Перейти до вмісту

Ісраель Наджара

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю потрібно відредагувати. Причина: приведення у відповідність до Хабадпедії.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, у редагуванні статті немає потреби, шаблон можна видалити.
Цю статтю потрібно відредагувати. Причина: приведення у відповідність до Хабадпедії.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, у редагуванні статті немає потреби, шаблон можна видалити.

Рабі Ісраель Наджара (Дамаск, 5315 – Газа, 5388-5389; 1555-1628) був рабином, коментатором і поетом. Один із найвидатніших поетів і пайтанів івритом усіх часів. Рабин єврейського ішуву в Газі.

Біографія

Народився в Дамаску. Його родовід походить із міста Нахера в Іспанії, і на його честь названо його родину. Навчався у свого батька рабі Моше Наджари, уродженця Цфата під владою Османської імперії, і в свого діда рабі Ісраеля ді Куріеля, одного з мудреців Цфата й одного з чотирьох перших рукопокладених рабі Яаковом Беравом, якого називали Магарі Берав.

Піюти рава Ісраеля Наджари

Прославився передусім як поет і пайтан, і його творчість мала помітний вплив на єврейські громади в усіх країнах розсіяння Ізраїлю та в усіх колах і громадах.

Деякі з його піютів

Серед його відомих піютів: «Йа рібон алам», «Яарат дваш», «Йодуха раайонай», «Яалам шавані», «Яала бої ле-гані», «Йонаті зів іф'атех», «Йошев бе-хісе год», «Ана елех», «Єдіді рої мекімі, «Йа кабель сіах даль» та багато інших.

Один із його піютів є піютом на Пурим під назвою «Езкера ямім мі-кедем», подібно до піюту рабі Єгуди га-Леві; цей піют теж розповідає історію Мегіли Мегілат Естер (Сувою Естер) у римах і в акровірші за абеткою алеф-бет та іменем автора.

У його поезії було рідкісне поєднання святості, каббали і мирського.

У громадах хасидизму Хабад заведено співати його піюти, серед них піют рава Ісраеля Наджари нігун «Єдіді рої мекімі», до якого Ребе Рашаб склав мелодію і співав його з великим почуттям і зі сльозами аж до клот га-нефеш; нігун «Єдід рої» є піснею-проханням про визволення Кнесет Ісраель, яку уподібнено до отари, що прагне спрямовувальної руки пастиря, який її вестиме. Цей нігун співали серед хасидів Хабаду в містечку Любавичі. У 5643 році (1882/1883) після відходу Ребе Магараша його сини співали цей нігун, і коли доходили до слів «על מי נטשת מעט הצאן», з їхніх очей текли сльози[1]. Ребе Раяц сказав[2], що цей нігун прийшов із Землі Ізраїлю до хасидів Хабаду» через р. Шнеура-Залмана Слоніма, на початку проводу Ребе Рашаба.

Ребе Рашаб сказав про нігун:

על מי נטשת-על מי סמכת. Щоб «мале» відчувалося в «стаді», і мається на увазі «бо ви — найнечисленніші з усіх народів».

Коли Ребе Рашаб співав цей нігун, дійшовши до слів «Скажи ж мені тепер, на кого ти залишив мале стадо» («Гагіда на лі ата, аль мі наташта меат га-цон»), він сперся рукою на лоб у жесті заглиблення.

Цей нігун — нігун 310 у «Сефер га-нігуним», записаний зі слів р. Яакова-Айзика Блантера.

А також піют «Йа рібон», який склав рав Ісраель Наджара, надрукований у сідурах усіх громад і кіл, який заведено співати в ніч Шабату після трапези або під час трапези; на піют «Йа рібон» було складено десятки нігунів, і серед них також нігуни хасидизму Хабад.

Сучасники, що виступали проти його піютів

Рав Наджара склав ктубу на день Дарування Тори, що називається Ктуба на свято Шавуот, яку заведено промовляти до сьогодні в низці громад хасидів, і на неї також було складено твір під назвою «Натів міцвотеха» голови рабинського суду Джерби рава Шауля га-Коена, якого називали Магаршах і «Шауль бхір га-Шем». Унаслідок написання пісні «Ктубат Ісраель» (що починається словами «ירד דודי לגנו»), сформульованої як ктуба між Ізраїлем і Всевишнім під час Дарування Тори, його критикував рабі Менахем ді Лонзано, сучасник Наджари, і написав, що той «дозволив собі говорити благословенному Всевишньому все, що перелюбники кажуть одне одному» (з його книжки «Штей ядот», арк. 142). Крім того, він нарікав на те, що Наджара використовує арабські стиль і розмір, чужі духові Ізраїлю.

Особисте життя

Поет рабі Ісраель Наджара в юності переїхав до Дамаска і був шаліах ціббуром у сефардській громаді там. Після періоду, коли він переїжджав між різними містами в різних місцях, зокрема в Сирії, повернувся до Дамаска на короткий час. Після цього повернувся до Цфата, де одружився першим шлюбом і в нього народилася дочка.

Унаслідок епідемії, під час якої він утратив дочку й дружину, рабі Ісраель Наджара повернувся до Дамаска й одружився вдруге. Від цього шлюбу в нього народилося 3 дітей. Після періоду в Дамаску переїхав до Гази, де служив посеком. Його син, рав Моше Наджара бен Ісраель, служив головним рабином Гази після нього. Перебуваючи в Газі, він був учителем поета Авталіона. Рав Наджара помер у 5388 або 5389 році (1628/1629) у Газі й був похований на єврейському кладовищі в місті. Згідно з додатковими свідченнями, його могила розташована сьогодні на території табору біженців Аль-Бурейдж у центрі сектору Газа, і під час операції «Залізні мечі», що почалася в 5784 році (2023/2024), солдати припадали в молитві до його могили.

Деякі з його книжок, що вийшли друком

  • «Змірот Ісраель» – піюти
  • «Маарахот Ісраель» – коментар до Тори
  • «Мікве Ісраель» – проповіді
  • «Пцей огев» – коментар до книги Йова
  • «Махзік браха» – про благословення і Біркат га-мазон
  • «Шохатей га-єладім» – закони шхіти у римах[3]

Додаткова література

  • Рав Аврагам-Єшаягу Даян, «Га-Оцар» 21 (хешван 5779 (жовтень–листопад 2018)), с. 141–156

Зовнішні посилання

  • Това Беері (редакторка), «Ісраель Наджара – Вірші», видавництво Тель-Авівського університету, 5775
  • «Оцар га-шира ве-га-меліца», автор Й.Х. Тав'єв, видавництво «Двір», 5689 1929, Тель-Авів, Ерец-Ісраель, сторінка 204

Примітки

  1. ^ Зі слів р. Яакова-Айзика Блантера
  2. ^ Трапеза Шміні Ацерет 5703
  3. ^ Назва книжки походить від того, що вона написана простим способом, щоб навіть діти могли зрозуміти, доступно кожному.
Статтю засновано на статті у Вікіпедії, кредит,
список авторів

Повідомити про помилку на цій сторінці