Перейти до вмісту

Посох

Матеріал з Хабадпедії

Посохом користуються, щоб приборкувати і панувати ним. Він називається також алла і вважається також зброєю.

Посох Яакова

Сказано, що розділення Червоного моря відбулося завдяки заслузі праотця Яакова.

Щодо Яакова сказано: «Бо з посохом моїм перейшов я цей Йордан[1]», і наводиться, що «כי במקלי» — це абревіатура[2] святих Імен: «כי במ» — це Ім'я, що виходить зі слова «מכבי» — «ברוך כבוד ה' ממקומו[3], а «קלי» — «לישועתך קויתי ה'[4]».

Праведник — це аспект Єсод, і праведник постановляє, а Святий, благословенний Він, виконує; суть Йосефа — Єсод, а суть Яакова — Тіферет. І посох — це також аспект вав, суть якого — Єсод і Тіферет.

І розділення Червоного моря — за допомогою і завдяки заслузі цих трьох речей (Яаков, Йосеф [вав] і посох).

Особливість посоха Яакова в тому, що він притягнув духовні притягнення на посох і зробив їх, перебуваючи в Лавана-арамейця: «І взяв собі Яаков посох свіжої тополі, і мигдалю, і платана, і вирізав на них смуги білі, оголюючи біле, що на посохах», суть яких у духовності[5]: тополя — це Хесед, а мигдаль — це сфіра Гвура, і посох за своєю суттю — поєднання Хеседу і Гвури.

Посох, який був у праотця Яакова, — це посох, який був у руці Моше Рабейну[6] і в руці царя Давида.

У вищих світах посох Зеїр Анпіна — це Матат[7].

Посох для приборкання

Як собак приборкують посохом, так і нечестивці уподібнені собаці, яка вся — серце, і йде за пожадливістю свого серця (протилежність тому, що розум панує над серцем), і тому Святий, благословенний Він, приборкує їх посохом.

А в служінні кожного, у війні Б-жественної душі з тваринною душею, справа в тому, що потрібно приборкувати тваринну душу саме посохом, бо «словами не виправиться раб», тобто викликати гнів Б-жественної душі на тваринну душу[8] і гриміти на неї громовим голосом і гнівом у своїй думці, кажучи їй: «Ти зла, і нечестива, і мерзенна, і огидна, і зневажена тощо, усіма іменами, якими називали її наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, воістину, доки ти будеш приховувати від мене світло Ейн Соф, благословенний Він, Мемале коль алмін, Який був, є і буде однаково і в цьому місці, де я перебуваю, як було світло Ейн Соф, благословенний Він, одне до того, як було створено світ, без жодної зміни, як сказано: „Я, Г-сподь, не змінився“, бо Він вище за час тощо, а ти, зневажена тощо, заперечуєш істину, видиму очима, що все перед Ним воістину як ніщо, в аспекті чуттєвого бачення», і лише після того, як він приборкає свою тваринну душу за допомогою посоха (як сказано вище), тоді йому допоможе споглядання у вигляді вбрання Б-жественної душі в тваринну душу, щоб зробити так, щоб і в тваринної душі була любов до Б-жественності — «І полюби . . усім серцем твоїм» — обома твоїми началами[9].

Посох благовоління і посох ударів

Коли зло у своїй силі, потрібно тікати від зла, як під час Виходу з Єгипту, і користуватися посохом ударів, посохом для приборкання (як сказано вище).

У прийдешньому майбутньому, оскільки тоді буде і дух нечистоти усуну з землі, буде тоді посох благовоління, суть якого (не ламати, а) притягувати і підносити[10].

Подарунок його святості Ребе Рашаба своєму єдиному синові

Його святість Ребе Рашаб одного разу, коли він був за кордоном, купив у подарунок для свого сина його святості Ребе Раяца гарний і ошатний посох зі срібним набалдашником, хоча економічне становище в домі було дуже скрутним. Коли він приніс подарунок додому, ребецн Стерна запитала його: правда, що він єдиний син, але в такому тяжкому і скрутному становищі він купив такий дорогий подарунок. Його святість Ребе Рашаб відповів їй, що він зустрів іншого чоловіка з його сином, і коли побачив різницю між його сином і нашим сином, у нього пробудилося бажання дати йому подарунок.

Усе відбувається за особливим провидінням, і особливо речі, що сталися з нашими Ребе, провідниками поколінь, — вони слугують уроком, і в них є особлива вказівка в служінні Всевишньому.

Посох у леумат зе вказує на приборкання і владу (як сказано вище). А у святості посох вказує на провід і царювання, яке за бажанням, — «і Його царство за бажанням прийняли на себе». Як посох Моше (як сказано вище).

І тому Ребе Рашаб дав своєму синові посох, цим він натякнув йому на тему проводу.

У цьому самому є 2 види посохів. Посох ударів і посох благовоління (як сказано вище), і він дав йому гарний і ошатний посох зі срібним набалдашником, щоб натякнути йому, що провід має бути шляхами благовоління і любові, срібло від вислову «тужачи, тужив ти».

І так ми справді бачили, що таким був і провід його святості Ребе Раяца, звичаєм якого було наближати весь Ізраїль, підносити їх і притягувати їх, підносити їх і наближати їх до їхнього Небесного Батька.

І в цьому також вказівка для всіх його учнів і для всіх, хто йде його шляхами, що служіння має бути шляхами благовоління, не ламати іншого, а підносити, і притягувати, і наближати його з любов'ю[10].

Див. також

Примітки

  1. ^ Берешит 32, 11.
  2. ^ Не за порядком.
  3. ^ Єхезкель 3, 12.
  4. ^ Берешит 49, 18.
  5. ^ Докладніше: вірш «І взяв собі Яаков посох свіжої тополі» пояснено в Зогарі так, що «тополя» — це аспект Хесед, а «свіжий» — аспект води, яка є поширенням хасадім, «мигдаль і платан» — їхній вигляд червоний, що є аспектом Гвура, а «посох» — це аспект, який поєднує два аспекти, Хесед і Гвуру, що і є поняттям милосердя, яке поєднує Хесед і Гвуру, щоб були білі смуги, що схиляються до Хеседу (бо якість милосердя дає місце якості суду — хоча з боку суду він того не гідний — але проте слід його помилувати), «оголюючи біле», бо корінь аспекту цього милосердя походить від аспекту вищої білизни 13 атрибутів милосердя. І Яаков був колісницею для цього аспекту. Маамар, що починається словами «Кі бе-маклі», 5633. І вказане там.
  6. ^ На жезлі Моше Рабейну були написані імена трьох праотців і шести праматерів (Сара, Рівка, Рахель, Лея, Білга, Зілпа), Велике святе Ім'я і десять кар. Роз'яснено в сіхі 19 кислева 5720 (20 грудня 1959). І вказане там. Надруковано також у додатку до «Сефер га-маамарім» 5702.
  7. ^ «Сефер га-лікутім» Цемаха Цедека, стаття «Посох». І вказане там.
  8. ^ «Лікутей амарим» — розділ 29.
  9. ^ Маамар, що починається словами «Тану рабанан: нер Ханука», 5659.
  10. ^ 1 2 «Лікутей сіхот», т. 4, с. 1326. І вказане там.

Повідомити про помилку на цій сторінці