Залман-Йоель Левенгерц
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
| ||
| Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань. | |
| Залман-Йоель Левенгерц | |
|---|---|
Хасидський громадський діяч і видатний благодійник | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 25 хешвана 5687 (2 листопада 1926) |
| Місце народження | Москва |
| Дата смерті | 5 хешвана 5764 (31 жовтня 2003) |
| Місце проживання | Москва, Тель-Авів, Самарканд, Чернівці, Фрунзе, Бней-Брак |
| Рід діяльності | громадський діяч, благодійник |
| Освіта | хедер «Бней Тмімім» Тель-Авів, єшива «Ахей Тмімім» Тель-Авів |
| Учителі | Ісраель-Ноах Беліницький, Перец Хен |
| Сім'я | |
| Батько | Аврагам-Шмуель Левенгерц |
| Дід (по батькові) | Залман-Йоель Левенгерц |
| Мати | Етка |
| Дружина | Зісл (Ніхнзон) |
| Діти | Ципора, Хана, Діна та інші |
| Брати й сестри | Йосеф Левенгерц, Моше Левенгерц, Йона Левенгерц, Елімелех Левенгерц |
| Родовід | |
Рав Залман-Йоель Левенгерц (25 хешвана 5687 (2 листопада 1926) – 5 хешвана 5764 (31 жовтня 2003)) — хасидський громадський діяч і видатний благодійник, хасид, який самовіддано дотримувався Тори й заповідей у Радянському Союзі.
Біографія
Народився первістком у родині в Москві 25 хешвана 5687 року (2 листопада 1926) у свого батька, рава-хасида Аврагама-Шмуеля Левенгерца, і матері, пані Етки. Після нього народилися шестеро братів і сестра.
У 5696 році (1935/1936) родина переселилася до Ерец-Ісраель і оселилася в Тель-Авіві в домі тітки. Початок облаштування був важким, оскільки батько не знайшов роботи, і р. Залманові довелося разом із матір'ю займатися продажем халви. Становище змінилося, коли р. Залман знайшов на вулиці банкноту на велику на ті часи суму — п'ятдесят фунтів стерлінгів, і на цю суму р. Аврагам-Шмуель відкрив бакалійну крамницю.
З відкриттям хедера «Бней Тмімім» Тель-Авів до нього вступили р. Залман і його брати. І коли в місяці адарі II 5697 року (1936/1937) відкрилася єшива «Ахей Тмімім» Тель-Авів, р. Залман і його брати були серед перших учнів; там же навчалися і його друзі р. Ісраель-Іцхак Залманов і р. Іцхак Ганзбург.
Р. Залман устиг відсвяткувати у Святій Землі свою бар-міцву, і перше накладання тфілін відбулося біля Стіни Плача.
Заворушення між євреями Тель-Авіва та арабськими мешканцями Яффо ускладнювали облаштування родини. Крім того, батьки побоювалися молодіжних рухів, що поширилися тоді по всій Ерец-Ісраель, і в 5700 році (1939/1940) — приблизно через чотири роки після переселення до країни — вирішили повернутися до Росії.
Облаштування в Росії теж супроводжувалося великими труднощами: пошук житла для восьми душ[1], пошук відповідного заробітку тощо. Батько був хворий, і матері довелося торгувати постільними речами — заняття, яке тоді було суворо заборонене. Під час однієї зі своїх поїздок її схопили в Кременчуці в Україні. Р. Залман, якому тоді було лише близько чотирнадцяти років, пішов визволяти матір із рук НКВС, що вимагало стійкості на тривалих допитах. Р. Залман мужньо витримав усі допити, не видав матері і навіть домігся її звільнення[2].
У розпал Другої світової війни родина втекла з Москви потягом, призначеним для солдатів, і в містечку Куйбишев (Самара) начальству стало відомо, що до поїздки приєдналася родина, не пов'язана з армією, і їх висадили з потяга. Через кілька днів їм удалося сісти на інший потяг, і вони дісталися до місця призначення — Самарканда.
