Клот га-нефеш
Клот га-нефеш — це стан, за якого виходить душа з тіла внаслідок виняткового прагнення злитися зі Святим, благословенним Він.
Коли він вдумується і дуже глибоко вникає у велич Всевишнього — як Він Мемале коль алмін і Совев коль алмін, і «кула камей ке-ла хашив». І тоді запалиться його серце сильною любов'ю, наче іскри вогню, з пристрастю, бажанням і прагненням, і душа тужитиме за величчю Ейн Соф, благословенний Він, і це клот га-нефеш Як написано: тужить і знемагає душа моя тощо.
— «Танія», розділ 3
Хоча клот га-нефеш — душевний порух, що виявляється саме в того, хто має високий духовний щабель, його визначають як стан, якого слід уникати. В ученні хасидуту роз'яснюється, що кінцева мета задуму і Б-жественного бажання — залишатися з нешамою всередині тіла і служити Всевишньому разом із тілом.
Відомі випадки клот га-нефеш
- Згідно зі словами «Ор га-хаїм»[1], коли завершилося творіння світу на шостий день, у всіх створінь сталася клот га-нефеш, і їхні душі вийшли в прагненні до Творця.
- Перше місце, де в Торі з'являється випадок «клот га-нефеш», — це сини Агарона, Надав і Авігу, які піднеслися у своєму служінні в Мішкані й досягли виходу душі з тіла.
- Розповідь Гемари[2], згідно з якою під час трапези Пуриму «встав Раба і зарізав рава Зейру», Ребе[3] пояснює як розкриття піднесених Б-жественних щаблів, аж до доведення його до клот га-нефеш.
- Одного разу р. Аврагам га-Малах застав Алтер Ребе за тим, як той їв бейгл з маслом, невдовзі після того, як вони разом вивчали дуже глибоку тему в хасидуті. На запитання р. Аврагама про сенс цього Алтер Ребе відповів, що під час навчання відчув, що ось-ось дійде до стану клот га-нефеш, і тому мусив поїсти, щоб його душа не відокремилася від тіла[4].
Додаткова література
- Гемшех 5672, с. 320
- «Лікутей сіхот», т. 36, с. 35
- «Торат Менахем» 5718, с. 207
Примітки
- ^ На вірш «день шостий. І були завершені небо і земля і все їхнє воїнство» (Берешит 2:1).
- ^ Мегіла, 7б.
- ^ «Лікутей сіхот», ч. 27, с. 267 і далі.
- ^ «Лікутей сіхот», там само, с. 273.