Перейти до вмісту

Іскра

Матеріал з Хабадпедії

Іскра — це притча про будь-яку річ, яка з боку своєї «величини» мала й нікчемна, але з боку своєї «суті» є частиною самої речі, а не лише її «поширенням». Подібно до різниці між світлом свічки, яке є лише сяйвом і поширенням (і не може спричинити пожежу, а тільки освітлює навколо себе), та іскрою від свічки, яка є буквально суттю вогню (і може спричинити пожежу)[1].

Посудини — це іскра, а світла — лише сяйво

Реканаті писав[2], що світла Ацилут еманували від духу, як полум'я, пов'язане з вуглиною. Тобто (оскільки світло злите зі своїм джерелом і подібне до джерела) суть їх — не Б-жественність буквально, а лише сяйво,

але посудини — в аспекті іскріння. Як іскра є буквально суттю вогню (і лише тим відмінна, що відокремлена), так і посудини щодо свого джерела в безмежному світлі Ейн Соф (і в решимо до цімцуму): з одного боку, вони непорівнянні (лише іскра), але при всьому тому це лише віддаленість і відокремленість — а суть та сама буквально[3].

288 іскор

Посудини Тогу не змогли вмістити величезні світла, що світили на цьому щаблі, і тому посудини розбилися (це розбиття в низці місць називається «смертю царів» Тогу), упали зі свого щабля і були поховані у світах БЕА. Разом із ними спустилися й облеклися в них 288 іскор від світел Тогу, щоб вони не зникли і змогли повернутися на свій щабель під час воскресіння мертвих.

Основні статті – Світ Тогу, Розбиття посудин, 288 іскор

Іскра Творця — іскра створеного

У світах

Арізаль, благословенної пам'яті, пише[4], що оскільки відстань Мааціля від еманованого — як далекі небеса від землі, бо вони дві крайнощі, — як же світитиме одне в іншому і як створить одне інше, якщо не буде посередньої речі між ними, що з'єднує їх, і буде вона аспектом, близьким до Мааціля і близьким до еманованого? Бо необхідно, щоб був проміжний щабель між Маацілем і еманованим, і цей аспект називається «Кетер», і він охоплює два аспекти: останній щабель в Ейн Соф (Малхут де-Ейн Соф) і перший щабель серед еманованих[5]. Аспект Малхут де-Ейн Соф — це лише «іскра» від Творця[6], і вона облекається в другий аспект — іскру створеного, яка є найвищим щаблем із усього, що є в усіх еманованих, і в ній корінь усіх еманованих[7].

У душах

Основні статті – Єхіда, Сутність душі

Народження душ[8] — від Малхут де-Ацилут[9]. Виходить, що вона — внутрішня суть і корінь душі, і тому називається «паним»[10].

Але все це — явний корінь душі, тоді як перший її корінь — «єхіда» (аспект «каменоломні душ», облачення Адам Кадмон) — іскра створеного, а в неї облекається іскра Творця (аспект «каменоломні сфірот», сутність Адам Кадмон, у яку облечений останній щабель світла Ейн Соф, що до цімцуму, — Малхут де-Ейн Соф).

Іскра з душі Моше в кожному

Суть Моше[11] — самопожертва заради Б-жественності у вигляді «Шхіна говорить з його гортані», і це стосується кожного з Ізраїлю — бо в кожному є реальна частка, іскра, від душі Моше-рабейну, мир праху його.

Однак у всього Ізраїлю ця іскра перебуває у великому прихованні, як наведено в «Танії»: «як сонце, що світить з-під землі шістьомстам тисячам зірок»[12], і тому потрібна праця, щоб вивести її з потенційного в дійсне, тоді як у мудреців ця іскра облечена явно, і безпосередньо в тілі (без посередництва душі)[13], а в маамарі, що починається словами «Баті ле-гані» 5721 року (1960/1961)[14], Ребе наводить[15] про Рашбі та рава Гамнуну Сабу, що вони були втіленням «та іскрою» від душі Моше. Тобто в них ця іскра була в облаченні в тілі та в розкритті.