Голод і хвороби були дуже важкими, і р. Залманові доводилося разом із братами шукати їжу на вулицях. Становище покращилося, коли в 5703 році (1942/1943) до їхнього дому привезли текстильну машину, і тягар заробітку ліг на р. Залмана, коли йому було лише шістнадцять років. Хоча його молодші брати ходили до єшиви «Томхей Тмімім», заснованої в місті, і до хедера[3], він залишився вдома разом із братом р. Йосефом, щоб утримувати родину. Через тягар заробітку р. Залман не удостоївся навчатися в «Томхей Тмімім», але часом навчався в р. Ісраеля-Ноаха Бєліницького і р. Переца Хена разом зі своїми друзями р. Бен-Ціоном Шагловим і р. Аврагамом-Агароном Рубашкіним, чиє становище було схоже на його, і час від часу брав участь у фарбрейнгенах, що відбувалися в єшиві та в домах анаш.
Після закінчення війни, коли почалася масова втеча з Росії, родина Левенгерц повернулася до Москви, щоб продати наявне в них майно і на виручені гроші нелегально перейти кордон разом з іншими хасидами через місто Львів, але ще до того, як вони встигли повернутися до Львова, ворота Росії зачинилися, і можливість утечі зникла. Родина затрималася в Москві на деякий час у своєму старому домі на околиці міста, а коли надійшла звістка про нову можливість утечі через місто Чернівці, родина поїхала туди. Зісл Ніхнзон теж вирішила тікати і, діставшись до Львова та дізнавшись, що можливості втечі через це місто немає, продовжила шлях до Чернівців, куди переїхала родина Левенгерц, сподіваючись, що вони їй допоможуть. Через кілька місяців після її прибуття до міста р. Залман одружився з пані Зісл 12 нісана 5707 року (2 квітня 1947) за участі невеликого числа хасидів, а обряд шлюбу провів р. Йоель Іткін.
Спершу після весілля молоде подружжя деякий час жило в тісній кімнаті, відведеній їм у домі шанованої родини Левенгерц, Чернівці, Україна. Через кілька місяців вони переїхали до невеликої квартири в місті, де постійно приймали кількох членів родин Віленкіних, Козлінерів, Каценеленбогенів, Сасонкіних і Вишедських, залишаючи собі маленьку кімнатку. У цей період у їхньому домі відбувалися також численні фарбрейнгени.
Р. Залман у ті роки заробляв на життя родини на текстильній фабриці, оскільки на цій роботі була можливість протягом буднів виконати й норму, покладену на кожного працівника на день Шабату, і так він мав змогу не порушувати Шабат роботою. Ще одна перевага цієї роботи полягала в можливості нелегально торгувати цими товарами на «чорному ринку».
У Чернівцях у р. Залмана народилися дочки Ціпора і Хана.
Узимку 5713 року (1952/1953) р. Залман із родиною переїхав жити до міста Фрунзе (нині Бішкек) у Киргизстані на пропозицію директора фабрики, на якій р. Залман працював у Чернівцях і який теж переїхав до Фрунзе.
У Фрунзе р. Залман працював техніком ткацьких верстатів, що вважалося небезпечною посадою через ризик звинувачення в псуванні верстатів. Спочатку він узагалі не приходив на роботу в Шабат, але через прохання директора фабрики та остерігаючись раптових перевірок став щосуботи приходити на роботу, але не працював.
У Фрунзе в нього народилася третя дочка Діна.
Місцева влада утискала тих, хто дотримувався заповідей, загалом і хасидів Хабаду зокрема, і зобов'язала старшу дочку р. Залмана ходити до школи. У ті роки він підтримував постійний зв'язок із Ребе і мав звичку питати з будь-якого питання, і це попри те, що кожен лист, написаний за кордон, а особливо Ребе, був великою небезпекою для нього та його родини. Через труднощі р. Залман вирішив домогтися дозволу на виїзд із Радянського Союзу.
У 5717 році (1956/1957), після різних спроб знайти шлях до втечі, один із друзів р. Залмана по роботі — р. Агарон Вітс — відкрив йому, що збирається виїхати з країни з польськими документами, підробленими високопосадовим чиновником. Р. Залман вирішив піти на цей великий ризик і однієї п'ятниці зустрівся з чиновником і віддав йому всі свої гроші, за що отримав необхідні для виїзду документи.
Із Фрунзе вони одразу поїхали до Москви, де попрощалися з братами р. Залмана[4], звідти продовжили шлях до Бреста і виїхали з Росії до Польщі.
