Плач і сльози
Плач, а також сльози — зовнішній вияв сильного почуття, якого посудини тіла не можуть умістити. Зазвичай — через велике горе, але інколи це може бути й плач від хвилювання, і сльози радості, коли людина раптово отримує добру звістку тощо[1].
Плач у Торі
Книга Берешит
- Берешит 21, 16 – «І підняла голос свій, і заплакала» | Агар плаче в пустелі, коли закінчується вода, боячись, що її син Ішмаель помре.
- Берешит 23, 2 – «І прийшов Аврагам голосити по Сарі й оплакувати її» | Праотець Аврагам плаче через смерть Сари й виголошує по ній надгробне слово в Хевроні.
- Берешит 27, 38 – «І підняв Есав голос свій, і заплакав» | Есав гірко плаче, виявивши, що Яаков отримав благословення Іцхака.
- Берешит 29, 11 – «І поцілував Яаков Рахель, і підняв голос свій, і заплакав» | Яаков плаче від хвилювання під час своєї першої зустрічі з Рахель біля колодязя.
- Берешит 33, 4 – «І побіг Есав йому назустріч, і обійняв його... і поцілував його, і заплакали вони» | Яаков і Есав плачуть разом у мить зустрічі й примирення між ними.
- Берешит 37, 35 – «І відмовлявся втішитися... і оплакував його батько його» | Праотець Яаков плаче й відмовляється втішитися через смерть Йосефа (як він помилково думав).
- Берешит 42, 24 – «І відвернувся від них, і заплакав» | Йосеф відвертається від своїх братів і потай плаче, чуючи, як вони каються в тому, що продали його.
- Берешит 43, 30 – «І хотів плакати, і ввійшов до кімнати, і плакав там» | Йосеф сповнюється жалю й плаче у своїй кімнаті, побачивши Біньяміна, свого молодшого брата.
- Берешит 45, 2 – «І підняв голос свій у плачі, і почули єгиптяни» | Йосеф вибухає гучним і відкритим плачем у мить драматичного відкриття себе братам.
- Берешит 45, 14 – «І припав він до шиї Біньяміна, брата свого, і плакав, і Біньямін плакав на шиї його» | Йосеф і Біньямін плачуть разом один в одного на шиї від хвилювання.
- Берешит 45, 15 – «І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними» | Йосеф цілує всіх інших своїх братів і плаче над ними, щоб заспокоїти їх і простити їм.
- Берешит 46, 29 – «І припав він до шиї його, і плакав на шиї його довго» | Йосеф довго плаче на шиї Яакова, свого батька, у мить їхньої нової зустрічі в Єгипті.
- Берешит 50, 1 – «І припав Йосеф до обличчя батька свого, і плакав над ним» | Йосеф плаче над ложем свого батька Яакова одразу після його відходу з життя.
- Берешит 50, 3-4 – «І оплакували його єгиптяни сімдесят днів... І минули дні плачу по ньому» | Єгиптяни плачуть і тужать через смерть Яакова протягом сімдесяти днів.
- Берешит 50, 17 – «І заплакав Йосеф, коли вони говорили йому» | Йосеф плаче, коли його брати висловлюють побоювання, що він помститься їм після смерті їхнього батька.
Книга Шмот
- Шмот 2, 6 – «І відкрила, і побачила його, дитя, і ось — хлопчик плаче» | Донька фараона відкриває скриньку й знаходить немовля Моше, що плаче.
Книга Ваїкра
- Ваїкра 10, 6 – «А брати ваші, увесь дім Ізраїлю, оплакуватимуть спалення» | Моше велить народові Ізраїлю оплакувати загибель Надава й Авігу у вогні Мішкану.
Книга Бемідбар
- Бемідбар 11 (вірші 4, 10, 18, 20) – «І знову плакали й сини Ізраїлю... І почув Моше, як народ плаче... бо ви плакали у вуха Г-сподні... і плакали перед Ним» | Гріх пожадливих: одна безперервна розповідь, у якій народ плаче від пожадання м'яса, а Моше і Всевишній дорікають їм за цей плач скарг.
- Бемідбар 14, 1 – «І підняла вся громада... і плакав народ тієї ночі» | Народ плаче вночі після того, як почув наклеп розвідників (гріх розвідників).
- Бемідбар 20, 29 – «І оплакували Агарона тридцять днів, увесь дім Ізраїлю» | Увесь народ Ізраїлю тужить і плаче протягом місяця через відхід з життя Агарона-когена.
- Бемідбар 25, 6 – «А вони плакали біля входу до Шатра зібрання» | Моше і старійшини Ізраїлю плачуть біля входу до Шатра зібрання внаслідок гріха Бааль-Пеора й мору у справі Пінхаса і Зімрі.
Книга Дварім
- Дварім 1, 45 – «І повернулися ви, і плакали перед Г-сподом, але не почув Г-сподь» | Моше нагадує народові, як вони плакали перед Всевишнім після поразки в гріху маапілім, але Всевишній не прийняв їхнього плачу.
- Дварім 21, 13 – «І оплакуватиме батька свого й матір свою місяць днів» | Закон про ешет єфат тоар, якій дають місяць, щоб плакати й тужити за своєю родиною.
- Дварім 34, 8 – «І оплакували сини Ізраїлю Моше... тридцять днів» | Сини Ізраїлю плачуть і тужать 30 днів у степах Моаву через смерть Моше Рабейну наприкінці Тори.
Корінь сліз та їхня дія
У Каббалі (а також у медичних книгах) пояснюється, що сльози — це надлишки вологи в мозку, і тому їхній корінь — у Нецах і Год Хохми, і коли людина сильно хвилюється, через «тиск мозку» волога виходить сльозами.