Іскра Мошіаха

Основна стаття – Іскра Мошіаха

Протягом 5752 року (1991/1992) Ребе наводив (багато разів протягом року[16]) із книги «Меор ейнаїм»[17], що в кожному і кожній з Ізраїлю є іскра Мошіаха, яка є аспектом єхіди в ньому, і вона — іскра від аспекту загальної єхіди, душі — Мошіаха. І це розкриття здійснює оновлення в усьому його бутті та в усіх його справах, які стають пронизані аспектом єхіди.

Іскра того, хто посилає

Є, щоправда, кілька щаблів і видів у шліхуті[18], але на будь-якому щаблі й у будь-якому виді шліхуту є і головне в шліхуті — буття того, хто посилає. І навіть коли тільки сила дії шаліаха стосується того, хто посилає, є і певний зв'язок і стосунок до того, хто посилає, — і цей стосунок не лише «сяйво», а іскра[19].

Примітки

  1. ^ За роз'ясненням на «Танію» р. Шмуеля-Гронема Естермана, розділ 42, і докладно в Гемшеху «Бе-шаа ше-гікдіму», другий день свята Шавуот 5672 (23 травня 1912), пункт 10, і зазначене там.
  2. ^ У його «Таамей га-міцвот» наприкінці (у частині, яка не була надрукована і зберігається в рукописі) наведено його слова в коментарі Хаята «Мінхат Єгуда» до книги «Маарехет га-Елокут», розділ 3 (28, кінець стовпця а і далі (у мантуанському виданні 5318), у «Мігдаль Давид» на «Шір га-ширім» Радбаза, і в розділі 6 у «Пардес» (Рамака), брама 4 (брама сутності й посудин), розділ 1.
  3. ^ «Бе-шаа ше-гікдіму», другий день свята Шавуот 5672 (23 травня 1912), пункт 10.
  4. ^ «Ец хаїм», брама друшів АБЕА, розділ 1; наведено в «Лікутей Тора», глава «Реє», 27, кінець стовпця а, і в багатьох місцях.
  5. ^ І це внутрішній і зовнішній боки Кетера, Атік і Аріх.
  6. ^ І словами «Ец хаїм» там: «Бо вона — найнижчий і найпринизливіший аспект з усіх аспектів Ейн Соф, і ніби сказано у вигляді притчі, що це аспект малхут у малхут. І хоча це не так, бо немає там ні образу, ні сфіри, не дай Б-г, зовсім, а лише щоб заспокоїти вухо».
  7. ^ І цей аспект — зовнішній бік Кетера, і називається «Аріх Анпін».
  8. ^ Про все це див. маамар, що починається словами «Ва-єгі омен ет Гадаса», 5713, і в роз'ясненнях р. Шмуеля-Гронема Естермана на «Танію», розділ 2.
  9. ^ «Танія», «Ігерет га-кодеш» 20.
  10. ^ І зазначити, що чотири аспекти — паним, ямін, смоль і ахор — відповідають чотирьом світам АБЕА. А Малхут де-Ацилут — останній щабель у «паним».
  11. ^ «Лікутей Тора», «Пкудей», маамар, що починається словами «Еле пкудей га-мішкан», пункт 8.
  12. ^ «Ігерет га-кодеш», «Біур» до розділу 27; у друшах на Лаг ба-Омер у «Сідур ім ДАХ», аркуш 304, стовпці б-в, і в багатьох місцях.
  13. ^ «Гаарот аль га-Танія» з додатком посилань на джерела, лікутим і коментарів, Хітрік, розділ 42.
  14. ^ У примітці 102.
  15. ^ Із «Сефер га-гілгулім», «Лікутим», маамар, що починається словами «Рашбі» (у франкфуртському виданні 5444, 36, кінець стовпця г, і у віленському виданні 5646, 65, стовпець б.
  16. ^ Напередодні Сімхат Тора (у пункті 5), у Шабат «Ваєра» (пункт 11), у главі «Толдот» (у пункті 2) та в інших місцях.
  17. ^ (Менахема-Нохума з Чорнобиля, наприкінці глави «Пінхас». Видана його учнями, і наводиться там коротко його життєпис.
  18. ^ а. Тільки дія належить тому, хто посилає, б. і сила здійснення теж належить тому, хто посилає, в. посланець людини — як вона сама.
  19. ^ «Торат Менахем» 5745, сіха 20 менахем-ава, пункт 34.

Повідомити про помилку на цій сторінці