Коли вони прибули до Польщі, р. Залман пішов до ізраїльського посольства, щоб отримати дозволи на в'їзд до Ерец-Ісраель і одразу продовжити шлях до мети поїздки. Насправді р. Залман і його родина не отримали довгоочікуваних дозволів на в'їзд, оскільки було підписано угоду між владою Росії та Польщі не видавати громадянам Росії, які прибувають до Польщі, дозволів на в'їзд до Ерец-Ісраель інакше як через три роки[5], і їм довелося оселитися на період очікування в містечку Битом[6] на кордоні Польщі та Німеччини.
Справжньої роботи родині знайти не вдалося через незнання місцевої мови, і р. Залман займався викладанням івриту євреям — вихідцям із Росії, які теж, як і він, чекали в Польщі.
Від самого прибуття до Польщі й до переселення до Ерец-Ісраель р. Залман підтримував безперервний зв'язок із Ребе і навіть удостоївся виконати безліч доручень щодо передачі інформації та документів углиб Росії через місцевих рабинів і торговців із числа своїх друзів, які часто їздили до Росії. Перед святом Песах до них додому навіть приїхав р. Давид Голландер[7] з необхідним для свята за дорученням Ребе.
Після понад року перебування в Польщі їм стало відомо, що на них донесли в Росії, і, побоюючись, що можуть натрапити на їхній слід, вони звернулися з цією інформацією до посольства Ізраїлю, яке за короткий час подбало про дозволи на в'їзд для них. З Польщі родина поїхала до Італії, де пробула два тижні, а потім сіла на корабель до Ерец-Ісраель.
У Гошана раба 5719 року (1958/1959) члени родини прибули до Ерец-Ісраель і оселилися в родичів у Рамат-Гані. Через короткий час переїхали до Кфар-Хабада, щоб жити поруч з іншими хасидами, але будинок, наданий у їхнє розпорядження, був збудований неналежним чином, і жити в ньому було неможливо через протікання та інші незручності. Коли йому запропонували переїхати до Бней-Брака, він запитав поради в Ребе, який велів йому порадитися з тямущими друзями, і справді, через короткий час він переїхав жити до житлового кварталу «Агудат Ісраель» у Бней-Браку. Для заробітку відкрив бакалійну крамницю на вулиці Рабі Аківи, на розі вулиці Хазон Іш.
Р. Залман не залишив своїх друзів позаду і подавав клопотання про еміграцію для багатьох хасидів, хоча це було пов'язано з виснажливими поїздками і великою бюрократією. Діяльність р. Залмана, що супроводжувалася благословеннями і підтримкою Ребе, принесла плоди, і багатьох хасидів було відпущено, і на чолі їх — його велику родину. Деякі з них навіть жили в нього в перший час після приїзду до країни.
Основна стаття – «Голготекс»
Коли було створено хабадський квартал у Кір'ят-Малахі, кілька родин репатріантів у Нахалат-Гар-Хабаді заснували текстильну фабрику. За вказівкою Ребе р. Залман не продав бакалійної крамниці в Бней-Браку[8], і водночас став одним із директорів фабрики, названої «Голготекс» за іменами її засновників: Го — р. Мордехай Гордецький, Л — Левенгерц, р. Залман і його брат р. Йона, Го — р. Моше Гольдшмід, текс — скорочення від «текстиль». Обов'язком р. Залмана на фабриці разом із його братом р. Йоною були зовнішні зв'язки — замовлення сировини і збут товару.
Попри його численні заняття і те, що він був ключовою фігурою в зміцненні та розширенні молодого хабадського кварталу, постійне вивчення Тори було надзвичайно важливим для р. Залмана, який не удостоївся навчатися замолоду в єшиві. Кілька разів він повторював, що надолужує те, чого не міг вивчати за залізною завісою. Особливо він суворо стежив за участю в трансляціях фарбрейнгенів і сіхот Ребе. Коли він жив у Бней-Браку, він їздив таксі просто пізно вночі до Кфар-Хабада, щоб послухати трансляцію, і в якийсь момент, після багатьох зусиль, зумів налагодити постійну трансляцію слів Ребе і в Бней-Браку. І коли він переїхав жити до кварталу Сангедрія-га-Мурхевет в Єрусалимі, він організував постійну трансляцію з двору Ребе.