Разом із тим буває, що сльози виходять легко навіть без великого горя чи надмірної радості — через ваду ока або від слабкості жил у мозку, і з цієї причини є люди плаксиві або, навпаки, такі, яким важко плакати, навіть коли в них велике горе[2].
У «Меорей ор» сказано, що сльози, які в Нецах і Год, пов'язані з Ім'ям Елокім, яке має 120 сполучень, і слово «сльоза» разом із «колелем» у гематрії — 120, і від подвійного приховання й укриття Імені Елокім, що є «залізною перегородкою», яка відокремлює Ізраїль від їхнього Батька Небесного, походить плач, що виражається в сльозах (мінімум множини — 2: двічі «сльоза» — відповідно до подвійної перегородки Імені Елокім).
І на противагу сльозам, пов'язаним із прихованням, там, де «брами молитов замкнені», «брами сліз не замкнені», оскільки сльозами пробуджують «очі» вищого Провидіння — в аспекті «Пробудися, чому спиш Ти, Гаває» і «Не дрімає і не спить Страж Ізраїлю»[3].
Як видно на власні очі, людина відчуває, що плач приніс їй полегшення; так і в духовному: сльози — це виведення відходів, і плачем підсолоджуються відходи суворих гвурот — смутку й тривоги[4].
Так і у впливі на іншого: видно на власні очі, що самі лише слова не завжди діють, інакше — коли слова промовляються з плачем, який вказує на те, що справа стосується самого мовця і це слова, що виходять із серця, і тому вони й входять у серце[5].
Зі шляхів тшуви
У «Зогарі», а слідом за ним у багатьох цитатах, наводиться вислів «сльози омивають», тобто вони очищають шати людини — думку, мовлення і дію, «забруднені» гріхами, і виражають повноту тшуви, коли людина гірко вболіває з глибини серця за свої лихі вчинки, аж поки не доходить до плачу[6], і сльози виправляють аспект макіфа (і вони — аспект «виправлення літер» думки)[7].
У Рош га-Шана і Йом Кіпур
Від імені Арізаля наводиться, що в того, хто не плаче в Рош га-Шана і Йом Кіпур, «душа не досконала». І мається на увазі не те, що коли він заплаче «через силу», то його душа стане досконалою, і не плач гіркоти (через меланхолію від віддаленості від світла лику Всевишнього), — а плач через величезну близькість Всевишнього в ці часи[8].
У «Тікун хацот»
Плач і радість разом
Душа може водночас перебувати у двох протилежних рухах — плачу й радості, як «Зогар» розповідає про рабі Ельазара, сина рабі Шимона бар Йохая, який, почувши від батька таємниці Тори про руйнування Храму, засвідчив про себе: «Плач засів у серці моєму з одного боку, і радість у серці моєму — з другого боку»[9], тобто плач засів у його серці з одного боку, оскільки тепер він усвідомив велич руйнування, і водночас, з другого боку, радість «засіла в його серці» від глибоких таємниць Тори, які йому відкрилися.
Алтер Ребе наводить це двічі в книзі «Танія»[10]. Тобто, оскільки гіркота через віддаленість від Всевишнього походить із причини, пов'язаної з тваринною душею, а радість від близькості Всевишнього походить із Б-жественної душі, бейноні[11] може водночас перебувати в гіркоті й у радості[12].
Сльози під час Визволення
Вірш каже, що під час прийдешнього Визволення «з плачем прийдуть»[13], і в хасидуті пояснюється, що плач походитиме з двох протилежних рухів: сльози радості від величезного розкриття Б-жественності разом із жалем через те, що досі не удостоїлися цього світла[14].
Алтер Ребе пояснює, що сльози приходять від поширення й розкриття високих щаблів, а те, чого посудина не може вмістити, стає надлишками у волозі сліз[15].
Інакше пояснюється, що цей плач пов'язаний із виведенням «відходів» (див. вище)[4].
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ «Тора ор», Ваїшлах, 26а. І в багатьох місцях. Про сльози радості див. розповідь про рабі Аківу, що коли він осягнув таємниці Тори в Шир га-ширім, його очі пролили сльози радості через рясність світла («Зогар», ч. 1, 98б (у «Мідраш га-неелам»). «Таз» до «Шулхан аруху», «Орах хаїм», 288, сеїф катан 2 (від імені «Зогар хадаш»). І див. також «Зогар хадаш», Берешит, 7а) «Лікутей Тора», Теце, 37г. Та ін.
- ^ «Торат хаїм», Берешит, частина 2, глава Ваїшлах, 187б.
- ^ «Ягель ор» на Тегілім 42, «Сльози мої були мені хлібом удень і вночі».
- ^ 1 2 «Торат хаїм», Берешит, частина 2, глава Ваїшлах, 187г .
- ^ Сіха 12 тамуза 5726 (30 червня 1966).
- ^ «Зогар», ч. 3, 75б. «Решит хохма», «Шаар га-тшува», розділ 5. «Сефер га-сіхот» 5706-5710, с. 293.
- ^ «Шаарей ора», 103б.
- ^ «Лікутей Тора», глава Теце, 37г. «Кетер Шем Тов», частина 2, розділ 330. І див. «Сефер га-сіхот» 5707, с. 60.
- ^ «Зогар», частина 3, аркуш 75а.
- ^ «Лікутей амарим», розділ 34, та «Ігерет га-тшува», розділ 11.
- ^ Ребе доводить, що йдеться саме про бейноні високого щабля, а не про «простого» бейноні.
- ^ Див. також сіху Ребе Раяца, глава Пінхас, 5700.
- ^ Ірміягу 31, 8.
- ^ «Шаарей ора», 140б.
- ^ «Тора ор», 26а