Перейти до вмісту

Еліягу Кі-Тов

Матеріал з Хабадпедії
Еліягу Кі-Тов
Основна інформація
Дата народження4 нісана 5672 (22 березня 1912)
Місце народженняВаршава
Дата смерті6 адара I 5736, 1912-1976
Місце похованняГар-га-Менухот, Єрусалим
КраїнаІзраїль[В]
Місце проживанняВаршава, Опле, Єрусалим
Рід діяльностірабин, письменник, журналіст, редактор газет, учитель, директор школи[В]
Посадаголовний редактор журналу «Га-Коль», редактор газети «Га-Йоман» і журналів «Атідейну» та «Комеміют», засновник і голова школи «Шіло» в Єрусалимі, голова списку ПАГІ на виборах до Кнесету
Сім'я
БатькоМіхаель Мокотовський
МатиРахель Мокотовська
ДружинаГінде-Рівка
ДітиОдед Кі-Тов, Шалом-Цві Кі-Тов, Рахель Кіціс
Родовід

Рав Аврагам-Еліягу Кі-Тов (раніше Мокотовський; 4 нісана 5672 (22 березня 1912) — 6 адара I 5736, 1912-1976) був громадським діячем, який належав до людей ПАГІ (що відкололася від руху «Поалей Агудат Ісраель»), редактором часопису «Га-Коль», діячем виховання і талановитим письменником.

Біографія

Народився у Варшаві 4 нісана 5672 року (22 березня 1912) в родині Міхаеля і Рахелі Мокотовських, хасидів рабі Цадока га-Когена з Любліна. У його дитинстві батьки переїхали жити до містечка Ополе поблизу Любліна, а у віці 17 років він повернувся до Варшави, щоб удосконалюватися у вивченні Тори, заробляючи на життя ручною працею. Перебуваючи у Варшаві, почав займатися громадською діяльністю «Агудат Ісраель», а також займався викладанням.

Завдяки діяльності в межах «Агудат Ісраель» зблизився з генеральним секретарем Агуди в Польщі рабі Олександром-Зушею Фрідманом і одружився з його молодшою сестрою Гіндою-Рівкою. Одразу після весілля здійснив алію разом із дружиною до Землі Ізраїлю, у 5696 році (1935/1936) прибув до Країни і заробляв на життя будівельним робітником.

Невдовзі після цього приєднався до руху «Поалей Агудат Ісраель» (ПАІ) в Єрусалимі, а коли керівництво руху висловило компромісне ставлення до сіонізму, вирішив разом із кількома членами Агуди вийти із загального керівництва, і вони заснували рух «ПАГІ» (абревіатура: «Поалей Агудат Ісраель»; а дехто читає: «Поршей Агудат Ісраель»). У перші роки діяльності руху рав Уріель Цімер був головним редактором органу руху, який називався «Га-Коль», але після того як він переїхав жити до Америки для медичного лікування, посада перейшла до рук Мокотовського, і він опублікував там сотні філософських статей під різними псевдонімами.

Крім того, був редактором щоденної газети, яку видавала Агуда, «Га-Йоман», і часописів «Атідейну» та «Комемію». Часто підписував свої статті псевдонімом Еліягу Кі-Тов, а згодом прийняв це ім'я як своє офіційне.

У 5701 році (1940/1941) заснував харедимну школу для хлопчиків «Шіло» в Єрусалимі і очолював її протягом восьми років.

На перших виборах до Кнесету був поставлений на третє місце в Релігійному фронті від «Агудат Ісраель», але внаслідок погроз рава Іцхака-Меїра Левіна, що якщо рав Кі-Тов увійде, він вийде з Кнесету, — партію ПАГІ було виведено з фронту не з її волі, і вона балотувалася окремо на чолі з равом Кі-Товом і не подолала прохідного бар'єру.

