Завоювання Єрихона
Завоювання Єрихона — перша перемога, яку здобули сини Ізраїлю під час їхнього першого входу в Країну. Перемога сталася чудесним чином — через обхід міста і сурмління в шофари. Здобич міста було присвячено, а місто спалено.
Передісторія
Основна стаття – Перший вхід у Країну
Перед тим як сини Ізраїлю перейшли Йордан, Єгошуа бін Нун послав двох розвідників, яких звали[1] Пінхас, син Ельазара-когена, і Калев бен Єфуне, щоб розвідати Єрихон і перевірити, як можна його завоювати.
Причина вибору Єрихона в тому, що він був «замком Ерец-Ісраель»[2], і після його завоювання вся Країна була відкрита перед ними. З цієї причини всі царі Країни придбали собі володіння всередині міста.
Прибувши, вони почули від Рахав, що всі жителі Країни бояться їх після їхньої швидкої перемоги у війні із Сигоном і Огом; ця звістка виконала їхнє бажання — люди не воюватимуть із ними впевнено, і вони легко переможуть.
Після того як вони повернулися до Єгошуа і повідомили йому це, сини Ізраїлю перейшли Йордан, прийшли до Гільгаля, що біля Єрихона, і відсвяткували там свято Песах.
Тим часом цар Єрихона наказав закрити місто через страх перед синами Ізраїлю, і ніхто не міг входити в місто й виходити з нього.
Вождь війська Г-споднього
Коли Єгошуа ходив біля міста Єрихон, він підняв очі й побачив чоловіка, що стояв перед ним з оголеним мечем у руці. Він підійшов до нього і запитав його: «Чи ти наш, чи з ворогів наших?» — тобто чи прийшов ти допомогти нам чи ворогові?
Він відповів йому, що він — «вождь війська Г-споднього» (або правитель Ізраїлю — які є військом Г-споднім[3]), і що він приходив уже за днів Моше Рабейну, але той не захотів його прийняти[4], і він прийшов тепер знову, оскільки без його допомоги неможливо буде завоювати Єрихон.
Єгошуа впав ниць і запитав його, які його слова. Той відповів Єгошуа, що місце, на якому він стоїть, святе, і тому йому слід зняти взуття з ніг.
Спосіб завоювання
Після свята Песах, у неділю, 22 нісана, сини Ізраїлю почали за повелінням Всевишнього обходити місто Єрихон: на чолі йшли сім когенів із шофарами, за ними йшли ще четверо, що несли Ковчег Завіту, а за ними крокували «всі воїни», яких налічувалося 60 000 чоловік[5], а передовий загін — із синів Реувена і Гада — ішов на чолі воїнів.
Першого дня вони обійшли місто один раз, і когени просурмили один раз, а весь народ увесь час мовчав. І так вони робили протягом шести днів.
Сьомого дня — у святий Шабат 28 нісана вони обійшли місто сім разів, і щоразу когени сурмили один раз. Після сьомого кола Єгошуа звелів народу, щоб після сурмління всі голосно закричали. Коли вони закричали, стіна провалилася на своєму місці. І воїни ввійшли в місто кожен з того місця, де стояв.
Оскільки ширина стіни дорівнювала її висоті, вона не могла впасти набік, і тому вона пішла в землю на своєму місці[6].
Херем
Перш ніж увійшли в місто, Єгошуа оголосив народу:
І буде місто закляте, воно і все, що в ньому, — Г-споду; лише Рахав-блудниця хай буде жива, вона і всі, хто з нею в домі, бо вона сховала посланців, яких ми посилали.
- Але ви стережіться заклятого, щоб, заклявши, не взяти вам від заклятого і не зробити стан Ізраїлю заклятим і не накликати на нього біду.
- І все срібло й золото, і посудини мідні та залізні — святиня Г-споду, до скарбниці Г-сподньої хай надійде.
— Книга Єгошуа 6, 17-19
Щойно стіни обвалилися, поспішили два розвідники (яких тут названо юнаками, через моторність, яку вони виявили[7]), і вивели Рахав і всіх людей її дому та її родини, і вивели їх за межі стану Ізраїлю.