Був богобоязним більше за багатьох і великим благодійником. 26 тішрея 5737 року (20 жовтня 1976) увійшов на єхідут до Ребе і запропонував ідею, що спала йому на серце, — відкрити касу безвідсоткових позик для піднесення душі свого батька Аврагама-Шмуеля[9]. Ребе заохотив його відкрити касу безвідсоткових позик одразу після повернення до Ерец-Ісраель і дав кілька вказівок щодо ведення каси. Ребе також дав йому дві купюри по десять доларів як початкову участь у фонді каси. Р. Моше Котлярський дав йому велику суму в позику для фонду каси, і р. Залман керував цією касою безвідсоткових позик до свого відходу з життя.
Багато займався мівцоїм Ребе, дбав про те, щоб багато десятків людей отримали мацу-шмуру до Песаху. Щороку перед ходою Лаг ба-Омеру він просив відповідальних залучити його до роботи на ході. Щороку він супроводжував ходу, навіть коли був уже в похилому віці.
Р. Залман завжди писав Ребе дуже часто про все, що з ним відбувалося, і про свою діяльність, а після 3 тамуза 5754 (12 червня 1994) почав писати Ребе через «Ігрот кодеш».
Р. Залман був пройнятий вірою в те, що Геула вже тут і Мошіах ось-ось відкриється. У середу ввечері він попросив побачитися з равом Еліягу Фішманом, магід шіуром, в уроках якого він брав участь останні десять років. Рав, який не є хасидом Хабаду, прийшов і був приголомшений, побачивши стан його здоров'я. Р. Залман сказав йому: «Головне зараз, щоб Мошіах прийшов ось-ось, негайно». Рав запитав його: «Що ще ти хочеш мені сказати?» Р. Залман просто сказав йому: «Це все, що я хотів тобі сказати...».
У п'ятницю 5 хешвана 5764 року (31 жовтня 2003) повернув свою душу Творцеві після тяжкої хвороби у віці 76 років.
Родина
- Його дружина, пані Зісл — померла 17 швата 5780 (12 лютого 2020)
- Його зять, рав Аврагам-Барух Певзнер — рабин анаш у Парижі
- Його зять, рав Шломо Гарбарчик — служив військовим рабином у ЦАХАЛі й поширював Тору і хасидут у межах своєї роботи
- Його зять, рав Міхаель Кіль — Австралія — його дружина, пані Хана — померла 9 швата 5776 (19 січня 2016).
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, «Хасид у своїх справах», життєпис р. Залмана-Йоеля
- «Як скеля посеред моря», про особистість його дружини Зісл, у додатку «Неші» до тижневика «Кфар-Хабад» 1894, с. 24
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Родина такого розміру взагалі не траплялася в тодішній Росії, і власники квартир були впевнені, що велика кількість дітей може завдати квартирі великої шкоди.
- ^ Під час її звільнення один зі слідчих сказав їй: ""У тебе добрий і вірний син, він не сказав жодного слова, яке могло б тебе звинуватити!"".
- ^ Це була «угода» хасида р. Мендла Футерфаса: молодші діти приходитимуть навчатися, а він відшкодовуватиме недостачу, яка виникне через їхню відсутність у сімейній справі.
- ^ Брати не розкрили таємниці втечі батькам р. Залмана, побоюючись, щоб із ними не сталося лиха, оскільки ті були літніми і слабкими.
- ^ Приводом до угоди послужило твердження арабів, що євреї виїжджають із Росії під виглядом поляків, щоб переселитися до Ерец-Ісраель.
- ^ Родина Левенгерц обрала це містечко місцем проживання, оскільки в нових документах, з якими вони виїхали, було записано, що пані Зісл народилася в цьому містечку.
- ^ Згодом голова Союзу рабинів Сполучених Штатів.
- ^ На єхідуті, який був у нього в ті дні, він запитав Ребе, чи продавати йому свою бакалійну крамницю, щоб він міг внести свою частку в партнерство на фабриці. Ребе відповів йому (зміст сказаного): «Місце, де розташована крамниця, буде дуже центральним, і ціна крамниці зросте». Р. Залман поширив слова Ребе серед своїх друзів і товаришів. У ті роки ріг вулиць Рабі Аківи і Хазон Іш не вважався привабливим місцем. Через кілька років усі зрозуміли, що слова Ребе були справжнім пророцтвом, адже бакалія розташована сьогодні в самому центрі великого міста Бней-Брак. За вказівкою Ребе він не продав крамниці, а здав її в оренду, і так до його останнього дня крамниця не була продана
- ^ Помер у 5735 році (1974/1975)
Код особи: № 4032545300