Перейти до вмісту

Виливання з першої посудини

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю слід відредагувати. Причина: копіювання без редагування. Незрозуміло, що таке виливання з першої посудини. Добірка джерел без порядку.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, у редагуванні статті немає потреби, шаблон можна видалити.
Цю статтю слід відредагувати. Причина: копіювання без редагування. Незрозуміло, що таке виливання з першої посудини. Добірка джерел без порядку.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, у редагуванні статті немає потреби, шаблон можна видалити.
Питання Цемах Цедека розглядає виливання на чайне листя з першої посудини

Питання про виливання з першої посудини — широке питання в подробицях роботи «варіння», яке обговорюється вже у Вавилонському та Єрусалимському Талмудах, у рішонім і у великих поскім.

У Мішні

Каструлю і горщик, які зняли киплячими, — не кладе в них прянощів, але кладе він у миску або в блюдо. Рабі Єгуда каже: в усе він кладе, крім того, в чому є оцет і розсіл

Зміст слів Мішни в тому, що оскільки перша посудина варить, заборонено класти прянощі в першу посудину, яка варилася на вогні, і дозволено класти лише в другу посудину. Мішна прямо не говорить про виливання з першої посудини на прянощі в другій посудині.

У словах рішонім

Тосафот зауважують, що з Мішни справді немає доказу, що виливання не подібне до першої посудини і, відповідно, не вважається варінням, адже в такому разі Мішні слід було б сказати більше нововведення — що дозволено виливати з першої посудини на прянощі.

Рабейну Іцхак з баалей Тосафот навіть наводить доказ того, що виливання з першої посудини вважається варінням, з наведеного в трактаті Зевахім, у першому розділі: «Немає в мене нічого, крім того, що варив у ній; вилив у неї — звідки тощо», і з цього виводиться, що виливання подібне до варіння. Він наводить слова Єрусалимського Талмуду, де розійшлися два амораї в цій суперечці: чи справді можна навести доказ з Єрусалимського Талмуду. Рабі Йосе вважав, що не можна навести доказ зі слів Єрусалимського Талмуду, оскільки можливо, що Тора, яка говорить про закон кошерування глиняних посудин, у які виливали, встановлює лише, що посудини вбирають від великої гарячості виливання з першої посудини. Тоді як для варіння потрібна особлива сила — перетворити страву на зварену, що вимагає сильнішого процесу (наприклад, більшого часу і перетворення незвареної речовини на зварену). На противагу цьому рабі Йосе бар Бун відкидає його доказ і встановлює, що не можна розрізняти між вбиранням і варінням у цьому питанні. Згідно зі словами Єрусалимського Талмуду Рі вирішує, що виливання вважається повним варінням і варить більше, ніж на товщину шкірки.

На противагу цьому Рашбам вважає, що виливання подібне до другої посудини, і наводить доказ із встановленого в законах забороненого і дозволеного, що «нижній переважає», тобто коли гаряче і холодне стикаються разом, завжди те, що внизу, яке приймає, переважає і впливає, тобто верхнє піддається його впливу і охолоджується.

Рішення Рабейну Тама — що виливання є новою реальністю: воно справді не подібне до повного варіння, але варить «на товщину шкірки», тобто найзовнішній шар. Практична галахічна різниця — щодо м'яса і молока: якщо вилили кипляче молоко на м'ясо, потрібно зрізати лише зовнішню шкірку. Щодо ж Шабату немає різниці, адже й на товщину шкірки варити заборонено.

У словах поскім

Рашба у своїй книзі встановлює як галаху, що виливання не подібне до першої посудини. Він наводить доказ своїх слів з Єрусалимського Талмуду там, де наводиться суперечка між рабі Йоною і рабі Асі (якого називають р. Йосе в словах Єрусалимського Талмуду), чи варить виливання, чи ні, і встановлює за думкою рабі Йосе, який каже, що немає варіння, крім як коли «вогонь проходить під ним», — і «При хадаш»[1] пояснює, що доказ у тому, що варіння взагалі неможливе інакше як за допомогою палаючого вогню, а не за допомогою одноразового дотику при виливанні. Але сам він («При хадаш») робить висновок, що це, безумовно, заборонено, оскільки зі слів Мішни в трактаті Шабат доведено, що виливання в Шабат заборонене, з необхідністю слід сказати, що слова Єрусалимського Талмуду говорять лише про межі заборони з Тори, але за постановою мудреців заборонено за всіма думками.

