Шлях Яакова до Харана
Шлях Яакова до Харана, або повною назвою Вихід Яакова з Беер-Шеви та його шлях до Харана, — це подія, у якій праотець Яаков залишив дім своїх батьків — Іцхака і Рівки — і пішов до Харана, до дому свого дядька — Лавана-арамейця, щоб одружитися з його дочкою. Між часом, коли він вийшов із дому батьків, і до того, як прийшов до дому Лавана, Яаков пробув чотирнадцять років в єшиві Шема й Евера і вивчав Тору.
Ця подія докладно описана в тижневій главі «Ваєце», оскільки вона символізує основоположну тему — сходження душі в матеріальне тіло.
Передісторія
Передісторія його відходу криється в розповіді, наведеній у попередній главі («Толдот»), про те, що Яаков узяв благословення, якими Іцхак хотів благословити Есава, його брата. Есав дуже розгнівався на свого брата Яакова і вирішив у серці своєму, що після того, як помре батько, уб'є Яакова (щоб не засмучувати батька). І словами вірша: «І зненавидів Есав Яакова за благословення, яким благословив його батько його; і сказав Есав у серці своєму: наблизяться дні скорботи за батьком моїм, і я вб'ю Яакова, брата мого.»
Це було сказано Рівці через святий дух, і вона покликала Яакова, і розповіла йому про це, і порадила йому тікати до Харана до її брата — Лавана, доки не вщухне гнів Есава, — а тоді вона пошле посланця забрати його звідти. Рівка, яка не хотіла засмучувати свого чоловіка — Іцхака — і розповідати йому, що Есав хоче вбити Яакова, сказала йому, що «обридло мені життя» через дочок цієї землі і що вона не хоче, щоб Яаков одружився з ними. Іцхак покликав Яакова і знову благословив його, і сказав йому, щоб він пішов до Падан-Араму і взяв дружину з дочок Лавана — брата Рівки[1].
В єшиві Шема й Евера
Перш ніж прийти до Харана, Яаков пробув 14 років в єшиві Шема — сина Ноаха, і Евера — його онука. У ці чотирнадцять років Яаков вивчав Тору вдень і вночі, і протягом цих 14 років — навіть жодного разу не лягав спати, а лише дрімав, поклавши голову між колінами (!). Як каже вірш[2] після того, як Яаков залишив єшиву: «і ліг на тому місці» на тому місці — спав; але всі роки, що він був в єшиві, — не спав.
За 22 роки, які Яаков провів далеко від дому батька і не виконував заповіді шанування батька, він був покараний тим, що не міг бачити свого сина Йосефа протягом 22 років. До підрахунку 22 років не входять роки, які він навчався в єшиві Шема й Евера, бо заслуга вивчення Тори захистила його[3].
У Бейт Е-лі
Коли він закінчив роки навчання в єшиві Евера, Яаков вирушив у дорогу до Харана. Посеред шляху раптово зайшло сонце не у свій час, і йому довелося спати на тому місці, де він стояв. Як каже вірш: «І натрапив на місце, і заночував там, бо зайшло сонце». Про слово «І натрапив» мудреці[4] витлумачили, що «пгіа» — це вислів молитви. І звідси виводиться, що Яаков установив молитву Арвіт.
Яаков боявся диких звірів і тому оточив свою голову камінням. Камені почали сперечатися між собою, на кого Яаков удостоїть покласти свою голову. І Всевишній сотворив чудо і з'єднав їх усі в один камінь, так що всі вони стали частиною каменя, на який Яаков поклав свою голову.
Сон Яакова
Яаков спав, і у своєму сні побачив драбину, поставлену на землю, а верх її сягає неба. Драбиною піднімалися на небо ангели, які супроводжували його в Землі Ізраїлю, і спускалися ангели, які супроводжуватимуть його в майбутньому під час його перебування в діаспорі. Всевишній з'явився йому уві сні й сказав йому, що Він — Всевишній, Б-г його батьків, і обіцяв дати його потомству землю, на якій він лежить, — Землю Ізраїлю, і обіцяв оберігати його всюди, куди він піде.
