали Всевишнього.
Передісторія
Моше, вчитель наш, застеріг синів Ізраїлю не залишати живим нікого з жителів Землі[1].
Перш ніж Єгошуа увійшов до Землі, він послав послання всім жителям Землі:
хто хоче піти — хай іде,
- укласти мир — хай укладає,
- вести війну — хай веде.
Унаслідок цих послань сини Гіргаші переселилися до іншої землі, однак решта жителів Землі її не покинули[2].
У мідраші наводиться: що гівонітяни приходили ще за днів Моше, і він їх не прийняв[3], і він навіть звелів Єгошуа не приймати їх[4].
Після того як сини Ізраїлю завоювали Єрихон і Ай, усі царі Землі прийшли в сум'яття і вирішили вийти на війну проти синів Ізраїлю.
Приготування
Жителі міста Гівон, які теж почули про останні події, не знали їхніх законів — чи приймуть сини Ізраїлю їхнє прохання про мир, і тому вирішили перехитрити синів Ізраїлю. Оскільки сини Ізраїлю їх уже знали, адже вони приходили за днів Моше, — їм довелося перевдягнутися.
У мідраші наводиться ще одна причина їхнього вчинку: оскільки вони знали, що синам Ізраїлю заборонено укладати союз із жителями Землі, вони були впевнені, що якщо їм вдасться перехитрити їх і ті присягнуться, то якщо вони їх уб'ють — вони порушать клятву, а якщо ні — вони залишаться живі, і так чи інакше ті будуть покарані за те, що порушили веління Всевишнього, і не успадкують Землю[5].
Вони обрали кількох людей і вдягли їх у старий одяг, старе й залатане взуття, а також дали їм старі мішки для їхніх ослів, і міхи для вина, старі й розірвані, і сухий хліб, який почав укриватися цвіллю, — щоб змусити їх виглядати так, ніби вони прийшли з дуже далекого місця.
Укладення союзу
Коли вони прибули до синів Ізраїлю в Гільгаль, вони звернулися до синів Ізраїлю і сказали, що прийшли з далекої землі, щоб укласти із синами Ізраїлю союз. Сини Ізраїлю виявили до них недовіру і сказали: хто сказав, що ви не з жителів Землі?
Єгошуа запитав їх, хто вони й звідки приходять. Посланці відповіли йому, що вони прийшли з далекої землі, заради імені Всевишнього, оскільки вони чули усе, що Він зробив Єгипту, а також про диво перемоги у війні із Сигоном і Огом, і тому старійшини та решта жителів у них удома звеліли їм вирушити в путь і укласти союз із синами Ізраїлю. Посланці вказали на свій старий одяг і на свої запліснявілі харчі як на доказ того, що вони вирушили в путь давно.
Єгошуа і старійшини Ізраїлю прийняли їхні слова і не запитали уст Всевишнього. І вони уклали з ними союз миру з клятвою.
Покарання
Через три дні стало відомо синам Ізраїлю, що насправді це були жителі Гівона, який розташований поблизу.
Вони вирушили до міст гівонітян — Гівона, Кфіри, Беерота і Кір'ят-Єаріма, — але не вбили їх, бо присягнулися їм Всевишнім.
Усі сини Ізраїлю скаржилися князям на те, що вони не вбивають жителів Землі, як звелів Всевишній. А ті відповіли їм, що не можуть убити їх, бо присягнулися іменем Всевишнього, але щоб Всевишній не розгнівався на їхню клятву, вони винесуть їм вирок рабства: що вони будуть рубати дрова і черпати воду для всієї громади.
Єгошуа покликав синів Гівона і запитав їх, чому вони обманули його й синів Ізраїлю? І додав, що віднині вони прокляті й будуть рабами — і служитимуть (після того як вщухнуть війни) тими, хто рубає дрова і черпає воду для дому Всевишнього.
Вони виправдовувалися тим, що дуже боялися, оскільки чули, що йому звелено вбити всіх жителів Землі. І тепер вони приймають на себе його вирок.
Вплив союзу
Війна
Основна стаття – Війна царів півдня
Унаслідок цієї мирної угоди царі півдня на чолі з Адоні-Цедеком, царем Єрусалима, вийшли на війну проти синів Ізраїлю; у цій війні сталося і знамените диво «Сонце, зупинись над Гівоном».
Нетінім
Люди Гівона увійшли до приниженого становища нетінім — становища, у якому вони непридатні для шлюбу з рештою синів Ізраїлю. Постанова Єгошуа була лише на той час, поки Храм існує.
У внутрішньому вимірі речей
У вченні хасидуту роз'яснюється, що суть укладення союзу стосується щаблів, які вищі за розум, і сила союзу стосується саме ноги (більше, ніж голови).
І на підставі цього Ребе роз'яснює причину того, що саме гівонітяни удостоїлися перебувати в місці Храму, на відміну від решти синів Ізраїлю, з яких лише люди маамаду перебували там постійно; оскільки вони — аспект ноги, тому в них помітна перевага з'єднання зі Всевишнім.
І цим же роз'яснюється, чому сини Ізраїлю присягнулися їм, — оскільки клятва сягає суті душі[6], а суть душі виражається саме в нозі.
Додаткова література
- Книга Єгошуа, розділ 9.
- Сіха Шабату тижневої глави Ніцавім 5710.
Примітки
- ^ Ваетханан 7, 2.
- ^ Єрусалимський Талмуд, трактат Швіїт, розділ 6, галаха 1.
- ^ «Мідраш Танхума» (Бубера), тижнева глава Ніцавім, 5.
- ^ «Сіфрей», Пінхас, параграф 136.
- ^ «Ялкут Шимоні», Єгошуа, ремез 19.
- ^ «Кіцурім ве-гаарот ле-Танія», с. 48 і далі.