На противагу цьому Ребе Цемах Цедек[2] відкидає слова «При хадаш» і наводить слова Рамбана, який встановлює, що рішення Єрусалимського Талмуду — що при виливанні справді взагалі немає варіння, бо з точності слів Єрусалимського Талмуду доводиться, що відповідь, яку дав рабі Йосе, — що вбирання існує лише в глиняній посудині, яка легко вбирає, але будь-яка інша річ не піддається впливу виливання. Він наводить продовження слів Єрусалимського Талмуду, який каже: «Зробили віддалення для першої посудини», і на підставі цього Рамбан однозначно робить висновок, що вся заборона — лише віддалення в межах «звільнений, але заборонено», а у твердій речі, як м'ясо худоби, в якій взагалі немає варіння, дозволено від початку навіть у першій посудині. Ребе Цемах Цедек пояснює слова Рамбана: з того, що Гемара міркує за думкою того, хто дозволяє, і запитує: «Чи можна виливати струменем», — видно, що Єрусалимський Талмуд дотримується думки того, хто дозволяє; і ще, оскільки ясно, що й за думкою того, хто забороняє, заборона — за постановою мудреців, то галаха — за думкою того, хто полегшує, оскільки йдеться про «сумнів у постанові мудреців — до полегшення», і тому галаха така, що дозволено від початку.

Практична постанова Цемах Цедека

Цемах Цедек пише, що один знавець Тори написав йому, що слід протестувати проти тих, хто ллє з першої посудини на чайне листя, і за його словами йдеться про заборону з Тори. Але Цемах Цедек пише, що не слід протестувати проти них, оскільки за думкою Рамбана і Рашби виливання взагалі не варить, і виходить, що їм є на кого спертися. А те, що ми бачимо на власні очі, що частина смаку чаю вбирається у воду, — це лише в межах «вбирання», а не в межах варіння, тобто чайне листя не змінює своєї природи від виливання, а смак чаю переходить у воду шляхом вбирання, подібно до того як, коли ллють кипляче молоко в каструлю, частина смаку молока переходить у каструлю, і, зрозуміло, в цьому вбиранні немає поняття варіння. А оскільки будь-яка кипляча річ, що торкається іншої речі, призводить до того, що певне вбирання з їжі переходить у неї.

Крім того, Цемах Цедек додає, «якщо цього недостатньо», ще одну причину для полегшення, стверджуючи, що за думкою «Бейт Йосефа» від імені «Гагаот Мордехай» перша посудина — це саме посудина відразу після зняття з вогню, але посудина, яка вже постояла трохи відтоді, як була на вогні, і трохи охолола, не має статусу першої посудини. За часів Цемах Цедека лили з першої посудини, яку було сховано в печі напередодні Шабату, і, відповідно, посудина встигала трохи охолонути відтоді, як її зняли з вогню.

У ході міркування Цемах Цедек схиляється до суворості через побоювання, що чай, будучи особливою їжею, весь спосіб приготування якої — за допомогою виливання, можливо, слід у ньому бути суворішим і сказати, що це вважається повним варінням. Але відкидає це твердження і вирішує, що подібно до того як щодо солі рішення таке, що навіть у першій посудині вона не вариться, і хоча явно видно, що вона перетворюється на рідину і страва набуває смаку солі, — так і тут слід сказати, що при виливанні з першої посудини в чаї справді взагалі немає варіння, навіть якщо його смак переходить у воду.

Усе це Цемах Цедек каже лише щодо протесту, але встановлює, що «борони і борони» так чинити.

Крім того, Цемах Цедек встановлює, що все це — лише в першій посудині, яка не з'єднана з джерелом вогню (і як сказано), але виливання на чайне листя з першої посудини, з'єднаної з вогнем (наприклад, чайника), вважається повним варінням.

Примітки

  1. ^ Розділ 68
  2. ^ У його хідушім до трактату Шабат, с. 79

Повідомити про помилку на цій сторінці