Гад
| Гад | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | Сьомий син праотця Яакова від його матері Зілпи |
| Місце поховання | Земля Ізраїлю |
| Сім'я | |
| Батько | Праотець Яаков |
| Мати | Зілпа |
| Діти | Ціф'йон, Хагі, Шуні, Ецбон, Ері, Ароді, Арелі |
| Брати й сестри | Шимон (по батькові), Леві (по батькові), Йосеф-праведник (по батькові), Біньямін (по батькові), Діна (по батькові), Ашер, Дан (по батькові), Звулун (по батькові), Єгуда (по батькові), Іссахар (по батькові), Нафталі (по батькові), Реувен (по батькові) |
| Родовід | |
Гад — сьомий син праотця Яакова від його матері Зілпи, служниці праматері Леї.
Народження та ім'я
У тижневій главі «Ваєце» Тора розповідає, що після того, як Рахель віддала свою служницю Білгу Яакову і народилися коліна Дан і Нафталі, Лея, яка вже народила чотирьох синів, але перестала народжувати, віддала свою служницю Зілпу Яакову, і як первісток від неї народився Гад:
І побачила Лея, що перестала народжувати, і взяла Зілпу, служницю свою, і віддала її Яакову за дружину. І народила Зілпа, служниця Леї, Яакову сина. І сказала Лея: (бегад) прийшла удача, і дала йому ім'я Гад
— Берешит 30, 11.
Коментатори зазначають, що, на відміну від інших дружин Яакова, про Зілпу не сказано слово «зачала», бо вона була наймолодша з усіх і юна роками, і вагітність у неї не була помітна; і щоб обдурити Яакова, Лаван віддав її Леї, щоб той не зрозумів, що до нього вводять Лею, бо такий був їхній звичай — давати старшу служницю старшій, а молодшу — молодшій.
Лея як пані Зілпи — саме вона дала ім'я Гадові. Щодо сенсу імені «ба гад» тлумачать, що воно від вислову «прийшла добра удача». Як сказано в Гемарі[1], що в того, хто каже: «Гад гаді (= пощастило моїй удачі. Раші) ве-санук ла» («не будь утомленим». Раші), — є в цьому від звичаїв амореїв. І подібне до цього: «що накривають для Гада стіл»[2], що йдеться про ідолопоклонство на ім'я Гад, який нібито був поставлений над жеребами й долями.
За мідрашем агади, слово «гад» — тому, що він народився обрізаним, як «году ілана»[3].
За іншим поясненням, те, що написання «ба гад» записано разом, «бегад», — це від слова «бгіда»: нібито Лея каже Яакову: ти зрадив мене, коли ввійшов до моєї служниці, як чоловік, що зрадив дружину юності своєї[4].
Біографія
Сини Гада згадуються в тижневій главі «Ваїгаш» серед тих, хто зійшов до Єгипту: «І сини Гада: Ціфйон, і Хагі, Шуні, і Ецбон, Ері, і Ароді, і Арелі»[5].
У тижневій главі «Ваєхі» в благословенні Яакова синам перед його відходом з життя йдеться про звитягу коліна Гада:
Гад — загін тіснитиме його, але він тіснитиме по п'ятах
— Берешит 49, 19.
Від імені Гада походить благословення Яакова йому: «загін тіснитиме його» — що загони вийдуть від нього, що вони перейдуть Йордан разом зі своїми братами на війну, усі в передовому строю, доки не буде завойовано Країну. «І він тіснитиме по п'ятах» — усі його загони повернуться своїми слідами до свого наділу, який вони взяли в Зайорданні, і не забракне з них жодної людини. «По п'ятах» — тими шляхами й стежками, якими йшли, вони й повернуться.
У «Ялкут Шимоні» наводиться на вірш «І помер Йосеф і всі брати його»[6], що Гад народився 10 хешвана і помер у віці ста двадцяти п'яти років у Єгипті. Під час виходу з Єгипту сини Ізраїлю взяли всіх синів Яакова, щоб поховати їх у Землі Ізраїлю[7].
Наділ коліна Гада
У тижневій главі «Матот»[8] Тора розповідає, як коліно Гада (разом з коліном Реувена) попросило оселитися в східному Зайорданні. Натомість коліно зобов'язалося йти на чолі народу й допомогти іншим колінам завоювати землю Кнаан. Після того як вони виконали цю умову, вони повернулися своїми слідами й повернулися до своїх домівок, що в Зайорданні.
У благословенні Моше Рабейну коліну Гада в тижневій главі «Везот га-Браха» йдеться про звитягу коліна Гада, які жили поблизу кордону, були уподібнені левам, і вбиті ними на війнах були впізнавані, бо вони відтинали ворогові голову разом з рукою одним ударом:
Благословенний той, хто розширює Гада; як лев, він приліг і розтерзав руку й тім'я. І обрав він собі початок, бо там частка законодавця прихована; і прийшов він на чолі народу, справедливість Г-спода вчинив і суди Його разом з Ізраїлем
— Дварім 33, 20–21.
