Дрібна худоба

Дрібна худоба — це група свійських тварин, які згадуються під цією назвою в Торі у зв'язку зі служінням святих праотців як пастухів, а також у зв'язку зі служінням жертвоприношень.
Праотці як пастухи
Праотці були пастухами, щоб справи цього світу не відволікали їх і не відокремлювали їх навіть на одну мить від стану бітулю, і коли вони пасли худобу в полі, у них не було жодної турботи про справи цього світу, і вони ходили перед Всевишнім усі дні в істинному гіткашруті, у постійному бітулі, щоб бути в аспекті справжньої колісниці.
І суть у тому, що в усіх заняттях — крім пастушества — є дуже велика заклопотаність, як і в землеробстві є заклопотаність і тривога під час оранки, сівби, жнив тощо, але в пастуха в цьому занятті немає жодної заклопотаності й жодної тривоги, бо, вивівши овець на луг, він може протягом дня бути вільним від будь-якої думки, крім як про одного лише Гаває, і ніщо не заважає йому бути зв'язаним і злитим із Всевишнім увесь день без жодного розриву.
На відміну від цього — Йосеф-праведник не був пастухом, а навпаки: Йосеф був «другим після царя» при фараонові, який був «володарем під небесним склепінням»[1] в усьому світі, і аж до того, що «Йосеф — він правитель над країною, він продає хліб усьому народові країни», тобто роль Йосефа полягала в тому, щоб забезпечувати їжу — «хліб підкріплює серце людини»[2] — для «всього народу країни», і оскільки вся життєвість та існування людини — за допомогою «хліба», виходить, що вся життєвість та існування «народу країни» залежали від Йосефа. У цьому виражається особливе нововведення, яке ми знаходимо в Йосефа: попри те, що він був глибоко занурений у справи світу, як написано «і прийшов він до дому робити свою роботу», «перевіряти рахункові записи»', і аж до того, що «без тебе ніхто не підніме ні руки своєї, ні ноги своєї тощо», разом із тим він перебував у найвищому становищі та стані — і в постійному двейкуті зі Святим, благословенний Він, подібно до праотців[3], про яких сказано «праотці — вони і є колісниця», які «всі свої дні ніколи не припиняли навіть на одну годину пов'язувати свій розум і душу з Владикою світів тощо»[4], і це було оновлено Йосефом-праведником, і це — вказівка і надання сили кожному й кожній з Ізраїлю, що в їхньому служінні має бути (також) спосіб служіння, подібний до служіння Йосефа-праведника.[5]
Ще одна причина того, що праотці були пастухами, — у тому, що в їхніх стадах були душі Ізраїлю, бо корінь дрібної худоби (і особливо овець) дуже високий, і про це сказано в недільній главі «Ваєшев», що Яаков, коли був у домі Лавана, відокремив овець, тобто відокремив їх від їхнього вищого кореня і звів їх у світ, щоб можна було їх виправити[6].
Види дрібної худоби
Дрібна худоба натякає на певний тип людей, як написано: «з худоби, з великої і з дрібної худоби приносьте тощо» — це окремі щаблі та різні види тваринних душ, що діють у людях.
Є той, чиї тваринні якості подібні до «великої худоби» — великої тварини, і є той, чиї якості подібні до «дрібної худоби» — дрібної тварини, і в цьому самому дві можливості:
1) Коза — що символізує зухвалість.
2) Вівця — що символізує слабкість і брак стійкості у справах святості.
І це «з вас жертву Гаває» — жертва буде з вас і від вас самих[7].
Див. також
Примітки
- ^ Див. трактат «Мегіла».
- ^ Тегілім, псалом 103.
- ^ І як сказано: «Ось родовід Яакова: Йосеф». — Ребе.
- ^ «Лікутей амарим», розділ 34.
- ^ «Гітваадуйот» 5743, частина 1, с. 130.- с. 132.
- ^ «Маамарей Алтер Ребе», частина 1, маамар «Ваєце»
- ^ Із книги «Ерхім бе-хасидут», стаття «Адам кі якрів»