Єуш
Єуш — галахічний стан, за якого людина втратила надію повернути своє майно, що перебуває поза її володінням, і так припиняється її право власності на річ.
Морська безодня
Коли певна річ утрачена для власника, наприклад потонула в морській безодні або в будь-якому місці, звідки її неможливо врятувати, тоді в такому разі право власності власника припиняється повністю; і згідно з поясненням Магараля, власність — не містична чи духовна річ, а фізична реальність, що виражається в здатності людини розпоряджатися своїм майном і припиняється за відсутності цієї здатності; а отже, виходить, що в такому разі, коли річ повністю втрачена для власника через лева, тоді, якщо людина хоче, у неї є можливість сказати, що це майно її.
І хоча з простого змісту слів Гемари там випливає, що й закон морської безодні ґрунтується на законі єушу, як у формулюванні барайти «бо власники втрачають на них надію», і як постановив Рамбам, що лише якщо власники знали про це, настає припинення права, а якщо вони про це не знали, річ не виходить із володіння господарів (за законом єушу без відома), проте думка більшості рішонім, таких як Рашба, Ран і Раавад у своїх запереченнях на Рамбама, така, що закон морської безодні — новий закон, тобто припинення права на річ відбувається силою самої реальності, за якої людина не має влади над своїм майном (на відміну від єушу, коли саме становище не змушує до повного припинення права, а лише в поєднанні з наміром людини, яка по суті своїм відчаєм відмовляється від своїх прав і тим самим перетворює стан утрати на постійний)[1].
Єуш без відома
Єуш без відома — стан, за якого відомо, що якби людина знала, що річ нею втрачена, вона безсумнівно втратила б надію, але вона ще не чула про це і тому не втратила надії.
Існує суперечка між Абає і Равою щодо закону речі. На думку Абає, це не вважається так, ніби він утратив надію: хоча щойно він почув про це, він утратив надію, це не розкриває заднім числом, що таким був його справжній намір і в минулому; але на думку Рави, оскільки достовірно відомо, що таким був його намір, адже після цього, коли почув, він одразу втратив надію, і ясно, що й у попередньому стані він утратив би надію, — це вважається так, ніби він фактично втратив надію раніше.
Хоча в Талмуді є загальна суперечка, «немає брейри» чи «є брейра», що стосується загального питання, чи можна з'ясувати становище за допомогою дії, здійсненої після цього, яка розкриває це становище, — як, наприклад, той, хто відокремлює трумот із наміром, що те, що він відокремить у майбутньому, і є трума, яка набирає чинності зараз, — попри це, питання про «йеуш ше-ло мі-даат» — окреме питання, і воно не залежить від тієї суперечки.
Причина цього така: оскільки щодо труми немає жодної підстави казати, що трума, яку він відокремив згодом, — це та трума, яку він по суті відокремив би тоді, то відокремлення труми є новим набуттям чинності, і не в її силах прояснити минуле — згідно з галахою, що ейн брира. Інакше — становище при єуші без відома, адже тут ясно, що й раніше, якби він почув, він безсумнівно втратив би надію[2].
Додаткова література
- Ніколи людина не повинна впадати у відчай, добірка маанот кодеш у рубриці «Мі-бейт га-малхут», щотижневик «Кфар-Хабад» 1962, сторінка 14
Примітки
- ^ Див. Шут «Цемах Цедек», Хошен мішпат, сіман 19.
- ^ «Цемах Цедек» на Бава Мециа, 21б. (283)