Моше говорить про те, що сини Гада обрали отримати свій наділ у східному Зайорданні, у землі Сигона й Ога, яка є початком завоювання Країни, де прихована ділянка поховання Моше. Також він говорить про те, що сини Гада йшли в передовому строю перед Ізраїлем у війні за завоювання Країни, як домовилися з Моше, і вони справді дотримали своєї обіцянки перейти Йордан, доки не завоювали й не розподілили[9].
Про наділ синів Гада і синів Реувена сказано: «Спадщина, поспіхом захоплена спочатку, — не буде благословенний кінець її»[10]. Вони поспішили взяти свою частку в Зайорданні, і «кінець її не буде благословенний» — їх вигнав цар Ашшуру за кілька років до інших колін[11].
У вченні хасидизму
За розповіддю Тори: «А худоби багато було в синів Реувена і в синів Гада, дуже багато; і побачили вони землю Яазер і землю Гілад, і ось, це місце — місце для худоби»[12], — тому й було їхнє прохання до Моше: «Хай буде дана земля ця рабам твоїм у володіння; не переводь нас через Йордан»[13]; в ученні хасидуту роз'яснюється про корінь їхньої душі та шлях служіння колін загалом і Реувена та Гада зокрема.
У хасидуті пояснюється[14] причина того, що праотці і коліна обрали бути пастухами дрібної худоби: вони хотіли бути в усамітненні від світу, щоб мати змогу служити Всевишньому так, щоб світ не бентежив їх і не заважав їхньому служінню. Пояснюється, що з цієї причини розвідники не хотіли входити до Країни. У цьому питанні є відмінність між служінням праотців і колін[15] та служінням праведного Йосефа, який займався світськими справами в Єгипті завдяки висоті свого духовного щабля.
Загалом відмінність між двома шляхами служіння — праотців і колін та Йосефа — існувала до Дарування Тори. Але після Дарування Тори, коли Тору було дано саме внизу, служіння має полягати в заняттях світськими справами, щоб зробити їх посудинами для Б-жественності. І тому, коли розвідники стверджували, що хочуть залишитися в пустелі й бути в усамітненні від світу, це суперечило задуму, бо після Дарування Тори в кожного єврея є сила, щоб і заняття світськими справами не було перешкодою для служіння Всевишньому.
Так зрозуміло і щодо синів Гада і синів Реувена. Коли вони сказали, що хочуть залишитися в Зайорданні й бути пастухами дрібної худоби, це не відповідало задуму. І цьому зарадило те, що вони сказали: «А ми озброїмося поспішно», — це суть самопожертви, коли все їхнє єство — лише єство Господина; і це пробудилося в них після попередніх слів напучування, сказаних Моше, пастирем Ізраїлю, який розкрив у них аспект самопожертви. Самопожертвою заради вступу до Ерец-Ісраель вони самі показують, що і їхнє перебування в Зайорданні — не справа усамітнення, а й там їхнє служіння — у світі, створювати для Всевишнього оселю в нижніх світах, тільки саме в цьому головне їхнє служіння — через вивчення Тори, до якого включені також виконання заповідей і служіння зі створення оселі в нижніх світах[16].
Але все ж тут, у тонкощах, було певне відхилення від істинної внутрішньої мети, і тому цю справу названо «спадщина, поспіхом захоплена спочатку» — вислів, що натякає на аспект Тогу, на противагу влаштованості світу Тікун, бо головне й внутрішня суть мети — притягувати світла в посудини, створювати оселю для Всевишнього в нижніх світах[17].
| Коліна — сини праотця Яакова | ||
|---|---|---|
| Сини Леї | Реувен • Шимон • Леві • Єгуда • Іссахар • Звулун • Діна (дочка) | |
| Сини Рахелі | Йосеф (Менаше і Ефраїм) • Біньямін | |
| Сини Білги | Дан • Нафталі | |
| Сини Зілпи | Гад • Ашер | |
| Див. також: Праотці та праматері | ||
Примітки
- ^ Шабат, 67б.
- ^ Єшаягу 65, 11.
- ^ Даніель 4, 20.
- ^ Раші, Берешит 30, 11.
- ^ Берешит 46, 16.
- ^ Ялкут Шимоні, Шмот 1, 6-7.
- ^ Єрусалимський Талмуд, Сота, розділ 1, галаха 10.
- ^ Бемідбар 32.
- ^ Раші, Дварім 33, 20–21.
- ^ Мішлей 20, 21.
- ^ Раші, Мішлей 20, 21.
- ^ Бемідбар 32, 1.
- ^ Бемідбар 32, 5.
- ^ «Ор га-Тора», Бемідбар, том 4, маамар, що починається словами «У-мікне рав».
- ^ Бо вони були в аспекті Нижньої колісниці, пов'язаної з дванадцятьма биками, тому й унизу вони були пастухами дрібної худоби та тварин. Див. «Торат Шмуель» 5629, маамар, що починається словами «У-мікне рав».
- ^ Маамар, що починається словами «У-мікне рав», 5720.
- ^ «Лікутей сіхот», том 8, «Матот» 2. Маамар, що починається словами «У-мікне рав», 5721.
Код особи: № 2280100000