Решта воїнів убили всіх, хто був у місті — чоловіків, жінок і дітей, а також усю худобу. Після цього вони зібрали срібло і золото мідь і залізо і віддали це до «скарбниці дому Г-споднього». А наприкінці спалили місто вогнем.
Причина херему
У Мідраші[8] наводиться кілька причин херему:
- Рабі Шимон бен Халафта: оскільки він завоював його в Шабат, Єгошуа сказав: Шабат святий, і все, що ми завоювали в Шабат, буде святим.
- Рабі Берехья: він учинив із ним, як з Ір га-нідахат, а Ір га-нідахат заборонений для отримання користі.
- Р. Єгуда га-Леві бар Шалом від імені рабі Єгошуа: написано «Початок тіста вашого віддавайте Г-споду» — оскільки ми завоювали його першим, зробімо його халою для Святого, благословенний Він.
- Рабі Шимон бен Лакіш: причина херему була в тому, щоб пробудити милосердя Небес, як каже вірш: «У гніві згадай про милосердя»; і «херем», і «рахем» мають однакову гематрію (248).
Порушення херему
Основна стаття – Завоювання Аю
Хоча весь народ остерігався посягнути на закляте, Ахан бен Завді з коліна Єгуди не зміг утриматися і взяв кілька речей зі здобичі. Унаслідок цього пізніше, у війні за Ай, сини Ізраїлю зазнали поразки.
Святий, благословенний Він, звелів Єгошуа кинути жереб і знайти його, і спалили все, що в нього було, а його самого побили камінням і спорудили над ним купу каміння.
Прокляття
Після того як закінчили руйнувати місто, Єгошуа звелів залишити це місто зруйнованим навіки і прокляв того, хто відбудує місто[9]:
Проклятий перед Г-сподом чоловік, який устане і відбудує це місто, Єрихон: на первістку своєму він закладе його і на молодшому своєму поставить ворота його.
Рабі Йосе і рабі Єгошуа бен Корха сказали, що тлумачення слів Єгошуа «це місто, Єрихон» таке – не лише не відбудовувати це місто, а й не будувати іншого міста і називати його Єрихоном, або місто Єрихон і називати його іншим іменем[10].
Також сказали мудреці, що якщо його відбудували, немає заборони жити в ньому[10].
Причина прокляття
Рамбам пояснив, що причина прокляття в тому, щоб збереглося чудо — те, що стіна міста Єрихон провалилася на своєму місці, адже всякий, хто побачить стіну, що пішла в землю, одразу зрозуміє, що йдеться не про просте руйнування будівлі, а що тут було чудо, що вона пішла в землю[11].
Радак пояснив, що оскільки це перше місто, яке завоювали, його слід залишити таким як приношення.
Ралбаг[12] пише дві можливості: 1. що справи та віра жителів Єрихона були огидніші, ніж в інших жителів Країни. 2. це було зроблено з метою залякати інших жителів Країни.
Відбудова міста
У Книзі Мелахім[13] розповідається, що Хіель із Бейт-Еля відбудував Єрихон за днів Ахава, і здійснилося на ньому прокляття Єгошуа: коли він почав його будувати, помер його первісток Авірам, а коли він поставив його ворота, помер його молодший син Сгув.
Додаткова література
- Книга Єгошуа розділи 2. 6.
Примітки
- ^ Раші тут (2, 4) від імені мідрашу «Агадат Танхума».
- ^ Див. «Бемідбар раба», глава 15, 15. «Танхума», Бегаалотха, 10.
- ^ «Мецудат Давид» тут, 5, 14.
- ^ Коли сказав Г-споду: «Якщо не піде лик Твій (а лише ангел) з нами, не виводь нас звідси» — тижневий розділ «Кі тіса» 33, 15.
- ^ Шір га-шірім раба, розділ 4, 4.
- ^ Трактат «Брахот» 54б.
- ^ Раші тут, 6, 23.
- ^ «Ялкут Шимоні», Єгошуа, ремез 15.
- ^ Єгошуа 6, 26.
- ^ 1 2 Єрусалимський Талмуд трактат «Сангедрін» розділ 10, галаха 8.
- ^ Наведено в Радака на цей вірш.
- ^ 6, 17.
- ^ Мелахім I 16, 34.