У 5711 році (1950/1951) рух ПАГІ приєднався до списку «Емуней Ісраель» на виборах до Кнесету, і рав Кі-Тов був обраний очолити його; і цього разу партія не подолала прохідного бар'єру, і внаслідок невдачі на виборах та від'їзду його товаришів по керівництву руху, Уріеля Цімера і Аврагама Паршана, із Землі Ізраїлю — відійшов у 5714 році (1953/1954) від громадської діяльності і почав займатися літературною творчістю, і продовжував діяти в цій галузі до свого відходу з життя.

Помер на виході Шабату 6 адара I 5736 року (7 лютого 1976) у віці 64 років і був похований за звичаєм Єрусалима тієї ж ночі на Гар-га-Менухот у Єрусалимі, у супроводі близьких йому людей, Аврагама Трегера та Амшиновського адмора.

Його зв'язки з Ребе та хасидами Хабаду

У 5713 році (1952/1953) поїхав до Сполучених Штатів і ввійшов на єхідут до Ребе[1], під час якого Ребе говорив з ним про громадські справи; і Ребе сказав йому, що «нерелігійний запал „на зло“ вийде з моди, і зрештою багато хто з молоді повернеться до тшуви»[2]; за тієї ж нагоди Ребе сказав йому: «Якби в мене було кілька десятків молодих людей, які проникли б за завісу „Га-Шомер га-цаїр“, — я б уже здійснив там переворот»[3].

На тому ж єхідуті рав Кі-Тов запропонував провести зібрання великих мужів Ізраїлю, які обговорять проблеми громади і знайдуть їм розв'язання. За його пропозицією, у зібранні мали взяти участь: Ребе, «Бейт Ісраель» з Гура, рабі Йоель Тейтельбойм із Сатмара, рабі Іцхак-Зеев Соловейчик, рабі Моше Файнштейн, голова єшиви Лейквуда і Хазон Іш; на цю пропозицію Ребе відреагував усмішкою і сказав йому: «Якщо тобі справді вдасться організувати таке зібрання — Мошіах прийде одразу, і тоді всі проблеми розв'яжуться самі собою, і не буде потреби їх обговорювати...»[4].

Коли рух ПАГІ розпався, Ребе не схвалював його відходу від громадського життя і спонукав його впливати на ізраїльську політику та не виправдовувати себе тим, що робить внесок письменством і літературою, і написав йому: «Чи можна повірити.. що це використання всієї його сили повною мірою через друкування книжок? І зовсім не чути про його участь через слово, пропаганду тощо в проблемах єврейського світу загалом і у Святій Землі, хай буде вона відбудована й утверджена, і у святому місті Єрусалимі, хай буде він відбудований і утверджений, зокрема. І навіть не в пекучих проблемах»[5], а далі в листі Ребе спростовує аргументи, що виправдовують його невтручання в громадське керівництво.

Цей лист не був єдиним, і за три роки до того Ребе написав йому вкрай різкий лист і навіть вибачився наприкінці, що «можливо, стиль не дипломатичний або не досить ввічливий — але, безумовно, різкість зовсім недостатня порівняно з бідою і скрутою, в якій перебувають справи єврейства»[6][7].

Водночас Ребе заохочував його щодо його книжок і написав йому, що «донесення слова Всевишнього до наших братів, синів Ізраїлю, — найвищий вияв агават Ісраель»[8], і сказав йому на єхідуті: «Мені добре відомо, що зробила твоя книжка „Іш у-вейто“ в багатьох єврейських домах»[9].

У 5723 році (1962/1963) Кі-Тов ще раз відвідав двір Ребе і з задоволенням брав участь упродовж усього фарбрейнгену 19 кислева, який тривав кілька годин, і під час нього Ребе виявив до нього особливе ставлення і дав йому шматок пирога, що був на його столі[10].

