Перейти до вмісту

Згадування імен наших Ребе, провідників поколінь

Матеріал з Хабадпедії

Згадування імен наших Ребе, провідників поколінь — звичай хасидів, заснований на словах наших Ребе, провідників поколінь, що саме згадування імен адморів, провідників хасидизму, викликає пробудження милосердя і щоб вони давали благо.

В ученні наших Ребе, провідників поколінь

Тема згадування імен наших Ребе, провідників поколінь, згадується кілька разів у сіхот і листах наших Ребе, провідників поколінь[1], у зв'язку з різними темами, наприклад час благовоління на виході Рош га-Шана, під час сидіння в суці згадувати їхні імена як ушпізін[2], та інше.

Цей звичай ґрунтується на словах мішни щодо жертви тамід у Храмі щоранку, що оголошення про те, що настав день і можна принести жертву, було саме словами «Освітилося все обличчя сходу аж до Хеврона», щоб згадати заслугу праотців[3].

Ребе кілька разів указував на Шлу[4]. Він написав, що є користь у згадуванні наших святих учителів вимовлянням їхніх імен саме вустами, і на цій підставі хасиди мають звичай згадувати імена наших Ребе, провідників поколінь, щоб пробудити заслугу батьків[5].

Ребе Раяц розповідає про свого батька Ребе Рашаба, що він одного разу вказав у зв'язку з жінкою, яка мала труднощі під час пологів, щоб згадували імена наших Ребе, провідників поколінь[6].

Ребе згадував звичай Ребе Раяца[7] згадувати під час благовоління Рош га-Шана «всіх наших Ребе, провідників поколінь, на їхні імена, тему з їхнього вчення тощо, а також звичай співати нігуни наших Ребе, провідників поколінь, разом зі згадуванням їхніх імен перед кожним нігуном», і пояснив зміст звичаю, що за допомогою цього поєднуються з нашими Ребе, провідниками поколінь, як згадуванням їхніх імен, так і їхніми нігунами.

Ребе підкреслює, що звичай — не за їхнім особистим ім'ям, а за прізвиськом, яким їх називають як провідників хасидизму (і вникати в значення імені, яким їх називають), імена, що підкреслюють їхнє служіння як пастирів Ізраїлю, і зазначив, що, можливо, слід додати під час згадування імені Ребе Магараша «Лехатхіла арібер»[3].

Так Ребе сам пояснив той факт, що розповів історію, у якій перелічив багатьох наших Ребе, провідників поколінь, що намір у цьому — згадати імена наших Ребе, провідників поколінь[8].

Цей звичай був переданий Ребе Рашабом «для того щоб поширити», і Ребе висловився «О якби поширився» цей звичай. І зазначив, що акцент у згадуванні імен — наприкінці другого дня Рош га-Шана, що триває в будні дні після нього (і варто згадати також вислів із їхнього вчення)[9].

Також у приватних свідченнях хасидів згадується цей звичай згадування імен наших Ребе, провідників поколінь[10].

Див. також

Примітки

  1. ^ Сіха ночі другого дня Рош га-Шана 5704 (30 вересня 1943), с. 3. «Лікутей сіхот» частина 14 с. 376 примітка 4. «Ігрот кодеш» частина 3 лист 752 (передмова до «Кунтрес Рош га-Шана» 5711), та ін.
  2. ^ «Ігрот кодеш» частина 4 лист 780 (передмова до «Кунтрес Хаг га-Сукот» 5711), сіха другого дня свята Сукот 5712 (16 жовтня 1951) пункт 7.
  3. ^ 1 2 Із сіхи Шабату тижневої глави «Аазіну» 5751, пункт 9.
  4. ^ Шла, у своїй передмові «Баїт ахарон» (13а), у примітці. І див. також книгу «Сіфтей єшенім» р. Шабтая Мешорера Баса, у передмові.
  5. ^ Див., наприклад, сіху Шабату тижневої глави «Бешалах» 5713.
  6. ^ «Сефер га-сіхот 5699», с. 322.
  7. ^ Сіха другого дня Рош га-Шана 5749 (13 вересня 1988).
  8. ^ Шабат тижневої глави «Берешит» 5713: «Цією розповіддю я мав намір згадати між іншим імена наших Ребе, провідників поколінь».
  9. ^ Другий день Рош га-Шана 5745 (28 вересня 1984) пункт 1.
  10. ^ Див., наприклад, у листі р. Баруха-Шалома Шві про слова Ребе під час зібрання у справі установ «Махане Ісраель» і «Мерказ ле-іньоней хінух», яке відбулося в неділю 26 сівана 5710 (11 червня 1950): «Оскільки зібрання закінчилося, треба завершити „Двар малхут“, і так чинив наш Ребе, коли говорив про термінову справу і хотів, щоб вона була здійснена, він згадував [провідників] від Бешта до [і т. д.]. А Рамаш їх рахував: Бешт, Магід і т. д., і коли дійшов до р. Магараша, зупинився і сказав: „Ребе Магараш“ (їдиш), і з невеликим плачем сказав: „Ребе, хай перебуває душа його в раю, а до нас прийшов Ребе“ (їдиш). А потім говорив про тему гіткашрут і у своїх словах згадав майже всіх».

Повідомити про помилку на цій сторінці