Перейти до вмісту

Меліка

Матеріал з Хабадпедії
Ця стаття потребує вичитки, оскільки написана AI
Ви можете провести вичитку, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки не вичитали сторінку. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою немає проблем, можна вказати це на сторінці обговорення.
Ця стаття потребує вичитки, оскільки написана AI
Ви можете провести вичитку, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки не вичитали сторінку. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою немає проблем, можна вказати це на сторінці обговорення.

Меліка — одна зі служб жертвоприношень у Храмі, яка становить спосіб, яким забивають жертовного птаха надрізом нігтем когена з боку потилиці, на відміну від звичайної шхіти, що здійснюється з боку шиї. У вченні хасидуту меліка пояснюється як служіння усунення аспекту «потилиці», що виражає прийняття ярма і примус мідот, щоб прийти до служіння Всевишньому в аспекті «обличчя», аж до іхуду паним бе-паним.

Спосіб меліки

Меліка здійснюється при пташиній жертві всеспалення і при пташиній жертві за гріх, самим когеном і за допомогою його нігтя, без знаряддя забою. Коген починає надріз із боку потилиці, через шийні хребці, і лише після цього доходить до ознак – трахеї та стравоходу[1].

На відміну від звичайної шхіти, кошерної і при здійсненні сторонньою людиною, меліка кошерна саме при здійсненні когеном і в Храмі. Поза Храмом меліка не робить птаха дозволеним у їжу, і птах вважається невелою.

Її сенс у служінні Всевишньому

Ребе в листі 5703 року (1942/1943)[2] роз'яснює значення меліки в служінні людини. І у двох аспектах: 1. При звичайній шхіті необхідна «потилиця», доки не заб'ють тварину, і тому якщо здійснюють меліку ( — перерізають потилицю) до шхіти, тварина — невела. 2. У когена і всередині Храму заповідь — здійснювати меліку (перерізати потилицю) навіть і саме до шхіти.

Ребе пояснює це, попередивши розрізненням між аспектом «обличчя» й аспектом «потилиці».

Обличчя вказує на служіння згідно з розумом і знанням, за якого серце та його мідот поводяться відповідно до вказівки мозку. Натомість потилиця вказує на аспект «твердошийності», за якого потрібне служіння прийняття ярма і примусу мідот, навіть усупереч бажанню серця.

У вченні хасидуту пояснюється, що птах і худоба натякають на щаблі бейноні і нечестивця, а риби натякають на щабель праведника. Ці три аспекти існують і в самій людині, відповідно до Б-жественної душі, розумної душі, і тіла та тваринної душі.

Хоча бейноні не чинить провини, оскільки його мозок панує над серцем, зло в лівій порожнині його серця залишається в силі й навіть може посилитися з часом. Тому в нього потрібна сила прийняття ярма, що дає змогу примушувати свої мідот, не вступаючи в розсудливі перемовини з лихим началом. Особливо під час притуплення серця, коли світло розуму й душі не світить належним чином, потрібне служіння бітушу і подолання лихого начала[3].

У нечестивця, у якого зло тримається також в одіяннях думки, мовлення і дії, потрібне сильніше прийняття ярма, в аспекті «неживого в душі».

І згідно з цим зрозуміле роз'яснення галахи згідно з хасидутом, у духовному служінні, що тварина, у якої перерізана потилиця (меліка) до шхіти, стає трефою, адже припинення сили прийняття ярма (припинення потилиці – припинення і відсутність прийняття ярма) до бірура тваринної душі шкодить можливості її виправлення – тварина трефа[4].

Меліка в Храмі

Необхідність служіння «потилиці» — саме в служінні людини в образі «поза», у служінні поза Храмом. Натомість у служінні в образі «всередині» (внутрішній бік), усередині Храму, де було самоскасування душ перед Б-жественністю, як самоскасування свічки перед смолоскипом, аж до заперечення всякого власного бажання, тому саме там був аспект внутрішнього простягання ниць, ось там, усередині Храму, необхідне служіння людини в образі «обличчя»[5], і скасувати й усунути «потилицю» (меліка), і немає потреби в служінні «потилиці»[6].

Меліка когеном

Згідно з внутрішнім роз'ясненням, служіння в аспекті «обличчя» здійснює іхуд паним бе-паним між людиною і Б-жественністю. Тому меліка має здійснюватися саме самим когеном, а не через посланця, хоча когени вважаються «посланцями Милосердного».

Цим роз'яснюється й різниця між звичайною шхітою, кошерною навіть при здійсненні сторонньою людиною, і мелікою, кошерною лише при здійсненні когеном.

Під час вигнання

І після зруйнування Храму існує свого роду служіння меліки під час молитви і вивчення Тори, адже синагога і бейт-мідраш називаються «малим Храмом».

Як роз'яснюється в книзі «Танія», під час читання «Шма» і молитви в бейноні світять «мохін де-гадлут», і його любов до Всевишнього в цей час — свого роду служіння праведників. Тим самим і бейноні стає доступним служіння в аспекті «обличчя», подібно до самоскасування, яке було в Храмі[7].

Див. також

Примітки

  1. ^ Ваїкра 1, 15; коментар Раші там.
  2. ^ «Ігрот кодеш» том 1, лист 79.
  3. ^ «Танія», глави 12–13 і 29.
  4. ^ Хулін, 19б.
  5. ^ Адже служіння людини таке, що її служіння — ітарута ді-лтата, має бути подобою ітарути ді-лейла.
  6. ^ Це служіння стосується саме пташиної жертви, а не жертви з худоби, відповідно до правила «за верблюдом — і ноша» – вимога до кожного відповідає його силі та щаблю.
  7. ^ «Танія», глави 12–13; «Лікутей Тора», дібур га-матхіль «Мізмор шір ханукат га-байт», розділ 3.

Повідомити про помилку на цій сторінці