У його книжці «Хасидім ве-аншей маасе» видно ставлення пошани, яке він виявляв до Алтер Ребе

Його книги

  • «Хасидім ве-аншей маасе» — хасидські історії (два томи[11]) 5715-5726.
  • «Іш у-вейто» — звичаї єврейського дому і закони чистоти, 5717.
  • «Сефер га-паршійот» — народний коментар до Тори (десять томів[12]).
  • «Сефер га-тодаа» — огляд єврейського річного циклу з додаванням законів і звичаїв, 5718[13].
  • «Кафтор ва-ферах» — вислови мудреців із поясненнями, 5720.
  • Пасхальна Агада — з додаванням звичаїв, причин і натяків, 5721.
  • «Ялкут тов» — збірка висловів, афоризмів і пояснень великих мужів Ізраїлю впродовж поколінь, 5721.
  • «Аву годель» — проблеми виховання в нашому поколінні, 5732.
  • «Шиша праким ле-вен дорену» — 5735.

Родина

  • Його зять, Ханох Бен-Арзе, видавець.
  • Його син, Одед Кі-Тов.
  • Його син, Шалом-Цві Кі-Тов, хабадський хасид.
  • Його дочка, художниця Рахель Кіцис.

Зовнішні посилання

Додаткова література

Примітки

  1. ^ У листі до керівництва «Томхей Тмімім» Лод Ребе пише, що під час єхідуту були присутні також люди з керівництва ПАГІ, рав Аврагам Трегер і пан Хаїм Штерн, і визначає візит: «Відвідали мене по-дружньому». Повний лист надруковано в книжці «Ємей тмімім», частина 2, сторінка 164.
  2. ^ Рав Товія Блой, «Ребе», сторінка 307 і далі (наводиться в «Гіткашрут» 1081).
  3. ^ Рав Цві Грінвальд (наводиться в: рава Мордехая-Менаше Лауфера, «Наступальна війна», «Гіткашрут» 692).
  4. ^ Рав Товія Блой (який чув з його вуст), «Лекет у-фрат» — 4 пункт 25, 5779.
  5. ^ «Ігрот кодеш», частина 19, сторінка 245 з пропуском його імені.
  6. ^ «Ігрот кодеш», частина 15, лист 5361.
  7. ^ Ребе не змирився з його відходом від громадського життя і бачив у цьому незмивну пляму на його великій особистості, і в листі до його зятя Ханоха Бен-Арзе, надрукованому в доповненнях до «Лікутей сіхот» (частина 35, сторінка 255), Ребе пише йому, що саме відповідно до величини можливостей громадського діяча його утримання кладе більшу пляму на його особистість, «а оскільки я знав його тестя, благословенної пам'яті, безумовно немає потреби поширюватися про вищезгадане». На єхідуті рава Товії Блоя в місяці тішрей 5723 року (вересень–жовтень 1962) Ребе намагався з'ясувати, чи є рішення Кі-Това відійти від громадського життя остаточним і чи є ще можливість вплинути на нього в цьому напрямку (єхідут надруковано у збірці «Мікдаш мелех», частина 4, сторінка 414).
  8. ^ «Ігрот кодеш», частина 26, лист 9595.
  9. ^ Передмова до третього видання книжки «Іш у-вейто», видання 5751.
  10. ^ «Мі-шівхей Рабі», розділ 12.
  11. ^ Частини книжки публікувалися випусками під різними назвами, і вони включають кунтреси: «Бі-меонот арайот» (5715), «Ке-худо шель махат» (5715), «Бе-хесед ельйон» (5716), «Га-поте шаар» (5716), «Кетер малхут» (5726).
  12. ^ Вийшла друком у первісному виданні в щотижневих книжечках, які в пізніші роки були зібрані й надруковані в десяти томах.
  13. ^ «Кавшей де-Рахмана» — про дні 5 іяра і 28 іяра, розділи, пропущені із «Сефер га-тодаа».
Еліягу Кі-Тов згадується ще в 6 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1625464000

Повідомити про помилку на цій сторінці