Яаков устав, схвильований сном, і сказав: «Воістину, Г-сподь є на місці цьому; а я не знав» Яаков дуже злякався цього місця і сказав про нього «Це не що інше, як дім Б-жий, і це ворота небесні.» Бо це місце було якраз на горі Морія, на якій у майбутньому буде збудований Храм, і якби він знав це раніше, то не ліг би там. А Всевишній навмисне змусив його спати там, бо хотів, так би мовити, 'прийняти в себе' Яакова у Своєму 'домі'.
Яаков узяв камінь, яким оточив голову, поставив його і зробив його пам'ятником — жертовником Всевишньому, і вилив на його верх олію, і назвав те місце (яке доти називалося «Луз») — «Бейт Е-ль». Яаков дав обітницю Всевишньому і сказав, що якщо Всевишній буде з ним і збереже його на цьому шляху, дасть йому хліб на їжу та одяг, і він повернеться з миром до дому свого батька, — то Всевишній буде йому Б-гом, і пам'ятник, який він поставив тут, буде домом Б-жим, і він дасть десятину від усього свого майна[5].
І справді, коли Яаков повернувся з дому Лавана[6], він зупинився в Бейт Е-лі й збудував там жертовник Всевишньому, і назвав місце «Е-ль Бейт Е-ль», бо там відкрився йому Б-г, коли він тікав від брата.
Хасидське пояснення
У вченні хасидуту[7] роз'яснюється, що ця глава символізує сходження душі в тіло і в цей світ, матеріальний, і шляхи протистояння йому.
- І вийшов Яаков із Беер-Шеви; і пішов до Харана — це те, що душа виходить із Беер-Шеви — сфіри Біна, з якої виходять сім вищих мідот, — у якій перебуває душа до свого сходження в цей світ, і йде до Харана — від слова харон аф Всюдисущого — Всевишнього. А мета цього сходження — щоб у самому Харані розкрилося світло Всевишнього і щоб сама душа піднеслася — як Яаков збудував свою родину, яка стала основою всього народу Ізраїлю, саме в Харані. І це те, що написано «Ва-елех Харана» — розкриття гей — літера з Імені Гаває, якою сотворений цей світ. Тобто розкриття сили Того, Хто діє (Творця), у зробленому (сотвореному).
- І взяв із каменів того місця, і поклав собі в узголів'я — чому Яаков оточив камінням лише голову, а не все тіло, для захисту від диких звірів? І ще, адже звірі можуть перестрибнути через огорожу? Пояснення коли Яаков спустився у світ, щоб захистити себе в духовному, він оточив свою голову камінням, яке вказує на твердість і силу — твердість, що в розкритті сутності душі, коли немає місця сум'яттям світу. І тому він оточив лише голову, бо осідок Б-жественної душі — в мохін, що в голові.
- Почали сперечатися одне з одним.. Суперечка каменів була між каменями голови і каменями решти тіла, які вимагали, щоб і в них було розкриття сутності душі, як у голові. І справді, Всевишній виконав це і з'єднав їх усі в один камінь — щоб розкриття сутності душі було цілком єдиним на всіх щаблях, що в тілі.
- І ліг на тому місці — чому протягом усіх 14 років, що Яаков навчався в єшиві Евера, він не спав жодної ночі, а щойно прийшов на місце Храму, був змушений спати? Пояснення: річ у тім, що саме тоді він ліг спати[8], бо лежання — це коли голова і ноги на одній висоті — рівні. Це відбувається завдяки тому, що розкривається Ацмут, для Якого і найвищий щабель, і найнижчий — рівні. І тому це було саме на місці Храму, у якому розкривається Ацмут.
- І снилося йому, і ось драбина поставлена на землю, а верх її сягає неба — у цьому сенс того, що уві сні він побачив драбину, яка сягає від землі до неба, що завдяки розкриттю Ацмуту здійснюється з'єднання вищих із нижніми. І це також те, що каже Яаков «а я не знав», що там було розкриття Ацмуту, яке вище за всяке знання.
- Це не що інше, як дім Б-жий — як у житлі, у якому людина розкривається в усьому своєму бутті й сутності, так там було розкриття Всевишнього в усьому Його бутті й сутності.