Дов-Бер Красик (Кролевець)
| Дов-Бер Красик | |
|---|---|
Рабин містечка Кролевець за часів Ребе Цемах Цедека і Ребе Магараша | |
| Основна інформація | |
| Місце поховання | кладовище в Кролевці |
| Місце діяльності | Вовковиськ, Глуськ, Кролевець |
| Рід діяльності | рабин, галахічний автор, софер стам |
| Посада | голова єшиви у Вовковиську, рабин і голова рабинського суду Глуська, рабин Кролевця |
| Учителі | Рабі Менахем-Мендл Шнеєрсон (Ребе Цемах Цедек), Рабі Шмуель Шнеєрсон (Ребе Магараш) |
| Сім'я | |
| Діти | Хаїм-Бен-Ціон Красик, дочка, дружина рава Шмар'ягу-Єгуда-Лейб Медальє, та інші |
| Родовід | |
Рав Дов-Бер Красик — рабин містечка Кролевець за часів Ребе Цемах Цедека і Ребе Магараша. Помер близько 5659 року (1898/1899) і похований на кладовищі в місці свого рабинства.
Біографія
Походження прізвища Красик
Р. Дов-Бер змінив прізвище на Красик, а до того його прізвище було Робінсон. Причина, з якої він змінив прізвище, полягала в тому, що в той час звільнення від армії отримував лише єдиний син, тому кожен із чоловіків у його родині змінив своє прізвище на інше, і так учинив і він, щоб увести владу в оману, ніби кожен із них — єдиний син, і так вони отримували звільнення від армії.
Прізвище «Красик» походить від назви солоної риби, що водиться в Європейському морі[потрібне уточнення].
Його шлях у Торі
Був найбільшим гаоном і одним із визначних хасидів Хабаду свого покоління, обіймав посаду голови єшиви в місті Вовковиськ, потім був рабином і головою рабинського суду в місті Глуськ, а після цього посів рабинський престол у місті Кролевець і там помер (після його відходу з життя рабином став його зять, рав Шмар'ягу Медальє).
У своїй книзі «Меїр ейней софрім»[1] він наводить: «А я отримав від Адмора Рамама [Цемах Цедека] шліта», а в своїй книзі «Пітхей олам»[2] наводить: «І так я чув від рава тощо Магараша, хай буде пам'ять його благословенна для життя у світі прийдешньому, сина Адмора, хай буде пам'ять його благословенна для життя у світі прийдешньому».
У передмові до своєї книги на «Шулхан арух» він розповідає про слабкість у руці, яка не дозволяла йому писати книгу, і про те, що коли він закінчив писати книгу, рука його знову зміцніла: «Правду скажу: сталося зі мною так, що вже кілька років я займаюся написанням цієї книги, і ось довелося мені залишити це заняття на певний час, і захворіла моя права рука, і вразив її ревматизм, хай врятує нас Милосердний, так що я не міг навіть відрізати хліба і тому подібне, і я думав приймати ліки, але спало мені на думку: можливо, це тому, що я перестав займатися своєю книгою, і я знову почав займатися своїм писанням, і ось рука знову зміцніла з допомогою Благословенного Всевишнього; і знову на якийсь час довелося мені залишити тощо, і знову вона захворіла, як раніше, і я сказав: адже моє лікування відоме, і я повернувся до завершення написання цієї книги, і рука знову зміцніла, як раніше, тощо — адже це слово Б-га».
Був також сойфером стам і написав та вніс сувій Тори до синагоги Кролевця. У 5665 році (1904/1905) у місті сталися погроми, і погромники вдерлися до синагоги й знищили всі сувої Тори, але дивом його сувій залишився неушкодженим.
Його хасидський шлях
Був дуже радісним хасидом. Його правнук р. Айзік Красик свідчив про нього, що він дуже суворо дотримувався заповіді «ад де-ло яда», і одного разу в Пурим уранці після молитви й читання Мегіли він сидів, сказав «легаїм» над чаркою горілки й сказав сам собі: «Шейгец, ду вейст нох містоме (дикуне, ти, видно, ще вмієш розрізняти) між „благословенний Мордехай“ і „проклятий Аман“», і знову сказав «легаїм», доки зовсім не сп'янів і не впав на стіл.
Його праці
Написав багато книг з галахічних питань:
- «Пітхей олам» і «Матамей га-шулхан» — на чотири частини «Шулхан аруху», з практичними галахічними постановами разом із коренем і основою закону в галасі.
- «Меїр ейней софрім» — про закони стам, Львів, 5624. Друге виправлене видання з «Дікдукей софрім», Вільна, 5659.
- «Дікдукей софрім» — закони стам.
- «Галіхот олам» — на кілька трактатів, Житомир, 5628.
- «Галіхот олам катан» — для хевра кадіші, Вільна, 5658.
- «Тів шемот гітін» — закони розлучних листів, Вільна, 5633.
- «Галіхот олам» — примітки до Рамбама, Житомир, 5629.
- «Натів га-гораа».
- «Шаар кріат га-Тора» — закони читання Тори, Варшава, 5633.
- «Шаар тагара» — про закони чистоти сімейного життя, а наприкінці: короткі закони засолювання м'яса, текст «Тнаїм» і текст «Ктуби», Вільна, 5658.
- «Гехшер шхіта у-вдіка».
- «Седер га-ткіот ве-каванатам ім гагаот», примітки до сідуру «Тора ор» із «Шаарей тфіла», Вільна, 5658. Надруковано також у збірнику «Ягділь Тора», Єрусалим, випуск 5, с. 40–43.[3]
Родина
- Його син, р. Хаїм-Бен-Ціон Красик, був хасидським торговцем і займався консультуванням та оцінкою лісів. Був компаньйоном у торгівлі Рази, сина Ребе Магараша і брата Ребе Рашаба.
- Його зять, рав Шмар'ягу Медальє.
- Його сват, рав Хаїм-Єгуда-Лейб Літвін[4]
Додаткова література
- Рав Еліягу-Йоханан Гурарі, «Оцар хасідей Хабад», ч. 5, с. 28
- «Гвура єгудіт бе-малхут га-реша»
Примітки
Код особи: № 2657455401